Телуроводень
Hydrogen telluride | |
---|---|
Structural diagram of the hydrogen telluride molecule
|
Space-filling model of the hydrogen telluride molecule
|
Назва за IUPAC | hydrogen telluride |
Інші назви | hydrotelluric acid tellane tellurium hydride dihydrogen telluride |
Ідентифікатори | |
Номер CAS | 7783-09-7 |
PubChem | 21765 |
Номер EINECS | 236-813-4 |
ChEBI | 30452 |
SMILES | [TeH2] |
InChI | InChI=1S/H2Te/h1H2 |
Номер Гмеліна | 799 |
Властивості | |
Молекулярна формула | H2Te |
Молярна маса | 129.6158 g mol−1 |
Зовнішній вигляд | colourless gas |
Запах | Pungent, resembles rotting garlic or leeks |
Густина | 3.310 g/L, gas 2.57 g/cm3 (−20 °C, liquid) |
Тпл | −49 |
Розчинність (вода) | 0.70 g/100 mL |
Кислотність (pKa) | 2.6 |
Структура | |
Геометрія | bent |
Термохімія | |
Ст. ентальпія утворення ΔfH 298 |
0.7684 kJ/g |
Небезпеки | |
Головні небезпеки | toxic |
NFPA 704 | |
Пов'язані речовини | |
Інші аніони | H2O H2S H2Se H2Po |
Інші катіони | Na2Te Ag2Te K2Te Rb2Te Cs2Te |
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа) | |
Інструкція з використання шаблону | |
Примітки картки |
Телурово́день або телури́д во́дню – це неорганічна сполука з формулою H2Te . За звичайних умов – безбарвний газ. Розкладається на телур і водень вже при 0°С, хоча може існувати досить довго при дуже низьких концентраціях. Можна виявити за запахом гниючого часнику при надзвичайно низьких концентраціях, або неприємним запахом гниючої цибулі-порею при дещо вищих концентраціях. Більшість сполук із зв'язками Te–H нестійкі щодо втрати H2. H2Te хімічно та структурно подібний до селеноводню, обидва кислотні. Кут H–Te–H становить близько 90°. Леткі сполуки телуру часто мають неприємні запахи, що нагадують гнилий часник.[1]
Розроблені деякі електролітичні методи.[2]
H2Te також може бути отриманий гідролізом похідних телуриду електропозитивних металів.[3] Типовий гідроліз телуриду алюмінію :
- Al2Te3 + 6H2O → 2Al(OH) 3 + 3H2Te
Також можуть бути використані інші солі Te2−, такі як MgTe або Na2Te.
- ↑ Greenwood, N. N.; & Earnshaw, A. (1997). Chemistry of the Elements (2nd Edn.), Oxford:Butterworth-Heinemann. ISBN 0-7506-3365-4.
- ↑ F. Fehér, "Hydrogen Telluride" in Handbook of Preparative Inorganic Chemistry, 2nd Ed. Edited by G. Brauer, Academic Press, 1963, NY. Vol. 1. pp. 438.
- ↑ Shriver, Atkins. Inorganic Chemistry, Fifth Edition. W. H. Freeman and Company, New York, 2010; pp 407.