Гадяч
| Гадяч | |||||
|---|---|---|---|---|---|
|
|||||
 |
|||||
  |
|||||
| Гадяч на карті Гадяцького району | |||||
| Основні дані | |||||
| Країна |  Україна |
||||
| Регіон |  Полтавська область |
||||
| Район/міськрада | Гадяцька міськрада | ||||
| Рада | Гадяцька міська рада | ||||
| Код КОАТУУ | 5320410100 | ||||
| Перша згадка | 1533 | ||||
| Населення | ▲24 132 (01.01.2011)[1] | ||||
| Площа | 17,78 км² | ||||
| Поштові індекси | 37300—305 | ||||
| Телефонний код | +380-5354 | ||||
| Координати | 50°22′02″ пн. ш. 33°59′20″ сх. д. / 50.36722° пн. ш. 33.98889° сх. д.Координати: 50°22′02″ пн. ш. 33°59′20″ сх. д. / 50.36722° пн. ш. 33.98889° сх. д. | ||||
| Висота над рівнем моря | 144 м | ||||
| Водойма | р. Псел, Грунь | ||||
| Відстань | |||||
| Найближча залізнична станція | Гадяч | ||||
| До обл./респ. центру | |||||
| - автошляхами | 116 км | ||||
| До Києва | |||||
| - автошляхами | 273 км | ||||
| Міська влада | |||||
| Адреса | 37300, Полтавська обл., Гадяцький р-н, м. Гадяч, вул. Л. Українки, 3 | ||||
| Веб-сторінка | Гадяцька міськрада | ||||
| Міський голова | Савченко Тетяна Миколаївна | ||||
Га́дяч — місто, центр Гадяцького району Полтавської області, розташований на правому березі Псла біля впадіння до нього річки Груні. За переписом 2001 року в Гадячі проживають 22,7 тис. осіб. Відстань до облцентру становить 116 км і проходить автошляхом Н12 та Т 1706
Зміст |
Історія [ред.]
Ще у скіфські часи на родючих землях в заплавах рік Псла та Груні охоче селилися люди. А сам Гадяч, як місто, веде своє літочислення з Х-ХІІІ століть, коли проходили будівництво Посульської оборонної лінії. У 1442 р. поблизу Гадяча будується Красногірський Миколаївський монастир. Отже Гадячу близько 500 років, що підтверджує карта «Границі Литовскої Русі у 1533 році», де зазначений Гадяч — єдине місце з теперішньої Полтавщини, що свідчить про його значимість у ті часи.
1634 року Гадяч отримав статус міста. У вересні 1658 року Іваном Виговським були підписані Гадяцькі статті, з Польщею. У 1663–1668 роках Гадяч був столицею Лівобережної Гетьманщини, резиденцією Івана Брюховецького. Під час Північної війни Карл XII влаштував в Гадячі лазарет для своїх військ. У 1764 році замок Гадяча і всі маєтки, що належали до нього, подаровані Кирилу Розумовському, а у 1785 році куплений в казну і переданий у ведення міського управління.
За даними на 1859 рік у місті мешкало 5115 осіб (2569 чоловічої статі та 2546 — жіночої), налічувалось 754 дворових господарств, існували 4 православних церков, 2 єврейські молитовні будинки, лікарня, повітове та приходське училища, поштова станція та 4 заводи, відбувалось 5 ярмарків на рік та базари[2].
Економіка [ред.]
У місті активно працюють 8 заводів і комбінатів. Найкрупніші — вентиляторний завод «Горизонт», ДП «Гадячсир».
Соціально-економічний розвиток міста, його благоустрій в більшості пов'язаний з нафтогазовидобувною промисловістю. Гадяч по праву вважається містом працівників нафтової та газової промисловості: розвідники надр, буровики, оператори, транспортники і будівельники — такі провідні професії поширені в місті. Перший нафтовий фонтан вдарив у 1958 році. На сьогодні сотні свердловин дають цінну енергетичну сировину.
Наука і освіта [ред.]
Полтавський філіал інституту бджільництва ім. І. П. Прокоповича виник на базі Української дослідної станції бджільництва, яка з 1953 року знаходиться у м. Гадячі. З 1990 року філіал підпорядковується інституту бджільництва м. Києва.
Гадяцька однорічна сільськогосподарська школа — один з провідних навчальних закладів України, в якому готують спеціалістів з бджільництва. Її було організовано в 1932 році як районну колгоспну школу для підготовки фахівців масової кваліфікації сільськогосподарського виробництва.
Державне училище культури ім. І. П. Котляревського в м. Гадячі майже за півстоліття свого існування підготувала для культурно-освітніх закладів тисячі спеціалістів. Серед них заслужений діяч мистецтв України О. М. Юзефович, заслужений артист України Віталій Скакун, чимало працівників культури України та інших відомих людей.
Професійно-технічну освіту надає Гадяцький професійний аграрний ліцей, де для підготовки з кожної професії є необхідні кабінети, лабораторії, майстерні, приміщення для технічного обслуговування, обладнані навчальні майданчики.
Місто має навчально-виховний комплекс, чотири школи, школу-інтернат, гімназію, 5 дитячих садків. Працюють Будинок дитячої та юнацької творчості, станція юних техніків та юних натуралістів, є дитяча спортивна та музична школи.
Є Національний науковий центр інституту бджільництва ім. П. І. Прокоповича, музей бджільництва, однорічна сільськогосподарська школа, яка готує фахівців з питань бджільництва та садівництва.
Варто зазначити, що на місці нинішньої школи бджільництва раніше містилася Гадяцька фортеця, а після її зруйнування — в'язниця. Полтавський філіал інституту бджільництва ім. І. П. Прокоповича виник на базі Української дослідної станції бджільництва, яка з 1953 року знаходиться у м. Гадячі. З 1990 року філіал підпорядковується інституту бджільництва м. Києва.
Гадяцька однорічна сільськогосподарська школа — один з провідних навчальних закладів України, в якому готують спеціалістів з бджільництва. Її було організовано в 1932 році як районну колгоспну школу для підготовки фахівців масової кваліфікації сільськогосподарського виробництва.
Культура [ред.]
У місті є Гадяцький літературний музей родини Драгоманових[3], Свято-Успенський собор.
Туризм [ред.]
Завдяки мальовничим краєвидам з тінистими сосновими борами, розмаїтими березовими гаями, блакитнооким красенем Пслом, Гадяч по праву вважається окрасою Полтавської області. Це місце, куди із задоволенням приїжджають відпочивати жителі не тільки сусідніх міст, а й сусідніх країн, насолоджуючись первозданною красою місцевої природи, затишком міських вулиць і загальною атмосферою дружелюбності та гостинності.
Місто Гадяч — центр паломництва туристів єврейського походження з різних країн світу (Ізраїлю, США, Канади, Польщі, Росії, Прибалтики), оскільки тут у 1813 році було поховано засновника хасидизму (релігійної течії) Хабад Шнеур-Залмана (Алтер Ребе, 1745 —1813 рр.).
Персоналії [ред.]
- Данилейко Олександр Іванович — український дипломат, Генеральний консул України в Торонто, Канада.
- Крат Михайло Миколайович — генерал-поручник Армії УНР.
- Лазуренко Степан Савич — полковник Армії УНР.[4]
- Леонтович Володимир Григорович (15 липня 1881 — 29 квітня 1968) — український інженер-будівельник, геодезист, доктор технічних наук, професор Київського інженерно-будівельного інституту та Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
- Липовець Карпо Андрійович — старшина української армії.[5]
- Шевченко Олександр Анатолійович — український поет, композитор.
Примітки [ред.]
- ↑ Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc)
- ↑ рос. дореф. Полтавская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ XXXIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1862 — 263 с., (код 2)
- ↑ Гадяцький літературний музей родини Драгоманових на сайті «Рідна країна — Світоглядний портал»
- ↑ Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917–1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 236 с. ISBN 966-8201-26-4
- ↑ Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917 —1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 244 с. ISBN 966-8201-26-4
Посилання [ред.]
- Неофіційний сайт міста Гадяч
- Офіційний сайт Гадяцької міської ради
- Сайт міста (офіційно не оновлюється)
- Офіційний сайт газети «Свобода Слова». місто Гадяч, Полтавщина
- Гадяч Неофіційний сайт міста: новини та історія Гадяча]
- Офіційний сайт Гадяцької гімназії імені Олени Пчілки
- Офіційний сайт Гадяцької спеціалізованої школи I–III ступенів № 4
- Подорож одного дня. Гадяч
- Гадяч, каталог посилань Open Directory Project
|
|||||||||||||||||
|
||||||||
|
|||||||||||||||||||||||
|
|
|||||
