Список феміністських мистецтвознавиць
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
 | Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення.
|
Це абетковий список феміністських арт-критикинь, куди включені мистецтвознавиці, які «відображають уявлення жінки про жінок»[1] і які відіграли певну роль у феміністському мистецькому русі. Здебільшого це феміністські критикині другої і третьої хвиль фемінізму.
Цей список незавершений, Ви можете допомогти, розширивши його.
 | У цій статті бракує інформації про роки життя, країну та основні здобутки мистецтвознавиць. |
Галерея[ред. | ред. код]
Вибрані феміністські мистецтвознавиці в порядку року їх народження.
Мойра Рот (1933 —2021)
Ліз Фоґель (нар. 1938)
Тереза де Лауретіс (нар. 1938)
Крістін Стайлз (нар. 1947)
Гризельда Поллок (нар. 1949)
_(cropped).jpg)
.jpg)
A — В[ред. | ред. код]
- Корнелія Аймеш (Kornelia Imesch)[2]
- Джудіт Беррі[en](нар. 1954, США) — художниця, письменниця, викладачка. Відома інсталяціями, перформансом та критичними есе, фотографією.[3][4] Професорка і керівниця програми з мистецтва, культури та технологій Масачусетського технологічного інституту.[5] Авторка зібрання критичних есеїв Public Fantasy (1991).[6]
- Розмарі Беттертон[en] (нар. 1951, Велика Британія)
- Ліза Блум[en] (нар. 1958,США) — культурна критикиня, педагогиня та історикиня феміністського мистецтва, що спеціалізується на полярних дослідженнях, сучасному мистецтві, екологічному мистецтві, історії фотографії, візуальної культури та кінознавства, відома своїми книгами та есеями в цих сферах.
- Франсез Борзелло[en](Велика Британія)[7] — мистецтвознавиця і вчена, чиї праці спеціалізуються на соціальній історії мистецтва та включають дослідження соціальної позиції європейських художниць у контексті їхнього суспільства, дослідження жіночих автопортретів та жіночих оголених тіл.[8] Є авторкою книги «Бачимо себе: жіночі автопортрети», яка безперервно видається з 1998 року і має 30 видань[9].
- Норма Брауд[en] (нар. 1941, США) — історикиня мистецтва та дослідниця фемінізму та французького та італійського живопису 19 століття. Вона також професорка-емерита історії мистецтв Американського університету. Разом із Мері Гаррард є ранньою лідеркою американського феміністичного руху та перевизначали теорію феміністичного мистецтва.
- Джозефін Вайтерс[10]
- Ліз Вогель[en](нар. 1938, США) — соціологиня, історикиня мистецтва та впливова марксистсько-феміністська теоретикиня. [6]
- Валь Волш[7]
- Джанет Вольф[7]
- Енн-Саржент Вустер[11]
Г — К[ред. | ред. код]
- Пола Гарпер[en] (1930 — 2012, США) — історикиня мистецтва, яка вважається «однією із перших історикинь мистецтва, що привнесла феміністичний погляд до вивчення живопису та скульптури».
- Марі Гаррард[en] (нар. 1937, США) — професорка-емерита Американського університету.[12][13] Визнана «однією із засновниць феміністичної теорії мистецтва»[13], відома своєю роботою про художницю в стилі бароко Артемізією Джентілескі.[14]
- Елізабет Гесс[11]
- Маріс Голдер[en][6](1940 — 1977) — мемуаристка і письменниця-феміністка, авторка «Подаруй скорботні слова».
- Шіфра Голдман[6]
- Пен Дальтон[en][7] — мисткиня, критикиня і письменниця.[15]
- Деббі Даффін[7]
- Елісон Джинджерас[en](США) — кураторка і письменниця, проживає в Нью-Йорку та Варшаві.
- Дженніфер Джон[2]
- Кеті Діпвел[en][7](нар.1962, Велика Британія) — арткритикиня, академкиня, засновниця та редакторка n.paradoxa: international feminist art journal, що виходив у 1998-2017 рр.
- Керол Дункан[en][6] — марксистсько-феміністська вчена, відома як піонерка «нової історії мистецтва», соціально-політичного підходу до мистецтва. Визнана за свою роботу в галузі музеєзнавства, зокрема її дослідження ролі музеїв у визначенні культурної ідентичності.[16][17]
- Лі Едвардс[18]
Л — П[ред. | ред. код]
- Тереза де Лауретіс (нар.1938, Італія) — письменниця та заслужена професорка-емерита з історії свідомості в Каліфорнійському університеті Санта -Крус.[6]
- Естелла Лаутер[19]
- Кассандра Ленгер[6]
- Люсі Ліппард[en] — письменниця, мистецтвознавиця, активістка і кураторка. Була однією з перших письменниць, які стверджували «дематеріалізацію» роботи в концептуальному мистецтві, і була однією з перших поборниць феміністичного мистецтва. Авторка 21 книги про сучасне мистецтво, отримала численні нагороди та відзнаки літературних критиків та мистецьких асоціацій.
- Елізабет МакГрегор[7]
- Марша Мескіммон
- Патрисія Метьюз, «Go Gentle»[10]
- Даніела Мондіні[2]
- Лінда Нохлін[en](1931 —2017, США), «Why Are There No Great Women Artists?»[10]
- Глорія Оренштейн[en][6](нар. 1938, США) — феміністська мистецтвознавиця, піонерка в галузі жінок сюрреалізму та дослідниця екофемінізму в мистецтві.[20] «Відновлення світу» Оренштейн вважається основоположним екофеміністським текстом, що відіграв «вирішальну роль у розвитку американського екофемінізму як політичної позиції».[21]
- Розіка Паркер[en][22] (1945 — 2010, Велика Британія) — психотерапевтка, мистецтвознавиця і письменниця. Разом з Грізельдою Поллок заснувала феміністську спульноту The Feminist Art History Collective.[23]
- Грізельда Поллок (нар. 1949)[10]
Р — Я[ред. | ред. код]
- Арлін Рейвен[en][6](1944 —2006, США) — феміністська мистецтвознавиця, письменниця, критикиня, педагогиня і кураторка. Співзасновниця численних феміністичних арторганізацій в Лос-Анджелесі в 1970-х роках.
- Емі Річардс[en] (нар.1970, США) — активістка, організаторка, письменниця, телепродюсерка, феміністка та історикиня мистецтва, проживає в Нью-Йорку.[24]
- Мойра Рот[en][6](1933 —2021) — історикиня мистецтва та мистецтвознавиця. У її збірці есе «Різниця/байдужість: роздуми про постмодернізм, Марсель Дюшан і Джон Кейдж», досліджується конструкція маскулінності та конфліктних ідентичностей.
- Ловер Стокс Сімс[en][6]
- Крістін Стайлс[en](нар.1947, США) — історикиня мистецтва, кураторка і мисткиня, що спеціалізується на глобальному сучасному мистецтві та травмах.
- Жилане Тавадрос[7]
- Джоанна Фейтман
- Матильда Феррер[2]
- Сенді Фліттерман-Льюїс[6]
- Джоанна Фруе[en][6] — мисткиня, письменниця та феміністична дослідниця.
- Вітні Чедвік[en][6] — історикиня мистецтва та педагогиня, що писала про сучасне мистецтво, модернізм, сюрреалізм, а також гендер і сексуальність. Її книга «Жінки, мистецтво і суспільство» вперше була опублікована у 1990 році та переглянута в 1997 році; зараз випущено п’яте видання. Професорка-емерита Школи мистецтв в Університеті Сан-Франциско.
- Керол Якобсен[10]
Див. також[ред. | ред. код]
- Список феміністських поетес
- Список екофеміністичних авторок
- Список феміністичної літератури
- Список феміністок та про-феміністів
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Garber, Elizabeth (1990). Feminist Art Criticism: Issues in Feminist Criticism Written About the Work of May Stevens. Marilyn Zurmuehlen Working Papers in Art Education 8 (1): pps. 13–22. Процитовано 5 March 2016.
- ↑ а б в г ed. Deepwell, Katy (2010). n.paradoxa’s 12 Step Guide to Feminist Art, Art History and Criticism. n.paradoxa. September (21): 5. Процитовано 8 March 2016.
- ↑ Judith Barry. Rosamund Felsen Gallery. Процитовано 2016-05-03.
- ↑ Judith Barry. ACT at MIT (en-US). Процитовано 2016-05-03.
- ↑ Judith Barry. act.mit.edu. Процитовано 2018-11-20.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р Raven, Arlene (1988). Feminist art criticism: An anthology. UMI Research Press. с. xi–viii. ISBN 0-8357-1878-6.
- ↑ а б в г д е ж и ed. Deepwell, Katy (1995). New feminist art criticism: critical strategies. Manchester University Press. с. xiii–xv. ISBN 0719042585.
- ↑ Reclaiming the self through art. Times Higher Education (THE) (en). 1999-02-05. Процитовано 2021-11-24.
- ↑ Borzello, Frances Overview.
- ↑ а б в г д Garber, Elizabeth (1990). Feminist Art Criticism: Issues in Feminist Criticism Written About the Work of May Stevens. Marilyn Zurmuehlen Working Papers in Art Education 8 (1): pps. 13–22. Процитовано 5 March 2016.
- ↑ а б ed. Berressem, Hanjo (2015). Venus as Muse. Brill Rodopi. с. 81. ISBN 9004292470.
- ↑ Love, Barbara J. (2006). Feminists who changed America, 1963-1975. Urbana. ISBN 978-0-252-09747-8. OCLC 907774555.
- ↑ а б Expanded Text of Mary Garrard Interview.
- ↑ Pollock, Griselda; Garrard, Mary D. (1990-09). Artemisia Gentileschi: The Image of the Female Hero in Italian Baroque Art. The Art Bulletin 72 (3). с. 499. doi:10.2307/3045754.
- ↑ Pen Dalton. Axisweb. Процитовано 2021-11-24.
- ↑ Olander, William (1986-03-09). OUT OF THE BOUDOIR AND INTO THE STREETS. The New York Times (en-US). ISSN 0362-4331. Процитовано 2021-11-24.
- ↑ Pachmanová, M. ed. (May 2006). Mobile Fidelities. N.paradoxa (19): 123–135.
- ↑ Love, Barbara J. (2006). Feminists who Changed America, 1963-1975. University of Illinois Press. с. 131. ISBN 025203189X. Процитовано 7 March 2016.
- ↑ Mullin, Amy (Fall 2003). Feminist Art and the Political Imagination. Hypatia 18 (4): 191, 193. doi:10.1353/hyp.2003.0086. Процитовано 17 December 2017.
- ↑ Library of Congress LCCN Permalink n88160132. lccn.loc.gov. Процитовано 2021-11-24.
- ↑ Sturgeon, Noel (1997). Ecofeminist Natures: Race, Gender, Feminist Theory and Political Action. New York: Routledge. ISBN 9780415912495. Процитовано 22 December 2017.
- ↑ In Memoriam: Rozsika Parker, Feminist Art Historian and activist. A Year of Positive Thinking. Процитовано 5 March 2016.
- ↑ Petrie, Ruthie (2010-11-21). Rozsika Parker obituary. the Guardian (en). Процитовано 2021-11-24.
- ↑ "Amy Richards". LinkedIn.
