Очікує на перевірку

Черновецький Леонід Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Черновецький Леонід Михайлович
Черновецький Леонід Михайлович
Черновецький Леонід Михайлович
Київський міський голова
14 квітня 2006 — 12 липня 2012
ПопередникОлександр Омельченко
НаступникГалина Герега (в. о.)
Голова Київської міської державної адміністрації
20 квітня 2006 — 16 листопада 2010
ПопередникОлександр Омельченко
НаступникОлександр Попов
Народився25 листопада 1951(1951-11-25) (72 роки)
Харків, Українська РСР, СРСР
Відомий якполітик, банкір, правник, підприємець
Місце роботиКНУ імені Тараса Шевченка
ГромадянствоСРСР СРСР →Ізраїль Ізраїль, Україна Україна, Грузія Грузія
Національністьєврей
Alma materНаціональний юридичний університет імені Ярослава Мудрого
Політична партіяБлок Леоніда Черновецького
У шлюбі зАліна Айвазова
Дітисин Степан і дочка Христина
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Кавалер ордена Честі (Грузія)
Кавалер ордена Честі (Грузія)
Орден Трьох зірок
Орден Трьох зірок
Заслужений юрист України
Заслужений юрист України
Підпис
 Висловлювання у Вікіцитатах
 Медіафайли у Вікісховищі
Україна Народний депутат України
2-го скликання
7 квітня 1996 — 12 травня 1998
3-го скликання
12 травня 1998 — 14 травня 2002
4-го скликання
Фракція «Наша Україна»; Фракція політичної партії «Народний Союз Наша Україна» (з 07.09.2005) 14 травня 2002 — 25 травня 2006

Леоні́д Миха́йлович Чернове́цький (нар. 25 листопада 1951, Харків, Українська РСР) — український державний та політичний діяч єврейського походження[2], підприємець, банкір, співак[3][4]. Київський міський голова і голова Київської міської ради від 14 квітня 2006 року по 12 липня 2012 року, голова Київської міської державної адміністрації (20 квітня 2006 — 16 листопада 2010).

Президент концерну «Правекс» (1992—1996). Заслужений юрист України, кандидат юридичних наук, почесний працівник прокуратури України. Батько бізнесмена Степана Черновецького.

Один зі співзасновників Партії регіонів[5].

Походження

[ред. | ред. код]

Народився в Харкові. Його батько — єврей[2]. За словами самого Черновецького, його дід Гаврило Гончаров був незаконнонародженим сином рідного брата російського письменника Івана Гончарова — Миколи. 1926 року нібито Гаврила Гончарова «більшовики живим закопали за мішок зерна» в с. Волчно-Бурлінському (нині Крутіхінского р-ну Алтайського краю)[6]. Бабусю Л. Черновецького репресували й вислали в Сибір, де вона жила й померла в землянці[6]. Також, за словами Л. Черновецького, його матір у 13 років зґвалтував керівний працівник КДБ[6].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Незабаром після народження Леоніда його батьки розлучилися, і хлопчика виховувала мати, Просків'я Гаврилівна, юрист за освітою. Вона віддала малого Леоніда в інтернат. Пізніше його мати вийшла заміж за театрального режисера Азімова, і Л. Черновецький жив із нею та вітчимом[7]. Навчався в середній школі № 36 Харкова, закінчив середню школу № 4 Харкова.

Строкову службу в радянській армії проходив у внутрішніх військах, охороняв «зону» в Дніпропетровській області[7]. Командування частини дало йому направлення на навчання в Харківський юридичний інститут, який він закінчив 1977 року з дипломом з відзнакою[7].

  • 1977—1981 — старший слідчий прокуратури Київської області.
  • 1981—1984 — аспірант Харківського юридичного інституту.
  • 1984 — отримав ступінь кандидата юридичних наук (тема дисертації — «Методика розслідування розкрадань, скоєних посадовими особами»).
  • 1984—1985 — викладач Харківського юридичного інституту.
  • 1985—1989 — докторант Київського університету ім. Т.Шевченка, доцент кафедри криміналістики, заступник проректора з наукової роботи.
  • 1989 — організував і очолив (генеральний директор) комерційний консультативний і науково-дослідний центр «Правекс» (згодом — концерн «Група Правекс», з якого пізніше виділився банк «Правекс)».
  • 1992—1996 — президент концерну «Правекс».
  • Квітень 1997 — січень 2000 р. — позаштатний радник Президента України.
  • Липень 1997 — листопад 2001 р. — член Вищої економічної ради Президента.
  • 16 липня 1997 р. — заснував Всеукраїнський благодійний фонд «Соціальне партнерство».
  • 23 грудня 1997 року по вулиці Регенераторній, 4 в Києві відкрив благодійну їдальню «Стефанія» для підтримки соціально незахищених та соціально неблагополучних людей. У жовтні 2000 року при їдальні «Стефанія» відкрили медичний центр для надання першої медичної допомоги таким людям.
  • Жовтень 1998 — червень 1999 р. — співголова партії «За красиву Україну».
  • Червень 1999 — листопад 2000 р. — голова партії «За красиву Україну».
  • З листопада 2000 р. — член президії Партії регіонального відродження «Трудова солідарність України».
  • З 2001 р. — президент Асоціації «Київський банківський союз» (2005 року перетворений на Український кредитно-банківський союз[8]).

Народний депутат України 2-го, 3-го, 4-го скликань. У парламенті зберігав лояльність до Президента Леоніда Кучми, з 2002 року переорієнтувався на Віктора Ющенка[7].

У червні 2002 року відкрив у Києві Реабілітаційний центр «Восток» — другий структурний підрозділ Фонду «Соціальне партнерство».

На президентських виборах 2004 року був кандидатом у Президенти України, набравши 1 % голосів. Під час «Помаранчевої революції» підтримав Віктора Ющенка[7].

Двічі перемагав на виборах київського міського голови в березні 2006 року й травні 2008 року як лідер блоку Черновецького.

2006 року був обраний міським головою Києва, отримавши 32 % голосів і випередивши Віталія Кличка, який набрав 24 %, і екс-голову Києва О.Омельченка з 21 %. Був також обраний до Верховної Ради за списком блоку «Наша Україна», але відмовився від мандату. У Київраді, крім його власного блоку, до нового міського голови виявилися лояльними також фракції «Нашої України», Соціалістичної партії, Партії регіонів, Блоку Литвина; в опозиції опинилася найбільша фракція — Блоку Юлії Тимошенко[9].

Лютий 2008 р. — продав італійській групі Intesa Sanpaolo 100 % акцій «Правекс-Банку» за 750 мільйонів доларів. Відтак сума активів київського міського голови за підсумками 2007 року склала 990 млн доларів і, за рейтингом журналу «Фокус», Черновецький посів 22-е місце серед найбагатших людей України[7].

18 березня 2008 р. — Верховна Рада призначила позачергові вибори міського голови Києва й Київської міської ради (офіційна постанова вийшла 21 березня).

25 травня 2008 р. — офіційно визнаний переможцем на позачергових виборах міського голови Києва з результатом у 38 % голосів виборців.

У січні 2009 року придбав у Вадима Рабиновича футбольний клуб «Арсенал (Київ)»[10].

13 березня 2009 р. — слідча комісія Верховної Ради України звернулася до Міністерства охорони здоров'я з проханням організувати психіатричну експертизу міського голови.

26 березня 2009 р. — заявив про намір балотуватися на пост Президента України на виборах 2010 року[11], але слова свого не дотримав і балотуватися не став[12].

16 листопада 2010 р. — знятий з посади голови Київської міської державної адміністрації указом Президента України,[13] який призначив Олександра Попова на цю посаду[14] Після цього Черновецький залишився лише міським головою Києва.

1 грудня 2010 р. — Київрада підтримала ліквідацію «Кращого дому», створеного Черновецьким наприкінці 2008 року для утримання самотніх пенсіонерів, бо за словами секретаря фракції Олексія Давиденка, умови проживання в КП «Кращий дім» нічим не відрізнялися від звичайних інтернатів і різниця полягала лише у вартості — один місяць перебування в «Кращому домі» коштував близько 5 тис. ₴, тоді як у звичайних інтернатах — 2,5-3 тис. ₴.[15] До цього посадовців Черновецького звинувачували у тому, що вони всупереч своїм обіцянкам відбирали квартири у пенсіонерів які потрапляли до «Кращого дому».[16] Рішення про ліквідацію «Кращого дому» набуло чинності 28 грудня 2010 року коли постанова Київської міськради № 509/5321 була публічно оприлюднена.[17]

6 грудня 2010 року лідер фракції БЮТ у Київраді Т. Мелехова вимагала звільнити Черновецького з посади міського голови та призначити вибори міського голови Києва[18], а 5 лютого 2011 р. Леонід Черновецький написав заяву про відставку[19].

Влітку 2011 року ізраїльське видання IzRus повідомило, що Леонід Черновецький і його дружина Аліна Айвазова від 1994 року є громадянами Ізраїлю. Відповідно до інформації, що міститься в базі даних МВС, Леонід Черновецький і його дружина репатріювалися в Ізраїль 5 жовтня 1994 року. За даними на липень 2011 року, Черновецький прописаний на одній з вулиць Північного Тель-Авіва. Черновецький репатріювався в Ізраїль із повним дотриманням «Закону про повернення», бо його батько, Михайло Ілліч Черновецький, мав єврейське коріння. Черновецький балотувався на посаду Президента України (2004), був обраний міським головою (2006) і обіймав посаду депутата ВРУ вже бувши ізраїльським громадянином.[20][21]

6 грудня 2015 року Леонід Черновецький повідомив на своїй сторінці у «Фейсбук»:[22][23] що він побудував дім у Грузії, проживає в Грузії вже 5 років та що він вирішив створити партію «За щасливу Грузію».

Голова Києва

[ред. | ред. код]

У березні 2006 р. обраний міським головою Києва. Черновецький отримав 32 % голосів виборців. Віталій Кличко, із 24 % посів друге місце, попередник Черновецького Олександр Омельченко, із 21 % голосів отримав третє місце.

На позачергових виборах Київського міського голови 25 травня 2008 року знову обраний Київським міським головою. За нього проголосували 37,72 % виборців, друге місце посів Олександр Турчинов з 19,13 % голосів, а на третьому місці — Віталій Кличко (17,97 % голосів).

1 червня 2012 року написав заяву про відставку[19]. Згідно зі статтею 79 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», повноваження міського голови припиняються достроково з дня прийняття міською радою рішення, яким береться до відома факт відставки. 12 липня 2012 року депутати Київської міської ради 110 голосами «ЗА» зі 112 зареєстрованих підтримала відставку Київського міського голови Л. М. Черновецького, таким чином в. о. міського голови стає секретар Київської міської ради Галина Федорівна Герега.[24][25]

Публічна діяльність

[ред. | ред. код]

Публічна діяльність Черновецького не обмежується політикою і бізнесом. Леонід Черновецький вважає, що християнська та ліберальна ідеї, захист кожної людини це найважливіше в роботі усіх гілок влади. Його законотворчих проєктів, висунуті в українському парламенті, були спрямовані не тільки на вдосконалення економічної системи, але і стосувалися, перш за все, християнської моралі. Наприклад, він є автором ухваленого 2003 року закону «Про захист суспільної моралі від продукції, що пропагує порнографію».[26]

Серед напрямків діяльності Леоніда Черновецького — благодійність, захист християнської моралі, допомогу в поширенні Біблії.
За власний кошт утримує безплатну, щоденно робочу їдальню в київському районі Дарниця, в якій нужденний може отримати їжу та одяг.

Планував створити в Києві комунальний пенсійний фонд. Програма передбачала забезпечення старості для працівників усіх комунальних підприємств міста — двірників, сантехніків, прибиральників, водіїв[27].

Великий політичний скандал стався через бійку київського градоначальника з міністром внутрішніх справ Юрієм Луценком. На засіданні Ради національної безпеки і оборони 18 січня 2008 р. Леонід Черновецький заявив, що Луценко вимагав від нього землю в Києві, погрожуючи заарештувати його сина. Наслідком було те, що Луценко публічно вдарив київського міського голову ногою в пах[28], хоча сам Черновецький заявив, що його вдарили по обличчю.

Леонід Черновецький схильний до екстравагантних вчинків і висловлювань. Після вступу на посаду міського голови Києва, Леонід Черновецький заявив, що перевірить своїх підлеглих на детекторі брехні[29][30], звільнить усіх глав райадміністрацій і створить в місті 500 тисяч робочих місць (при тому, що в Києві найнижчий рівень безробіття на Україну)[31]. Через кілька місяців він висловився за те, щоб чиновники вітали міського голову стоячи.[32]

У листопаді 2008 року Л. Черновецький висловив ініціативу щодо передачі прав власності самотніх людей похилого віку — киян — у руки Київської міської адміністрації. У Києві працюють близько 15500 соціальних працівників, які обслуговують нужденних дома, ще близько 53000 людей похилого віку, які перебувають на обліку міського управління соціального захисту Київської міської державної адміністрації. Кожен з киян похилого віку володіє квартирою, середня ринкова вартість кожної квартири близько 120000 доларів (у гривнях приблизно 1 мільйон). До міськради було подано проєкт створення комунального підприємства «Кращий дім», до проєкту рішення додавався типовий договір про довічне утримання. Виходячи з цього документа, житлоплоща відчужувача (самотнього пенсіонера — власника квартири), переходить у власність набувача (КП «Кращий дім») у момент підписання договору. В обмін на квартиру, самотній пенсіонер отримує місце в притулку для престарілих. Куратором проєкту і фінансів КП «Кращий дім» повинна була стати дочка міського голови Христина Черновецька. Це підприємство, згідно зі статутом, має можливість відкривати представництва за межами України, що створювало можливість вивезення фінансових коштів з країни.

У грудні 2008 року Черновецький висловився за збільшення комунальних тарифів у елітних будинках (яких, на думку мера, 1,5 тисячі з 10 тисяч) в 10 разів[33]. У грудні 2008 р. Черновецький публічно оголосив, що через зустріч з ним, як і з іншими чиновниками Київської міської адміністрації, бізнесмени повинні будуть платити гроші, і таким чином буде вирішена проблема корупції[34][35][36]

Серед інших ініціатив Черновецького щодо збільшення надходжень до бюджету міста наприкінці 2008 — початку 2009 року були:

  • Підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги в 1,5-3 рази;
  • Спроба підвищити тарифи на ЖКП для підприємців і бюджетних організацій;
  • Багаторазове підвищення тарифів на проїзд у комунальному транспорті;
  • Рішення про введення платної медицини в поліклініках;
  • Введення плати за в'їзд до Києва іногородніх автомобілів[37];
  • Запровадження спочатку платного входу, а потім тільки в'їзду на територію цвинтарів;
  • Спроба монополізувати сферу ритуальних послуг муніципальними структурами при витісненні з неї приватних підприємців;
  • Запровадження великих тарифів за ділянку на цвинтарі;
  • Намір ввести плату за торгівлю на стихійних ринках;
  • Залучення до стягнення боргів за ЖКП колекторських компаній;
  • Переселення мешканців, що мають борги за ЖКП, у житло меншої площі;
  • Переселення мешканців перших поверхів у квартири на верхні поверхи зі здачею приміщень, що звільнилися в оренду, під офіси та магазини;
  • Передача спортивних майданчиків з районної в комунальну власність з подальшою орендою контрольованими міськрадою підприємствами;
  • Перепис будинків з великою кількістю супутникових «тарілок» для можливого підвищення тарифів.[38]

Команда міського голови Києва Леоніда Черновецького також навмисно доводила до банкрутства комунальні кладовища[39]. Експерт корпорації стратегічного консалтингу «Гардарика» Костянтин Матвієнко припустив, що таким чином комунальні кладовища готували до приватизації[39].

У лютому 2009 року опозиція Черновецькому надала розголосу проєкт його постанови, згідно з яким засклені балкони, кондиціонери і супутникові антени вважаються розкішшю, і підлягають обкладенню податком; пропонувалося монополізувати сферу весільної фотографії з можливістю давати в оренду молодятам автомобілі з гаража Київської міськадміністрації і сфотографуватися з міським головою[40].

Дії Леоніда Черновецького викликали конфлікт з президентом України, Секретаріатом Президента, Кабінетом міністрів України, які своїми постановами скасовували постанови, ініційовані Черновецьким[40][41].

У лютому та березні 2009 року недовіру Леоніду Черновецькому висловили відповідно Шевченківська та Святошинська районні ради міста Києва, причому в Шевченківському районі був призначений на травень 2009 року місцевий референдум з висловлення недовіри міському голові[42][43].

У червні 2009 року Верховна Рада утворила тимчасову слідчу комісію з розслідування можливих порушень законодавства Київськими міською державною адміністрацією та міськрадою, а також звернулася до президента з пропозицією відсторонити Черновецького від роботи на час роботи комісії. Одночасно Верховна Рада запропонувала президентові скасувати розпорядження Черновецького про призначення своїх заступників[44].

Черновецький і його команда передала в оренду приватним підприємствам понад сто дитячих садків міста Києва[45] для подальшої реалізації в них комерційних підприємств, незважаючи на формальне збереження профільної діяльності цих дошкільних навчальних закладів[46]. Леонід Черновецький спільно з Київською міською радою (на чолі якого він стояв, як міський голова Києва) виставили на продаж більше десятка посольств та представництва Європейської комісії. Далі, всупереч протесту прокуратури, був виставлений на продаж пам'ятник архітектури і найстаріший дитячий садок столиці «Орлятко»[47] (збудований за проєктом архітектора І.Каракіса у 1930-х рр.) Продаж дитячого саду мала планомірний характер. 25 грудня 2008 р. дитячий сад був переданий з балансу Печерського району на баланс міста (рішення Київради № 939/930[48]), всупереч протесту прокуратури[49]. Рішення увійшло в силу 17 вересня 2009 року на сесії Київради за рішенням міськради від 8 лютого «Про програму приватизації комунального майна територіальної громади Києва на 2007—2010 рр..»[50], прийнятих з голосу[49]. Черновецький заявив: «В інтересах збереження історичного обличчя Києва всі десятки тисяч історичних особняків я готовий виставити на аукціон на продаж на умовах, що фасад будівлі дотримуватиметься. Середина, на ваш розсуд, може бути найсучасніша»[51]. Черновецький додав, що через фінансову кризу ціни будуть невеликими, а потім в іншому інтерв'ю заявив, що має намір брати участь у такому аукціоні і купити собі «дещо». З-поміж перших кандидатів на покупку Черновецький назвав саме «Орлятко». На захист дитячого саду встали мало не всім містом[52] спільно з прокурором міста[53]. Зрештою незаконний продаж пам'ятника архітектури була зупинена депутатами[54] та 25 березня 2010 р. Київська міська рада скасувала приватизацію «Орлятка»[53]. 15 листопада 2010 року президент України Віктор Янукович звільнив Леоніда Черновецького (указ № 1037/2010[55]) від виконання ним обов'язків голови Київської міської державної адміністрації, призначивши на цю посаду його першого заступника Олександра Попова (указ № 1038/2010[56]). У результаті «Орлятко» залишився дітям, а Леонід Черновецький «вилетів з міськради Києва» (як написали деякі київські газети)[57]), хоча формально міським головою він все ще залишився.

25 листопада Черновецькому виповнилося 59 років. Міський голова в цей день (як і в усі попередні дні після звільнення з посади голови КМДА) в міськраді не з'являвся[58].

У січні 2009 року Леонід Черновецький придбав у Вадима Рабиновича футбольний клуб Арсенал (Київ).[59]

Ексзаступник голови фракції Блоку Леоніда Черновецького Алла Шлапак висловила думку, що Черновецького, враховуючи його гуманітарні програми допомоги пенсіонерам, вчителям, медикам та іншим групам населення, можна назвати найкращим мером Києва.

Леонід Черновецький належить до числа політиків, які проявляють велику активність у соціальних мережах. Його сторінка в Facebook регулярно оновлюється. Ексмер активно спілкується з користувачами, дає бізнес-поради, висловлюється щодо актуальних подій[60]. Крім того, Черновецький періодично організовує різні інтернет-конкурси, покликані генерувати ідеї щодо виходу з української кризи. Автори найкращих ідей отримують від ексмера чималі грошові винагороди[61].

6 грудня 2015 року Леонід Черновецький повідомив про своє рішення увійти до політики в Грузії[62]. Він створив свою політичну партію «За щасливу Грузію». Однак 14 травня 2016 року представник партії «За щасливу Грузію» Георгій Кврівішвілі повідомив журналістам про припинення діяльності партії в цілому та особистої політичної діяльності Леоніда Черновецького[63][64].

12 вересня 2017 року Служба безпеки України оголосила в розшук колишнього мера Києва Леоніда Черновецького. Зазначено, що колишній мер розшукується СБУ як особа, що переховується від органів прокуратури. Черновецький підозрюється за ч. 2 ст. 364 (зловживання владою або службовим становищем) Кримінального кодексу України[65].

10 березня 2022, на 15-й день російського вторгнення в Україну, Л. Черновецький заявив, що Росія буцім-то бомбардує виключно військові об'єкти, щоб українські військові не стали «захоплювати Луганськ і Донецьк»[66].

Благодійність

[ред. | ред. код]

У 2012 році на базі благодійного фонду «Соціальне партнерство» в Грузії функціонує вже п'ять благодійних програм, розроблених Черновецьким: 1. Програма «Домашня опіка» (надання медичної допомоги та медикаментів нужденним); 2. «Дитячий будинок сімейного типу»; 3. «Допомога багатодітним сім'ям»; 4. Програма «Збір одягу» (система приймання та перерозподілу одягу нужденним людям); 5. Програма «Збір продуктів» (збір харчових продуктів для малозабезпечених) [67].

Після трагічних подій на Майдані у лютому 2014 року в Україні, Л. М. Черновецький виділив 10 млн гривень сім'ям загиблих. «Чітко усвідомлюю те, що ніякі гроші не можуть компенсувати їм втрату рідних, близьких, коханих, але стояти осторонь не можу!», — заявив тоді Черновецький[68].

Популярність

[ред. | ред. код]

Черновецький став настільки популярний своїми специфічними фразами, що кількість переглядів його інтерв'ю та пресконференцій на сайті Youtube[69] перевищило мільйон. Кількість переглядів «Звернення мєра до виборців» — близько 647,467. Існує безліч відеонарізок з його фразами, а також його виконання пісень «Любимая моя» і «Пісня про рушник».

Сім'я і особисте життя

[ред. | ред. код]

Леонід Черновецький був одружений з юристкою мішаного грузинського[70] і вірменського походження Аліною Айвазовою, з якою він познайомився під час навчання в Харківському юридичному інституті[7]. Друга дружина, з лютого 2012 року — Олена Савчук[71].

Троє дітей — донька Христина, сини Степан і Гавриїл (3 січня 2014)[71][72]. 7 червня 2014 року Черновецький хрестив Гавриїла в Грузії. Подія привернула велику увагу засобів масової інформації[73].

Від дочки Крістіни — троє онуків (Леонід, Іван і Аліна), від сина Степана — один, Леонід Черновецький-молодший[74].

Старший син Черновецького Степан відомий своїм захопленням боксом. За повідомленням низки ЗМІ, Степан Черновецький володіє промоутерською компанією «Еліт боксинг» і періодично проводить боксерські турніри[75].

У 2013 році семирічний онук Черновецького Леонід став чемпіоном Каталонії з вільної боротьби[76].

Син Степан, чоловік Христини Черновецької і свояк (чоловік сестри Аліни Айвазової) є депутатами Київради від «Блоку Леоніда Черновецького»[74].

Леоніда Черновецького пов'язують із церквою неохаризмати «Посольство Боже», очолюваною іммігрантом з Нігерії Сандеєм Аделаджею, але сам Черновецький заявляв, що є парафіянином Української православної церкви Московського патріархату[7][77].

У травні 2008 року Леонід Черновецький видав книгу «Сповідь мера», яка безкоштовно поширювалася в агітаційних наметах Блоку Леоніда Черновецького на що проходили в той час виборах до міськради і мерію. Наклад книги склав 20 тисяч примірників[78]. Книга поширювалася у великих мережах супермаркетів («на касі») за ціною 30 ₴. 2009 року Леонід Черновецький опублікував другу книгу — «Як стати мільйонером?», видану тиражем 15 тисяч примірників[79].

Київський градоначальник записав два кліпи — на пісні «Сгорая, плачут свечи [Архівовано 31 липня 2013 у Wayback Machine.]» і «Любимая моя [Архівовано 9 червня 2014 у Wayback Machine.]»[72]; випустив альбом з хітами 1980-х років[72] «Від мера з любов'ю», в якій записав старі ретро та шансон-хіти[80].

12 липня 2016 року іспанське видання El Mundo повідомило, що правоохоронці затримали сина Леоніда Черновецького Степана в Іспанії[81]. В рамках розслідування діяльності злочинного угруповання, яке займалося відмиванням грошей, всього затримано 11 осіб. Затриманих звинувачують в участі в діяльності злочинної організації, відмиванні грошей, підробці офіційних документів, а також податкових махінаціях. У той же день Леонід Черновецький на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook написав, що заперечує затримання правоохоронцями свого сина Степана в Іспанії[82]. 13 липня іспанські ЗМІ опублікували фото затримання сина Леоніда Черновецького Степана[83][84]. 12 серпня 2016 року Леонід Черновецький заявив про звільнення з-під варти свого сина Степана в Іспанії[85].

Цікаві факти

[ред. | ред. код]
  • 26 червня 2006 року Леонід Черновецький заявив, що відмовляється від повної зарплати «…нехай моя зарплата становить 1 ₴ на місяць…»[86]
  • Леонід Черновецький широко відомий під прізвиськом «Льоня-Космос». Воно відображає «інопланетність» мера, його дивакуватість, неординарні вчинки і заяви, відірваність від реального життя і незв'язну мову. Прізвисько було дано йому після публічної заяви про намір летіти у космос зі своїм котом.
  • Разом з тим сам ексмер не раз заявляв, що негативний образ «аморального політика з психічними розладами» був штучно створений українськими ЗМІ, що належать його опонентам-олігархам[87].
  • Кілька разів давав концерти класичних радянських пісень, зокрема, «Мила Моя».
  • Цікаво, що на написання другої книги Черновецького надихнув його домашній улюбленець — кіт Яша[88].
  • Леонід Черновецький володіє автомобілем ГАЗ-14 («Чайка»), що належав багаторічному керівникові Радянської України Володимиру Щербицькому[89].
  • За заявами опонентів, зокрема Юрія Луценка, Черновецький є хронічним наркоманом і курцем марихуани. Багато в чому вони пов'язують це з його неадекватними висловлюваннями.[90]
  • Леонід Чернівецький приділяє велику увагу власному фізичному здоров'ю, при цьому неодноразово виконував підтягування на перекладині в прямому ефірі, переконуючи киян у своєму фізичному здоров'ї (психічне здоров'я).[91]
  • За даними ГоловКРУ, діяльність Київської міської держадміністрації в період, коли її очолював Л.Черновецький, призвела до втрат матеріальних і фінансових ресурсів столиці на суму 392 млн ₴.[92]
  • За весь час при владі Леонід Черновецький не підписав «живою» ручкою жодного документа. Всі підписи стоять або з факсиміле, або через трафарет[93].
  • У 2009 році харківське видавництво «Фоліо» в рамках серії «Знамениті українці» випустило книгу про Леоніда Черновецького[94].
  • 1 липня 2011 Шевченківський райсуд Києва задовольнив позов Черновецького до видавництва «Економіка» і журналіста Федора Орищука. Суд визнав викладені в статті відомості, що «кожен десятий об'єкт в Києві за останні чотири роки було продано через „конвертаційні центри“ компаніям, підконтрольним „молодій команді“ Черновецького», недостовірними.[95]
  • 1 червня 2012 Печерський суд Києва зобов'язав Віталія Кличка, спростувати недостовірну інформацію, що «мер Черновецький, який вкрав 70 мільярдів, подорожує за кордоном».[96]
  • 11 липня 2017 року Печерський райсуд Києва визнав недостовірними окремі висловлювання Карла Волоха в статті «Черновецький не купить грузинський парламент за гречку».[97]
  • У квітні 2018 року інформаційним порталом «Інформатор» була опублікована недостовірна інформація: «У 2002 році Черновецький зі сцени закликав парафіян продавати свої квартири і передавати гроші пастору, щоб профінансувати передвиборчі кампанії представників секти». У ході розгляду було виявлено, що Черновецький ніколи не закликав ні парафіян, ні будь-кого іншого «продавати квартири» і «фінансувати передвиборчі кампанії». Між двома сторонами було укладено угоду про врегулювання дифамаційного спору.[98]

Кримінальні переслідування

[ред. | ред. код]

Підозрюється в незаконному будівництві вертолітного майданчика на Парковій дорозі в Києві (ч. 2 ст. 364 КК України). 25 липня 2017 року Генеральна прокуратура України отримала дозвіл суду на затримання Черновецького з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді утримання під вартою. Ухиляється від слідства, його місцеперебування не відомо[99]. У вересні 2017 року оголошено в розшук[100].

Цитати

[ред. | ред. код]
Ніяка прокуратура мені не страшна[101].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Черновецький відмовився від зарплати мера. УНІАН. 26 травня 2006. Архів оригіналу за 14 лютого 2019. Процитовано 12 лютого 2023.
  2. ↑ а б Черновецький відсвяткує день народження романтично і з жінкою
  3. ↑ Поющий Черновецкий уже в продаже. По 30 грн // proUA.com, 5.03.2009 [Архівовано 31 липня 2009 у Wayback Machine.] (рос.)
  4. ↑ Душещипательная история поющего мэра Киева // Ліга. Новости, 18.03.2009 [Архівовано 12.12.2009, у Wayback Machine.] (рос.)
  5. ↑ Зі статті Вікіпедії про Партію регіонів прибрали прізвище Порошенко — Корреспондент, 23 листопада 2014
  6. ↑ а б в Деда Черновецкого закопали живьем, а маму — изнасиловали [Архівовано 8 березня 2012 у Wayback Machine.] // Сегодня. — 2009. — 20 марта. (рос.)
  7. ↑ а б в г д е ж и Черновецкий: мэр-космо-полит [Архівовано 8 березня 2012 у Wayback Machine.] // Сегодня. — 2008. — 21 мая. (рос.)
  8. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 7 квітня 2022. Процитовано 9 квітня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  9. ↑ «Вечерние вести»: Поспешная коронация Черновецкого (Поспішна коронація Черновецьког) [Архівовано 11 січня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
  10. ↑ Черновецький купив ФК «Арсенал» // ТСН. Архів оригіналу за 17 січня 2009. Процитовано 16 січня 2009.
  11. ↑ Черновецкий хочет стать президентом всея Украины // Сегодня [Архівовано 8 березня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
  12. ↑ Коротка інформація про кандидатів // Сайт ЦВК Україні. Архів оригіналу за 30 січня 2012. Процитовано 21 квітня 2011.
  13. ↑ Указ Президента України № 1037/2010 // Офіційне представництво Президента України. Архів оригіналу за 5 жовтня 2017. Процитовано 4 жовтня 2017.
  14. ↑ Указ Президента України № 1038/2010 // Офіційне представництво Президента України. Архів оригіналу за 5 жовтня 2017. Процитовано 4 жовтня 2017.
  15. ↑ Киевсовет поддерживает ликвидацию «Лучшего дома» Черновецкого [Архівовано 8 квітня 2011 у Wayback Machine.] Liga (рос.)
  16. ↑ Незважаючи на клятви Черновецького, в КП «Кращий дім» квартири у людей похилого віку відбирали — Сегодня, 2010-12-07
  17. ↑ Рішення від 28 грудня 2010 року N 509/5321 Про ліквідацію комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Кращий дім» — Київрада, 28 грудня 2010
  18. ↑ БЮТ требует уволить Черновецкого и назначить выборы мэра Киева [Архівовано 8 грудня 2010 у Wayback Machine.] // Аргументы и факты. — 2010. — 6 грудня. (рос.)
  19. ↑ а б Мэр Киева Леонид Черновецкий подал в отставку. Лента.Ру. 2 червня 2012. Архів оригіналу за 25 червня 2012. Процитовано 2 червня 2012. (рос.)
  20. ↑ Черновецький майже 17 років має подвійне громадянство? // Українська правда, 2.08.2011
  21. ↑ Черновецький таки має друге громадянство // Українська правда, 3.08.2011. Архів оригіналу за 14 березня 2016. Процитовано 6 серпня 2011.
  22. ↑ 6 грудня 2015 16:05 [Архівовано 9 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Леонид Черновецкий, facebook
  23. ↑ Кромченко Ольга. Киевляне о политической партии Черновецкого в Грузии: «Теперь учите песни на грузинском!» [Архівовано 8 грудня 2015 у Wayback Machine.] // Комсомольская правда в Украине. — 2015. — 6 декабря. (рос.)
  24. ↑ Закон України № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні». Архів оригіналу за 20 липня 2014. Процитовано 9 квітня 2022.
  25. ↑ Київрада на засіданні 16 липня розгляне заяву Черновецького про відставку, — Попов // РБК-Україна, 03.06.2012. Архів оригіналу за 6 листопада 2012. Процитовано 3 червня 2012.
  26. ↑ Проект Закону про захист суспільної моралі від продукції, що пропагує порнографію. web.archive.org. 6 лютого 2009. Архів оригіналу за 6 лютого 2009. Процитовано 19 серпня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  27. ↑ Черновецкий создает пенсионный фонд для дворников и сантехников (Черновецький створює пенсійний фонд для двірників і сантехніків) [Архівовано 6 лютого 2009 у Wayback Machine.] мертва ланка
  28. ↑ Развитие конфликта Луценко и Черновецкого (Розвиток конфлікту Луценка і Черновецького) [Архівовано 3 квітня 2008 у Wayback Machine.] (рос.)
  29. ↑ Ukrpolygraph[недоступне посилання з червня 2019] мертва ланка
  30. ↑ Черновецький закликає підлеглих добровільно пройти детектор брехні — Уніан, 26.05.2006
  31. ↑ Выборы мэра Киева и горсовета (Вибори мера Києва і міськради) [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] {{ref-ru}
  32. ↑ Пан чудить. Леонід Черновецький змусить підлеглих зустрічати його стоячи // Деловая столица. Архів оригіналу за 6 лютого 2009. Процитовано 6 серпня 2011.
  33. ↑ Социальные инициативы Черновецкого (Соціальні ініціативи Черновецького) [Архівовано 2 грудня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
  34. ↑ Черновецький офіційно назвав розмір хабарів у мерії — УП Київ, 23.12.2008
  35. ↑ Черновецький: Платиш 100 тисяч дол., і розповідай меру про свої проблеми — finance.ua/ua, 23 грудня 2008
  36. ↑ https://web.archive.org/web/20150508152533/http://www.unian.ua/politics/174635-chernovetskiy-platish-100-tisyach-i-rozpoviday-meru-pro-svoji-problemi.html — УНІАН, 23 грудня 2008
  37. ↑ Черновецький розбушувався. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 21 квітня 2011.
  38. ↑ Соціальна політика КМДА. Архів оригіналу за 30 жовтня 2013. Процитовано 21 квітня 2011.
  39. ↑ а б Команда Черновецького хотіла продати комунальні кладовища?. Архів оригіналу за 8 квітня 2011. Процитовано 21 квітня 2011.
  40. ↑ а б Ситуація в Києві. Архів оригіналу за 8 березня 2016. Процитовано 21 квітня 2011.
  41. ↑ Конфлікти навколо керівництва КМДА. Архів оригіналу за 17 жовтня 2013. Процитовано 6 серпня 2011.
  42. ↑ У травні відбудеться референдум по недовірі Черновецькому. Архів оригіналу за 23 квітня 2009. Процитовано 21 квітня 2011.
  43. ↑ Святошинська райрада висловила недовіру Черновецькому
  44. ↑ Рада просит Ющенко срочно отстранить Черновецкого (Рада просить Ющенка терміново відсторонити Черновецького) [Архівовано 23 червня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
  45. ↑ Черновецький продає[недоступне посилання з червня 2019]
  46. ↑ Мер Києва планує таємно продати найстаріший дитячий садочок міста. Архів оригіналу за 1 серпня 2013. Процитовано 21 квітня 2011.
  47. ↑ Черновецький хоче таємно продати найстаріший дитячий садочок Києва?. Архів оригіналу за 8 листопада 2009. Процитовано 6 серпня 2011.
  48. ↑ У складі комплексу столичного педагогічного університету ім. Бориса Грінченка з'явиться дитячий садок. Архів оригіналу за 21 січня 2015. Процитовано 21 квітня 2011.
  49. ↑ а б Черновецький хоче потай продати найстаріший дитсадок Києва?
  50. ↑ Рішення від 08.02.2007 № 62/723. Архів оригіналу за 4 березня 2012. Процитовано 6 серпня 2011.
  51. ↑ Обережно! Черновецький!. Архів оригіналу за 28 січня 2012. Процитовано 21 квітня 2011.
  52. ↑ Чи перетворяться «Орлятко» у комерційну «Курочку Рябу»?. Архів оригіналу за 16 липня 2007. Процитовано 16 липня 2007.
  53. ↑ а б Київрада скасувала приватизацію приміщень 13 посольств та дитсадка «Орлятко»[недоступне посилання з травня 2019]
  54. ↑ Дітям повернуть Дитсадок. Архів оригіналу за 21 листопада 2009. Процитовано 21 квітня 2011.
  55. ↑ Указ Президента України № 1037/2010 від 18.11.2010. Архів оригіналу за 28 січня 2014. Процитовано 6 серпня 2011.
  56. ↑ Указ Президента України № 1038/2010 від 18.11.2010. Архів оригіналу за 20 листопада 2010. Процитовано 21 квітня 2011.
  57. ↑ Льоня Космос вилетів з мерії Києва, РБК, 18.11.2010. Архів оригіналу за 2 червня 2012. Процитовано 6 серпня 2011.
  58. ↑ Сегодня Черновецкому — 59. У мерии он дажи ради подарков не появился (Сьогодні Черновецькому — 59 . У мерії він навіть заради подарунків не з'явиться)[недоступне посилання з серпня 2019] мертва ланка (рос.)
  59. ↑ Черновецький купив ФК «Арсенал». Архів оригіналу за 17 січня 2009. Процитовано 16 січня 2009.
  60. ↑ Публичная страница Леонида Черновецкого на facebook. Архів оригіналу за 4 вересня 2014. Процитовано 1 серпня 2014.
  61. ↑ Обозреватель. Черновецкий объявил новый конкурс с призовым фондом 3000 долларов [Архівовано 8 вересня 2014 у Wayback Machine.](рос.)
  62. ↑ Алаверди. Черновецький повідомив, що відправляється ощасливити "грузинських бабусь". ukranews.com. Українські новини. 6 грудня 2015.
  63. ↑ Черновецький раптово вирішив завершити "політичну кар'єру" в Грузії. ukranews.com. Українські новини. 14 травня 2016. Архів оригіналу за 15 травня 2016.
  64. ↑ Экс-мэр Киева Черновецкий прекратил политическую деятельность в Грузии. interfax.ru. 14 травня 2016. Архів оригіналу за 17 травня 2016.
  65. ↑ Екс-мера Києва Черновецького оголосили в розшук. ukranews.com. Українські новини. 12 вересня 2017. Архів оригіналу за 17 квітня 2018.
  66. ↑ Литвин, Олександр (10 березня 2022). Черновецький підтримав війну Путіна: OBOZREVATEL вимагає запровадити санкції та заарештувати мільярди його сім'ї у Києві. OBOZREVATEL NEWS (укр.). Архів оригіналу за 18 березня 2022. Процитовано 16 березня 2022.
  67. ↑ https://chernovetskyifund.ge/ru/projects/finished/ [Архівовано 5 жовтня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
  68. ↑ http://glavred.info/vip_star/chernoveckiy-vydelil-10-mln-griven-semya-pogibshih-na-maydane-271797.html [Архівовано 16 липня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
  69. ↑ Черновецький. 28 квітня 2005. Архів оригіналу за 28 квітня 2005. Процитовано 9 квітня 2022.
  70. ↑ Профіль, № 8, 2009 [Архівовано 1 березня 2009 у Wayback Machine.] мертва ланка (рос.)
  71. ↑ а б Экс-мэр Киева Леонид Черновецкий показал кроху-сына Гавриила [Архівовано 19 листопада 2015 у Wayback Machine.] // Татьяна НЕЧЕТ. 17 ноября 2015 (рос.)
  72. ↑ а б в Новий кліп Черновецького: він вже не бард // Сегодня [Архівовано 7 березня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
  73. ↑ Леонид Черновецкий показал, как крестил сына в Грузии (фото) [Архівовано 12 серпня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
  74. ↑ а б Большая семья мэра Киева (Велика сім'я мера Києва) // Сегодня [Архівовано 27 червня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
  75. ↑ Сын Черновецкого поправился и ушел в бокс [Архівовано 8 серпня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
  76. ↑ Внук Черновецкого стал чемпионом по вольной борьбе [Архівовано 19 грудня 2014 у Wayback Machine.] Сегодня (рос.)
  77. ↑ Леонід Черновецький [Архівовано 29 січня 2008 у Wayback Machine.] (рос.)
  78. ↑ Черновецкий написал книгу о себе [Архівовано 8 березня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
  79. ↑ Черновецкий планирует получить Букеровскую премию (Черновецький планує отримати Букерівську премію) [Архівовано 27 квітня 2009 у Wayback Machine.] мертва ланка (рос.)
  80. ↑ Как мы продавали диск Черновецкого (Як ми продавали диск Черновецького) [Архівовано 8 березня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
  81. ↑ У числі затриманого в Іспанії злочинного угруповання виявився син Леоніда Черновецького, - ЗМІ. ukranews.com. Українські новини. 12 липня 2016. Архів оригіналу за 13 липня 2016.
  82. ↑ Черновецький заперечує махінації сина: "У нього все добре". ukranews.com. Українські новини. 12 липня 2016. Архів оригіналу за 13 липня 2016.
  83. ↑ Оприлюднено фото затримання сина Леоніда Черновецького Степана. ukranews.com. Українські новини. 13 липня 2016. Архів оригіналу за 18 липня 2016.
  84. ↑ Detenen a s'Agaró el fill de l'exalcalde de la ciutat de Kíev. elpuntavui.cat. 13 липня 2016. Архів оригіналу за 16 серпня 2016. (ісп.)
  85. ↑ Черновецький заявив, що його сина звільнили з-під варти в Іспанії. ukranews.com. Українські новини. 12 серпня 2016. Архів оригіналу за 13 серпня 2016.
  86. ↑ УНІАН Черновецький відмовився від зарплати мера // 26 травня 2006. Архів оригіналу за 14 лютого 2019. Процитовано 14 лютого 2019.
  87. ↑ Корреспондент. Черновецкий заявил, что негативный имидж ему создали СМИ [Архівовано 8 вересня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
  88. ↑ [ http://espreso.tv/article/2014/06/29/kotyky_vidomykh_politykiv [Архівовано 8 вересня 2014 у Wayback Machine.] Espreso.tv. ТОП-7 котів політиків: від Вєні Ложкіна до Персика Яценюка]
  89. ↑ http://www.segodnya.ua/news/14059956.html(Хто з мерів всіх багатшими і біднішими) [Архівовано 8 березня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
  90. ↑ Луценко обвинил Черновецкого в наркомании (Луценко звинуватив Черновецького в наркоманії) [Архівовано 26 листопада 2009 у Wayback Machine.] мертва ланка (рос.)
  91. ↑ Ранкове підтягування мера[недоступне посилання] мертва ланка (рос.)
  92. ↑ Черновецкий продал здания в центре Киева по «социальным» ценам? (Черновецький продав будівлю в центрі Києва з «соціальним» цінами?) // news.liga.net [Архівовано 8 квітня 2011 у Wayback Machine.] мертва ланка (рос.)
  93. ↑ Бютовец уверен: Черновецкий не псих, он просто хорошо им притворяется (Бютівець упевнений: Черновецький не псих, він просто добре їм прикидається) // Сегодня [Архівовано 8 лютого 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
  94. ↑ Корреспондент. Серия Знаменитые украинцы пополнилась книгой о Черновецком [Архівовано 8 вересня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
  95. ↑ Суд удовлетворил иск Черновецкого к газете «Дело» из-за статьи о фиктивной приватизации. ukrreal.info (рос.). Архів оригіналу за 23 червня 2018. Процитовано 25 червня 2018.
  96. ↑ Леонид Черновецкий подкинул Кличку проблем. ukrreal.info (рос.). Архів оригіналу за 25 червня 2018. Процитовано 25 червня 2018.
  97. ↑ Суд удовлетворил иск экс-мэра Леонида Черновецкого к бизнесмену Карлу Волоху. ukrreal.info (рос.). Архів оригіналу за 10 травня 2018. Процитовано 10 травня 2018.
  98. ↑ Опровержение информации в материале «Посольство Божье»: сектанство, аферы и политические махинации пастора Аделаджи». Інформатор (укр.). 31 травня 2018. Архів оригіналу за 25 червня 2018. Процитовано 25 червня 2018.
  99. ↑ Слідчі ГПУ отримали дозвіл на затримання екс-мера Києва Черновецького — Уніан, 26 липня 2017
  100. ↑ ОСОБИ, ЯКІ ПЕРЕХОВУЮТЬСЯ ВІД ОРГАНІВ ВЛАДИ. Архів оригіналу за 12 вересня 2017. Процитовано 12 вересня 2017.
  101. ↑ Очень ценный для власти подонок: Черновецкий до востребования (Дуже цінний для влади покидьок: Черновецький до запитання) [Архівовано 25 квітня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
  102. ↑ Указ Президента України № 726/2008 від 19 серпня 2008 року «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ та організацій з нагоди Дня незалежності України». Архів оригіналу за 11 липня 2019. Процитовано 2 червня 2012.
  103. ↑ Указ Президента України № 1193/2005 від 23 серпня 2005 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди 14-ї річниці незалежності України». Архів оригіналу за 29 березня 2019. Процитовано 2 червня 2012.
  104. ↑ Указ Президента України № 1121/97 від 4 жовтня 1997 року «Про відзначення нагородами України». Архів оригіналу за 11 липня 2019. Процитовано 2 червня 2012.
  105. ↑ Ar Triju Zvaigžņu ordeni apbalvoto personu reģistrs apbalvošanas secībā // Sākot no 2004. gada 1.oktobra [Архівовано 12 травня 2013 у Wayback Machine.](лат.)
  106. ↑ Черновецкого наградили орденом Чести (Черновецького нагородили орденом Честі) (рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Черновецький_Леонід_Михайлович&oldid=43696130