Судноплавство на Дніпрі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 06:13, 26 жовтня 2021, створена Вальдимар (обговорення | внесок) (→Пароплави: clean up, replaced: Городище (місто) → Городище (Черкаська область) за допомогою AWB)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

На Дніпро припадає половина всіх річкових шляхів України і основна частина (близько 60 %) річкових перевезень вантажів і пасажирів.

Дніпро є типовою рівнинною річкою з повільною і спокійною течією. Має звивисте річище, утворює рукави, багато перекатів, островів, проток, мілин. Ширина долини річки — до 18 км. Ширина заплави — до 12 км. Площа дельти — 350 км².

Довжина Дніпра становить 2 201 км, з яких 981 км[1] в межах України. Площа басейну — 504 тис.км², з них в межах України — 291,4 тис. км².

Історія і сучасність

До середини XIX століття річкою плавали переважно на плотах (в тому числі сплавляли ліс) і на дерев'яних суднах (перевозили зерно).

У другій половині XIX століття в басейні Дніпра діяло 50 постійних суднобудівельних пункта (нижче порогів — 6, вище — 14, на р. Десна з її притоками — 12, на Прип'яті і притоках — 8, на р. Сож — 8 і на Березині — 2) і багато тимчасових верфей[2].

Тільки за десятиліття — 1879—1888 — в усіх суднобудівельних пунктах Дніпровського басейну побудували 2 456 непарових суден на суму 3 780 756 рублів[2]. Але, як видно з таблиці, кількість замовлень з кожним роком падала.

Частина Дніпра 1879-1883 1884-1888
Кількість суден Вартість в рублях Кількість суден Вартість в рублях
На Дніпрі нижче порогів 134 587 450 123 586 555
На Дніпрі вище порогів 340 523 140 269 325 794
На притоках Дніпра (вище порогів) 861 851 220 729 906 597
Весь басейн Дніпра 1 335 1 961 810 1 121 1 818 946
В басейні Дніпра вище порогів 1 201 1 374 360 998 1 232 391

Непарові судна для Дніпровського басейну будувалися різних типів і більше 15 найменувань, в тому числі баржі, бриги, дуби, трембаки, шхуни, барки, галери.

Пароплави

Граф Михайло Семенович Воронцов — власник і замовник першого пароплава на Дніпрі. Портрет роботи Томаса Лоуренса. 1821 рік

З 1857 року бере початок регулярне пароплавство на всій течії Дніпра: і вище, і нижче порогів. Хоча пароплави на річці були і раніше. Найперший належав графу Михайлу Семеновичу Воронцову і був побудований кріпаками-умільцями в 1823 році в його маєтку в селі Мошни Київської губернії — для буксирування барок[2]. Місцевий досвідчений коваль Вернигора встановив на «Пчелке» (так називався пароплав) парову машину на 6,5 кінських сил. Через два роки пароплав перевезли через пороги в Херсон, звідки він здійснював рейси до Миколаєва.

В 1835 році утворилася перша пароплавна компанія, два пароплави якої ходили Дніпром до 1846 року. Ними перевозили каміння для будівництва Київської фортеці[2].

З 1846 року почали плавати пароплави Мальцева, а з 1850 — пароплав «Вісла» поміщика Пусловського, між Кременчуком і Пінськом.

В 1857 році нижче порогів почало працювати «Русское общество пароходства и торговли», яке мало чимало товарних, товарно-пасажирських і пасажирських пароходів та здійснювало термінові рейси між Запоріжжям і Херсоном.

Нижче порогів парові судна будували на заводах братів Вадон в Херсоні, а вище — на Десні і Болві, а також на заводі «Робітник» в Києві і заводі Яхненка — в селі Городище (тепер — місто в Черкаській області). Частина парових суден для Дніпра будувалася за кордоном.

Більша частина пароплавів, які плавали і вище, і нижче порогів, належали приватним особам і різним торговим домам. Плата за перевезення пасажирів Дніпром і його притоками була порівняно невеликою, але до порогів судна зустрічали безліч перешкод і в деяких частинах верхнього Дніпра, за низької води, судноплавство зовсім зупинялися.

За переписом 1890 року, паровий флот Дніпровського басейну складався:

  • нижче порогів — з 103 пароплавів, які могли перевозити 917 950 пудів і обійшлися в 7 174 125 рублів;
  • вище порогів — з 131 пароплава, які могли перевозити 360 225 пудів і коштували 3 876 559 рублів.

З них:

  • нижче порогів — 16 пасажирських, 9 товарно-пасажирських, 11 товарних, 14 буксиро-пасажирських, 38 буксирних, 15 службових (державних і приватних);
  • вище порогів — 74 пасажирських, 2 товарно-пасажирських, 39 буксирно-пасажирських, 7 буксирних і 9 службових[2].

На Дніпрі нижче порогів переважали буксирні пароплави, а вище — пасажирські.

Вантажоперевезення

Середня річна вартість вантажів, які транспортували річкою, зросла із 162 000 000 рублів в 1888—1892 роках до 270 000 000 в 1908—1912-х. В 1912 році Дніпром перевезено 2 260 000 т вантажів, а це 5 % всеросійських річкових перевезень і менше 2 % від всього вантажообігу України; пасажирів перевезено 2 400 000[3].

Вид на Дніпро біля Дорогобужа, Росія.
Автор невідомий. 1917 рік

До революції у вантажному русі вище порогів головне місце займало дерево, що йшло в степ (його перевантажували на залізниці в Черкасах, Кременчуці, а найбільше — в Дніпропетровську), а нижче порогів — збіжжя. У вантажообігу всього Дніпра в 1913 році дерево становило 55 %, зерно — 27 %. В 1940 на ці вантажі припадало вже лише 32 % і 14 % відповідно[3].

З 1917 року, через громадянську війну, рух на Дніпрі сильно спав: кількість пароплавів зменшилася в 1924 до 76, непарових суден — до 131, перевезення вантажів — до 300 000 т, пасажирів — до 1 700 000[3]. Пристані були знищені, русло Дніпра, не чищене роками, замулилося.

Бони рибацького причалу на Дніпрі біля мосту Патона у Києві (1960 рік)
Дніпро у Києві біля мосту Патона. (2018 рік)

Рух вантажів збільшився лише згодом: до 752 000 т — в 1928 році, 2 018 000 — в 1930, 2 960 000 — в 1932, 5 800 000 — в 1935 і близько 10 000 000 — в 1940 або 2,5 % всього вантажообігу УССР. В 1935 перевезено також 4 800 000 пасажирів (3 % всього пасажирського руху в УССР)[3]. В 40-х роках найважливішим портом Дніпра був Київ (1/2 вантажообігу басейну) — вузол водних шляхів (вгору і вниз по Дніпру і його великих притоках — Прип'яті, Десні, Сожі) і важливий перевантажувальний вузол. Другим за значенням, одночасно річковим і морським портом, був Херсон, де перевантажували нафтопродукти з моря на Дніпро, а дерево, марганцеву руду, хліб і метали — з Дніпра на море. Дніпропетровський порт був важливим для Донбасу — там перевантажували ліс з Дніпра залізницями на Донбас і приймали донецьке вугілля. В Черкасах теж перевантажували ліс — для Одеси, в Кременчуці — для Харкова і Миколаєва. В Запоріжжі вантажили дерево з верхнього Дніпра, нафтопродукти — з нижнього, з Кривого Рогу — залізну руду, а відправляли вугілля, метали і сіль, які надходили з Донбасу. Серед інших портів значну перевалку мали також Дніпродзержинськ, Нікополь (марганцева руда), Каховка та інші.

В 90-х роках питома вага перевезень вантажів річковим шляхом (а це переважно перевезення Дніпром) в Україні становила трохи більше 1 % від перевезень усіма видами транспорту. В абсолютних цифрах це — від 66 млн тонн у 1990 році і до 80 млн тонн у 1999[1].

В таблиці наведений відсотковий склад вантажів, які перевозили Дніпром:

Вид вантажу
Частина від перевезень
на 1990 рік, %
Частина від перевезень
на 1999 рік, %
Будівельні матеріали 76,2 47,3
Руда 9,9 14,1
Вугілля і кокс 5 5,7
Хліб 1,1 5,7
Метали (включаючи брухт) н. д. 18
Інші вантажі 6,2 9,2

Примітка: н.д — немає даних

Швидкісний теплохід «Хвиля» біля київського причалу
Двопалубні пасажирські річкові теплоходи біля київського причалу

Експлуатаційна довжина річкових судноплавних шляхів загального користування в 1999 році становила 2 400 км (у 1985 — 4 900 і в 1990 — 4 000 км). Це близько 10 % довжини залізничних колій[1].

Нині Дніпро судноплавний упродовж 1990 км від гирла, системою каналів сполучений з річками стоку Балтійського моря (Західною Двіною, Німаном, Західним Бугом).

Після побудови каскаду водосховищ утворився судноплавний річковий шлях, яким могли плавати судна типу «річка-море» з осадкою до 3,65 м. Він проходить Київським водосховищем від кордону з Республікою Білорусь до міста Херсон і завдовжки 997 км. Судноплавний шлях по р. Прип'ять — з глибинами 1,60-2,65 м, протяжністю 63 км (від кордону до гирла Прип'яті). Але якщо в радянські часи Дніпром регулярно виконувались як вантажні перевезення, так і пасажирські рейси приміського та дальнього сполучення, то в незалежній Україні рейси річкою вважаються нерентабельними — виконуються в основному лише прогулянкові та туристичні.

Дніпро дуже важливий для транспорту і економіки України: всі водосховища обладнані великими шлюзами, що дозволяють суднам розмірами до 270×18 метрів мати доступ до порту Києва. Річка також використовується пасажирськими суднами: популярність круїзів Дунаєм і Дніпром росте з кожним роком.

Шлюзи

По течії Дніпра Україною є шість шлюзів (Київський, Канівський, Кременчуцький, Кам'янський, Запорізький, Каховський). За їх проходження стягується плата, розмір якої залежить від модуля судна (куб. метрів) та виду плавання — закордонне чи каботажне.[4]

Галерея

Примітки

  1. ↑ а б в Яцик А. В. Яковлєв Є. О. Осадчук В. О. До питання щодо спуску Київського водосховища / За ред. А. В. Яцика. — К.: Оріяни, 2002. — С. 6 — 12, 22 — 27.
  2. ↑ а б в г д Днепр // Брокгауз Ф. Эфрон И. Энциклопедический словарь в 86 книгах й 4 дополнениях. — Петербург, 1893. — Т. 10А. — С. 402.
  3. ↑ а б в г Дніпро // Енциклопедія Українознавства — Т. 2./ Гол. ред. В.Кубійович. — Париж–Нью-Йорк: Молоде життя, 1957. — С.573-574.
  4. ↑ Постанова Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до розмірів плати за проходження суден шлюзами Дніпровського каскаду» від 16.10.2014 № 553

Джерела

  • Яцик А. В. Яковлєв Є. О. Осадчук В. О. До питання щодо спуску Київського водосховища / За ред. А. В. Яцика. — К.: Оріяни, 2002. — С. 6 — 12, 22 — 27.
  • Днепр // Брокгауз Ф. Эфрон И. Энциклопедический словарь в 86 книгах й 4 дополнениях. — Петербург, 1893. — Т. 10А. — С. 402.
  • Дніпро // Енциклопедія Українознавства — Т. 2./ Гол. ред. В.Кубійович. — Париж–Нью-Йорк: Молоде життя, 1957. — С.573-574.
  • По Дніпру, по Бугу: проблеми і перспективи розвитку водного транспорту // agravery.com червень 2016

Див. також

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Судноплавство_на_Дніпрі&oldid=33676633