Збитень: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [неперевірена версія] |
+Категорія:Українські напої; +Категорія:Білоруські напої за допомогою HotCat |
Немає опису редагування Мітки: Скасовано Візуальний редактор Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію |
||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
{{unibox}} |
|||
[[Файл:Сбитень (збитень) ржаной.JPG|thumb|Житній холодний збитень]] |
[[Файл:Сбитень (збитень) ржаной.JPG|thumb|Житній холодний збитень]] |
||
[[Файл:Продавцы сбитня на Марсовом поле в Петербурге.jpg|thumb|Продавці збитню на Марсовому полі в Петербурзі. Початок XX століття]] |
[[Файл:Продавцы сбитня на Марсовом поле в Петербурге.jpg|thumb|Продавці збитню на Марсовому полі в Петербурзі. Початок XX століття]] |
Версія за 09:45, 19 травня 2024
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/7/7d/%D0%9F%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%B2%D1%86%D1%8B_%D1%81%D0%B1%D0%B8%D1%82%D0%BD%D1%8F_%D0%BD%D0%B0_%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%BC_%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D0%B5_%D0%B2_%D0%9F%D0%B5%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B1%D1%83%D1%80%D0%B3%D0%B5.jpg/220px-%D0%9F%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%B2%D1%86%D1%8B_%D1%81%D0%B1%D0%B8%D1%82%D0%BD%D1%8F_%D0%BD%D0%B0_%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%BC_%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D0%B5_%D0%B2_%D0%9F%D0%B5%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B1%D1%83%D1%80%D0%B3%D0%B5.jpg)
Зби́тень[1] (рос. сбитень, біл. збіцень) — старовинний східнослов'янський напій, який готують з меду, прянощів та запашних трав. Збитень відомий в Україні, Білорусі й Росії. Збитень був дуже популярний у Середньовіччі, досить поширений до Жовтневого перевороту на теренах Російської Імперії, але маловживаний в сучасній кулінарії.
Існує думка, що назва цього напою походить від дієслова «збивати», оскільки найчастіше його готували у двох окремих посудинах. В одній настоювали мед, а в іншій — трави, і безпосередньо перед вживанням їхній вміст змішували — «збивали»[2].
Історія
Найдавніший опис приготування збитню наведений в «Домострої» (XVI століття). До появи чаю, збитень був єдиним гарячим напоєм у Росії. Готували його в самоварах. Напій цей був однаково улюбленим і серед простого люду, і серед російського дворянства, хоча вищі верстви населення використовували більш вишукані складові (імпортовані прянощі). Для продажу збитню влаштовували стаціонарні «збитні курені», які розташовувалися в багатолюдних місцях. Роль прилавка грало велике вікно, пробите в стіні будинку. Окрім стаціонарних торговельних точок продажем збитню часто займалися збитенщики, які носили місткості з гарячим напоєм на спині й розливали його перехожим.
Масове споживання збитню згасло після Жовтневого перевороту, обумовлене нестачею імпортних прянощів, загальним занепадом споживчої культури та поширенням інших зігрівальних напоїв. З 1990-х років робилися спроби відродити виробництво й споживання збитню, втім, вони не призвели до помітної популяризації напою.
Інгредієнти
Основою для збитню завжди слугували вода і мед, натомість склад прянощів і запашних трав був несталим. У найдавніших рецептах використовували місцеві трави: звіробій, шавлію, березове листя, липовий цвіт, коріння лепехи, м'яту. Згодом, з Європи почали завозити вишуканіші прянощі (коріандр, імбир, корицю, бодян, гвоздику, кардамон), саме вони стали основою для найпопулярніших рецептів збитню. Інколи до меду додавали ще й патоку. Хоча наявні компоненти в поєднанні з медом зумовлювали солодку смакову гаму, існували й менш поширені рецепти з більш насиченим гострим смаком. В цьому випадку для приготування збитню застосовували лавровий лист, стручковий або чорний перець, хрін, редьку.
Приготування
Оскільки в найдавніших рецептах збитню використовували трави з відносно невеликою кількістю екстрактивних речовин, для їх найповнішого вилучення з сировини застосовували кількаденне бродіння, а самі збитні в цьому випадку називали заварними. Мед або суміш меду з патокою зброджували в одній посудині, а настій трав — в іншій. Перед подачею обидва настої змішували з нагріванням чи без. Таким чином, можна було отримати гарячий або холодний збитень, які, відповідно, використовували для зігрівання взимку чи втамування спраги в лазні. Бродіння збагачувало настій незначною кількістю спирту: збитні міцністю до 1 % вважалися безалкогольними, збитні міцністю 4-7 % належали до слабоалкогольних.[3] Таким способом приготування ці рецепти збитню були схожі з давньоруськими пивом, квасом, ситним медом та білоруською крамбамбулею.
Після знайомства з тропічними прянощами, які містили велику кількість екстрактивних та ароматичних речовин, необхідність в тривалому бродінні відпала. Тому напій стали готувати способом звичайного варіння трав з медом, в цьому випадку збитень називали простим. Прості збитні не містили спирту і вживалися переважно гарячими. Типологічно близьким до простих збитнів є глінтвейн.
Примітки
- ↑ Збитень // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Н. М. Шанський, Т. А. Боброва, 2004[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 15 березня 2015. Процитовано 8 червня 2015.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
Посилання
![]() |
Це незавершена стаття про алкогольні напої. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
|
|