Очікує на перевірку

Рудки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Рудки (значення).
Рудки
Герб Рудок Прапор Рудок
У центрі міста
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Львівська область
Район Самбірський район
Тер. громада Рудківська міська громада
Засноване 1472
Статус міста від 1939 року
Населення ▲ 5 230 (01.01.2022)[1]
 - повне ▲ 5 230 (01.01.2022)[1]
Поштові індекси 81440
Телефонний код +380-3236
Координати 49°39′11″ пн. ш. 23°29′17″ сх. д.H G O
Водойма р. Вишенька, Вишня
Назва мешканців рудча́нин, рудча́нка, рудча́ни
Відстань
Найближча залізнична станція Рудки
Міська влада
Адреса 81440, Львівська обл., Самбірський р-н, м. Рудки, пл. Відродження, 1а
Вебсторінка Рудківська міська рада

CMNS: Рудки у Вікісховищі

Мапа
Рудки. Карта розташування: Україна
Рудки
Рудки
Рудки. Карта розташування: Львівська область
Рудки
Рудки
Мапа

Ру́дки — місто в Україні, адміністративний центр Рудківської міської громади, Самбірського району Львівської області. Розташоване на Самбірсько-Дністровській височині, над річками Вишенькою і Вишнею (притока Сяну). Станція на залізничній лінії Львів — Самбір. Через місто проходить автошлях Н13 (Львів — Самбір — Ужгород — Чоп).

Назва

[ред. | ред. код]

У 1472 році містечко отримало назву Рудки. За деякими джерелами, назва Рудки є зменшеною формою від поширених у слов'янських племен назв боліт, у ґрунті яких виступала рудувата або червонувата глина, — рудава, руда. Подібна болотиста смуга утворилась вздовж південного краю колишнього Рудківського повіту, що, очевидно, вплинуло на виникнення назви «Рудки».

Історія

[ред. | ред. код]

Курганне поховання, що належало до культури шнурової кераміки бронзової доби, свідчить про існування тут поселення в III тисячолітті до н. е.

Сучасне поселення відоме з XIV століття як хутір біля села Бенькова Вишня (тепер Городоцький район).

Вигідне розташування на торговому шляху зі Львова до Самбора і родючість ґрунту сприяли зростанню Рудок. З 11 січня 1645 року Рудки згадують як місто.

У 1-й половині XVIII століття Рудки отримали маґдебурзьке право, що остаточно узаконило їхній статус як міста.

За австрійським адміністративним поділом 1782 року Рудки ввійшли до складу Самбірського округу (циркулу), а згідно з класифікацією населених пунктів 1784—1785 рр. були іменовані містечком. За адміністративним поділом Галичини, запровадженим австрійською владою 28 лютого 1867 року (введення замість циркулів-округ менших одиниць — повітів), Рудки стали центром Рудківського повіту.

У 2-й половині XIX століття населення Рудок помітно зросло. У 1880 році з 2582 мешканців міста 1352 були євреями, а 945 — поляками.

Період Західно-Української Народної Республіки

[ред. | ред. код]
Розміщення бойової групи «Рудки» 8-ї Самбірської бригади УГА, лютий 1919 р., українсько-польська війна

Одна з груп Галицької Армії на початках її формування (у листопаді 1918 р.[2]) мала назву Рудки (також «Група Гофмана») через місце дислокації (командант — отаман Карл Гофман; утворилась в ході боїв з польським частинами, які наступали з Перемишля вздовж залізниці на Львів[3]).

Період II-ї Речі Посполитої

[ред. | ред. код]

1938 р. — у місті було близько 3500 мешканців. Діяли римо-католицький костел, греко-католицька церква та синагога.

Перші «совіти»

[ред. | ред. код]

У вересня 1939 році разом із рештою Галичини місто перейшло до СРСР (у складі УРСР).

Період гітлерівської окупації

[ред. | ред. код]

1941 р. — на початку німецької окупації в містечках Галичини були створені «єврейські ради» («юденрати»), які мали стежити за виконанням розпоряджень німецької влади щодо євреїв. Німецька влада зобов'язала створити об'єднану раду всіх юденратов, яка збиралась декілька разів саме в Рудках. Останнє засідання відбулося 21 грудня 1941. У листопаді 1942 року 800 рудківських євреїв були вивезені до табору смерті в Белжцю. 28 липня 1944 року нацистські війська вибиті 16-ю бригадою полковника Всеволода Ривжа.

Рудки — районний центр УСРР, УРСР

[ред. | ред. код]

У 1940–1941 рр. та 1944–1962 рр. місто було центром Рудківського району. 1963–1964 рр. — Рудки входили до складу Городоцького району Львівської області, відтак були долучені до Самбірського.

Пам'ятки

[ред. | ред. код]
Рудківська ратуша і погруддя Івана Франка

Чудотворна ікона («образ») Богоматері

[ред. | ред. код]

Протягом кількох століть (аж до закінчення Другої світової війни) містечко Рудки знане було як місце прощ до чудотворного образу Богородиці, який зберігався у місцевому парафіяльному костелі. Східна (православна) ікона потрапила сюди завдяки рудківському поміщику — руському шляхтичу Юрію Чурилу. У 1612 році вона чудом збереглася на згарищі церкви після чергового татарського наїзду на Поділля. У римо-католицькому храмі в Рудках образ знайшов нових численних шанувальників. Хоча й тут на долю ікони випадали випробування вогнем, бо татари кілька разів підпалювали дерев'яний на той час костел Успіння Діви Марії. Але образ залишився непошкодженим, а побожні люди, які молилися перед ним, начебто діставали оздоровлення.

1728 — чудотворний образ перенесли до нового щойно спорудженого (мурованого) костелу (бароко з рисами ренесансу; дзвіниця залишалася дерев'яна, з контрфорсами на кутах, зі 17 століття).

1885 р. — добудували притвор до головного об'єму храму. У процесі перебудови храму постраждав нижній (найдавніший) ярус дерев'яної дзвіниці — тоді обклали цеглою давню арочну браму.

31 грудня 1917 року з Ватикану надійшов декрет про коронацію ікони, але через воєнні дії урочистості відбулися лише 2 липня 1921 року. Відтоді рудківський костел став одним з найшанованіших марійних санктуаріїв в тодішній Польщі.

1946 р. — коли вже було зрозуміло, що польська влада в Галичині остаточно завершилася, тодішній настоятель храму, о. М. Войтась вивіз його до Польщі. Рудківська Богоматір якийсь час перебувала в Перемишлі, а 1968 року образ перенесли до костелу в село Ясені (біля Долішніх Устриків). Невдовзі сюди потягнулися прочани, а від кардинала Кароля Войтили Божа Мати Рудківська дістала ім'я «Цариця Бещад». Але в липні 1992 під час відпусту реліквію вкрали зловмисники. До Рудок у листопаді 1995 повернули лише копію «образу». Коронацію ікони в листопаді 1996 звершив архієпископ і митрополит Львівський Мар'ян Яворський.

Поверненню громаді парафіяльного костелу Успіння Діви Марії сприяло впорядкування крипти, де похований видатний польський драматург Александер Фредро (дід митрополита Андрея Шептицького), який значну частину життя провів у своєму маєтку у Беньковій Вишні (за 3 км від Рудок).

15 травня 1989 року відбулося врочисте переосвячення храму, а восени 1990 року до нового саркофагу у відреставрованій крипті поклали останки представників роду Фредрів. Тепер звідусіль знову приїздять до Рудок прочани — як релігійні, так і літературні.

15 липня 2016 року архієпископ РКЦ Мечислав Мокшицький посвятив музей польського драматурга та поета Александера Фредра, що був відкритий у день 140-их роковин від дня смерті видатного польського драматурга у дзвіниці рудківського костелу Успіння Діви Марії (нині — санктуарій Рудківської Матері Божої). До експозиції музею увійшли матеріали з життя та творчості Александера Фредра, публікації його творів та театральні плакати з різних країн світу[4].

Населення

[ред. | ред. код]

Чисельність

[ред. | ред. код]
  • 2582 мешканців (1880)
  • 3500 мешканців (1938)
  • 3100 мешканців (1971)
  • 4912 мешканців (2001)
  • 5700 мешканців (2007)

Національний склад

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за національністю

Національність Відсоток
українці 98,47%
поляки 0,75%
росіяни 0,65%
інші/не вказали 0,13%

Мова

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою

Мова Чисельність, осіб Відсоток
Українська 4 877 99,29%
Російська 19 0,39%
Польська 13 0,26%
Білоруська 3 0,06%
Разом 4 912 100%

Відомі люди

[ред. | ред. код]

Уродженці

[ред. | ред. код]

Пов'язані з Рудками

[ред. | ред. код]

Власники, дідичі

[ред. | ред. код]

Поховані

[ред. | ред. код]

Економіка

[ред. | ред. код]

У 1904 році у Рудках були побудовані цегельно-черепичний завод і тартак, що належали власниці підміського маєтку Феліції Скарбек.

Створено міську бійню. Дещо зросло ремесло. Напередодні першої світової війни в Рудках існували кравецькі, ткацькі, шевські, столярні, ковальські, будівельні, бляхарські, бондарні, лимарські, годинникарські та деякі інші підприємства і майстерні.

Збільшилась кількість крамниць — їх стало понад 50. 2—3 торговельні підприємства провадили гуртову торгівлю пшеницею і худобою.

Про розвиток економіки міста на початку XX століття свідчило зростання доходів міської управи. Якщо в 1880 році вони становили лише 1900 золотих, то в 1892 році вже 3997, а в 1910 році збільшились до 23 тис. золотих.

На кінець 1928 року, тут існувало біля 70 торгових крамниць. Рудківська промисловість, як і раніше, була представлена численними дрібними підприємствами і майстернями. В місті було 29 майстерень, що застосовували в тій чи іншій мірі найману працю — кравецькі (8), ковальські, шевські, столярні, залізоскоб'яних виробів (по 3), годинникарські (2), теслярська, слюсарна, мулярська та інші.

У Рудках працювали маслозавод, що належав акціонерному товариству «Масло-союз», приватний млин, фабрика лікерів і цегельня.[8]

Сучасні Рудки — це містечко в якому функціонують: цегельно-керамічний завод, сільгосптехніка, хлібозавод, автодорожне підприємство, лісництво з дендропарком, сироварний цех, рибний цех, столярний цех, районна лікарня, поліклініка, дитячий садок, заклади освіти (школа, гімназія, музична школа, Вишнянський коледж Львівського національного аграрного університету[9]), підприємства громадського харчування, духовно-культурні установи, банківські установи, торговельні підприємства, сервісні центри тощо.

Див. також

[ред. | ред. код]

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ http://db.ukrcensus.gov.ua/PXWEB2007/ukr/publ_new1/2022/zb_Сhuselnist.pdf
  2. ↑ М. Литвин, К. Науменко. Історія ЗУНР… С. 145
  3. ↑ М. Литвин, К. Науменко. Історія ЗУНР… С. 146
  4. ↑ В Рудках освятили музей Олександра Фредра (ФОТО). Архів оригіналу за 21 березня 2018. Процитовано 2 травня 2017.
  5. ↑ Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму // Серія «Львівська сотня». — Львів: «Тріада плюс», 2010.— 228 с., іл.— С. 161
  6. ↑ Lechicki Czesław. Kuiłowski Julian (1826—1900) / Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1970.- Tom XVI/1. — Zeszyt 68. — S. 111. (пол.)
  7. ↑ Niesiecki К. Korona polska przy złotej wolności starożytnymi wszystkich katedr, prowincji i rycerstwa klejnotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… [Архівовано 2015-04-02 у Wayback Machine.]— Lwów: w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1740.— t. 3.— 761 s.— S. 15-17. (пол.)
  8. ↑ Рудки, Самбірський район, Львівська область » Історія міст і сіл Української РСР. ukrssr.com.ua (ru-RU) . Процитовано 24 липня 2018.
  9. ↑ Вишнянський коледж Львівського національного аграрного університету. Архів оригіналу за 25 червня 2015. Процитовано 21 липня 2019.

Джерела та література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Рудки&oldid=43749120