Список феміністських мистецтвознавиць

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Виставка Women Artists 1550-1950 у Бруклінському музеї, 1977

Це абетковий список феміністських арткритикинь, куди включені мистецтвознавиці, які «відображають уявлення жінки про жінок»[1] і які відіграли певну роль у феміністському мистецькому русі. Здебільшого це феміністські критикині другої і третьої хвиль фемінізму.

А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я

Галерея[ред. | ред. код]

Вибрані феміністські мистецтвознавиці в порядку року їх народження.

A[ред. | ред. код]

  • Віра Агеєва — українська літературознавиця та літературна критикиня. Одна з анайактивніших представниць ґендерної школи в українському літературознавстві, інтерпретаторка ґендерних аспектів української культури, феміністська інтерпретаторка текстів українського модернізму.

Б[ред. | ред. код]

  • Розмарі Беттертон[en] (нар. 1951, Велика Британія)
  • Ліза Блум[en] (нар. 1958,США) — культурна критикиня, педагогиня та історикиня феміністського мистецтва, що спеціалізується на полярних дослідженнях, сучасному мистецтві, екологічному мистецтві, історії фотографії, візуальної культури та кінознавства, відома своїми книгами та есеями в цих сферах.
  • Франсез Борзелло[en](Велика Британія)[7] — мистецтвознавиця і вчена, чиї праці спеціалізуються на соціальній історії мистецтва та включають дослідження соціальної позиції європейських художниць у контексті їхнього суспільства, дослідження жіночих автопортретів та жіночих оголених тіл.[8] Є авторкою книги «Бачимо себе: жіночі автопортрети», яка безперервно видається з 1998 року і має 30 видань[9].
  • Норма Брауд[en] (нар. 1941, США) — історикиня мистецтва та дослідниця фемінізму та французького та італійського живопису 19 століття. Вона також професорка-емерита історії мистецтв Американського університету. Разом із Мері Гаррард є ранньою лідеркою американського феміністичного руху та перевизначали теорію феміністичного мистецтва.

В[ред. | ред. код]

Г[ред. | ред. код]

Д[ред. | ред. код]

Е[ред. | ред. код]

Л[ред. | ред. код]

М[ред. | ред. код]

Н[ред. | ред. код]

О[ред. | ред. код]

  • Глорія Оренштейн[en][6](нар. 1938, США) — феміністська мистецтвознавиця, піонерка в галузі жінок сюрреалізму та дослідниця екофемінізму в мистецтві.[20] «Відновлення світу» Оренштейн вважається основоположним екофеміністським текстом, що відіграв «вирішальну роль у розвитку американського екофемінізму як політичної позиції».[21]

П[ред. | ред. код]

  • Розіка Паркер[en][22] (1945 — 2010, Велика Британія) — психотерапевтка, мистецтвознавиця і письменниця. Разом з Грізельдою Поллок заснувала феміністську спульноту The Feminist Art History Collective.[23]
  • Грізельда Поллок (нар. 1949)[10]

Р[ред. | ред. код]

  • Арлін Рейвен[en][6](1944 —2006, США) — феміністська мистецтвознавиця, письменниця, критикиня, педагогиня і кураторка. Співзасновниця численних феміністичних арторганізацій в Лос-Анджелесі в 1970-х роках.
  • Емі Річардс[en] (нар.1970, США) — активістка, організаторка, письменниця, телепродюсерка, феміністка та історикиня мистецтва, проживає в Нью-Йорку.[24]
  • Мойра Рот[en][6](1933 —2021) — історикиня мистецтва та мистецтвознавиця. У її збірці есе «Різниця/байдужість: роздуми про постмодернізм, Марсель Дюшан і Джон Кейдж», досліджується конструкція маскулінності та конфліктних ідентичностей.

С[ред. | ред. код]

Т[ред. | ред. код]

Ф[ред. | ред. код]

Ч[ред. | ред. код]

  • Вітні Чедвік[en][6] — історикиня мистецтва та педагогиня, що писала про сучасне мистецтво, модернізм, сюрреалізм, а також гендер і сексуальність. Її книга «Жінки, мистецтво і суспільство» вперше була опублікована у 1990 році та переглянута в 1997 році; зараз випущено п’яте видання. Професорка-емерита Школи мистецтв в Університеті Сан-Франциско.

Я[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Garber, Elizabeth (1990). Feminist Art Criticism: Issues in Feminist Criticism Written About the Work of May Stevens. Marilyn Zurmuehlen Working Papers in Art Education 8 (1): pps. 13–22. Архів оригіналу за 1 квітня 2016. Процитовано 5 березня 2016. 
  2. а б в г ed. Deepwell, Katy (2010). n.paradoxa’s 12 Step Guide to Feminist Art, Art History and Criticism. n.paradoxa. September (21): 5. Архів оригіналу за 9 березня 2016. Процитовано 8 березня 2016. 
  3. Judith Barry. Rosamund Felsen Gallery. Архів оригіналу за 24 вересня 2018. Процитовано 3 травня 2016. 
  4. Judith Barry. ACT at MIT (амер.). Архів оригіналу за 16 лютого 2017. Процитовано 3 травня 2016. 
  5. Judith Barry. act.mit.edu. Архів оригіналу за 17 травня 2018. Процитовано 20 листопада 2018. 
  6. а б в г д е ж и к л м н п р Raven, Arlene (1988). Feminist art criticism: An anthology. UMI Research Press. с. xi–viii. ISBN 0-8357-1878-6. 
  7. а б в г д е ж и ed. Deepwell, Katy (1995). New feminist art criticism: critical strategies. Manchester University Press. с. xiii–xv. ISBN 0719042585. 
  8. Reclaiming the self through art. Times Higher Education (THE) (англ.). 5 лютого 1999. Архів оригіналу за 24 листопада 2021. Процитовано 24 листопада 2021. 
  9. Borzello, Frances Overview. Архів оригіналу за 24 листопада 2021. Процитовано 24 листопада 2021. 
  10. а б в г д Garber, Elizabeth (1990). Feminist Art Criticism: Issues in Feminist Criticism Written About the Work of May Stevens. Marilyn Zurmuehlen Working Papers in Art Education 8 (1): pps. 13–22. Архів оригіналу за 1 квітня 2016. Процитовано 5 березня 2016. 
  11. а б ed. Berressem, Hanjo (2015). Venus as Muse. Brill Rodopi. с. 81. ISBN 9004292470. 
  12. Love, Barbara J. (2006). Feminists who changed America, 1963-1975. Urbana. ISBN 978-0-252-09747-8. OCLC 907774555. 
  13. а б Expanded Text of Mary Garrard Interview. Архів оригіналу за 25 березня 2019. Процитовано 23 листопада 2021. 
  14. Pollock, Griselda; Garrard, Mary D. (1990-09). Artemisia Gentileschi: The Image of the Female Hero in Italian Baroque Art. The Art Bulletin 72 (3). с. 499. doi:10.2307/3045754. Архів оригіналу за 23 листопада 2021. Процитовано 23 листопада 2021. 
  15. Pen Dalton. Axisweb. Архів оригіналу за 24 листопада 2021. Процитовано 24 листопада 2021. 
  16. Olander, William (9 березня 1986). OUT OF THE BOUDOIR AND INTO THE STREETS. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 24 листопада 2021. Процитовано 24 листопада 2021. 
  17. Pachmanová, M. ed. (May 2006). Mobile Fidelities. N.paradoxa (19): 123–135. Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 24 листопада 2021. 
  18. Love, Barbara J. (2006). Feminists who Changed America, 1963-1975. University of Illinois Press. с. 131. ISBN 025203189X. Архів оригіналу за 1 квітня 2016. Процитовано 7 березня 2016. 
  19. Mullin, Amy (Fall 2003). Feminist Art and the Political Imagination. Hypatia 18 (4): 191, 193. doi:10.1353/hyp.2003.0086. Архів оригіналу за 8 серпня 2017. Процитовано 17 грудня 2017. 
  20. Library of Congress LCCN Permalink n88160132. lccn.loc.gov. Архів оригіналу за 12 грудня 2017. Процитовано 24 листопада 2021. 
  21. Sturgeon, Noel (1997). Ecofeminist Natures: Race, Gender, Feminist Theory and Political Action. New York: Routledge. ISBN 9780415912495. Архів оригіналу за 24 листопада 2021. Процитовано 22 грудня 2017. 
  22. In Memoriam: Rozsika Parker, Feminist Art Historian and activist. A Year of Positive Thinking. Архів оригіналу за 26 березня 2017. Процитовано 5 березня 2016. 
  23. Petrie, Ruthie (21 листопада 2010). Rozsika Parker obituary. the Guardian (англ.). Архів оригіналу за 23 листопада 2021. Процитовано 24 листопада 2021. 
  24. "Amy Richards". LinkedIn.