Мадлен Олбрайт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Олбрайт.
Мадлен Олбрайт
англ. Madeleine Albright
Державний секретар США
23 січня 1997 року — 20 січня 2001 року
ВіцепрезидентАльберт Ґор
ПрезидентБілл Клінтон
ПопередникВоррен Кристофер
НаступникКолін Павелл
Народився15 травня 1937(1937-05-15)[1][2][…]
Прага, Чехословаччина[1][4]
Помер23 березня 2022(2022-03-23)[5][6][7] (84 роки)
Вашингтон, США[8][7]
Похованийцвинтар Оак Гіллd[7]
Відомий якдипломат, політична діячка, письменниця, політолог, посолка, викладачка університету, публіцистка, міністерка, міністр закордонних справ
Місце роботиДжорджтаунський університет
КраїнаЧехословаччина і США
Національністьєвреї[9]
Alma materКоледж Веллслі, Колумбійський університет, Університет Джонса Гопкінса, Paul H. Nitze School of Advanced International Studiesd, Kent Denver Schoold і Школа міжнародних відносин Колумбійського університетуd
Політична партіяДемократична партія США
БатькоЙозеф Корбел
МатиAnna Spiegelovád
У шлюбі зJoseph Albrightd[10]
ДітиAlice Albrightd[10], Anne Korbel Albrightd[10] і Katie Albrightd[10]
РелігіяЄпископальна церква
Нагороди
Орден Білого лева Grand Cordon of the Order of the Rising Sun орден Хреста землі Марії 1 класу орден Хреста землі Марії орден королеви Єлени командорський хрест із зіркою Ордена Заслуг Угорщини Президентська медаль Свободи Grand Cross of the Order of the White Rose of Finland Орден «За заслуги перед Польщею» Великий хрест ордена «За заслуги перед Польщею»

Anna Lindh Memorial Fundd

премія Свободиd (1999)

Democracy Service Medald

Національна зала слави жінок (1998)

Жива легенда Бібліотеки Конгресуd (квітень 2000)

Зал слави жінок Колорадоd (2010)

Theodore Roosevelt Awardd (2009)

Премія Елізабет Блеквелd (2001)

почесний доктор Браунського університетуd (28 травня 2001)

Член Американської академії мистецтв і наук

Great Gold Medal of Masaryk Universityd (2000)

почесний доктор[d] (7 червня 2008)

почесний доктор Брандейського університетуd

Honorary doctor of the University of Gdańskd

почесний доктор Університету Маяміd (12 травня 2006)

Silver Medal of the Chairman of the Senated (2019)

Great Immigrants Awardd (2006)

премія Маргарет Брентd (1996)
Підпис
 Висловлювання у Вікіцитатах
 Медіафайли у Вікісховищі

Мадле́н Корбел Олбра́йт (англ. Madeleine Korbel Albright, при народженні Марія Яна Корбелова, чеськ. Marie Jana Korbelová; 15 травня 1937(19370515), Прага, Чехословаччина — 23 березня 2022, Вашингтон) — американська політична діячка, дипломатка, письменниця, політологиня та викладачка чеського походження. Постійна представниця США при ООН. Державна секретарка США (1997–2001).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народилася 15 травня 1937 в Празі.[11] Батько Мадлен Йозеф Корбел був чехословацьким дипломатом, що перейшов із юдаїзму в католицизм.[12]

Бабуся називала її прізвиськом «Мадленка», яке закріпилося під час навчання в пансіоні в Швейцарії і в школі Kent Denver в Денвері. Згодом Мадлен перейшла в Єпископальну церкву (Англіканська церква в США).

У 1939 сім'я виїхала з Чехословаччини до Лондона.[13] Після закінчення Другої світової війни вони повернулися до Чехословаччини, де батько знову перебував на дипломатичній службі, зокрема був послом Чехословаччини в Югославії[14]. Після приходу до влади в Чехословаччині комуністів Йосип Корбелі з родиною емігрував до США, де викладав в Університеті Денвера.

У 1957 отримала американське громадянство.[15][16]

Після закінчення факультету політології Велеслейского університету штату Массачусетс в 1959 одружилася з журналістом Джозефом Меділлом Паттерсоном Олбрайтом (англ. Joseph Medill Patterson Albright), з яким познайомилася на тимчасовій роботі в газеті Denver Post. Після цього закінчила факультет права Колумбійського університету, здобувши ступінь магістра. В шлюбі мали трьох дочок. Розлучилися в 1982 році.[17]

У вересні 2009 відкрила виставку своєї колекції ювелірних виробів у Музеї мистецтва та дизайну в Нью-Йорку, яка тривала до січня 2010.[18] У 2009 році Олбрайт також опублікувала книгу Read My Pins: Stories from a Diplomat's Jewel Box про свої шпильки.[19] У 2012 році опублікувала автобіографічну книгу «Празька зима» — особисту історію з 1937 до 1948 року, з широким охопленням життя у Чехословаччині у ці часи.[20][21]

Після 2016 очолювала консалтингову фірму Albright Stonebridge Group[22] і була головою дорадчої ради Гаазького інституту глобальної справедливості, заснованого в 2011 році в Гаазі.[23] Вона також була почесною головою Всесвітнього проекту справедливості (WJP).[24]

Померла від раку 23 березня 2022, у віці 84 років[25].

Політична кар'єра

[ред. | ред. код]

Політичну діяльність почала як активістка Демократичної партії США, в 1972 увійшла до команди сенатора Едмунда Маскі.

У 1976–1978 була помічницею сенатора з питань законодавчої роботи.

У 1978 призначена членкинею Ради національної безпеки при президенті США Джиммі Картері, відповідала за зв'язки з громадськістю.

У 1982–1993 була професоркою Джорджтаунського університету, вела семінар з політики СРСР і країн Східної Європи, керувала програмою «Жінки у зовнішній політиці», очолювала Центр за національну політику.

У 1992 стала радницею Білла Клінтона і після його обрання на пост президента призначена на посаду постійної представниці США при ООН. Під час її роботи в ООН були вкрай напружені відносини з Генеральним секретарем ООН Бутрос Бутрос Галі[26].

Державна секретарка США

[ред. | ред. код]

У 1997 році отримала призначення на посаду державного секретаря в адміністрації президента Білла Клінтона. Олбрайт була прихильницею жорсткого курсу США в міжнародних відносинах, виступала за посилення позицій США в НАТО, за всебічний захист інтересів США, не зупиняючись і перед застосуванням військової сили. Під час її роботи підірвали посольства США в Кенії і Танзанії.[27]

У 2000 році вона відвідала з візитом Північну Корею, де зустрілася з Кім Чен Іром.[28]

25 вересня 2007 разом з кількома іншими держсекретарями США у відставці підписала лист, що закликає Конгрес США не ухвалювати резолюції 106 про геноцид вірмен[29].

Нагороди та відзнаки

[ред. | ред. код]

Книги

[ред. | ред. код]
  • Madam Secretary (2003) ISBN 0-7868-6843-0
  • The Mighty and the Almighty: Reflections on America, God, and World Affairs (2006) ISBN 0-06-089257-9.
  • Prague Winter: A Personal Story of Remembrance and War, 1937-1948 , 2012

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #120089378 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ SNAC — 2010.
  3. ↑ RKDartists
  4. ↑ http://faithfuliremain.com/interviews/madeleine-albrightova
  5. ↑ Madeleine Albright, first female US secretary of state, dies
  6. ↑ מדלן אולברייט, האישה הראשונה שכיהנה כשרת חוץ בארה"ב, מתה בגיל 84
  7. ↑ а б в Find a Grave — 1996.
  8. ↑ Madeleine Albright, First Woman to Serve as Secretary of State, Dies at 84
  9. ↑ https://hedendaagsesieraden.nl/2021/10/21/madeleine-albright/
  10. ↑ а б в г Albright M. Madam Secretary — Disney Publishing Worldwide, 2003. — ISBN 978-1-4013-9947-4
  11. ↑ Washingtonpost.com: Politics -- The Administration, Secretary of State Madeleine K. Albright. web.archive.org. 17 травня 2008. Архів оригіналу за 17 травня 2008. Процитовано 9 жовтня 2022.
  12. ↑ In a New Memoir, Madeleine Albright Discovers Her Family's World War II History – Tablet Magazine. web.archive.org. 10 березня 2013. Архів оригіналу за 10 березня 2013. Процитовано 9 жовтня 2022.
  13. ↑ Profile: She who knows tyranny; Madeleine Albright. The Independent (англ.). 8 лютого 1998. Процитовано 9 жовтня 2022.
  14. ↑ "Корбель був першим чеським послом в Югославії … Це була людина широкої культури і переконаний антикомуніст "(Володимир Велебіт) [Архівовано 9 листопада 2011 у Wayback Machine.].
  15. ↑ Koven, Steven G.; Götzke, Frank (9 серпня 2010). American Immigration Policy: Confronting the Nation's Challenges (англ.). Springer Science & Business Media. ISBN 978-0-387-95940-5.
  16. ↑ Interview: Madeleine Albright. the Guardian (англ.). 30 жовтня 2003. Процитовано 9 жовтня 2022.
  17. ↑ (23 березня 2022). Who was Madeleine Albright's husband Joseph Medill Patterson Albright?. The US Sun (амер.). Процитовано 9 жовтня 2022.
  18. ↑ Madeleine Albright reveals brooch diplomacy pinned down adversaries | The Sunday Times. web.archive.org. 28 листопада 2016. Архів оригіналу за 28 листопада 2016. Процитовано 9 жовтня 2022.
  19. ↑ Magazine, Smithsonian; Gambino, Megan. Madeleine Albright on Her Life in Pins. Smithsonian Magazine (англ.). Процитовано 9 жовтня 2022.
  20. ↑ Prague Winter. Wikipedia (англ.). 4 листопада 2022. Процитовано 25 листопада 2023.
  21. ↑ Databazeknih.cz. Pražská zima - kniha. www.databazeknih.cz. Процитовано 25 листопада 2023.
  22. ↑ About Us | Albright Stonebridge Group. www.albrightstonebridge.com. Процитовано 9 жовтня 2022.
  23. ↑ Madeleine Albright on the Establishment of The Hague Institute (укр.), процитовано 9 жовтня 2022
  24. ↑ Honorary Chairs. World Justice Project (англ.). Процитовано 9 жовтня 2022.
  25. ↑ Померла колишня очільниця Держдепу США Мадлен Олбрайт. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 24 березня 2022. Процитовано 24 березня 2022.
  26. ↑ Madam Secretary: A Memoir — Google Books. Архів оригіналу за 3 січня 2012. Процитовано 31 травня 2012.
  27. ↑ Clarke, Richard A. (26 березня 2004). Against All Enemies: Inside America's War on Terror (англ.). Simon and Schuster. ISBN 978-0-7432-6640-6.
  28. ↑ frontline: kim's nuclear gamble: interviews: madeleine albright | PBS. web.archive.org. Архів оригіналу за 28 березня 2009. Процитовано 9 жовтня 2022.
  29. ↑ Letter from the Former Secretaries of State. Архів оригіналу за 30 жовтня 2007. Процитовано 31 травня 2012.

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Олбрайт // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 6. Біографічна частина: Н–Я / Відп. ред. М. М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2016. — с.38-40
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мадлен_Олбрайт&oldid=43325615