Діва Марія
| Марія (дав-євр. מרים Miryam) | |
|---|---|
| |
| Стать: | жіноча |
| Період життя: | 8 вересня 20 до н. е..? — 15 серпня, 45 н. е..? |
| В інших культурах: | Маріам |
| Місцевість: | Юдея, Назарет |
| Походження: | з коліна Давидового |
|
Згадки: |
Новий Завіт |
| Батько: | Святий Іоаким |
| Мати: | Свята Анна |
| Чоловік/дружина: | Йосиф Обручник |
| Діти: | Ісус Христос |
| Місце поховання: | Гробниця Богородиці |
| Повязані поняття: | Риза Богородиці, Пояс Пресвятої Богородиці |
| Повязані персонажі: | Праведна Єлисавета, Іоанн Богослов
|
| Атрибути: | Немовля; пурпурний мафорій і синя туніка |
Богоро́диця, Ді́ва Марі́я, Ма́тір Бо́жа, Марія (арам. מרים — Маріам) — мати Ісуса Христа (Лк. 1:26-56, Лк. 2:1-7, Мт. 1:16-25). Із Нового Заповіту відомо, що жила в Назареті (Мр. 1:9) у Галілеї із своїм чоловіком Йосипом.
Народження Марії
Відомості про народження Діви Марії не згадуються у Новому заповіті, а передані лише у апокрифічній літературі. Згідно з апокрифічним Протоєвангелієм Якова батьками Марії були Святий Йоаким і Свята Анна: пізніше так учили святі Іоанн Дамаскін, Григорій Ніський, Герман Константинопольський, Фульберт Шартрський, та багато інших вчителів Церкви — і це стало невід'ємною частиною Священного переказу.
Місцем народження, як правило, вважають Єрусалим; так стверджував Святий Софроній і з ним погоджувався святий Іоанн Дамаскін.
Вшанування Богородиці
Пошана до Богородиці розвивається в християнстві поволі і, хоча його властиво треба починати вже з євангеліста Луки, все ж в перших віках християни більше цікавилися змістом нового вчення, моральною його сторінкою та організацією Церкви і визначенням відносин між християнством та юдейством.
Історія шанування Богородиці
Деякі юдейсько-християнські секти 1-го століття, як, напр., ебіоніти не визнавали дівоцтва Марії, і багато гностиків вважали Ісуса за Йосипового сина. Докетисти, які навчали, що Христос мав тільки уявне тіло, розуміється, не могли визнавати Божої Матері; зрештою й Несторій, патріарх константинопольський (428–431) рішуче заперечував, що Діва Марія була матір'ю Бога (Богородицею), а твердив, що вона була тільки матір'ю людини Христа (Христородицею). Ефеський собор 431 р. засудив єресь Несторія і тим поклав кінець довгій полеміці. У перший день засідань Собору величезний натовп чекав на вулиці його рішення, і, як тільки воно стало відомим, усі вулиці були ілюміновані, і патріарха Кирила, головного оборонця культу Богородиці, з засвіченими смолоскипами і кадильницями, проводжав натовп через усе місто.
Шанування Божої Матері поширюється спочатку на Близькому Сході, в Палестині, в Єгипті, звідти переходить до Італії та інших країн. Перші іконографічні зображення зустрічаємо в катакомбах Риму. Спочатку постать Божої Матері повна простоти, що межує з примітивністю. Згодом вона набирає величі та пишноти: з'являється перед вірними, як Цариця Неба в багатому вбранні та в супроводі янголів. У Київському Софійському Соборі на вівтарній стіні, що збереглася непорушно з XI ст, представлено Богородицю з піднесеними догори обома руками — це образ так званої Оранти (та, що молиться), її прообраз находиться в візантійській каплиці в Равенні (Італія), що походить із V ст. Другий образ цього типу, але не малярський, а різьбарський, знаходимо в соборі св. Марка в Венеції.
Першою церквою в Україні, присвяченою Богородиці, була так зв. Десятинна церква, яку побудував у Києві близько 986–995 років св. Володимир Великий. Назвали її «десятинною» тому, що великий князь видав на неї десяту частину своїх доходів; у ній поховано св. княгиню Ольгу, Володимирову жінку Анну, — і його самого. Хоч церква завалилася під час оборони від татарських орд Батия — 1240 — митрополит Петро Могила був частково її відбудував. Та московські руйнівники знищили цілковито цю церкву в 1943 р. (Про Богородицю більше під: Покрова).
Діва Марія в іконографії
Див. також: Категорія:Ікони Богоматері
Її багата іконографія лише в невеликій частині зобов'язана Євангеліє і зростала протягом століть в силу необхідності для християнської Церкви мати фігуру матері — предмет поклоніння. Сумніви щодо її ролі — подібні до тих, що були висловлені несторіанами в V ст. чи ідеологами Реформації в XVI,- лише стимулювали створення її зображень тими, хто залишались її прибічниками. Несторій заперечував, що Діва Марія може по праву називатися «Богоматір'ю» — вона була матір'ю тільки Христа як людини, а не божественної особи. Цей погляд був засуджений як єресь Ефесським собором у 431 році — вердикт, який сприяв поширенню образа «Матері і Немовляти» як виразу офіційної доктрини. Величні зображення Діви Марії і Немовляти на троні, які протягом багатьох століть прикрашали церковну архітектуру, вперше стали поширюватися на Заході у VII столітті; вони були змальовані з візантійських зразків. Іншим раннім стимулом до вшанування (почитання[а]) Діви Марії була знахідка того, що стали вважати її портретом, припускають, що портрет був написаний Св. Лукою. Росту культу Марії у деякій мірі противилась сама Церква з її традиційно ворожим ставленням до жінки — ставленням, яке культивувалось деякими ранніми теологами у XII і ще більше у XIII ст. Шанування Марії поширилось настільки, що сама епоха стала називатися епохою культу Діви Марії — це був час релігійного підйому, викликаного хрестовими походами, котрий досягнув свого найвищого вираження у готичних соборах Франції, які часто зводилися на честь Богоматері — «Notre Dame».
Примітки
Див. також
- Покрова Пресвятої Богородиці
- Непорочне зачаття Діви Марії
- Похвала Пресвятої Богородиці
- Ранішні молитви до Діви Марії
Посилання
- ↑ Поклоніння — почитання — вшанування. Термінологічно-правописний порадник для богословів та редакторів богословських текстів. poradnyk.ucu.edu.ua. Процитовано 7 травня 2012.
Джерела
 |
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Діва Марія |
|
Це незавершена стаття про релігію. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |