Очікує на перевірку

Джеффрі Голл

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джеффрі Голл
Народився3 травня 1945(1945-05-03)[1][2] (79 років)
Бруклін, Нью-Йорк, Нью-Йорк, США
Країна США
Діяльністьбіолог, викладач університету, генетик
Alma materВашингтонський університет
Емгерстський коледж
Галузьгенетика
ЗакладБрандейський університет
ЧленствоНаціональна академія наук США
Американська академія мистецтв і наук
Нагороди

Джеффрі Голл (англ. Jeffrey C. Hall; нар. 3 травня 1945, Бруклін, США) — американський генетик і хронобіолог, лауреат Нобелівської премії з фізіології або медицини за 2017 рік (спільно із Майклом Янгом та Майклом Росбашом) за дослідження молекулярного механізму циркадного ритму.[3]

Біографія

[ред. | ред. код]

Голл народився у Брукліні, в родині репортера агенції Ассошіейтед прес. Дитинство провів у передмісті Вашингтону. 1963 року поступив до Емгерстського коледжу в Массачусетсі, плануючи продовжити освіту в напрямку медицини. Втім пізніше зацікавився генетикою, проводив досліди з рекомбінації та транслокації в дрозофіли, чим привернув до себе увагу професорів. Його рекомендували до вступу до аспірантури у відділ генетики Університету Вашингтону.[4]

Після захисту дисертації працював постдоком у Каліфорнійському технологічному інституті в лабораторії Сеймура Бенцера[en]. З 1974 року працює у Брандейському університеті. Декілька разів мав тривалі відрядження до Університету Мену.[5]

Наукові дослідження

[ред. | ред. код]

Ще з коледжу Голл зацікавився біологією дрозофіли. Його першим учителем був Філіпп Івз (англ. Philip Ives), учень генетика Альфреда Стертеванта. Івз навчив Голла тонкощам роботи з цим модельним об'єктом генетики. Керівником Голла в Університеті Вашингтону були інші спеціалісти з дрозофіли Лоренс Сендлер[en] та Гершель Роман[en][5]. З Сендлером Голл вивчав гени, які контролюють поведінку хромосом при мейозі[4].

Розпочавши з дослідження класичної та молекулярної генетики дрозофіли, Голл поступово перейшов до нейрогенетики, досліджуючи генетичні основи статевої поведінки та біологічних ритмів цих комах, а також їхню взаємодію.

У 1984 році Голл зі співробітниками клонували ген period[en], мутації в якому порушували циркадні ритми в дрозофіл. Ген кодував невідомий на той час білок. Вивчаючи його взаємодію з іншими білками Голл виявив механізм зворотного зв'язку, який забезпечував коливання активності в нейронах дрозофіли. Гомологами цього гену в ссавців та людини є PER1, PER2 та PER3[4].

Нагороди та визнання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Rogers K. Encyclopædia Britannica
  2. Munzinger Personen
  3. «The 2017 Nobel Prize in Physiology or Medicine — Press Release». Nobelprize.org. Nobel Media AB 2014. Web. 2 Oct 2017. Архів оригіналу за 11 жовтня 2017. Процитовано 2 жовтня 2017.
  4. а б в Nuzzo, R. (2005). Profile of Jeffrey C. Hall. Proceedings of the National Academy of Sciences. 102 (46): 16547—16549. doi:10.1073/pnas.0508533102. ISSN 0027-8424.(англ.)
  5. а б Hall, Jeffrey C. (2008). Jeffrey C. Hall. Current Biology. 18 (3): R101—R103. doi:10.1016/j.cub.2007.12.016. ISSN 0960-9822.
  6. Book of Members 1780–present [Архівовано 8 жовтня 2018 у Wayback Machine.] (PDF, 1039 kB) der American Academy of Arts and Sciences (amacad.org); abgerufen am 2. Oktober 2011
  7. R. J. Greenspan: The 2003 Genetics Society of America Medal; Jeffrey C.Hall. In: Genetics. Band 164, Nummer 4, August 2003, S. 1245–1247, PMID 15106661, Повний текст на PMC: 1462664.
  8. Society for Research on Biological Rhythms. Архів оригіналу за 25 February 2010. Процитовано 2 жовтня 2017. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |df= (довідка)
  9. Louisa Gross Horwitz Prize — 2011 [Архівовано 21 вересня 2013 у Wayback Machine.] bei der Columbia University (columbia.edu); abgerufen am 1. Oktober 2011
  10. Michael Rosbash – Gairdner Foundation. Архів оригіналу за 13 березня 2017. Процитовано 2 жовтня 2017.
  11. Lebovits, Susan Chaityn (14 серпня 2012). Rosbash awarded Massry for circadian rhythms work | BrandeisNOW. BrandeisNOW (англ.). Архів оригіналу за 27 березня 2019. Процитовано 2 жовтня 2017.
  12. Wiley: Twelfth Annual Wiley Prize in Biomedical Sciences Awarded to Dr. Michael Young, Dr. Jeffrey Hall and Dr. Michael Rosbash. www.wiley.com. Архів оригіналу за 14 липня 2018. Процитовано 2 жовтня 2017.

Посилання

[ред. | ред. код]