Жан Кальвін

Жан Кальвін

Реформація

* 95 тез * Формула згоди * Контрреформація Рух і деномінації   Протестантизм Реформація в Німеччині Лютеранство анабаптизм Реформація в Швейцарії Кальвінізм Реформація в Нідерландах Менонітства Реформація в Англії Англіканство пуританство Реформація в Шотландії Пресвітеріанство Реформація у Франції Гугеноти Реформація в Польщі Соцініанство Реформація в Італії Ключові події   Лейпцизький диспут Вормсский едикт Селянська війна в Німеччині Шпайєрська протестація Марбурзький диспут Аугсбурзький рейхстаг Аугсбурзький мир Вестфальський мир Діячі Реформації   Мартін Лютер (Німеччина, 1483-1546) Філіп Меланхтон (Німеччина, 1497-1560) Ганс Таус (Данія, 1494-1561) Олаус Петрі (Швеція, 1493-1552) Ульріх Цвінглі (Швейцарія, 1484-1531) Жан Кальвін (Швейцарія, 1509-1564) Томас Кранмер (Англія, 1489-1556) Джон Нокс (Шотландія, 1514? -1572) Предтечі Реформації   Вальденси Авіньйонський полон Пап (1309-1377) Лолларди Великий західний розкол (1378 - 1417) Гуситські війни (1420 до ~ 1434) Північне Відродження

Жан Кальвін (фр. Jean Calvin) ( *10 липня 1509 — †27 травня 1564) — французький протестантський релігійний реформатор, засновник кальвінізму.

Біографія

Жан Кальвін народився 10 липня 1509 в місті Нуайон у французькій провінції Пікардія. У віці 14 років був посланий батьком, адвокатом Жераром Ковеном, в Паризький університет для вивчення гуманітарних наук і права. У 1525 або 1526 батько послав його навчатися на юриста в університет Орлеана. У 1529-1530 роках Кальвін навчався в університеті міста Бурж у юриста та гуманіста Андреа Альчато, що зробило значний відбиток на світогляд Жана Кальвіна. У 1532 Кальвін отримав в Орлеані докторську ступінь. Результатом його інтересу до класичної філології і взагалі гуманітарних наук став коментар до трактату Сенеки «Про милосердя» (De clementia), опублікований у 1532.

1 листопада 1533 друг Кальвіна Ніколас Коп, вибраний ректором Паризького університету, виголосив реформістську промову, яка була сприйнята в університеті як єретична. Ніколас Коп змушений був утікати з Парижа до швейцарського міста Базеля. Жана Кальвіна звинуватили в допомозі, тож йому теж довелось утікти з Парижа і жити у Франції під чужим ім'ям. У жовтні 1534 Кальвін покинув Францію. У січні 1535 Кальвін добрався до Базеля, приєднавшись до Ніколаса Копа.

Опублікувавши у Базелі «Повчання в християнській вірі», Кальвін поїхав до Італії, де недовго працював секретарем феррарської герцогині Ренати (Рене), дочки Людовика XII.

У червні 1536 Кальвін покинув Феррару, заїжджав до Парижа, звідки відправився в Стасбург. У зв'язку з військовими діями там, він мусив їхати через Женеву. В Женеві Кальвін зустрівся з Гільємом Фарелем, який умовив Кальвіна поселитися в Женеві та допомагати у справах реформістської церкви. Кальвін читав лекції, у 1537 був вибраний пастором. У 1538 році вимушений був покинути Женеву, де до влади прийшли його противники. З 1538 по 1541 служив священиком в Страсбурзі. У 1541 женевський магістрат попросив Кальвіна повернутися в місто. Кальвін приїхав до Женеви, де залишався до самої смерті. Реформаторські ідеї Кальвіна не лише набули широкого поширення в Швейцарії, але незабаром стали популярні в багатьох країнах світу.

Хоча Кальвін ніколи не мав світської влади, за час його життя в Женеві в місті поступово встановився режим, що нагадував теократичну диктатуру. Проте організація кальвіністської церкви зберегла порівняно демократичний характер.

Кальвін помер 27 травня 1564 у Женеві.

Праці

• «Повчання в християнській вірі» (лат. Institutio religionis christianae) 1536 р. (англ.)

Див. також

• ТРАДИЦІЇ ТА НОВАТОРСТВО У ВЧЕННІ ЖАНА КАЛЬВІНА