Тулиголове (Львівський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Тулиголове

Тулиголове
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район Львівський район
Громада Комарнівська міська громада
Код КАТОТТГ UA46060210210035497
Облікова картка с. Тулиголове 
Основні дані
Засноване 1524
Населення 600
Площа 2,85 км²
Густота населення 225,96 осіб/км²
Поштовий індекс 81572[1]
Телефонний код +380 3231[2]
Географічні дані
Географічні координати 49°35′52″ пн. ш. 23°38′27″ сх. д. / 49.59778° пн. ш. 23.64083° сх. д. / 49.59778; 23.64083Координати: 49°35′52″ пн. ш. 23°38′27″ сх. д. / 49.59778° пн. ш. 23.64083° сх. д. / 49.59778; 23.64083
Середня висота
над рівнем моря
268 м
Місцева влада
Адреса ради 81562, Львівська обл., Львівський р-н, м. Комарно, вул. Січових Стрільців, 34
Карта
Тулиголове. Карта розташування: Україна
Тулиголове
Тулиголове
Тулиголове. Карта розташування: Львівська область
Тулиголове
Тулиголове
Мапа
Мапа

CMNS: Тулиголове у Вікісховищі

Тулиголо́ве — село в Україні, у Комарнівській міській громаді, Львівського району, Львівської області. Населення становить 600 осіб. Орган місцевого самоврядування — Комарнівська міська рада.

Історія

[ред. | ред. код]

Село вперше згадується 8 жовтня 1445 року[3].

Пам'ятки, визначні місця

[ред. | ред. код]

Костел святої Дороти

[ред. | ред. код]

Костел святої Дороти (нині — церква Святої Покрови) збудовано у 1600 році стараннями тодішнього власника села Тулиголови Станіслава Коритка. Костел є мурованою під двосхилим дахом однонавною будівлею. З північного боку біля стіни храму є крипта Бонавентури Войни 1811 року у формі кам'яного саркофагу. У першій чверті XVIII століття святиня мала дві каплиці та п'ять вівтарів. Реставрації святині відбулися у 1717, 17211741 та у 20062007 роках. Від 1990 року в церкві почергово відправляють служби греко-католицька та православна громади села. Церква внесена до реєстру пам'яток архітектури національного значення під реєстраційним № 422/0[4][5].

Палац Балів

[ред. | ред. код]

Палац Балів збудований у 1898-1899 роках за проєктом львівського архітектора Владислава Галицького у стилі французького неоренесансу. Скульптурне оздоблення Петра Гарасимовича[6]. Будівля палацу цегляна, двоповерхова, майже квадратна в плані. Автором скульптурного оздоблення, яке вважається найбагатшим з усіх палацових резиденцій Львівщини, був львівський скульптор Петро Герасимович[7]. Маєтності в Тулиголовому на початку XIX століття перебували у власності Оссолінських, від яких село перейшло до родини Балів гербу Ґоздава[8]. Станіслав Баль та його дружина Марія з Бруницьких, наприкінці XIX століття збудували новий великий палац. З приходом совітів палац був націоналізований (тут була машинно-тракторна станція). У 19542017 роках тут містився туберкульозний диспансер[9][10].

Докладніше: Палац Балів

Родинна каплиця-усипальниця Балів

[ред. | ред. код]

На території цвинтаря у Тулиголовому, навпроти головних воріт збереглися руїни родинної каплиці Балів[7]. Це будівля у стилі класицизму прямокутної форми з 3-бічною замкненою вівтарною частиною. На фасаді є 2-колонний портик з трикутним фронтоном і гербовим картушем. Каплиця збудована на початку XX століття. В тимпані фронтону можна розгледіти родинний герб Балів. В інтер'єрі збереглися кам'яні епітафії семи членів роду[9].

Відомі люди

[ред. | ред. код]
Народилися
Мешкали

Світлини

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Знайти поштовий індекс. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 13 липня 2024.
  2. Коди автоматичного міжміського зв'язку: Львівська область. ukrtelecom.ua. Укртелеком. Архів оригіналу за 3 грудня 2007. Процитовано 13 липня 2024.
  3. Підтвердна грамота львівських земських суддів дарчої грамоти Куната Івана своїй дружині Олені на маєтки у с. Тулиголови. archives.gov.ua. Державна архівна служба України. Архів оригіналу за 25 липня 2021. Процитовано 24 липня 2021.
  4. Костел св. Дороти. encyclosights.com. Енциклопедія пам'яток. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 26 травня 2010.
  5. Аліна Небельмес (16 липня 2009). Міські акценти: Городоцький район. zaxid.net. Zaxid.net. Архів оригіналу за 20 липня 2009. Процитовано 26 травня 2010.
  6. Jurij Biriulow Rzeźba lwowska od połowy XVIII wieku do 1939 roku: Od zapowiedzi klasycyzmu do awangardy. — Warszawa: Neriton, 2007. — S. 166. — 388 s. — ISBN 978-83-7543-009-7. (пол.)
  7. а б Тулиголове. ukrainaincognita.com. Україна Інкогніта. Архів оригіналу за 28 березня 2023. Процитовано 13 липня 2024.
  8. Пам'ятки культурної спадщини: Інформація про район. gorodok-vlada.gov.ua. Городоцька районна державна адміністрація. Архів оригіналу за 28 березня 2023. Процитовано 13 липня 2024.
  9. а б Шніцар С. Тулиголови крізь глибину століть до сьогодення. Краєзнавчо-історичне дослідження з історії села. — Львів : Видавничий Дім «Панорама», 2021. — 272 с.
  10. Палац Балів. encyclosights.com. Енциклопедія пам'яток. Архів оригіналу за 16 листопада 2017. Процитовано 26 травня 2010.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Шніцар С. Тулиголови крізь глибину століть до сьогодення. Краєзнавчо-історичне дослідження з історії села. — Львів : Видавничий Дім «Панорама», 2021. — 272 с.
  • Tuligłowy 2.) T., wś, pow. rudecki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 613. (пол.)

Посилання

[ред. | ред. код]
Зовнішні відеофайли
Неймовірний палац що був тублікарнею. Місце яке варто відвідати кожному туристу (28 червня 2023 р.)
Тулиголове. Палац Балів. Що було і як зараз? (30 серпня 2023 р.)