Настурція лікарська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Настурція звичайна)
Перейти до: навігація, пошук
Настурція лікарська
Настурція лікарська. Загальний вигляд квітучої рослини.
Настурція лікарська.
Загальний вигляд квітучої рослини.
Біологічна класифікація
Царство: Рослини
Біноміальна назва
Nasturtium officinale
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Nasturtium officinale
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Nasturtium officinale
ITIS logo.svg ITIS: 23255
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 65948

Gatunek leczniczy darkgreen on 102 255 0 6C transparent.svg Настурція лікарська (лат. Nastúrtium officinále) — швидкоросла багаторічна водна або напівводна рослина родини капустяних, поширена від Європи до Центральної Азії. Здавна використовується людиною, як листковий овоч.

Ботанічний опис[ред.ред. код]

Настурція лікарська. Ботанічна ілюстрація з книги О. В. Томе «Flora von Deutschland, Österreich und der Schweiz», 1885

Настурція звичайна — багаторічна водяна трав'яниста рослина.

Стебла стеляться, товсті, порожнисті, до 50 — 60 см у довжину.

Листя зелене, перисторозсічене, з широкими черешками і 2 — 7 парами довгастих або овальних листочків з більш великим та округлим яйцеподібним верхівковим листочком.

Рослина цвіте білими дрібними квітами, зібраними у напівпарасольки. Чашелистки однакові, відстаючі. Пелюстки з нігтиками, довгасто-оберненояйцеподібні, білі. У коротких тичинок по одній великій підковподібній, відкритій назовні медовій залозі; серединних залозок немає.

Відцвітаючи, утворює плід — короткий, роздутий, з опуклими стулками, без жилок стручок з довгастим пласким насінням. Насіння розташоване в кожному гнізді у два ряди.

Цвіте у травні — серпні.

Поширення та екологія[ред.ред. код]

У дикому вигляді рослина росте від Африки (Алжир, Єгипет, Лівія, Туніс, Марокко, Азорські та Канарські острови) та Європи до Середньої Азії та Пакистану[1].

Культивується у багатьох інших країнах (наприклад, у Парагваї, Венесуелі).

Росте на болотах та водоймах.

Рослинна сировина[ред.ред. код]

Вирощування та заготівля[ред.ред. код]

Настурція лікарська росте у дикому вигляді в місцях, де присутня волога (водойми, джерела, канави, тощо). На присадибній ділянці вирощують з насіння або живців. Любить затінені місця. Рано навесні можна висадити спочатку в парнику, потім через два тижні — у відкритому ґрунті. Між грядками роблять поливні борозенки.

Рослину зрізають часто, поки не з'являться пагони з квітками. Тоді її теж можна вживати, але смак буде дуже гіркий.

Хімічний склад[ред.ред. код]

Настурція звичайна — корисна рослина, у якій міститься багато сполук: залізо, фосфор, калій, нітрогенистими маслами, вітамінами А, В, C, O, Е, К, містить глікозид глюконастурцин, сапоніни, алкалоїди, 3 — 4% вуглеводів. У насінні міститься 22 — 24% жирної олії, до складу якої входять олеїнова, лінолева, ерукова, пальмітинова, стеаринова, ліноленова кислоти.

Значення та застосування[ред.ред. код]

Застосування в медицині[ред.ред. код]

Завдяки своїм властивостям настурція звичайна використовується широко у медичній практиці, її призначають при порушеному обміні речовин, для очищення та поліпшення стану крові, як відхаркувальний та сечогінний засіб, при лихоманці та цинзі.

У народній медицині застосовують як протилихоманковий та заспокійливий засіб при нервових захворюваннях. Сік рослини застосовується зовнішньо при опіках, ліпомах, бородавках, поліпах; відвар — всередину при захворюваннях щитовидної залози, печінки, жовчносечокам'яній хворобах, анемії, шкірних хворобах, ревматизмі, подагрі, цукровому діабеті.

Застосування у кулінарії[ред.ред. код]

Як овочеву рослину її культивували та вживали ще стародавні римляни[2]. Як прянощі використовують зелені листочки рослини, смак терпкий та гіркуватий, а аромат — різкий, приємний, подібний до аромату хрону. Їх додають до салату, збагачуючи корисними сполуками, створюючи аромат, а також використовують як самостійну страву (салат), тоді як добавку беруть інші пряні трави або харчові продукти. Добре доповнює овочеві супи із зелені. Окрім того, покращує смак рибних, деяких м'ясних страв, соусів, начинок. У поєднанні з м'ятою та розмарином утворює пікантну суміш, яку використовують у багатьох стравах.

Насіння як пряність може замінити гірчицю, його використовують для отримання харчової олії, близької за якістю до гірчичної.

Настурцію додають до бутербродів (рибні, шинкові, з сиром), надаючи їм гірчичний смак, поєднується з майонезом та рослинною олією.


Класифікація[ред.ред. код]

Таксономія[ред.ред. код]

Вид Настурція лікарська належить до роду настурція (Nasturtium) родини капустяних (Brassicales) порядку капустоцвітих (Brassicaceae).


  ще 14 родин (за Системою APG II)   ще близько 8 видів
       
  порядок Капустоцвіті     рідНастурція    
             
  відділ Квіткові, або Покритонасінні     родина Капустяні     вид Настурція лікарська
           
  ще 44 порядки квіткових рослин (за Системою APG II)   ще більше 420 родів  
     

різновиди[ред.ред. код]

У рамках виду виділяють два різновиди рослини[3]:

Примітки[ред.ред. код]

  1. За даними сайту GRIN (див. розділ Посилання).
  2. За даними книги «Пряно-ароматические и пряно-вкусовые растения» (див. розділ Література).
  3. За даними сайту ITIS (див. картку рослини).

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]