Т-80

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця стаття в процесі редагування певний час.

Будь ласка, не редагуйте її, бо Ваші зміни можуть бути втрачені.

Якщо ця сторінка не редагувалася кілька днів, будь ласка, приберіть цей шаблон. Це повідомлення призначене для уникнення конфліктів редагування.

Останнє редагування зробив користувач RajatonRakkaus (внесок, журнали) о 12:01 UTC (135189 хвилин тому).
Ця стаття про основний бойовий танк Т-80. Про радянський легкий танк див. Т-80 (легкий танк).
Т-80
Т-80Б
Т-80Б
Типосновний бойовий танк
ПоходженняСРСР СРСР
Історія використання
На озброєнні1976 — нині
Операторидив. Оператори
Історія виробництва
РозробникМикола Попов, ЛКЗ
Розроблено1967 — 1975
ВиробникЛКЗ
ОЗТМ
Вартість одиниці$ 2.2 млн. Т-80У (1994)
Виготовлення1976 — 1998
Виготовлена
кількість		5.404 (на 2005 р.)
Варіантидив. Модифікації
Характеристики (Т-80Б/Т-80У)
ВагаТ-80Б: 42,5 т
Т-80У: 46 т
ДовжинаТ-80Б: 7,4 м
Т-80У: 7 м
ШиринаТ-80Б: 3,4 м
Т-80У: 3,603 м
ВисотаТ-80Б/Т-80У: 2,202 м
Екіпаж3
Броня100—242 мм
Головне
озброєння
125-мм гармата 2А46-1
Другорядне
озброєння
1 × 12,7-мм НСВТ
1 × 7,62-мм ПКТ
ДвигунГТД-1000Т
1000 кс
Дорожній просвітТ-80Б: 0,38 м
Т-80У: 0,446 м
Операційна
дальність
335 км
Швидкість70 км/год
Т-80 у Вікісховищі

Т-80 — родина радянських основних бойових танків. Т-80 став першим у світі серійним танком з газотурбінним двигуном (ГТД) в ролі основної силової установки[прим. 1].

Прийнятий на озброєння радянської армії у 1976 році. В нинішній час експлуатується збройними силами Росії, України, Білорусі, Південної Кореї, Кіпру і Пакистану.

Історія

Передумови

Першим докорінно новим радянським танком після Другої світової став розроблений Харківським конструкторським бюром машинобудування (ХКБМ) Т-64, прогресивний на свій час танк. Він мав автомат заряджання та комбіновану броню й важив усього 37 тонн: для порівняння, американський M60A1 важив 47 тонн. Головною проблемою Т-64 був проблемний ненадійний двигун 5ТД. Т-64 було запущено до серійного виробництва 1963 року на Заводі імені Малишева зі 115-мм гарматою, а вже 1968 року запустили Т-64А зі 125-мм гарматою.[1]

На заміну Т-62 Уралвагонзавод у Нижньому Тагілі спочатку планував виготовляти Т-64А, однак його конструкторське бюро представило альтернативний варіант дешевого «мобілізаційного» танка Т-72, який мав більш традиційні дизельний двигун та ходову. Виробництво Т-72 «Урал» розпочалось 1974 року.[1]

На додачу до того, 1960 року Микита Хрущов поклав край розробкам важких танків, вважаючи, що вони не мають перспектив у добу протитанкових ракет. Таким чином, дослідні та виробничі потужності Ленінградського Кіровського заводу (ЛКЗ) та Челябінського тракторного заводу (ЧТЗ) стали вільними й могли взятись за створення нових танків.[2]

СРСР прагнув створити єдиний основний бойовий танк, тому вже 1971 року було розпочато роботу зі створення нового танка, який з 1981 року мав би замінити Т-64 і Т-72. Власні проєкти представили ЛКЗ (газотурбінний «Об'єкт 225» і дизельний «Об'єкт 226»; розвинулись в «Об'єкт 258»), ЧТЗ («Об'єкт 780» та пізніше «Об'єкт 785») та ХКБМ (Т-74 або «Об'єкт 450»). Однак челябінський завод вийшов із розробки танків через зміни в керівництві, а харківський радикальний проєкт викликав скептицизм через проблеми із Т-64 та літній вік головного конструктора Олександра Морозова, який перебував при виході на пенсію.[2]

Конструкторське бюро № 3 (КБ-3) ЛКЗ під керівництвом Миколи Попова мало підготувати виробництво Т-64А. Однак, ненадійність двигуна 5ТД викликала занепокоєння, тож зрештою завод зсунув пріоритет у бік створення газотурбінної модифікації Т-64.[2]

Постановою ЦК КПРС і Ради міністрів СРСР від 16 квітня 1968 було затверджено розробку нового танка.[3]

Газотурбінний двигун

Ідеї створити танковий газотурбінний двигун (ГТД) з'явились ще в 1950-х роки. Тоді такі двигуни показали свою ефективність для гелікоптерів і приваблювали конструкторів можливістю отримати велику потужність за невеликих розмірів і маси. Фактично це реактивний двигун, енергія якого перетворюється на крутний момент, що передається трансмісією на гусениці танка. Такі двигуни могли бути дуже потужними, але витрачали дуже багато пального (приблизно втричі за порівнюваний дизельний двигун) й були дуже чутливими до пилу, оскільки потребували багато повітря.[2]

В СРСР розробки в напрямку танкових ГТД розпочались 1956 року, але на початку 1960-х експерименти були невдалими. Зокрема, вертолітний газотурбінний двигун пробували ставити в 1963—65 на Т-64 на Т-64Т.[4] Ситуація змінилась, коли 1967 року конструкторське бюро НПО імені Клімова[ru] під керівництвом Сергія Ізотова отримало доручення створити танковий ГТД. Ізотов вирішив створювати двигун з нуля замість адаптації вертолітних двигунів, які до того пробували ставити на танки. Ці двигуни не були розраховані на тряску при їзді та навантаження під час пострілу гармати. До того ж армія потребувала двигун-моноблок, який міг би вийматись і встановлюватись у танк цілісно, разом з фільтрами, трансмісією, компресором та іншими деталями.[2]

Цей новий двигун отримав назву ГТД-1000Т, вперше його поставили на танк 1969 року, а 1970 підготували серійне виробництво на Калузькому дослідному двигуновому заводі.[2]

Перші Т-80

1969 року двигун ГТД-1000Т поставили на модифікований танк Т-64, знаний як «Об'єкт 219 сп. 1» (специфікація №1) за індексом ГБТУ або як «Гроза». Під час випробувань Ізотов скаржився на те, що ходова Т-64 обмежує можливості газотурбінного двигуна, оскільки металеві котки з внутрішньою амортизацією на великій швидкості призводили до надмірної вібрації. Це призвело до створення нової ходової частини, однак не уніфікованої з конкурентним Т-72. Впродовж 1968—1971 років було створено 60 випробувальних зразків з різними ходовими. Зрештою оновлений прототип отримав позначення «Об'єкт 219 сп. 2» й був готовий 1971 року.[5]

Випробування 1972—1975 років показали суттєве покращення рухливості танка порівняно з Т-64А, однак двигун виявився ненадійним: 19 з 27 двигунів не досягли рівня 300 годин напрацювання попри технічне завдання в 500 годин. До того ж двигун мав дуже велике споживання пального, що в 1,6—1,8 разів перевищувало таке для 5ТД. 1975 року міністр оборони СРСР Андрій Гречко відмовився від серійного виробництва танка через надмірну витрату пального та відсутність переваг у броні та захисті щодо Т-64А.[5]

Ймовірно, після цього «Об'єкт 219» так і залишився б невдалим прототипом, якби не смерть Гречка у квітні 1976 і прихід Дмитра Устинова на його посаду. Новий міністр оборони був представником військової промисловості, а не армії. Він був активним прихильником ГТД з 1960-х років і був дотичним до «Об'єкта 219». Тому 6 серпня 1976 року цей сирий танк було несподівано прийнято до серійного випуску як Т-80 на ЛКЗ. Численні проблеми танка планували усунути в ході виробництва. Башта оригінального Т-80 була запозичена в Т-64А з усіма її системами, тож танк був ідентичний за вогневою потужністю, щоправда був суттєво дорожчим: Т-64А коштував 143 000 радянських рублів, а Т-80 — 480 000 (в 3,35 рази дорожче).[5]

Омський завод імені Жовтневої революції[ru] планували перекваліфікувати з випуску Т-55 на Т-72, однак йому було призначено виробництво Т-80. Устинов також планував випуск цього танка й на Заводі імені Малишева в Харкові на пізніший термін. Хоч Устинов не був прихильником Т-72, все ж він визнавав потребу в дешевому танку на заміну Т-54, тому УВЗ продовжив виготовляти Т-72 — однак міністр визначив, що інноваційні рішення, як нові системи керування вогнем, мають надходити для Т-80, а не Т-72.[5]

Оригінальні Т-80 випускались на ЛКЗ з 1976 до 1978 року. Дослідник Стівен Залоґа вважає, що всього було випущено до 200 одиниць цієї модифікації.[5]

Т-80Б

Вже 1976 року Т-64 еволюціонував до рівня Т-64Б, отримавши нову систему керування вогнем з лазерним далекоміром і комплексом керованого протитанкового озброєння «Кобра», що миттєво зробило Т-80 застарілим відносно нього.[5] Було вирішено не просто запозичити знову башту, але розробити її аналог. Ця модифікація отримала назву «Об'єкт 219Р» і крім того отримала останнє покоління радянської комбінованої броні під назвою «Комбінація К», розроблене НДІ сталі. Ця броня надавала захист, еквівалентний 550 мм сталевої броні для лоба башти та 500 мм для верхньої лобової деталі корпуса. Цей захист передусім мав надавати вищий захист проти поширених на той момент кумулятивних боєприпасів.[6]

«Об'єкт 219Р» було прийнято на озброєння 1978 року як Т-80Б, запущено в серійне виробництво на ЛКЗ того ж року. 1979 року його було розгорнуто й на Омському заводі, до того зайнятого виготовленням Т-55А на експорт. Омському заводу також доручили створення й командирського танка Т-80БК з системою навігації та додатковою радіостанцією.[6]

Ліванська війна 1982 року продемонструвала успіх вибухового динамічного захисту «Блейзер», встановленого на ізраїльські танки. Попри те, що в СРСР подібні розробки проводили ще з 1960-х, вони не виклика́ли зацікавлення з боку армії. Однак, ізраїльський досвід спричинив повернення до цієї ідеї, тому НДІ сталі взявся швидким темпом розробити радянський аналог «Контакт-1». Його почали встановлювати на радянські танки 1983 року, а з 1985 року ЛКЗ почав виготовляти «Об'єкт 219РВ» або ж Т-80БВ з цим ВДЗ.[7]

Т-80Б став наймасовішим танком сімейства: всього на захід від Уральських гір[прим. 2] на 1990 рік налічувалось 3518 танків Т-80Б, 217 Т-80БК і 617 модернізованих Т-80БВ. Всіх разом було 4352 одиниці.[6] Також були в наявності 594 виготовлених Т-80БВ і 23 Т-80БВК.[7]

Т-80У

Докладніше: Т-80У

З виходом на пенсію головного конструктора ХКБМ Олександра Морозова в травні 1976, Устинов вирішив ще більше уніфікувати виробництво танків. На той момент харківські конструктори саме працювали над «Об'єктом 476» (або «Виріб 9А»), який був суттєво модернізованим Т-64Б, що мав нову башту з новітньою комбінованою бронею та системою керування вогнем 1А45 з прицілом 1Г46. Тому було вирішено поставити цю башту на шасі Т-80Б. Таким чином, ЛКЗ відповідав за весь проєкт, а ХКБМ за бойове відділення танка.[8]

Зрештою було створено «Об'єкт 219АС», який отримав комплекс керованого озброєння та динамічний захист другого покоління «Контакт-5». Він був готовий 1983 та прийнятий 1985 року на озброєння як Т-80У та пішов у серійне виробництво 1987 в Омську. Т-80У був найкращим радянським танком, але це обійшлось дорого: Т-80У коштував 824 000 рублів проти 280 000 за Т-72Б. При цьому дослідження ВНДІ «Трансмаш» показали, що бойова ефективність Т-80У переважала Т-72Б лише на 10%.[8]

Дизельні Т-80

Докладніше: Т-80УД

Характеристики

В таблиці нижче наведено характеристики основних серійних варіантів родини Т-80.

Т-80 Т-80Б[9] Т-80БВ Т-80У Т-80УМ Т-80УД Т-80БВМ
Рік появи
Прийняття на озброєння 1976 1978 1985 1985 1985 1985
Розробник / виробники СКБ-2 ЛКЗ / ЛКЗ СКБ-2 ЛКЗ / ЛКЗ, ОЗТМ ЛКЗ / ОЗТМ ХКБМ / ХЗТМ
Роки розробки 1968—1976 1976—1978
Роки виробництва 1976—1978 з 1978 з 1985 з 1992 з 1987
Виготовлено, одиниць
Маса спорядженого, тонн 42 42,5 43,7 46
Довжина з гарматою, мм 9656 9651 9556 9651 9690
Довжина корпусу, мм 6780 6982 7012 6982 7085
Ширина, мм 3525 3582 3603 3582 3755
Висота, мм 2300 2219 2215 2202 2285
Двигун ГТД-1000Т

газотурбінний, 1000 к.с.

ГТД-1000ТФ

газотурбінний, 1100 к.с.

ГТД-1000ТФ або ГТД-1250

1000 або 1250 к.с.

ГТД-1250

1250 к.с.

6ТД-1

дизельний, 1000 к.с.

Місткість пального, л 1140+700 1090+680 1840 740+560
Питома потужність, к.с./т 23,8 25,8 25,17 21,74 або 27,2 27,2 21,7
Дальність ходу, км 335—500 500—600 335—370 400-450 400 560
Максимальна швидкість, км/год 70 67-70 70 60
Основне озброєння 125-мм 2А46-1 125-мм 2А46М1
Кероване озброєння відсутнє 9К112-1 «Кобра» 9К119 9К119М 9К119
Швидкострільність 6—8 пострілів/хв
Додаткове озброєння спарений 7,62-мм ПКТ

турель з 12,7-мм НСВТ

спарений 7,62-мм ПКТ

12,7-мм НСВТ біля люка командира

спарений 7,62-мм ПКТ

турель з 12,7-мм НСВТ

Система постановки димзавіс відсутня 902Б «Туча»
Боєкомплект 40 (2А46), 300 (НСВТ), 2000 (ПКТ) 38 (2А46), 300 (НСВТ), 1250 (ПКТ) 45 (2А46), 500 (НСВТ), 1250 (ПКТ) 45 (2А46), 450 (НСВТ), 1250 (ПКТ) 45 (2А46), 450 (НСВТ), 1250 (ПКТ)
Система керування вогнем
  • приціл навідника ТПД-2-49 (ТПД-К1)
  • нічний приціл навідника ТПН-1-29-23
  • система керування вогнем 1А33
  • балістичний обчислювач 1В517
  • приціл навідника 1Г42
  • нічний приціл навідника ТПН-3-49
  • приціл командира ТКН-3В
  • приціл навідника 1Г46
  • нічний приціл навідника ТПН-4
  • система керування вогнем 1А45
  • приціл навідника 1Г46
  • нічний приціл навідника ТПН-4
Радіостанція Р-123М Р-173 Р-163-50У Р-173
Бронювання комбінована:
  • башта: сталь + керамічні стрижні
  • корпус: сталь + склопластик
Динамічний захист відсутній Контакт-1 Контакт-5

Модифікації

  • Об'єкт 219 сп. 1 — поч. 1970-х рр. Дослідний танк-прототип, створювався як варіант Т-64 з газотурбінним двигуном.
  • Т-80 (Об'єкт 219 сп. 2) — перший серійний зразок, прийнятий на озброєння 1976 року.[3] Отримав нову ходову частину порівняно з сп. 1. Серійно випускався з 1976 по 1978 рік, виготовлено до 200 одиниць.[5]
    • Об'єкт 219РД — дослідний зразок, укомплектований дизельним двигуном А-53-2 потужністю 1200 к.с. Створений у 1975—1976, серійно не виготовлявся.
    • Об'єкт 644 — дослідний зразок, укомплектований дизельним двигуном В-46-6.
    • Об'єкт 478 — дослідний зразок; шасі Т-80 з дизельним двигуном 6ТД і баштою «Об'єкта 476», створений 1976 року на ХКБМ.
      • Об'єкт 478М — проєкт, виконаний в 1976 році. Був подальшою модернізацією «Об'єкта 478». Серед основних змін була установка комплексу активного захисту «Шатер» та нового дизельного двигуна 124Ч, потужністю 1500 к.с.
    • Об'єкт 219А (також відомий як Т-80А) — дослідний зразок Т-80А з литою баштою «Об'єкта 476». Розроблявся з середини 1970-х паралельно з «Об'єктом 478». 1982 року створено дослідний зразок. У 1984 році дослідний зразок був обладнаний навісним динамічним захистом. Став прототипом Т-80У.[10]
  • Т-80Б (Об'єкт 219Р) — найпоширеніший серійний варіант з новим бойовим відділенням і баштою. Встановлено нову систему керування вогнем, комплекс керованого озброєння «Кобра», систему постановки димової завіси 902Б «Туча» тощо, відповідні Т-64Б.
    • Т-80БК — об'єкт 630. Командирський варіант Т-80Б з додатковою установкою навігаційної та радіоапаратури.
    • Об'єкт 219Є — дослідний зразок з комплексом оптико-електронного придушення «Штора-1»
    • Об'єкт 219В — дослідний зразок, створений 1983 року для випробування нового комплексу озброєння з системою керування «Іртиш» і ПТКР «Рефлекс». Також мав новий приціл ТПН-4 і радіостанцію Р-173.
    • Т-80БВ (Об'єкт 219РВ) — варіант Т-80Б з навісним динамічним захистом «Контакт-1». Прийнятий на озброєння з 1985. Також частину Т-80Б оновлювали до цієї версії при ремонті.
      • Т-80БВК — командирський варіант Т-80БВ, аналогічно Т-80БК, але з навісним динамічним захистом.
      • Т-80БВМ — російська модифікація 2016 року.
    • Т-80БМ1 — дослідний зразок Т-80Б із встановленим комплексом активного захисту «Арена-Э».
  • Т-80У (Об'єкт 219АС) — 1985 р. Встановлені: КУО 9К119 «Рефлекс» та комплекс управління зброєю 1А45 «Іртиш» (лазерний приціл-далекомір 1Г46, електронний балістичний обчислювач (БО), стабілізатор 2Э42, ПрНК ТПН-4С, комбінований нічний приціл ТПН-4 «Буран-ПА»), гармата 2А46М-1, система пуску димових гранат 902Б «Туча», ППО 3ЕЦ13 «Інєй», нова комбінована броня із вбудованим ДЗ; з 1990 р. встановлювався двигун ГТД-1250 (1250 к.с.) і КУО 9К119М «Інвар». Бойова маса 46 т.
    • Т-80УК — поч.1990-х рр. Серійний командирський варіант Т-80У. Встановлені: система «Штора-1», тепловізор «Агава-2» (не на всіх), новий датчик параметрів атмосфери, радіостанції Р-163У и Р-163К, навігаційна система ТНА-4, система дистанційного підриву осколково-фугасних снарядів, автономна енергоустановка АБ-1-П28.
    • Т-80УМ (Об'єкт 219АС-М) — 1992 р. Модернізований варіант Т-80У (тепловізор «Агава-2», радіопоглинаюче покриття, радіостанція Р-163-50У).
      • Т-80АТ — варіант глибокої модернізації Т-80УМ (двигун ГТД-1250Г, гармата 2А46М-4, вбудований ДЗ «Кактус», зварна башта нової конструкції з АЗ в кормовій ніші, нова СУВ з тепловізором, комплектом датчиків, супутникової навігації, танкової ІУС, система «Айнет»).
      • Т-80УЕ — 1995 р. Варіант Т-80УМ, розроблений спеціально для грецького тендеру; встановлені гідрооб'ємна передача та нові органи управління.
      • Т-80УМ-1 «Барс»(Об'єкт 219АС-М1) — 1997 р. Варіант Т-80УМ з комплексом активного захисту «Арена-е»; встановлений двигун ГТД-1250Г, гармата 2А46М-4, додатково обладнаний такими системами і комплексами: «Штора-1», «Велиж», ТВН-5, Р-163-50У, Р-163УП, системою кондиціювання повітря.
    • Т-80У(мод.) 2001 р — модернізований варіант Т-80У, обладнаний гарматою 2А46М-4; удосконалений приціл 1Г46М, танкова ІУС 1В558, приціл командира ТО1-К04, стабілізатор 2Э42М, система заміру параметрів атмосфери Т04В-8, система 1еЦ29, теплоізольований МТВ, кондиціонер.
    • Т-80УЕ-1(Об'єкт 219АС-1) — модернізація Т-80БВ. Включає встановлення башти від утилізованих танків Т-80УД (аналогічна Т-80У), удосконалена СУВ 1А45-1, газотурбінний двигун ВМД-1250 потужністю 1250 л. с. , повітрозабірний пристрій, що дозволяє долати без підготовки брід глибиною до 1,8 м, автономний енергоагрегат потужністю 18 кВт тепловізор «Пліса» та засоби зв'язку Р-168, пристрій введення поправок УВП 1В216М для 15 типів балістик, вбудований динамічний захист Контакт-5, заходи щодо зменшення витрат палива[11][12].
    • Т-80УА (пізніше 2001 р., до 2009 р.) — варіант єдиної модернізації всіх випущених до Т-80У танків Т-80, що стоять на озброєнні ЗС Росії. Розроблений КБ ОЗТМ. Модернізація за устаткуванням до рівня Т-80УМ1 із встановленням нічного тепловізійного прицілу з оптико-електронним перетворювачем третього покоління.
    • Т-80УМ-2 — дослідний варіант Т-80У з установкою комплексу активного захисту «Дрозд».[13]
    • «Чорний орел» — об'єкт 640. 1999 р. Прототип перспективного танку на базі подовженого шасі Т-80У, ходовий макет демонструвався вперше в 1997 р. Обладнаний посиленим комбінованим та вбудованим динамічним захистом корпусу та башти, КАЗ «Дрозд-м», зварна башта має нову конструкцію з АЗ подовжнього типу в кормовій ніші, автоматизована СУВ включає комбіновані панорамні приціли командира та навідника. Припускалось обладнання танку 152-мм гарматою та 1500-сильним газотурбінним двигуном; бойова маса 48 т.
  • Т-80УД «Береза» (Об'єкт 478Б) — 1987 р. Основний бойовий танк. Варіант Т-80У з дизельним двигуном 6ТД, потужністю 1000 к.с., зенітною кулеметною установкою з дистанційним керуванням. Перші варіанти були обладнані вбудованим динамічним захистом, починаючи з 1988 р. ДЗ — вбудований, як на Т-80У; бойова маса 46 т.
    • Т-80УДК — командирський варіант Т-80УД з додатковими засобами зв'язку та навігації.
    • Об'єкт 478БК — дослідний зразок Т-80УД зі звареною баштою («Береза-катана»).
    • Об'єкт 478БЕ — український експортний серійний варіант танка Т-80УД з литою вежею. Виготовлено один екземпляр.
    • Об'єкт 478БЕ-1 — український експортний серійний варіант танка Т-80УД із зварно-катанною баштою. Серійно не вироблявся.
    • Об'єкт 478БЭМ1 — експортний Т-80УД з КАЗ «Дрозд» (США)
    • Об'єкт 478БЭМ2 — експортний Т-80УД с кондиціонером (США)
    • Об'єкт 478Д — дослідний основний танк 1990р. на базі Т-80УД, на який було встановлено потужніший двигун 6ТД-2, форсований до 1200 к. с., тепловізійний прицільний комплекс ТПН-4 «Буран-Е», систему стрільби осколково-фугасними снарядами «Айнет» і комплекс оптико-електронної протидії "Штора". Серійно не виробляється[14].
    • Т-84 — український основний танк. Удосконалений варіант Т-80УД. Оснащений зварно-катаною баштою, системою «Штора-1», новою ДЗ, а також двигуном 6ТД-2. Виготовлено дослідний зразок, пройшов випробування. Серійно не випускався.[14]
      • Т-84-120 «Ятаган» — український експортний варіант зі гарматою 120 мм (під стандарт НАТО), створений спеціально для тендеру в Туреччині. Оснащений двигуном 6ТД-2 (1200 к.с.), встановлена нова зварна башта з АЗ
      • Т-84У[15] — український основний танк. Вдосконалений варіант Т-84. Прийнято на озброєння Збройних Сил України під найменуванням «Оплот» згідно з постановою Уряду України № 237-5 від 8 лютого 2000 року. Виготовлена серія з 10 машин у 2001 році. Частина з них була створена шляхом доведення до рівня об'єкту 478ДУ9 експериментальних проміжних машин, зокрема 478ДУ4 і 478ДУ5.[14]
      • БМ «Оплот» («Оплот-М») — український основний танк. Вдосконалений варіант Т-84У. Особливостями цієї машини є установка нової системи вбудованого динамічного захисту «Дуплет», двигуна 6ТД-2Е. Система навігаційного забезпечення ТИУС-НМ дозволяє рухатися за маршрутом з 50 контрольних точок, повідомляючи при цьому поточні координати командуванню підрозділу, а також здатна сприймати дані тактичної обстановки. Механік-водій отримав удосконалену цифрову панель приладів і штурвал. Потужність допоміжної силової установки збільшена до 10 кВт. Виготовлено два екземпляри для потреб ЗСУ.[14]
        • «Оплот-Т» — український основний серійний танк для Таїланду, відрізняється від 478ДУ9-1 установкою кондиціонера та допоміжною силовою установкою в лівій надгусеничній полці позаду.[14] Виготовлено 49 штук.
        • «Оплот-П» — український основний танк для тендеру в Пакистані. Ззовні відрізняється від 478ДУ9-1 полегшеними бортовими екранами корпусу.
  • Т-80Б
    Т-80Б
  • Т-80БВ
    Т-80БВ
  • Т-80У
    Т-80У
  • Т-80УД «Береза»
    Т-80УД «Береза»
  • Т-80УК
    Т-80УК
  • Т-80УМ-1 «Барс»
    Т-80УМ-1 «Барс»

Т-80БВМ

Т-80БВМ, 2017 рік

Т-80БВМ — це варіант модернізації танка Т-80БВ, що розроблений Омським заводом транспортного машинобудування, та (як стверджує виробник) забезпечує підвищення його основних бойових якостей: вогневої потужності, захищеності, рухливості і командної керованості, подальшу підтримку його життєвого циклу підприємствами промисловості[16].

Модернізація включає установку багатоканального прицілу навідника «Сосна-У», що включає візирний, тепловізійний, далекомірний канали, а також канал керування ракетою. На танк встановлена ​​125 мм гармата 2А46М-4, стабілізатор озброєння 2Е58 і прилад спостереження механіка-водія ТВН-5. Механізм заряджання доопрацьований під розміщення бронебійних боєприпасів зі збідненим ураном (3БМ59 «Свинец-1» і 3БМ60 «Свинец-2»)[16].

Підвищення командної керованості забезпечено установкою УКХ-радіостанції Р-168-25У-2 «Акведук». Для захисту від вогню противника машина оснащена протикумулятивними гратчастими екранами і комплексом модульного динамічного захисту «Релікт». Також танк отримав доопрацьований газотурбінний двигун ГТД-1250. Бойова маса машини складає 46 т[16].

В серпні 2020 року під час демонстрацій своїх можливостей на оборонному форумі «Армія-2020» на підмосковному полігоні «Алабіно» стався конфуз: модернізовані російські танки Т-80БВМ не змогли вразити цілі. Танк мав вразити цілі за допомогою керованих протитанкових ракет 9M119, проте екіпаж танку не зміг цього зробити — три промахи з трьох[16].

У січні 2023 року стало відомо про появу нової модифікації танка з умовною назвою «Т-80БВМ зразка 2022 року». Ця модель відрізняється посиленим динамічним захистом (зокрема, встановлено блоки ДЗ на бризковиках над натяжними котками, як у Т-72Б3 зр. 2022). Також танк втратив режим ведення вогню командиром танка, погодний датчик і тепловізійний приціл «Сосна-У», який значною мірою залежав від західних запчастин, на його заміну прийшов 1ПН96МТ-02, що раніше встановлювався на ББМ[17].

Машини на базі танка

  • Ладога — високозахищений транспортний засіб.
  • БРЕМ-80У — броньована ремонтно-евакуаційна машина.
  • Мста-С — самохідна артилерійська установка.
  • 2С7 «Піон» — самохідна артилерійська установка.
  • С-300В — зенітно-ракетний комплекс.
  • СПМ — спеціальна пожежна машина.
  • ПТС-4 — плавучий транспортер.

Бойове застосування

Російсько-українська війна (2022)

Див. також: Російське вторгнення в Україну (2022)
Знищений із ПТРК NLAW піхотинцями 93 ОМБр «Холодний Яр» російський Т-80. Березень 2022.

Із лютого 2022 року використовувався під час нападу Росії на Україну. 1 березня 2022 року українські бійці на БМП-2 із одним Джавеліном захопили шість нових російських танків Т-80БВМ зі складу 200-ї мотострілецької бригади ЗС РФ, якою командує полковник Денис Курило. Танки захоплено під час боїв за Харків.[18][19]

Українським механікам вдалось відновити роботу захопленого Т-80БВМ, а танкістам - знищити з нього п'ять російських танків та 24 інших транспортних засоби[20].

У березні 2022 року в мережі інтернет було поширене відео знищеної українськими артилеристами російської техніки в Сумській області. Зокрема, серед залишків було помічено знищений експериментальний танк Т-80УМ2 (Т-80УМ-2). Відомо, що такий танк знаходиться на озброєнні 4-ї кантемирівської дивізії. Його особливість — встановлений комплекс активного захисту «Дрозд». За кілька тижнів до початку повномасштабної війни такий танк був помічений на навчаннях у Білорусі[21][22].

Див. також: Бої за Тростянець (2022)

Крім того, українським військовим вдалось захопити майже неушкодженим доволі рідкісну модифікацію — командирський Т-80УК. Це був вже другий такий танк втрачений армією агресора в Україні[23]. Відомо, що такі машини були виготовлені в одиничній кількості, й всі вони були передані 4-ій танковій Кантемирівській дивізії[24].

Через значні втрати у важкій бронетехніці під час російсько-Української війни навесні 2022 року росіянам довелось знімати зі зберігання не лише Т-62, а і Т-80БВ, та без будь-яких модернізацій терміново перекидати їх на фронт[25]

Загалом станом на 29 січня 2023 відомо про втрату російськими загарбниками 371 Т-80 різних модифікацій. Серед них:[26]

  • Т-80БВ — 204;
  • Т-80БВК — 1;
  • Т-80У — 88;
  • Т-80УК — 2;
  • Т-80УЕ1 — 8;
  • Т-80УМ2 — 1;[27]
  • Т-80БВМ — 62.
  • Т-80БВМ зр. 2022 — 1.

Оператори

Корея

Південна Корея отримала протягом 1995—2006 років в рахунок погашення частини державного боргу Радянського Союзу від Російської Федерації 43 одиниць Т-80У та 67 одиниць БМП-3. До появи на озброєнні в 2014 році танків K2 з 120-мм гладкоствольною гарматою, отримані від РФ танки були найпотужнішими танками на озброєнні корейських збройних сил[36].

Т-80У знаходяться на озброєнні двох батальйонів 3-ї танкової бригади[36].

В серпні 2019 року корейські військові надали свої американським колегам можливість детально вивчити зразки зброї радянського виробництва[36].

Росія

В листопаді 2016 року видання IHS Jane's з посиланням на «поінформовані джерела» повідомило про можливі плани Російського керівництва з наступного року розконсервувати танки Т-80БВ із зберігання та після модернізації до версії Т-80У-Е1 повернути до служби у військах. Нова версія матиме систему управління вогнем Сосна-У (аналогічна Т-72Б3 та Т-90), поліпшений двигун, оновлений динамічний захист та буде придатна до використання в умовах Арктики, далекого Сходу та Сибіру[37].

Відомо, що 24 серпня 2017 року Міноборони РФ уклало угоду з «Уралвагонзаводом» на ремонт танків Т-80, які перебували у стратегічному резерві, з доведенням їх до модифікації Т-80БВМ. Угода включала поставку протягом 2018—2019 років 31 танку щорічно. Танки Т-80БВМ російська армія почала отримувати у 2018 році[16].

В серпні 2020 року міноборони РФ, у рамках військово-технічного форуму «Армія-2020», підписало новий контракт з АТ «Омсктрансмаш» на проведення ремонту та модернізації понад 50 танків Т-80БВ до рівня Т-80БВМ[16].

Через значні втрати у важкій бронетехніці під час російсько-Української війни навесні 2022 року росіянам довелось знімати зі зберігання не лише Т-62, а і Т-80БВ без будь-яких модернізацій та терміново перекидати на фронт[25]. У вересні 2023 року в Росії вирішили поновити виробництво танка Т-80[38].

Україна

Як показала практика проведення бойових дій на Донбасі, бійцям високомобільних десантних військ Збройних Сил України для успіхів на передовій вкрай необхідні штатні танкові роти чи батальйони. Тому 2015 року в Генеральному штабі ЗС України прийняли рішення щодо включення до складу одного з аеромобільних з'єднань підрозділу танкових військ. Через більшу швидкість та маневреність у порівнянні з Т-64 обрали Т-80. В липні 2015 року 8 відновлених та трохи модернізованих на ДП «Харківський бронетанковий завод» машин передали до 95 ОДШБр.[39][40]

В травні 2017 року концерн Укроборонпром підготував чергову партію танків Т-80, які пройшли капітальний ремонт, для передачі десантним військам.[41]

В лютому 2019 року стало відомо про деякі подробиці програми серійної модернізації Т-80БВ, що надходять на озброєння підрозділів Десантно-штурмових військ та Морської піхоти України[42].

Так, модернізований танк Т-80БВ отримав тепловізійний приціл, новий динамічний захист, додатковий захист бортів, нову цифрову радіостанцію, сучасні нічні прилади спостереження з електронно-оптичним перетворювачем третього покоління, а також засоби супутникової навігації, що дозволяють в режимі «онлайн» обмінюватись надійно зашифрованими даними про місцезнаходження кожної машини на всіх ланках управління від командира взводу до керівництва всією бойовою операцією[42].

В цілому, модернізація Т-80БВ відбувалась із врахуванням досвіду модернізації танків Т-64БВ зразка 2017 року[42].

Збережені екземпляри

Цей розділ потребує доповнення.

Примітки

  1. ↑ Газотурбінний двигун також був присутній на шведському Strv 103, однак поряд із дизельним
  2. ↑ Це було визначено за Договором про звичайні збройні сили в Європі. Втім, на схід від Уралу було розгорнуто дуже незначну кількість Т-80.
  1. ↑ а б Zaloga, 2009, с. 4—6, Origins.
  2. ↑ а б в г д е Zaloga, 2009, с. 6—10.
  3. ↑ а б Карпенко, 1996, с. 372.
  4. ↑ Карпенко, 1996, с. 324.
  5. ↑ а б в г д е ж Zaloga, 2009, с. 10—12.
  6. ↑ а б в Zaloga, 2009, с. 12—15.
  7. ↑ а б Zaloga, 2009, с. 16—18.
  8. ↑ а б Zaloga, 2009, с. 19–25.
  9. ↑ Карпенко, 1996, с. 376.
  10. ↑ А. В. Карпенко. Обозрение отечественной бронетанковой техники (1905—1995). С. 384.
  11. ↑ bmpd (25 лютого 2012). Последние варианты модернизации Т-80. bmpd. Процитовано 10 лютого 2018.
  12. ↑ УДК 623.438.3(47+57) ББК 68.513 П12 Павлов, Иван Владимирович. П12 Основной танк Т-80. Безмолвное возмездие / Иван Павлов, Михаил Павлов. — Москва : Эксмо : Яуза, 2017. — 208 с. — (Война и мы. Танковая коллекция). ISBN 978-5-699-96731-5
  13. ↑ Росія втратила в Україні танк Т-80У з комплексом "Дрозд". Мілітарний. 21 березня 2022. Архів оригіналу за 29 липня 2022. Процитовано 17 жовтня 2022.
  14. ↑ а б в г д "Оплот" і його попередники: як змінювалися українські танки | Defense Express. defence-ua.com (укр.). Процитовано 22 березня 2022.
  15. ↑ ХКБМ - Танк Т-84. web.archive.org. 11 грудня 2015. Архів оригіналу за 11 грудня 2015. Процитовано 9 липня 2022.
  16. ↑ а б в г д е Міноборони РФ замовило ще 50 танків Т-80БВМ. Ukrainian Military Pages. 31 серпня 2020.
  17. ↑ Т-80БВМ обр. 2022. Мілітарний (укр.). Архів оригіналу за 21 червня 2023. Процитовано 17 липня 2023.
  18. ↑ Захисники на одній БМП захопили 6 російських танків під Харковом — журналіст, УП, 2 березня 2022
  19. ↑ Механизированный батальон одной из бригад ВСУ в бою под Харьковом захватил сразу 6 (ШЕСТЬ) новейших российских танков Т-80БВМ…, фб, Юрій Бутусов
  20. ↑ Російський Т-80БВМ у руках ЗСУ знищив майже 30 одиниць техніки рашистів, дісталося й їхнім танкам. Defense Express. 16 червня 2022.
  21. ↑ Андрій Тарасенко (19 березня 2022). "Дрозд" все. Andrei-bt.
  22. ↑ Dylan Malyasov (20 березня 2022). Ukrainian artillery destroyed Russian tank outfitted with active protection system. Defence Blog.
  23. ↑ Армія Росії втратила в Україні рідкісний командирський танк Т-80УК. Український мілітарний портал. 20 березня 2022.
  24. ↑ ЗСУ захопили рідкісний Т-80УК рашистів: таких в армії РФ лише декілька одиниць. Defense Express. 21 березня 2022.
  25. ↑ а б Не тільки Т-62: РФ знімає з баз зберігання Т-80 - ешелон помічений під Москвою. Defense Express. 26 травня 2022.
  26. ↑ Attack On Europe: Documenting Equipment Losses During The 2022 Russian Invasion Of Ukraine.
  27. ↑ https://mil.in.ua/uk/news/rosiya-vtratyla-v-ukrayini-tank-t-80u-z-kompleksom-drozd/
  28. ↑ The Military Balance 2016. — P. 85.
  29. ↑ The Military Balance 2016. — P. 182.
  30. ↑ The Military Balance 2016. — P. 190.
  31. ↑ The Military Balance 2017. — P. 228.
  32. ↑ Oryx. Attack On Europe: Documenting Russian Equipment Losses During The 2022 Russian Invasion Of Ukraine. Oryx. Процитовано 11 червня 2022.
  33. ↑ The Military Balance 2016. — P. 267.
  34. ↑ The Military Balance 2016. — P. 280.
  35. ↑ The Military Balance 2016. — P. 360.
  36. ↑ а б в Dylan Malyasov (24 серпня 2019). U.S. Army soldiers tested Russian-made T-80 main battle tanks. Defence Blog. Архів оригіналу за 24 серпня 2019. Процитовано 3 червня 2021.
  37. ↑ Nikolai Novichkov, Moscow and Nicholas de Larrinaga, London (17 November 2016). Russia may upgrade and return T-80BV tanks to service. IHS Jane's Defence Weekly. Архів оригіналу за 30 квітня 2017. Процитовано 25 листопада 2016.
  38. ↑ Після втрати сотень одиниць. РФ надумала знову виробляти танк Т-80: що про нього відомо. РБК-Украина (укр.). Процитовано 11 вересня 2023.
  39. ↑ Дмитро ГОРБУНОВ (Липень 23, 2015). Т-80 підсилить десантників. Понад 50 танків пішли у ВДВ. Народна Армія. Архів оригіналу за 26 листопада 2016. Процитовано 25 листопада 2016.
  40. ↑ Житомирські десантники отримали і випробували газотурбінні танки. ЛІГА.Новости. 14.07.2015.
  41. ↑ “Укроборонпром” підготував для десантників чергову партію “летючих” танків Т-80 – відео випробувань. http://wartime.org.ua. Військова панорама. 22 травня 2017. Архів оригіналу за 28 травня 2017. Процитовано 30 травня 2017.
  42. ↑ а б в Українська модернізація Т-80: тепловізори та не тільки (укр.). Український мілітарний портал. 1 березня 2019.
  43. ↑ а б Актуальність створення музею бронетехніки в Україні - Мілітарний. web.archive.org. 31 жовтня 2022. Архів оригіналу за 31 жовтня 2022. Процитовано 10 листопада 2022.

Див. також

Література

  • Zaloga, Steve (2009). T-80 standard tank: the Soviet army's last armored champion. New Vanguard. Т. 152. Oxford ; New York: Osprey Publishing. ISBN 978-1-84603-244-8.
  • Карпенко, А. В. (1996). Обозрение отечественной бронетехники (російською) . Санкт-Петербург: Невский бастион.

Посилання

Серійні
Перспективні
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Т-80&oldid=42247283