Лінгбійська культура

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Лінгбійська культура, Лінгбі (дан. Lyngby) — археологічна культура заключної давньокам'яної доби[1] (IX—VIII тисячоліття до н. е.). Першою була знайдена стоянка на західному березі о. Зеландія (Данія). Під назвою «Лінгбі» виділили археологічну культуру на північному заході Європи з характерними кирками з рогу північного оленя і грубими трикутними черешковими наконечниками стріл. Від тої стоянки «Лінгбі» на острові Зеландія (Данія) і отримала назву культура. Розширення дослідження відбувалося на теренах від Північної Європи до басейну р. Прип'яті.

Пам'ятки Лінгбі відносяться переважно до пізньольодовикового чи передбореального періоду.

Населення лінгбійської культури займалося полюванням (олень, лось, кабан тощо).

Найбільш характерні для Лінгбі — рогові сокири і грубі кремнієві наконечники списів або стріл з широкою насадкою. Виготовлялися з нуклеусів рубялячі пристрої, а з масивних пластин і відщепів — короткі ножі, струганки, різці, мікроліти.

На південному заході Білорусі й Литві зрідка зустрічалися типові для Лінгбі знаряддя праці (наконечники списів та ін.). Стоянки Лінгбі виявлені біля агромістечка Опаль Івановського району, села Одріжин Іванівського району Білорусі, с. Заозер'я Зарічненського району Рівненської області України.

Піщане — стоянка типу «Лінгбі» (кінець палеоліту — початку мезоліту) біля с. Одріжин Іванівського району. Розташована на південному березі озера Піщане (басейн р. Піна), на схилі піщаних пагорбів заввишки 3-6 м, місцями опускається під воду. Сконцентровані знахідки на східній частині пам'ятника, де знайдені були кремнієві оклади. Виявлено в 1920 р., досліджував у 1927 р. польський археолог Мечислав Руксерувни, в 1970 р. — В. Ф. Ісаєнко. Серед 900 оброблених кремнієм 50 знарядь праці: різці (бічні, кутові, клиноподібні, серединні), наконечники стріл (типу «Лінгбі», аренсбурзької, свідерської, гамбурзької культури), довгі і короткі скребки, 60 пластин і ін.. Пам'ятник датовано XI—VI тисячоліттям до н. е.. Кремнієвий матеріал частково схожий на знахідки на стоянці «Ополь». На терасі північного боку озера Піщане біля села Власівці (Берестейська область) Ісаєнко в 1970 році зібрав близько 100 оброблених кремнієвих предметів.

Ополь — група археологічних пам'яток біля села Ополь Іванівського району (Білорусь).

  • «Стоянка-1» розташована за 2,5 км на північний схід від села, з правого берега річки Ясельда. Довжина близько 400 м, висота над заплавою річки 2-3 м, виявив і досліджував в 1971 році, обстежив у 1986 році В. Ф. Ісаєнко. Знайдено 800 виробів з кременю, 160 пластинчастих наконечників стріл, різців, скребла, ножів. Стоянка відноситься до свідерської культури і датується 9-5 тисячоліттями до н. е.
  • «Стоянка-2» і кремнієва майстерня, що розташована в 1,5 км на схід від села, на північному схилі, в верхній частині улоговини, що утворилася на поверхні височини. Довжина стоянки близько 400 м, висота над заплавою річки 4-6 м. Виявив і досліджував в 1963 р., обстежив в 1986 і 1990 роках В. Ф. Ісаєнко.

Знайдено залишки вогнищ, обкладених камінням, 1400 оброблених кремнієвих предметів, серед них макроліти — великі трапецієподібні та овальні сокири, тригранні піки, свідерського типу та «Лінгбі» наконечники, грубі різці, скребки, струганки й ін.. Нагромадження кремнієвих отщепів і нуклеусів засвідчило існування колишньої майстерні з обробки кременю. Стоянка та майстерня відноситься до епохи мезоліту, деякі знахідки — до дінгбійської культури.

Леонід Залізняк та інші археологи вважають, що місцеві фінально-давньокам'яні культури Східної Європи як зимівниківська (Сердня Наддніпрянщина, Сіверськадонеччина, Подоння), ієневська (Волго-окське міжріччя), гренська (Посожжя, горішня Наддніпрянщина), пісочнорівська (Подесіння), усть-камська (Покам'я) та інші складають єдину історико-культурну спільноту (КІС), що разом з культурами Фосна та Комса та іншими входить до лінгбійсько-аренгсбурзької культурно-історичної спільності. Населення усіх вищевказаних культур було мисливцями, що пересувалося услід стад оленів.[2]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Чайлд Г., У истоков европейской цивилизации, пер. с англ., М., 1952, гл. 1. (рос.)
  • Советская историческая энциклопедия. — М.: Советская энциклопедия . Под ред. Е. М. Жукова. 1973—1982. (рос.)
  • Калечиц Е. Г., Проблема первоначального заселения территории Беларуси в свете новых данных (финальный палеолит) / В. Г. Калечиц // Доклады Национальной академии наук Беларуси. — 2013. — Т. 57, N 3. — С.111-115. — Библиогр.: с. 114—115 (рос.)
  • Ісаенка У. Ф., Археалогія і нумізматыка Беларусі: Энцыклапедыя / Беларуская энцыклапедыя; Рэдкалегія: В. В. Гетаў і іншыя. — Мн.: Беларуская энцыклапедыя імя Петруся Броўкі, 1993. (біл.)

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Залізняк, Л. Л. (2010). Періодизація та культурна диференціація Верхнього палеоліту України. Київ: Археологія, 2010, № 4. 
  2. Залізняк, Леонід (2001). Культурно-історичні зв’язки Полісся у первісну добу.