Чехія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
|
Česká republika |
|||||
|
|||||
| Девіз: Pravda vítězí.(Правда переможе) | |||||
| Гімн: Kde domov můj? | |||||
 |
|||||
| Столиця (та найбільше місто) |
Прага 50°05′ пн. ш.; 14°28′ сх. д. |
||||
| Офіційні мови | Чеська | ||||
|---|---|---|---|---|---|
| Державний устрій | |||||
| - Президент | Вацлав Клаус | ||||
| - Прем'єр-міністр | Ян Фишер | ||||
| Незалежність | Від Австро-Угорщ. | ||||
| - Здобуття державності | 28 жовтня 1918 | ||||
| - Відокремлення Словаччини | 1 січня 1993 | ||||
| Площа | |||||
| - Загалом | 78 866 км² (117) | ||||
| - Води (%) | 2,0 | ||||
| Населення | |||||
| - оцінка 2007 р. | 10 349 372 (78) | ||||
| - перепис 2001 р. | 10 230 060 | ||||
| - Щільність | 130/км² (77) | ||||
| ВВП (ПКС) | 2006 р., оцінка | ||||
| - Повний | $236,536 млрд (41) | ||||
| - На душу населення | $25 346 (33) | ||||
| ІРЛП (2005) |  0.891 (високий) (32) |
||||
| Валюта | Чеська крона (CZK) |
||||
| Часовий пояс | CET (UTC+1) | ||||
| - Літній час | CEST (UTC+2) | ||||
| Домен Інтернет | .cz | ||||
| Телефонний код | +420 | ||||
Зміст |
[ред.] Загальні відомості
1) Чехія (Богемія, Čechy, Bohemia) - історична провінція в Європі між Сілезією, Моравією, Австрією, Баварією та Саксонією. Разом з Моравією і Чеською Сілезією (České Slezsko) утворює Чеську Республіку. У минулому Чехія (Богемія) була ядром Чеського Королівства.
2) Чехія (офіційна назва - Чеська Республіка; Česko, латинська назва Tzechia, Tzekia) - держава на території Європи, що межує на півночі і заході з Німеччиною, на північному сході - з Польщею, на південному сході - зі Словаччиною, на півдні - з Австрією.
Чехія (Česko) = Богемія (Čechy) + Моравія (Morava) + Чеська Сілезія (České Slezsko).
Площа держави — 78864 км²
Населення:
Столиця — Прага
Рельєф — частково гористий
Ріки: Морава, Лаба (Ельба), Влтава, Сазава
Глава держави — президент Вацлав Клаус
Глава уряду — прем'єр-міністр Мірек Тополанек
Експорт: транспортні засоби, верстати, вугілля, залізо, сталь, хімікати, скло, кераміка, одяг
[ред.] Природа
Територія Чехії складає 78,9 тис. квадратних кілометрів. Чеський ландшафт вельми різноманітний. Західна частина (Богемія) лежить в басейнах річок Ельби (Лаби) і Влтави (Молдау), оточених в основному низькими горами (Судети і їхня частина — Крконоши), де знаходиться найвища точка країни — гора Сніжка заввишки 1602 м. Моравія, східна частина, також досить горбиста і в основному лежить в басейні річки Морава (Марх), а також містить витік річки Одер (Одра).
Чехія — країна височин і середньовисотних гір. На заході – Чеська височина, на південному заході — Шумава, на півненному заході – Рудні гори (Крушне-Гори).
Клімат помірний, перехідний від морського до континентального, з теплим літом і холодною, похмурою і вологою зимою. Влітку середня температура повітря +20 °C, взимку −5 °C.
Найважливіші ріки: Лаба (Ельба) з притокою Влтава; Одра (Одер). Річки Чехії, що не має виходу до моря, течуть в три моря: у Північне, Балтійське і Чорне.
Дивись також
[ред.] Історія
На території сучасної Чехії слов'янські племена поселилися в 5 в. по Хр. Тут оформилася у 7 в. перша західно-слов'янська держава княжество Сама. У 9 — 10 вв. Чехія належала до Велико-Моравської держави. 845 чехи прийняли західне християнство. У Велико-Моравській державі діяла з 863 року візантійська місія св. Кирила і Мефодія, яка тут поклала основи слов'янської літургії і церковно-слов'янської мови. Слов'янсько-візантантійське християнство, щоправда, не прищепилося в Чехії, проте залишило сильну традицію самобутности і зв'язків зі словєянським сходом.
У 9 — 10 вв. на базі празького князівства утворилася в Чехії династія Пшемисловичів; князь св. Вацлав здобув визнання для Чехії як васальної держави Священної Римської Імперії. З середини 12 ст. Чехія стала спадковим королівством; 1306 вимерла династія Пшемисловичів і чеську корону перебрала Люксембурзька династія. Згодом мінялися на троні Яґайлони і Габсбурґи.
У 15 ст. релігійний рух Яна Гуса виявив прагнення чехів до релігійно-національної самобутности проти німецької залежности. Після програного бою на Білій Горі 1620 Чехія втратила свою незалежність на 300 pp., ставши провінцією Австрії.
Протягом 17 і 18 вв. чеська аристократія денаціоналізувалася і національна культура утискалася. Під впливом французької революції почалося у кінці 18 ст. національне відродження, яке завдяки діяльності Й. Добровського, Й. Юнґмана, П. Шафарика, Ф. Палацького, К. Гавлічка-Боровського та ін. набрало характеру модерного культурного і політичного руху, який сильно виявився, з одного боку, в азстрославізмі (змагання до емансипації слов'ян в Австрії), а з другого — в російському панславізмі.
Після всебічного культурного, політичного й економічного розвитку у відносно ліберальних умовах Австрії другої половини 19 — початку 20 вв. чехи по закінченню першої світової війни, внаслідок рішень країн переможців (Антанта), закріплених в Сен-Жерменському та Тріанонському договорах 1919 р., Австрійсько-Угорська імперія Габсбургів була поділена на нові національні незалежні країни. Чехи здобули державну незалежність і разом зі словаками створили Чехо-Словацьку Респупбліку на чолі з президентом Томашем Масириком.
.png)
Внаслідок Мюнхенської угоди 1938, Чехія стала першою жертвою агресії Третього Райху в другій світовій війні. Німеччина окупувала і анексувала населену в значній мірі етнічними німцями Судетську область. З залишків території Чехії був утворений протекторат Богемії і Моравії.
Дивись також:Протекторат Богемії і Моравії
Ця інтродукція Другої світової війни отримала назву «Судетська криза».
Після перемоги країн анти-гітлеровської коаліції в другій світовій війні, Чехословаччина за Ялтинською угодою 1945 опинилася у зоні впливу СРСР. Внаслідок цього законнообранного президента Е.Бенеша було шляхом поетапного державного перевороту усунено і до влади у 1948 році вприйшли комуністи на чолі зі Клементом Готвальдом.
Чеська соціалістична республіка в складі Чехословаччини створена в 1968 р. під час загальної лібералізації і демократизації комуністичного режиму в Чехословаччині, що отримала назву «Празька весна». Влітку 1968 процес лібералізації було придушено шляхом збройної агресії з боку СРСР - вводу військ Організації Варшавського договору, держперевороту і призначення у владні структури ставленників і агентів Кремля.
Продемократичні виступи в Празі 1989 привели до створення багатопартійної системи, включаючи Громадянський форум під керівництвом Вацдава Гавела; у грудні 1989 сформувався коаліційний уряд, президентом був призначений Гавел, обраний потім на багатопартійних виборах у 1990. Громадянський форум розколовся на Громадянську демократичну партію і Громадянський рух, з'явилися сепаратистські тенденції. Вацлав Клаус став прем'єр-міністром у 1992. Рішення про створення окремих Чеської і Словацької республік було прийнято в серпні 1992, і з січня 1993 Чеська республіка стала суверенною державою. Прийнята в ООН, ОБСЄ і Раду Європи.
[ред.] Економіка
Чехія – індустріально-аграрна країна, яка має обмежену паливно-енергетичну і мінерально-сировинну базу. Найбільш значні запаси вугілля. Провідні галузі промисловості: паливно-енергетична, чорна металургія, машинобудівна, вугільна, хімічна, легка і харчова пром-сть. Транспорт: залізничний, автомобільний, річковий, повітряний.
ВВП на душу населення в ЧР з початку 1990-х років знижувався і лише в 1997 досяг рівня, порівнянного з показниками 1990. У той же час спостерігалося постійне зростання рівня життя за рахунок реструктуризації споживання і посилення позицій крони. У 1998 ця тенденція була перервана передусім внаслідок проблем, що посилюються в ході трансформації економіки, високого дефіциту зовнішньоторгівельного балансу, стагнації промисловості, спаду будівельної індустрії, а також згортання різних видів послуг, зокрема, в сфері туризму і транспорту. У 1998 ВВП скоротився на 2,6% і становив лише 52% від відповідного показника для країн Європейського Союзу. Частка переробної промисловості складала у 1997 р 83%, в т.ч. частка харчової промисловості - 15,3%, виробництво металів і металопродукції - 14,2%, вироблення і розподіл електроенергії, газу і води - 13,8%, транспортне машинобудування - 9,9% і виробництво машин і обладнання для подальшого виробництва - 7,5%.
Велика частина підприємств обробної промисловості була приватизована до 1996 (майже 5400 підприємств, що становили 85% державної власності), в 1997 р частка приватного сектора у виробництві ВВП досягла 75%, у 2001 р – 76%. Передбачалося, що приватизація викличе важливі структурні зміни в чеській промисловості, зокрема в тих її галузях, які привабливі для іноземних інвестицій, таких, як автомобільна, хімічна, скляна і виробництво будівельних конструкцій.
Сільськогосподарське виробництво на початку 1990-х років скоротилося як через зменшення попиту на цю продукцію за рубежем, так і внаслідок збільшення імпорту продуктів споживання. Проведена приватизація сільськогосподарських земель. До 1997 р 3/4 сільськогосподарських кооперативів за рішенням їх членів були перетворені в кооперативи землевласників; фермерство не набуло масових масштабів. Орна земля складала в кінці 1990-х років 39,2%. У середині 1998 в сільському господарстві було зайнято 198 тис. чоловік.
Див. також: Корисні копалини Чехії, Історія освоєння мінеральних ресурсів Чехії, Гірнича промисловість Чехії.
[ред.] Політика
[ред.] Чехія і Україна
Між Чехією та Київською Руссю існували династичні, господарські та культурні зв'язки. Велика Моравська держава підтримувала торгівельні зв'язки з Руссю. 998 року в Києві перебували посли чеського князя Олдржіма. Дві дружини Володимира Великого були чешки, від яких він мав синів Вишеслава, Святополка та Мстислава. Король Данило ходив у походи на Чехію, а його син Лев Данилович уклав мир з чеським королем. Доказом торгівельних зв'язків є знахідки в Україні чеських монет. Впливи кирило-методіївського християнства сягали Русі ще до офіційного хрещення Києва.
У Карловому університеті (Прага) в 14-15 ст. існувала окрема колеґія для укр.-білоруських студентів з Великого Князівства Литовського. Серед гуситів - вояків Яна Жижки мали бути й українці, а деякі гусити після поразки оселилися на укр. землях. У братських школах в Україні помітні впливи педагогіки Яна Коменського. Перший зразок українського фолкльору — "Пісня про Штефана воєводу" - зберігся в граматиці чеха Яна Благослова (1571). У 16 ст. до Чехії заходили окремі козаки або їх з'єднання з польської армії. У 1594-1598 рр. до Праги приїздив висланець Запоріжжя Станислав Хлопицький. На поч. 17 ст. кілька моравських міст й окремі шляхтичі утримували козаків для охорони перед нападами військ семигородського князя Бочкая.
Господарсько-торгівельні зв'язки: до Чехії вивозили худобу, віск, шкури, частково збіжжя та східні тканини і приправи; головним імпортом з Чехії був текстиль, скляні вироби, метали і зброя. У кінці 18 ст. з мукачівським єпископом А.Бачинським листувався чеський учений В. Фортунат Дуріка. Чех Я.Прач, перебуваючи на Наддніпрянщині, записав мелодії укр. пісень (збірка видана у Петербурзі у 1790 р. і 1815 р. — перші музичні записи укр. пісні взагалі). У 19 ст. між культурними діячами обох народів були персональні зв'язки: Й.Шафарик листувався з І.Могильницьким і Я.Головацьким та знайомив чехів з укр. справами та культурою. М.Шашкевич захоплювався працями Я.Коллара, Й.Юнґмана і В.Ганки. Листувалися з провідними чехами і відвідували Чехію О.Бодянський й І.Срезневський. А.Метлинський зробив перші переклади з чеської літератури.
1830 року Ф.Палацький відстоював самобутність укр. народу (Časopis Českého muzea). Гавлічек-Боровський уже 1848 року вважав українців за окремий народ між Росією і Польщею. Делеґати Галичини й Закарпаття на Слов'янському Конгресі у Празі 1848 р. зустріли прихильне наставлення чеських діячів до своїх вимог. Впливи видатних чехів (Коллара, Шафарика, Ґанки) позначалися на ідеології Кирило-Методіївського Братства. Одному з них Т.Шевченко присвятив поему «Ян Гус» з особистим «Посланіем славному Шафарикові». У Празі вийшло перше повне (нецензуроване) видання «Кобзаря» (1876). З'явилися чеські переклади Шевченка й українських повістей М.Гоголя. Й.Фріч написав 1865 року драму «Іван Мазепа». Твори українських письменників (М.Коцюбинського, В.Стефаника, О.Кобилянську, Б.Лепкого, Лесю Українку), укр. пісні і казки перекладали Р.Єсенська, Я.Гудец, К.Єлінек (він також автор оповідань і нарисів на укр. теми); укр. нар. творчість досліджували Л.Куба, Й.Гануш і Ф.Ржегорж (кільканадцять років жив у Галичині). А.Єдлічка компонував на укр. мотиви (муз. обробка «Наталки Полтавки»).
І.Франко перекладав чеську літературу, написав низку статей на укр. теми до чеських видань, у тому числі і до енциклопедії „Ottův Naučný Slovnik". Твори Франка перекладали Ф.Главачек, Я.Розвода, Р.Єсенська, а його драма «Украдене щастя» була виставлена як опера в Празі. У 1860-1870-х pp. відвідали Чехію О.Потебня, М.Костомаров і П.Куліш. Між Прагою і Львовом існував обмін публікаціями. Ряд чеських учених обрано дійсними членами НТШ (Я.Бідло, Л.Нідерле, Ї.Полівка, З.Неєдли, К.Ходунський й ін.), а Чеська Академія Наук обрала членом-кореспондентом М.Грушевського, В.Гнатюк став членом Етнографічного Чехо-Словацького Товариства. У високих школах Праги викладали укр. вчені І.Пулюй й І.Горбачевський. В Чернівцях від 1864 аж до 1870 року працював відомий чеський архітектор Йозеф Главка, де він збудував резиденцію буковинських митрополитів, нині будова Чернівецького університету. Етнограф Франтішек Ржегорж (1857–1899) певний час мешкав у Галичині (1889, 1891–1893), і левова частка його наукової спадщини стосується україністики.
На поч. 20 ст. після сецесії укр. студентів у Львівському Університеті кілька сотень укр. студентів опинилися у високих школах Праги. Зразком для укр. організацій «Січі» і «Соколи» був чеський Sokol. Великий успіх мала поставлена в Києві М.Садовським 1907 року опера Б.Сметани «Продана наречена». Влітку 1919 р. з великим успіхом виступала в понад 20 чеських містах Українська Республіканська Капела О.Кощиця.
За міжвоєнного часу українсько-чеські культурні зв'язки інтенсивно розвивалися в Празі, де виникли численні установи української еміграції. Зокрема, це були Український Вільний Університет у Празі, Українська Господарська Академія в Подєбрадах, гімназія у Ржевницях під Прагою, Музей Визвольної Боротьби України (МВБУ) та ін. Відомоє є т. зв. празька письменницька школа, представником якої є Євген Маланюк.
В УСРР з’явився ряд перекладів з чеської; делегати з Чехословаччини брали участь у міжнародному з'їзді революційних письменників у Харкові 1930 року. Тоді з'явилися чеські переклади П.Тичини, Ю.Яновського, були поставлені на чеській сцені драми О.Корнійчука. Письменники та митці з УСРР у 1920-х pp. відвідували Чехословаччину. Закарпатська тематика віддзеркалена в творах І.Ольбрахта («Микола Шугай розбійник», репортажі «Гори і століття», «Голет у долині»), В.Кані, в романах Я.Верби («Душа гір»), В.Ванчури («Останній суд»), трилогії К.Чапека («Гордубал»), в поезіях С.Неймана (цикл «Карпатські мелодії») й ін.
Богемістика в Україні зосереджена на слов'янознавчих кафедрах у Київському, Львівському й Ужгородському університетах та при НАН України. Студії з україністики зосереджені на кафедрі Празького Карлового Ун-ту (тут викладали І. Зілинський, І. Панькевич, М. Затовканюк, К. Ґеник-Березовський, В. Жідліцький, нині тут працюють В.-М. Лендєлова, Т. Хланьова, М. Пржігода та ін.), в Університеті Палацького в Оломоуці (Й. Андерш, Н. Маліневська, Г. Молнарова, Р. Нємець, Е. Оплеталова, У. Холод), в Масариковому університеті в Брні (Г. Миронова), в укр. відділі Слов. Інституту (дир. чес. русист й україніст Ю. Доланський), Чехо-Словацької АН (О. Зілинський, В. Гостічка, А. Куримський). Пряшівські культ.-наук. установи сприяють чес.-укр. культ. зв'язкам, зокрема Микола Мушинка дослідив долю міжвоєнного МВБУ, еміграцію русинів Румунії до Чехії тощо. Укр. письм. Пряшівщини здійснили низку перекладів з чес. Див також Українці в Чехії
[ред.] Адміністративний поділ
|
|
||
|---|---|---|
| Столиця | Прага |  |
| Краї | Центральночеський • Південночеський • Пльзеньський • Карловарський • Устецький • Ліберецький • Краловоградецький • Пардубіцький • Оломоуцький • Мораво-Сілезький • Південноморавський • Злінський • Височіна | |
[ред.] Література
- Брик І. Матеріали до історії українсько-чеських взаємин // Українсько-руський архів. - НТШ, т. XV. - Л., 1921
- Колесса О. Погляд на історію українсько-чеських взаємин від X до XX вв. - Прага, 1924
- Брик І. Боротьба чехів за волю. - Л., 1937
- Наріжний С. Українська еміграція, частина І. - Прага, 1942
- Шамрай А. Укр.-чес. літ. зв'язки в 19 ст. К. 1956;
- Hostička V. Spolupráce Cechů a haličských Ukrajinců v leteh 1848-1849. - Прага, 1965
- Zilinskyj O. Sto padesá let česko-ukrajinských literarních styků 1814-1964 // Vedecko-Bibliograficky Sbornik. - Прага, 1968
- Мольнар М. Поетичний літопис чехо-словацько-української дружби (серія статей) // Дружньо вперед. - Пряшів, 1975-1981.
- Енциклопедія українознавства (у 10 томах) / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж, Нью-Йорк: «Молоде Життя», 1954—1989.(укр.)
[ред.] Дивись також
 |
Це незавершена стаття з географії Чехії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
