Волинське воєводство (1566—1795)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Волинське воєводство
Herbarz Kaspra Niesieckiego Волынское.svg
Герб
Адм. центр Луцьк
Країна Royal banner of the Grand Duchy of Lithuania.svg Велике князівство Литовське і Banner of Sigismund III Vasa.svg Корона Королівства Польського
Регіон Велике князівство Литовське
Малопольська провінція
Межує з: сусідні адмінодиниці
Белзьке воєводство, Руське воєводство ?
Населення
 - повне
Площа
 - повна 38 324 км²
Дата заснування 1566
Дата ліквідації 1795
WołyńskieIRP.png

Commons-logo.svg Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Волинське воєводство

Воли́нське воєво́дство (лат. Palatinatus Volhynensis, пол. Województwo wołyńskie) — адміністративно-територіальна одиниця Великого князівства Литовського (до 1569) та Корони Польської Речі Посполитої. Існувало у 15661795 роках. Охоплювало історичну Волинь. Головне місто — Луцьк. Очолювали його волинські воєводи. Сеймик воєводства збирався у Луцьку. Мало представництво із трьох сенаторів у Сенаті Речі Посполитої. Складалося з трьох повітів. Станом на 1793 рік площа воєводства становила &&&&&&&&&&038323.080000038 323,80 км²[1]. Населення в 1790 році нараховувало &&&&&&&&&0805170.&&&&00805 170 осіб.

Назва[ред. | ред. код]

На картах також трапляється назва Верхня Волинь (лат. Volynia superior, фр. Haute Volhynie) або Ближня Волинь (лат. Volynia citerior).

Історія[ред. | ред. код]

Мапа «Верхня Волинь, або Луцьке воєводство» Гійома Сансона 1665 року, створена на основі «Генеральної карти України» Гійома Левассера де Боплана 1648 року

Воєводство створене 1566 року у складі Великого князівства Литовського[2]. Після Люблінської унії 1569 року відійшло до Корони Польської[2]. Входження Волині до складу Польщі активізувало процеси польської колонізації цих земель і покатоличення місцевої шляхти[2].

Волинське воєводство було ареною активного національно-культурного руху і релігійної боротьби, що виразно проявилось у діяльності православних братств, Острозької академії, у відгомоні, який дістали тут повстання Косинського 1591—1593 років, повстання Наливайка 1594—1596 років, національна революція 1648—1676 під проводом Богдана Хмельницького, гайдамацький рух[2]. Внаслідок Руїни землі Волині було спустошено, населення масово переселялося на схід, міста занепали[2].

Після другого поділу Польщі 1793 року і включення Волині до складу Російської імперії Волинське воєводство було ліквідовано, а його територія увійшла до Ізяславського намісництва, яке від 1795 року називалося Волинським намісництвом[2].

Адміністративний устрій[ред. | ред. код]

Головним осідком воєводства був Луцьк[2]. Воєводство складалося з трьох повітів[2]:

Населення[ред. | ред. код]

За даними 1629 року, тут зафіксовано 2200 поселень (з них 114 міст та містечок), чисельність населення становило 650 тис. осіб[2]. Близько 1000 міст і сіл належало князям Острозьким, решта — Вишневецьким, Заславським, Любомирським, Сангушкам[2]. До складу воєводства входили у середині XVIII століття такі міста як Броди, Збараж.[3]

Уряди[ред. | ред. код]

Воєводи[ред. | ред. код]

Персоналії[ред. | ред. код]

Артефакти[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Pawiński Adolf. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym [Архівовано 1 березня 2014 у Wayback Machine.]. — Warszawa: Gebethner i Wolff, 1886. — Małopolska. — T. 1—2. (пол.)
  2. а б в г д е ж и к л Верменич Я. В. Волинське воєводство 1) // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 610. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
  3. H. Dymnicka-Wołoszyńska. Potocki Stanisław h. Pilawa (1698—1760) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź, 1984. — t. XXVIII/1, zeszyt 116. — S. 157. (пол.)
  4. Rzewuscy (01) [Архівовано 27 вересня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]