Середній Схід

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Країни Середнього Сходу на мапі світу
Політична мапа Середнього Сходу

Середній Схід — умовне найменування району Західної Азії, розташованого між Європою та Пакистаном; іноді, особливо в англомовній літературі, замінює собою термін Близький Схід, але частіше розуміється як позначення сукупності країн Близького Сходу разом з Іраном і Афганістаном і тому в більшості випадків застосовується не окремо, а у складі об'єднаного терміну «Близький та Середній Схід». Як наслідок, «Середній Схід» застосовується часто тільки до Ірану та Афганістану, про інших кажуть Близький Схід. Більшість населення — мусульмани.

Є багато факторів, які зробили цей район одним з найнеспокійніших у світі, але багато авторів сходяться на тому, що джерелом конфліктів був поділ володінь Османської після Першої світової війни, коли кордони були нелогічно обумовлені і народилася держава Ізраїль. Іншим важливим чинником є знайдення його природних багатств, особливо нафти. У двадцятому столітті Близький Схід пережив шість воєн (чотири арабо-ізраїльські війни, війни між Іраком і Іраном і війна в Перській затоці та її наступні епізоди), громадянську війну в Лівані та Ісламську революція Хомейні в Ірані, що мала важливі наслідки для всього мусульманського світу.

На даний час ця область є переважно мусульманською. Виробництво нафти є дуже важливим. Мирний процес арабо-ізраїльського конфлікту, розпочатий в Мадриді в 1991, вселяє маленьку надію на мир в регіоні.

Значення терміну[ред.ред. код]

Термін "Близький Схід", ймовірно, виник в 1850-х роках в Британському Індійському бюро (англ. India Office)[1]. Тим не менш, він став ширше відомим після того, як американський військово-морський стратег Альфред Тейєр Мехен (англ. Alfred Thayer Mahan) використав термін в 1902 році[2] для "позначення територій між Аравією й Індією"[3][4]. В цей час Британська і Російська імперії змагалися за вплив у Центральній Азії, суперництво, яке стало відоме як Велика гра. Мехен пояснив не тільки стратегічне значення регіону, але і, зокрема, його центру, в Перській затоці[5][6]. Він назвав території, що оточують Перську затоку, Середнім Сходом, і сказав, що після Суецького каналу, це було найважливішою для Великобританії територією для контролю, щоб стримувати росіян від просування до Британської Індії[7]. Мехен вперше використовував цей термін у своїй статті "Перська затока і міжнародні відносини", опублікованій у вересні 1902 року у британському журналі "Нешнл Рев'ю" (англ. National Review).

Статтю Мехена було передруковано в "Таймс" (англ. The Times) і в серії з 20 статей "Середньосхідне питання", написаній Ігнатіусом Чіролем (англ. Ignatius Valentine Chirol), що почала виходити у жовтні. У цій серії статей, Ігнатіус Чіроль розширив визначення Середнього Сходу, включивши туди "ті регіони Азії, які простягаються до кордонів Індії і займають підходи до Індії"[8]. Після закінчення серії в 1903 році, "Таймс" перестали брати цей термін в лапки[9].

До Другої світової війни, було прийнято відносити області навколо Туреччини та східного узбережжя Середземного моря до "Близького Сходу", "Далекий Схід" зосереджувався в Китаї[10], а під "Середнім Сходом", малася на увазі область від Месопотамії до Бірми, а саме область між Близьким Сходом і Далеким Сходом. В кінці 1930-х, британці заснували Середньосхідне командування (англ. Middle East Command), яке базувалося в Каїрі, для своїх збройних сил в регіоні. Після цього термін "Середній Схід" отримав широке застосування в Європі та Сполучених Штатах, зокрема, серед іншого, в 1946 році у Вашингтоні був заснований Середньосхідний Інститут (англ. Middle East Institute)[11].

Критика та використання[ред.ред. код]

Термін Середній Схід багато критикували через його неявний євроцентризм[12][13]. Проте в сучасній англійській мові цей термін використовується як європейцями, так і не європейцями.

Означення "Середнього" також призвело до деякої плутанини через зміну визначень. До Першої світової війни, термін "Близький Схід" використовувався в англійській мові для позначення Балкан та Османської імперії, в той час як до "Середнього Сходу" відносили Іран, Афганістан, Центральну Азію та Кавказ. "Далекий Схід" стосувався країн Східної Азії (таких як Китай, Японія, Тайвань, Корея, Гонконг та ін.). Деякі критики зазвичай радять використовувати альтернативний термін, такий як "Західна Азія", який є офіційним позначенням, що використовується в ООН.

Зі зникненням в 1918 р. Османської імперії, термін "Близький Схід" в значній мірі випав із загального користування в англійській мові, в той час як "Середній Схід" став застосовуватися до нових країн ісламського світу, що виникли на теренах колишньої імперії. Однак, використання терміну "Близький Схід" збереглося в різних наукових дисциплін, у тому числі археології та стародавній історії, де він описував ту саму область, що й термін Середній Схід, який не використовувався в цих дисциплінах.

В Організації Об'єднаних Націй, численні документи і резолюції по Середньому Сходу, насправді пов'язані з арабо-ізраїльським конфліктом, зокрема, ізраїльсько-палестинським конфліктом, і, отже, з чотирма державами на Леванту. Термін Близький Схід іноді теж використовується в ООН, коли мова йде про даний регіон.

Переклади[ред.ред. код]

У всіх європейських мовах є відповідники англійським термінам Близький Схід та Середній Схід, але, оскільки вони є відносно описовими, їх значення залежить від країни і вони в цілому відрізняються від англійських термінів. У німецькій мові термін Naher Osten (Близький Схід) все ще перебуває в загальному користуванні (в даний час термін Mittlerer Osten стає все поширенішим в пресі у текстах, перекладених з англійських джерел, хоча вони і мають різні значення). У слов'янських мовах теж залишаються єдиними підходящими термінами для регіону є пов'язані з Близьким Сходом: в українськійБлизький Схід, у польськійBliski Wschód, у болгарськійБлизкия Изток, у російськійБлижний Восток, у хорватськійBliski istok. Проте в деяких мовах дійсно є еквіваленти "Середнього Сходу", такі як французький Moyen-Orient, шведський Mellanöstern, іспанський Oriente Medio чи Medio Oriente, італійський Medio Oriente.

Можливо, через вплив західної преси, арабський еквівалент Середнього Сходу (арабська: الشرق الأوسط аш-Шарк аль-Аусат), став стандартом використання в арабській пресі, і під ним розуміється той же зміст терміну «Середній Схід», що і в Північній Америці, і в Західній Європі. Позначення Машрик, що також походить від арабського кореня, що означає схід, також позначає регіон навколо Леванту, східну частину арабськомовного світу (на відміну від країн Магрибу, західної частини)[14]. Перський еквівалент терміну Середній Схід — خاورمیانه (Хавер-е міянег).

Країни та території[ред.ред. код]

Традиційно до Середнього Сходу включають такі країни і території:

Країна Площа (км²) Населення Щільність населення
(на км²)
Столиця ВВП Валюта Форма правління Офіційні мови
Бахрейн Бахрейн 665 656 397 987 Манама $26,970 млрд (2008) Бахрейнський динар конституційна монархія арабська
Кіпр Кіпр 9 250 792 604 90 Нікосія $22,703 млрд (2008) Євро, Турецька ліра Президентська республіка грецька, турецька
Єгипет Єгипет 1 002 450 77 498 000 74 Каїр $442,640 млрд (2008) Єгипетський фунт Змішана республіка арабська
Іран Іран 1 648 195 71 208 000 42 Тегеран $819,799 млрд (2008) Іранський ріал Ісламська республіка перська
Ірак Ірак 437 072 31 001 816 70,93 Багдад $202,3 млрд (2008) Іракський динар Парламентська республіка арабська, курдська
Ізраїль Ізраїль 20 770 7 465 000 290 Тель-Авів $200,630 млрд (2008) Ізраїльський новий шекель Парламентаризм іврит, арабська
Йорданія Йорданія 92 300 6 407 085 58 Амман $32,112 млрд (2008) Йорданський динар конституційна монархія арабська
Кувейт Кувейт 17 820 3 100 000 119 Ель-Кувейт $137,190 млрд (2008) Кувейтський динар конституційна монархія арабська
Ліван Ліван 10 452 4 224 000 354 Бейрут $58,576 млрд (2010) Ліванський фунт Парламентська республіка арабська, французька
Оман Оман 212 460 3 200 000 13 Маскат $66,889 млрд (2008) Оманський реал абсолютна монархія арабська
Палестина Сектор Гази (не повністю суверенна) 360 1 376 289 3,823 Газа $770 млн (2009) Єгипетський фунт, Ізраїльський новий шекель автономна республіка арабська
Палестина Палестина (не повністю суверенна) 5,860 2 235 000 432 Рамалла $12,95 млрд (2009) Ізраїльський новий шекель автономна республіка арабська
Катар Катар 11 437 793 341 69 Доха $94,249 млрд (2008) Катарський реал абсолютна монархія арабська
Саудівська Аравія Саудівська Аравія 1 960 582 23 513 330 12 Ер-Ріяд $593,385 млрд (2008) Саудівський ріал абсолютна монархія арабська
Сирія Сирія 185 180 22 505 000 93 Дамаск $105,238 млрд (2010) Сирійський фунт президентська республіка арабська
Туреччина Туреччина1 783 562 78 785 548 91 Анкара $1.028 трл.[15] (2008) Турецька ліра парламентська республіка турецька
ОАЕ ОАЕ 82,880 5 432 746 30 Абу-Дабі $184,984 млрд (2008) Дірхам ОАЕ федеральна конституційна монархія арабська
Ємен Ємен 527 970 23 701 257 35 Сана $55,433 млрд (2008) Єменський ріал Республіка арабська

Джерела:

Примітка:

1 Дані по Туреччині включають Східну Фракію, яка не є частиною Анатолії.


У ширшому розумінні, Середній Схід включає також Азербайджан, Алжир, Афганістан, Вірменію, Грузію, Джибуті, Еритрею, Західну Сахару, Казахстан, Коморські острови, Лівію, Мавританію, Марокко, Пакистан, Сомалі, Судан, Таджикистан, Туніс, Туркменістан, Узбекистан та Киргизстан,

Країна Площа (км²) Населення Щільність населення
(на км²)
Столиця ВВП Валюта Форма правління Офіційні мови
Афганістан Афганістан1 647 500 31 889 923 46 Кабул $21,340 млрд (2008) афгані Ісламська республіка Дарі, Пушту
Алжир Алжир 2 381 740 33 333 216 14 Алжир $233,098 млрд (2008) Алжирський динар Змішана республіка арабська
Вірменія Вірменія 29 800 3 262 200 111,7 Єреван $18,715 млрд (2008) Вірменський драм Президентська республіка вірменська
Азербайджан Азербайджан 86 600 8 621 000 97 Баку $74,734 млрд (2008) азербайджанський манат Президентська республіка азербайджанська
Коморські Острови Коморські Острови 2 235 798 000 275 Мороні $772 млн (2009) Коморський франк Федеральна республіка коморська, арабська, французька
Джибуті Джибуті 23 200 496 374 34 Джибуті $1,877 млрд (2008) Джибутійський франк Парламентська республіка арабська, французька, сомалійська, афар
Еритрея Еритрея 117 600 4 401 009 37 Асмера $3,739 млрд (2008) Накфа Тимчасовий уряд тигринья, арабська
Грузія Грузія 20,460 4 630 841 99,3 Тбілісі $21,812 млрд (2008) ларі Президентська республіка грузинська
Казахстан Казахстан 2 724 900 15 217 711 5,4 Астана $177,545 млрд (2008) Казахстанський тенге Президентська республіка казахська, російська
Киргизстан Киргизстан 199,900 5 356 869 26 Бішкек $11,580 млрд (2008) Сом Президентська республіка киргизька, російська
Лівія Лівія 1 759 540 6 036 914 3 Тріполі $90,251 млрд (2008) лівійський динар Тимчасовий уряд арабська
Мавританія Мавританія 1 030 700 3 291 000 70 Нуакшот $6,221 млрд (2008) Агвійя Ісламська республіка арабська
Марокко Марокко 446 550 33 757 175 70 Рабат $136,728 млрд (2008) марокканський дирхам конституційна монархія арабська, тамазит
Пакистан Пакистан 880 940 169 300 000 206 Ісламабад $439,558 млрд (2008) пакистанська рупія ісламська республіка урду, англійська
Сомалі Сомалі 637 661 9 925 640 [16] 13 Могадішу $7,890 млрд сомалійський шилінг Президентська республіка сомалійська, арабська
Судан Судан 1 886 068 30 894 000 14 Хартум $87,885 млрд (2008) Суданський фунт Президентська республіка арабська, англійська
Таджикистан Таджикистан 143 100 7 215 700 45 Душанбе $13,041 млрд (2008) Сомоні Президентська республіка таджикська
Туніс Туніс 163 610 10 102 000 62 Туніс $82,226 млрд (2008) туніський динар Президентська республіка арабська
Туркменістан Туркменістан 488 100 5 110 023 9,9 Ашгабад $30,091 млрд (2008) Туркменський манат Президентська республіка туркменська
Узбекистан Узбекистан 447 400 27 372 000 59 Ташкент $71,501 млрд (2008) Узбецький сом Президентська республіка узбецька
Західна Сахара Західна Сахара 266 000 513 000 1,9 Ель-Аюн марокканський дирхам арабська

Джерела:

Примітка: 1 Афганістан часто розглядається як частина Центральної Азії[17][18]

Історія[ред.ред. код]

Історія Середнього Сходу сягає глибокої давнини, і впродовж своєї історії, Середній Схід був великим центром світового життя. Середній Схід є місцем історичного походження основних релігій, таких як зороастризм, іудаїзм, християнство і іслам. Середній Схід в цілому має посушливий і жаркий клімат, з кількома великими річками, що забезпечують зрошення для підтримки сільського господарства в деяких регіонах, тому в Стародавні часи у цьому регіоні виникли і розвинулися перші цивилізації Єгипет і Шумер.

У багатьох країнах, розташованих навколо Перської затоки є велика кількість нафти. У наш час Середній Схід залишається важливим стратегічним, економічним, політичним, культурним та релігійним регіоном. Середній Схід, як очікується, очікується матиме високі темпи економічного зростання приблизно в 4,1% в 2010 рік і 5,1% в 2011 році.

Демографія[ред.ред. код]

Етнічні групи[ред.ред. код]

У регіоні Середній Схід проживає багато різноматітних етнічних груп, зокрема: араби, турки, перси, євреї, курди, асирійці/сирійці (халдо-асирійці), єгипетські копти, мароніти (фінікійці), вірмени, арамейці, азербайджанці, мальтійці, адигейці, туркмени, греки, шабаки, єзиди, мандеї, грузини, цигани, гагаузи, бербери, самаритяни та інші.

Міграція[ред.ред. код]

Згідно із Міжнародною організацією міграції, у світі налічується 13 мільйонів мігрантів у першому поколінні, вихідців з арабських народів, 5.8 з яких проживає у інших арабських країнах.

Неарабські країни Середнього Сходу, такі як Туреччина, Ізраїль та Іран також зазнають великої міграційної динаміки.

Велике число мігрантів з арабських країн зумовлене також релійним і національним переслідуванням. Так, протягом останнього століття з цих причин велика кількість курдів, євреїв, асирійців, греків та вірмен покинули такі країни як Ірак, Іран, Сирія та Туреччина. В Ірані багато релігійних менших, таких як християни, бахаї та зороастриняни мігрували після Ісламської революції 1979 року.

Релігії[ред.ред. код]

Коли йде мова про релігію, Середній Схід дуже різниться. Дві світові релігії — християнство та іслам, а також іудаїзм виникли на Середньому Сході і звідси поширилися на ввесь світ. Найпоширенішою нині релігією у регіоні є іслам з численними його формами і течіями, однак іудаїзм та християнство також добре представлені. Окрім того, є також релігійні громади бахаї, язданістів, зороастриністів, манденістів, друзів, єзидістів і шабакістів.

Мови[ред.ред. код]

На цій території превалюють три провідні мови, з точки зору кількості носіїв, це арабська, перська і турецька, що представляють афро-азіатську, індоєвропейську і тюркські мовні сім'ї, відповідно. Різні інші мови також вживають на Середньому Сході.

Арабська є найпоширенішим мовою на Близькому Сході, будучи офіційною у всіх арабських країнах. Нею також говорять в деяких прилеглих районах сусідніх близькосхідних неарабських країнах. вона є членом семітської гілки афро-азіатської мови.

Перська є другою за популярністю. Хоча й обмежується Іраном і деякими прикордонними районами в сусідніх держав, країна є одною з найбільш густонаселених в регіоні. Вона належить до індо-іранської гілки сім'ї індоєвропейських мов.

Третьою найбільш широко поширеною мовою є турецька, яка значною мірою обмежена кордонами Туреччини, яка також є одним з найбільш густонаселених країн регіону і найбільша, але вона присутня і в деяких областях, в сусідніх країнах. Вона є членом тюркських мов, які мають свої витоки в Центральній Азії.

Інші мови, якими говорять в регіоні, включають семітські мови, такі як іврит і месопотамсько-арамейський діалект основному ассирійців і мандейских громад.

Англійська мова використовується зазвичай як друга мова, особливо серед середніх і вищих класів, в таких країнах, як Єгипет, Йорданія, Ізраїль, Іран, Ірак, Катар, Бахрейн, Об'єднані Арабські Емірати і Кувейт. Крім того, Основною мовою в деяких з Еміратах Об'єднаних Арабських Еміратів є французька, що проникла з Алжиру, Єгипету, Ізраїля, Лівану, Марокко, Сирії та Тунісу. Урду широко поширений в багатьох країнах Середнього Сходу, таких як Саудівська Аравія (де 20 −25% від населення Південної Азії), Об'єднані Арабські Емірати (де 50-55% населення країн Південної Азії), Ізраїлю та Катару, які мають велике число пакистанських іммігрантів.

Найбільше румунською мовою говорять спільноти на Близькому Сході в Ізраїлі, де в 1995 Румунською говорило 5% населення. Російською також говорить велика частина населення Ізраїлю, з-за еміграції в кінці 1990-х.

Економіка[ред.ред. код]

Економічну структуру Середньо східних народів відрізняють в тому сенсі, що в той час як деякі країни сильно залежать від експорту лише нафти і нафтопродуктів, супутніх товарів (таких як Саудівська Аравія, ОАЕ і Кувейт), інші мають дуже різні економічної бази (наприклад, як Кіпр, Ізраїль, Туреччина і Єгипет). Промисловість близькосхідного регіону включає нафту і нафтопродукти, сільське господарство, виробництво бавовна, тваринництво, молочні продукти, текстиль, вироби зі шкіри, виготовлення хірургічних інструментів, захисних споруд (зброя, боєприпаси, танки, підводні човни, винищувачі, БЛА і ракети). Банківська сфера також є важливим сектором економіки, особливо у випадку ОАЕ і Бахрейном.

За винятком Кіпру, Туреччини, Єгипту, Лівану та Ізраїлю, туризм відносно нерозвинений в цій області, почасти це через соціально-консервативний характер регіону, а також політичну нестабільність в деяких регіонах Середнього Сходу. В останні роки, однак, такі країни, як ОАЕ, Бахрейн, Йорданія і почали залучати більшу кількість туристів завдяки поліпшенню туристичних об'єктів і розважальної сфери, пов'язаної з туризмом. Зняті обмеження, що були зумовлені обмежувальною політикою.

Безробіття особливо високе в країнах середнього Сходу і Північної Африки, особливо серед молодих людей у віці 15-29, демографічних відсоток яких становить 30% в загальній чисельності населення регіону. Валовий регіональний рівень безробіття в 2005 році, за даними Міжнародної організації праці, склав 13,2%, і серед молоді сягає 25%, до 37% в Марокко і 73% у Сирії.

Примітки[ред.ред. код]

  1. (англ.) Beaumont (1988), p. 16
  2. (англ.) Koppes, C.R. Captain Mahan, General Gordon and the origin of the term "Middle East" // Middle East Studies, 12 (1976) С. 95–98. — DOI:10.1080/00263207608700307.
  3. (англ.) Lewis, Bernard (1965). The Middle East and the West. с. 9. 
  4. (англ.) Fromkin, David (1989). A Peace to end all Peace. с. 224. ISBN 0805008578. 
  5. (англ.) Melman, Billie. The Cambridge Companion to Travel Writing: 6 The Middle East / Arabia, Cambridge Collections Online. Retrieved January 8, 2006.
  6. (англ.) Palmer, Michael A. Guardians of the Persian Gulf: A History of America's Expanding Role in the Persian Gulf, 1833-1992. New York: The Free Press, 1992. ISBN 0-02-923843-9 p. 12-13.
  7. (англ.) Laciner, Dr. Sedat. "Is There a Place Called ‘the Middle East’?", The Journal of Turkish Weekly]", June 2, 2006. Retrieved January 10, 2007.
  8. (англ.) Adelson (1995), p. 24
  9. (англ.) Adelson (1995), p. 26
  10. (англ.) Davison, Roderic H. Where is the Middle East? // Foreign Affairs, 38 (1960) (4) С. 665–675. — DOI:10.2307/20029452.
  11. (англ.) Held, Colbert C. (2000). Middle East Patterns: Places, Peoples, and Politics. Westview Press. с. 7. ISBN 0813382211. 
  12. (англ.) Shohat, Ella. «Redrawing American Cartographies of Asia». City University of New York. Процитовано 2007-01-12. 
  13. (англ.) Hanafi, Hassan. «The Middle East, in whose world?». Nordic Society for Middle Eastern Studies. Архів оригіналу за 2012-06-02. Процитовано 2007-01-12. 
  14. Anderson, Ewan W., William Bayne Fisher (2000). The Middle East: Geography and Geopolitics. Routledge. с. 12–13. 
  15. The World Bank: World Economic Indicators Database. GDP (PPP) 2008. Дані за 2008 рік.
  16. (англ.) [www.indexmundi.com/somalia/demographics_profile.html Somalia: demographics profile]
  17. (англ.) The 2007 Middle East & Central Asia Politics, Economics, and Society Conference University of Utah.
  18. (англ.) "Regional Economic Outlook: Middle East & Central Asia" May 2006, International Monetary Fund.

Джерела[ред.ред. код]

  • Adelson, Roger (1995). London and the Invention of the Middle East: Money, Power, and War, 1902-1922. Yale University Press. ISBN 0300060947. 
  • Anderson, R., Seibert, R., & Wagner, J. (2006). Politics and Change in the Middle East (вид. 8th). Prentice-Hall. 
  • Barzilai, Gad.,Klieman Aharon.,Shidlo Gil (1993). The Gulf Crisis and its Global Aftermath. Routledge. ISBN 0-415-08002 Перевірте значення |isbn= (довідка). 
  • Barzilai, Gad. (1996). Wars, Internal Conflicts and Political Order. State University of New York Press. ISBN 0-7914-2943-1. 
  • Beaumont, Peter, Gerald H. Blake, J. Malcolm Wagstaff (1988). The Middle East: A Geographical Study. David Fulton. ISBN 0470210400. 
  • Goldschmidt Jr., Arthur (1999). A Concise History of the Middle East. Westview Press. ISBN 0813304717. 


Земля Це незавершена стаття з географії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.