Селиська (Перемишлянський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Селиська
Країна Україна Україна
Область Львівська
Район/міськрада Перемишлянський
Рада Романівська сільська рада
Код КОАТУУ 4623386004
Облікова картка с. Селиська[1] 
Основні дані
Населення 311
Площа 2,8 км²
Густота населення 111,07 осіб/км²
Поштовий індекс 81214[2]
Телефонний код +380 3263[3]
Географічні дані
Географічні координати 49°42′21″ пн. ш. 24°23′34″ сх. д. / 49.70583° пн. ш. 24.39278° сх. д. / 49.70583; 24.39278Координати: 49°42′21″ пн. ш. 24°23′34″ сх. д. / 49.70583° пн. ш. 24.39278° сх. д. / 49.70583; 24.39278
Середня висота
над рівнем моря
341 м[4]
Відстань до
обласного центру
36 км[5]
Відстань до
районного центру
15 км[5]
Найближча залізнична станція Старе Село
Відстань до
залізничної станції
18 км
Місцева влада
Адреса ради 81213, Львівська обл., Перемишлянський р-н, с. Романів, вул. Зелена, 1-А[6]
Сільський голова Горішний Іван Семенович[6]
Карта
Селиська. Карта розташування: Україна
Селиська
Селиська
Селиська. Карта розташування: Львівська область
Селиська
Селиська
Мапа

CMNS: Селиська у Вікісховищі

Сели́ська — село в Україні, у Перемишлянському районі Львівської області. Населення становить 311 осіб. Орган місцевого самоврядування — Романівська сільська рада[6].

Історія[ред. | ред. код]

Перша писемна згадка про село датується 6 червня 1455 року[7].

За шематизмом 1763—1765 років Селиська належали до Старосільського ключа. За списками 1763 року в селі мешкало 220 греко-католиків та 22 римо-католики[8].

У жовтні 1930 року село постраждало від пацифікації, яку проводила польська влада. На село було накладено контрибуцію та побито багато селян. Капралом 14-го полку уланів Язловецьких Владиславом Родзінським, пострілом з карабіну було вбито українця Дмитра Підгірного, що втікав разом з іншими від переслідування карної експедиції[9].

У 1943—1944 роках, під час окупації краю військами Вермахту, ляндкомісар в Ходорові видав наказ до солтисів громад, щоб вони подали список остарбайтерів, що втекли з Німеччини й повернулися додому, а також дезертирів з Баудінсту та дивізії СС «Галичина» аби вони зголосились до ляндкомісаріату для отримання «кенкарти» (посвідка на проживання). Не оминув той наказ й Селиська і 6 січня 1944 року німецька жандармерія спільно з українською поліцією наскочили на село з метою виявлення дезертирів та відправки їх до лав дивізії. Заарештували двох хлопців, але шляхом до Бібрки їх визволили повстанці. Більше окупаційна влада таких наскоків не провадила[10].

Закінчення війни та діяльність УПА (1944—1953)[ред. | ред. код]

15 червня 1944 року розвідувальний загін, що складався з радянських партизанів та вояків польської самооборони полонила чотирьох місцевих селян, що працювали у полі поблизу лісу. Після допиту їх було страчено і того ж дня упівцями виявлено їх поневічені тіла. Місцеве лісництво було спалене. Відділ УПА чисельністю близько 130 осіб провів на терені того лісу розвідку і у так званому, Чорному лісі, що біля села Копані виявлено табір радянських партизанів чисельністю близько 200 осіб. Спостережний пункт, що розташовувався поблизу їх бункерів було знищено. Тоді ж решта радянських партизанів відкрила сильний вогонь по відділу УПА з 57 важких кулеметів та гранатометів. З огляду на дуже мале поле огляду стрільців, в бою, що тривав 15 хвилин, відділ відступив. Партизани втратили 20 вояків вбитими та багато поранених. Втрати упівців: п'ятеро поранених, один вбитий та один зникл безвісти[11].

29—31 серпня 1944 року в лісі, неподалік села, перебувала сотня УПА окремого призначення «Сіроманці»[12].

13 травня 1945 року на території села перебувала чота «Довбні» з сотні УПА «Свободи». Командир повстанців провів мітинг, на якому були присутні близько 60 місцевих жителів[13].

Пам'ятки, визначні місця[ред. | ред. код]

  • Дерев'яна церква Перенесення мощів святого Миколая (ПЦУ), збудована у 1860 році. Збудований з дерева храм тридільний у плані, одноверхий. Стоїть на високому фундаменті. Вівтарем орієнтований на схід, до якого з півночі примикає мурована ризниця. Зруб нави ширший від бічних. Восьмерик над навою завершується шатровим верхом із ліхтарем, оббитими бляхою. Ліхтарі розташовані також і на гребенях дахів вівтарної частини і бабинця. До бабинця із заходу прибудований ґанок, у якому розміщені два входи. Оточена церква широким піддашшям навколо, оперте на кронштейни. Під опасанням відкритий зруб, а стіни вище покриті ґонтом. Це додає значної окраси церковці. Вікна виглядають автентичними — прямокутної форми і розміщені в один ряд. На південний-захід від церкви розташована дерев'яна двоярусна дзвіниця з відкритим нижнім ярусом, накрита шатровим верхом[14]. Церква внесена до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1470-м[15]. Належить до Перемишлянського деканату, Львівської єпархії УАПЦ.
  • Мурований храм Перенесення мощів святого Миколая (УГКЦ). Від 1929 року парохом села був священик Микола Содомора, у 1952 році репресований радянською владою[16].
  • Будівля школи, збудована у 1909—1920 роках. Внесена до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 2905-м[15].

Відомі люди[ред. | ред. код]

Освіта[ред. | ред. код]

До 2012 року в селі діяла Селиська середня загальноосвітня школа[18]. Нині в селі працює дошкільний навчальний заклад «Промінчик».

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Облікова картка с. Селиська, Львівська область, Перемишлянський район. w1.c1.rada.gov.ua. Верховна рада України. Процитовано 14 листопада 2020. 
  2. Поштові індекси та відділення поштового зв'язку України: ВПЗ с. Статимир. services.ukrposhta.com. Укрпошта. Процитовано 14 листопада 2020. 
  3. Коди автоматичного мiжмiського зв'язку: Львівська область. ukrtelecom.ua. Укртелеком. Процитовано 14 листопада 2020. 
  4. Прогноз погоди в с. Селиська. weather.in.ua. Процитовано 14 листопада 2020. 
  5. а б Відстані від села Селиська. della.com.ua. Процитовано 14 листопада 2020. 
  6. а б в Романівська сільська рада. rada.info. Процитовано 14 листопада 2020. 
  7. Смерека Б. В. Старосільська маєтність у Львівській землі… — С. 248.
  8. Смерека Б. В. Старосільська маєтність у Львівській землі… — С. 260.
  9. На вічну ганьбу Польщі, твердині варварства в Европі. — Третє незмінене видання. — Нью-Йорк : Говерля, 1978. — С. 25. — (Матеріяли й Документи ч. 2)
  10. Літопис УПА_НС_т.13_кн.2, 2009, с. 18
  11. Літопис УПА_НС_т.13_кн.2, 2009, с. 56
  12. Сотня окремого призначення УПА «Сіроманці». drive.google.com. Процитовано 14 листопада 2020. 
  13. Романюк М. Сотня УПА «Свободи» // Український визвольний рух. — Львів: Центр досліджень визвольного руху, 2003. — Збірник 1. — С. 97—124.
  14. Церква Перенесення Мощів Св. Миколи (1860). decerkva.org.ua. Дерев'яні храми Західної України. Процитовано 14 листопада 2020. 
  15. а б Пам'ятки культурної спадщини Перемишлянського району Львівської області. peremrda.gov.ua. Перемишлянська райдержадміністрація. Процитовано 14 листопада 2020. 
  16. Репресоване духовенство: Справа священика Миколи Содомори. galinfo.com.ua. Інформаційна агенція «Гал-інфо». 25 жовтня 2019. Процитовано 14 листопада 2020. 
  17. К. Є. Науменко Маринович Микола // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол. : В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 507. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
  18. Селиська СЗШ. lv.isuo.org. Львівська область. ІСУО. Процитовано 14 листопада 2020. 

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]