Різдвяна листівка

Різдвя́на листі́вка — листівка, яка покликана передати святковий настрій напередодні Різдва.

У ХХ ст. в умовах витиснення релігії із суспільного життя різдвяна листівка залежно від країни частково або повністю перетворилась на новорічну вітальну картку.

Опис

Поштівка «Різдвяний ярмарок у Нюрнбергу». Німеччина, XIX ст.

Сюжет різдвяних листівок безпосередньо пов'язаний з історією Різдва, а отже на них зображене народження Христа або християнська символіка, зокрема Вифлеємська зірка або голубка, що уособлює Святий Дух. У Європі і США великий попит мають світські листівки з традиційними різдвяними персонажами, такими як Санта Клаус, сніговик, олень, святкові атрибути (свічки, ялинкові прикраси, ялинки, падуб), різдвяні розваги (колядування, святкові покупки) та інші ознаки цієї пори року (сніг, природа північної зими). Деякі листівки представляють ностальгічні сценки минулого, наприклад, жінок у кринолінових сукнях на вулицях XIX ст. Або містять гумористичні зображення Санти та його свити.

Поштівки випускаються з традиційним привітанням: «З Новим роком і Різдвом Христовим!» Окрім цього, існує безліч різних текстів від висловлювань релігійних почуттів, написання молитов, біблійних віршів до світських побажань і вітань зі святом.

Історичний огляд

Гравюра на дереві XVI ст., прообраз різдвяної листівки. Підпис латиною: *Я — Христос Дитина, народжена від чистої Діви. Смертний, нехай новий рік для тебе буде щасливим*.

Прообразом сучасної святкової листівки слід вважати середньовічні гравюри, присвячені народженню Ісуса Христа.

У XV ст. у Німеччині практикувалось дарування рідним Andachtsbilder, свого роду вітальної листівки з малюнком Немовляти і надписом «Ein gut selig jar» («Доброго і благословенного року»). У Нідерландах у XVI ст. були поширені «sanctjes» (буквально «святий»), своєрідні листівки із зображенням Святого Миколая. Ще більше наблизили появу листівок так звані «Шматочки Різдва», які робили на початку XVIII ст. школярі. На великому папері з вигравіюваними (з 1820 року кольоровими) краями вони писали батькам привітання зі святом, щоб показати, наскільки добре покращився їхній почерк за останній рік. У XIX ст. зароджується традиція надсилати вітання поштою.^[1]

Перша масова листівка була випущена 1843 року в Лондоні на замовлення Генрі Коула за ескізом ілюстрації Джона Каллкотта Горслі(інші мови).^[2] Поштівка одразу набула слави скандальної, оскільки зображувала малу дитину, яка дудлила вино. Однак попри все ідея припала до душі споживачам. Було надруковано партію карток, що складалась з 2050 примірників вартістю один шилінг за кожну.^[3] До початку XXI ст. їх у приватних колекціях залишилось близько десятка. У 2001 році таку поштівку на аукціоні у Великій Британії продали за рекордні 22,5 тис. фунтів стерлінгів.^[4]

Спочатку вітальні картки рідко містили зимову або релігійну тематику, натомість надавали перевагу квітам, феям та іншим химерам, які мали нагадати про наближення весни. Надзвичайно популярні були веселі і сентиментальні образи дітей і тварин, святкові прикраси тощо. 1875 року Льюїс Пранг (1824—1909), відомий як «батько американської різдвяної листівки», започаткував випуск поштівок у США. Однак поява дешевих підробок, які завалили ринок, змусили його згорнути справу 1890 року.

Великої популярності набули листівки американської художниці Френсіс Брундаж (1854—1937). Персонажами її робіт були привабливі діти вікторіанської доби.

Виробництво різдвяних листівок у ХХ ст. виявилось прибутковим бізнесом для багатьох канцелярських фірм. Дизайн поштових карток постійно розвивався із зміною смаків і видавничих технологій. Світові війни породили випуск поштівок з патріотичним змістом. У 1950-х роках з'явились малюнки відомих анімаційних персонажів. Водночас у продаж поступили картки із сумнівними жартами. Протягом усієї історії різдвяної листівки затребуваними залишились ностальгічні, сентиментальні та релігійні образи. У XXI ст. відновили виробництво вікторіанських карток.

Українські різдвяні листівки

1898 року російська Община Святої Євгенії за акварельними малюнками відомих петербурзьких художників видала серію різдвяних листівок з 10 штук накладом у 10 тис. примірників. Серед них Іллею Рєпіним була підготовлена поштівка «Запорожець», яку, напевно, слід вважати першою «українською» різдвяною листівкою.^[5] Щоправда, у сучасному розумінні її важко назвати різдвяною, оскільки на ній відсутні будь-які ознаки святкової картки. Тут зображений запорізький козак з люлькою, а майже 2/3 частини залишено для написання привітання.

Одним з перших художників, який працював над створенням українських листівок, був Осип Курилас (1870–1951). Частина його карток була підготовлена до зимових свят («Різдво Христове», «Святий вечір», «Колядники»). Олена Кульчицька (1877–1967) у своїх вітальних листівках («Різдво Христове», «Вифлеємська зірка» та ін.) використовувала такі святкові символи, як фігурки янголів, дзвони та інші. В її орнаментах простежується популярний тоді стиль модерну. Святослав Гординський підготував цикл «Українські колядки», кожна листівка якого вирізняється оригінальною орнаментацією, насиченістю рослинними та анімалістичними мотивами, оформленням геометричними формами. Антін Манастирський (1878–1969) для новорічних і різдвяних листівок використовував образ маленького хлопчика-козака, який у поштівці «Слава во вишніх Богу» разом з ангелами прославляє новонародженого Христа. Особливо виразною стала серія листівок львівського графіка Мирона Левицького. Його твори «Різдво Христове», «Тріє царі несуть дари», «Коляда на Запорожжі», «Просфора в староукраїнській хаті» сповнені національним колоритом. У 1912–1913 роках у Львові видані різдвяні картки «Колядники», «В ніч під Різдво», «Святковий вечір» за ескізами українського живописця і графіка Ярослава Пстрака (1878–1916).^[6]

На вітальних листівках традиційно містили сюжетне зображення або символічні мотиви свята — зірка, ясла зі святим Немовлям на сіні, Марія з Ісусом, ангели, пастушки, Йосип та волхви, а також тварини (віл, осел, вівці). Художники часто вводили елементи пейзажу, архітектури та різні побутові деталі.^[6]^[7]

На початку ХХ ст. святкові листівки друкувались у кількох видавництвах, зокрема видавництві Якова Оренштайна, «Галицька накладня» в Коломиї, львівських видавництвах «Союзний базар», «Українська преса», «Видавництво артистичних карток Григорія Гануляка», «Русалка», «Сокільський базар», «Преса», «Зоря», «Українське мистецтво», «Відродження», «Нова хата», «Тема», книгарні «Рідна школа», громадській організації «Комітет допомоги вдовам і сиротам священиків у Львові».^[6]

Українські видавницта довоєнного часу із поліграфічною продукцією у Перемишлі: «Народний базар»; у Коломиї: «Галицька накладня»; у Кракові: «Українське видавництво»; у Празі: «Видавництво Ю. Тищенка». Окрему групу складають художні листівки, що вийшли накладом українських громадських організацій — Пласту, Основи, Українського педагогічного товариства та ін.^[8].^[9].^[10].

Водночас українці використовували іноземні картки, на яких умільці друкували вітання українською мовою.

Мешканці Західної України до 1939 року відправляли один одному листівки польською мовою. Навіть, якщо вітання писали українською, адресу все одно вписували польською, оскільки в іншому випадку поштівка не доходила до пункту призначення.

Серед українських вітань довоєнної доби найпоширенішими були: «Веселих свят!», «З Рождеством Христовим!», «З Днем Рождества Христового», «З нагоди Різдва Христового», «Найщиріші желання веселих свят та щасливого Нового Року», «Бажаю Панству Веселих Свят».^[11]

Радянські новорічні поштівки

У період панування войовничого атеїзму і викоренення релігії в СРСР різдвяні поштівки були заборонені і замінені на новорічні. Перші радянські вітальні листівки кустарного виробництва з'явились у 1920-х роках.^[12]

Після окупації 1939 року Західної Білорусі, Західної України і Балтії родичі військових стали поширювати по СРСР зарубіжні листівки. Їх примудрились перетворити на поштівки багаторазового використання, стираючи з них старі вітання і підписуючи заново. Були в обігу до середини 1950-х років.

Випуск листівок на державному рівні розпочався під час Німецько-радянської війни. У грудні 1941 року видавництво «Искусство» підготувало спеціальну серію поштівок патріотичної тематики. Надписи мали надихати бійців Червоної армії на перемогу у війні: «З Новим роком, товаришу фронтовик! У 1942 році бажаємо тобі нових подвигів і повної перемоги над ворогом. Смерть німецьким окупантам», «Новорічний привіт героїчним захисникам Батьківщини!», «З Новим роком, товариші бійці, командири і політпрацівники! В ім'я Батьківщини вперед, на повний розгром ворога!» тощо.^[13]

Масовий випуск поштових карток поновився в 1953 році.^[14] Друк поштівок здійснювало поліграфічне підприємство «Держзнак».

Листівки тієї доби мали виконувати агітаційно-пропагандистську функцію. Так, на них прославлялись досягнення Радянського Союзу. Разом з новорічними мотивами з'являються сюжети на тему освоєння космосу та розвитку техніки. Дід Мороз малюється як активний учасник державного і громадського життя: він літає у космос, будує Байкало-Амурську магістраль, працює на ЕОМ, готується до Олімпіади. За М. Хрущова випускались листівки, присвячені освоєнню цілини, які після його усунення масово вилучались з поштових відділень.

У 1950-ті роки характерними були зображення радянської символіки, Червоної площі, башт Кремля, будівлі МДУ, машин, вітрин магазинів, подарунків. Пізніше традиційними персонажами листівок окрім Діда Мороза стали Снігуронька, сніговик, діти, лісові звірята. У 1960-х роках з Балтії поширюються фотолистівки з ялинкою, шампанським. Згодом набуває популярності фотомонтаж з ялинковою гілкою, новорічними кульками і палаючою свічкою. У 1950-ті з'являється, а з середини 1970-х становиться типовим сюжет «П'ять хвилин до Нового року» (пор. із сюжетом пісні про п'ять хвилин з радянського фільму «Карнавальна ніч»). Окрім звичайних годинників тиражуються Куранти Спаської башти, як символ радянської влади. Нарешті, у 1990-х роках на вітальних картках з'являються тварини-символи східного гороскопу.^[15]

В УРСР поштівки відрізнялись від загальносоюзних переважно аполітичним змістом та українськими привітаннями: «З Новим роком!», «Вітаємо з Новим роком!» тощо.

Повстанські різдвяні листівки

Під час Другої світової війни в Галичині налагодили кустарний випуск українських різдвяних карток, які з огляду на військову годину значно поступалися якістю.^[11] Їх відтворювали на друкарських машинках, циклостилі або методом штампування. Часом підпільний художник на папері розфарбовував аквареллю візерунок чи простий малюнок і доповнював його вітальним текстом.^[16]

Окрім різдвяних мотивів на них були зображені Софія Київська, собор святого Юра, карпатські краєвиди, а також типові для всієї повстанської агітаційної продукції образи княжих дружинників, козаків і повстанців.

Пресове Бюро Закордонного Представництва УГВР підготувало серію вітальних карток,^[17] які з 1946 року друкувались у містах Регенсбург, Зальцбург, Новий Ульм та Мюнхен. Випуском листівок, а заразом бофонів і марок Підпільної пошти України займались Любомир Рихтицький (псевдо — Степан Любомирський) та Степан Ґоляш. Імена художників в умовах конспірації, як правило, не розголошувались. Відомо, що деякі листівки зробили, наприклад, Юрій Костів, А. Каника та «Лев» (псевдонім Мирона Левицького).

Ці поштівки переважно поширювались на еміграції. Хоча в одиничних випадках вони також потрапляли й до українського підпілля.^[16]

Вітальні листівки української діаспори

На еміграції випуск різдвяних листівок не припинявся. До цієї справи активно долучились художники української діаспори, зокрема Яків Гніздовський (1915–1985).

Я. Гніздовський. Різдвяна поштівка. США, 1950-ті роки

Поштівки не тільки нагадували закордонним українцям про батьківщину. Їх також розповсюджували для збору коштів на підтримку боротьби за незалежність України.^[16]

Сучасні листівки

Відродження різдвяних листівок в Україні відбулося з кінця 1980-х років. На поштівку повертаються сюжети народження Христа, зображення церкви, Вифлеємської зірки, дідуха, колядників тощо.

З розвитком Інтернету, особливо електронної пошти й соціальних мереж, понад сторічна традиція відправлення вітальних листівок стала поступово занепадати. Натомість деякі видавничі фірми (наприклад, Hallmark) переорієнтовуються на випуск E-листівок.

2010 року в Університеті Глазго за допомогою нанотехнологій створили найменшу різдвяну листівку у світі, яка трохи більша за людську волосину й має розмір 200x290 мікрон.^[18]^[19] На ній зуміли зобразити ялинку з кульками й святкове привітання.