Велика Україна (історія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мапа розселення українців у Європі з листівки, виданої 1919 року. Є одним з варіантів території «Великої України»
Київська Русь, 1200
Київська Русь, (1054-1132)
Межі України, яки були заявлені делегацією УНР на Паризькій мирній конференції в 1919—1920
Східний кордон України з етнографічним (О. Бойдуник), геополітичним (Ю. Липа), імперіалістичним (М. Колодзінський) та «націоналістично-послідовним» (С. Бандера) принципами.
Українці на Кубані, перепис 1926
   90-75%
   75-50%
   50-25%
   25-10%
   10-5%
   5-2%

«Вели́ка Украї́на» — історичне уявлення про Україну, Україну-Русь (наприклад, за М. Грушевським та іншими істориками) в її територіально більших і політично вагоміших реалізаціях, ніж сучасна.

Загальний опис поняття[ред.ред. код]

У сучасній Україні в деяких громадських і політичних організацій — проект утворення самодостатньої (без орієнтації ані на Схід, ані на Захід) української національної держави в етнічних межах. У 1991—2004 роках проект проголошувався метою діяльності правої Соціал-національної партії України (пізніше партія перетворилась на ліберальніше за поглядами ВО «Свобода»). Зараз реалізація цього проекту є метою кількох громадських організацій: «Патріот України», «Українська Альтернатива», Національна дія «Рід» та організації української молоді «Спадщина».

В міжвоєнний період одним з ідеологів українського іредентизму — утворення «Української імперії» був Михайло Колодзінський. Основні положення він виклав у своїй праці «Українська воєнна доктрина» (1935—1937). Відомий його вислів: «Не будувати Україну тільки над Дністром чи Дніпром, але Україну в таких розмірах, які їй вимірив самий Творець, коли надавав землі нинішній географічний вигляд. Схід Европи мусить бути наш, бо такий заповіт зіставили нам наші прадіди»[1]. Михайло Колодзінський детально окреслив кордони майбутньої української держави, до складу якої мали би входити крім усієї сучасної України, Молдова, значні частини Румунії, Польщі, Білорусі, Росії (аж до середньої Волги і Каспійського моря), Північний Кавказ, Баку і Апшеронський півострів з нафтовими родовищами[2].

Риси Великої України[ред.ред. код]

Серед головних рис проекту «Великої України», як сильної національної держави:

  • соборність (включення у свої кордони всіх українських етнічних земель);
  • автаркія (самодостатня економіка);
  • імперіалізм (орієнтація на зовнішню експансію та домінування). Право на життя на власній етнічній території та здорова боротьба з іншими народами є одною з ключових ідей всього націоналізму, зокрема, у творах Дмитра Донцова[3];
  • ініціація (визначення пріоритетів), утворення Центральноєвропейського військово-політичного блоку (напр. Серединна Європа). Глобалізм піддають гострій критиці з точки зору націоналістично-культурних інтересів[4], тому оптимальним має бути союз держав-сусідів для забезпечення незалежності кожної з цих держав.;
  • націократія (альтернативний демократії державно-політичний режим).

Примітки[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]