Фредерик Гоуленд Гопкінс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Фредерик Ґоуленд Гопкінс
англ. Frederick Gowland Hopkins
Frederick Gowland Hopkins nobel.jpg
Народився 20 червня 1861(1861-06-20)
Істборн, Суссекс, Англія
Помер 16 травня 1947(1947-05-16) (85 років)
Кембридж, Англія
Громадянство Велика Британія Велика Британія
Національність англієць
Alma mater Кінгс-коледж, Лікарня Гая[d] і Триніті-коледж
Галузь наукових інтересів біохімія
Науковий керівник Томас Стівенсон
Відомі учні Джон Голдейн
Ернст Чейн
Відомий завдяки: вітаміни, триптофан
Нагороди

Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з фізіології або медицини (1929)

Орден «За заслуги» (Великобританія)
Лицар-бакалавр

«Медаль Коплі» (1926)
«Королівська медаль» (1918)
«Медаль Альберта» (1934)


CMNS: Фредерик Гоуленд Гопкінс на Вікісховищі
Nobel prize medal.svg

Фредер́і́к Ґо́уленд Го́пкінс (англ. Frederick Gowland Hopkins; нар. 20 червня 1861, Істборн, Велика Британія — пом. 16 травня 1947) — англійський біохімік. Відкрив вітаміни A і D, а також амінокислоту триптофан. Лауреат Нобелівської премії (1929).

Життєпис[ред.ред. код]

Фредерік Ґоуленд Гопкінс народився в Істборні (Східний Суссекс) у сім'ї Елізабет (Ґоуленд) та Фредеріка Гопкінса. Його двоюрідний брат — поет Джерард Менлі Гопкінс. Батько Фредеріка — продавець книг і пристрасний шанувальник науки, раптово помер незабаром після народження сина. Фредерік проводив багато часу за читанням Діккенса і складанням віршів. У віці 8 років йому вперше використовув мікроскоп батька для вивчення живих організмів, які він виловлював у морі.

У 1871 році його мати переїхала в Інфільд, сільську місцевість недалеко від Лондона, щоб жити разом зі своїми матір'ю та братом. Фредерік Гопкінс був відправлений в лондонську міську школу, де його успіхи з хімії та англійської мови були відзначені нагородами. Школу Фредерік Гопкінс покинув та був зарахований у приватну школу з трирічним навчанням. Коли Фредеріку Гопкінсу виповнилося 17 років, сім'я, вважаючи, що його освіту закінчено, підшукала йому роботу в якості страхового службовця. Однак незабаром після закінчення занять в школі він написав статтю про фіолетовий дим, що випускається жуками-бомбардирами, яку прийняли до публікації у часописі «Ентомолог» (англ. «The Entomologist»).

Протягом наступних трьох років Фредерік Гопкінс навчався аналітичної хімії у фармацевтичній фірмі. Використовуючи невелику спадщину, що дісталася від дідуся, він зміг вивчати хімію спочатку в Королівській школі Південного Кенсінґтона, а потім в Університетському коледжі Лондона. Висока оцінка, отримана на екзамені з хімії, дала йому можливість стати асистентом сера Томаса Стівенсона, експерта з токсикології та фахівця з судової медицини у лікарня Гая. Працюючи зі Стівенсоном Фредерік Гопкінс отримав ступінь бакалавра природничих наук в Лондонському університеті. За рекомендацією Стівенсона він у 1888 році був зарахований в медичну школу Гая зі стипендією Гулла для досліджень.

У 1891 році Фредерік Гопкінс опублікував опис осадження сечової кислоти за допомогою хлориду амонію — аналітичного методу, який використовувався протягом багатьох років.

Після отримання медичного ступеня у медичній школі Гая в 1894 році Фредерік Гопкінс залишається в школі ще на чотири роки викладачем фізіології, хімії, токсикології та фізики. Протягом двох останніх років він очолював клінічне дослідне відділення, де проводилися лабораторні дослідження, які використовуються у процесі діагностики і лікування. В рамках своїх дослідів в області хімії білка він розробив методи виділення протеїнів з крові і яєчного білка, а також методи кристалізації білків у великих кількостях для подальших досліджень. У 1898 році Фредерік Гопкінс був запрошений Міхаелем Фостером в Кембриджський університет у якості дослідника і викладача хімічної фізіології.

У 1906 році Фредерік Гопкінс показав, що різні білки, що згодовуються мишам, надають різні ефекти на ріст тіла, зокрема що білки, у яких відсутній триптофан, недостатні для потреб організму. Він зробив висновок, що властивості білків залежать від типів присутніх в них амінокислот. У 1910 році на короткий час праця Фредеріка Гопкінса була перервана, що було пов'язано зі зниженням працездатності в результаті перевтоми. У 1912 році він повідомив про результати своїх досліджень в статті «Експерименти з харчування, що ілюструють значення додаткових факторів в нормальній дієті» (англ. «Feeding Experiments Illustrating the Importance of Accessory Factors in Normal Dietaries»). У 1921 році Фредерік Гопкінс виділив трипептид, утворений трьома амінокислотами, який назвав глутатіоном, необхідний як переносник кисню в клітинах рослин і тварин. Він також відкрив ксантиноксидазу, що служить каталізатором окислення ксантину і гіпоксантину (безбарвних кристалічних речовин) в сечовій кислоті.

У 1914 році Фредерік Гопкінс отримав призначення керівником відділу біохімії в Кембриджі. У 1925 році він переїхав у новозбудований Інститут біохімії Данна. У 1929 році Фредерік Гопкінс розділив Нобелівську премію з фізіології і медицині з Християном Ейкманом «за відкриття вітамінів, стимулюючих процеси росту». У Нобелівській лекції «Початок історії дослідження вітамінів» (англ. «Earlier History of Vitamin Research») Фредерік Гопкінс нагадав своїм слухачам, що в його статті за 1912 року було відзначено існування «необхідних харчових продуктів, не розглядалися серйозно як предмет фізіологічної необхідності».

З 1930 по 1935 роки Фредерік Гопкінс був президентом Королівського товариства, що давало йому можливості вести дослідницьку роботу. Після 1935 року він продовжив свої досліди по пігментів комах і проміжного обміну речовин, хоча зір його знизилося, а здоров'я погіршився.

Особисте життя[ред.ред. код]

У 1898 році Фредерік Гопкінс одружився на Джессі Енн Стівене; у них народився син, що став згодом лікарем, і дві дочки, одна з яких була біохіміком. Фредерік Гопкінс помер у Кембриджі 16 травня 1947 року.

Нагороди[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Попередник: Президент Королівського товариства
1930-1935
Наступник:
Ернест Резерфорд Вільям Генрі Бреґґ