Склавіни

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Слов'яни — східна група індоєвропейських народів VI столітті
«Склавенія» Лужичани на мапі 1000 року
ІСТОРІЯ УКРАЇНИ
Coat of Arms of Ukraine

Склавіни (склавени, грец. Σκλάβήνοι, лат. Sclaueni) — назва слов'янських племен, розселених на північ від Дунаю, у візантійських, греко- і латиномовних джерелах 6 століття. Склавіни є видозміною імені «славіни» («словени») внаслідок вставки звуку «-к», тому що в грецькій і латинській мовах є прийнятим звукосполучення «-сл». У V ст. венеди стали спільною етнічною основою для формування південних і західних слов'ян — склавінів, які розселилися від Балкан до Вісли, та антів — предків українців, які заселили територію між Дністром та Сіверським Дінцем.

Найперша згадка про склавінів міститься у творі Псевдо-Кесарія Назіанзького «Відповіді на запитання» (початок 6 століття). Загалом вірогідні й порівняно ґрунтовні відомості про склавінів подають готський історик Йордан (у книзі «Про походження і діяння готів») та Прокопій Кесарійський (у «Книгах про війни»). За Йорданом, склавіни становили одне з відгалужень венетів і розселялися на південь від витоку Вісли. Обидва автори розміщували склавінів між Дністром на сході та, ймовірно, басейном Тиси на заході.

Територія, яку займали склавіни, накладається на ареал археологічної культури празької кераміки і включає в себе Чехію, Моравію, Словаччину, Угорщину, Румунію, більшу частину Молдови, правобережну лісостепову частину України та українське Полісся, частину Сербії (Воєводину), можливо, частини Хорватії, Словенії та Австрії.

З візантійських джерел відоме ім'я склавінського ватажка Добрета, що правив союзом племен в другій половині шостого століття.

Склавінам належить головна заслуга у колонізації слов'янами Балканського півострова у кінці 6 — першій половині 7 століття.

Про склавінів (населення празької культури) див. також: Бурштиновий шлях. Вплив на цивілізації


Перші згадки[ред.ред. код]

Вперше цей етнонім «склавіни» згадується в VI ст. н. е. у роботі «Гетика» (551 р) Йордану у формі «Sclaveni» і в праці «Війна з готами» Прокопія Кесарійського (555 р) у формі «Sklaboi»[1].

Історики надають наступну інформацію про склавинів:

« Адже племена ці, склавини й анти, не управляються однією людиною, але здавна живуть в народовладдяі, і від того у них вигідні і невигідні справи завжди ведуться спільно. А також однаково і інше, можна сказати, все у тих і у інших, і встановлено здавна у цих варварів.

Бо вони вважають, що один з богів - творець блискавки - саме він є єдиний владика всього, і йому приносять у жертву биків і всяких жертовних тварин. Приречення ж вони не знають і взагалі не визнають, що воно має якесь значення, принаймні щодо людей, але коли смерть вже у них біля ніг, схоплені вони хворобою або виступають на війну, вони дають обітницю, якщо уникнуть її, зараз же здійснити богові жертву за своє життя; а уникнувши [смерті], жертвують, що пообіцяли, і думають, що тією-то жертвою купили собі порятунок.

Однак шанують вони і ріки, і німф, і деякі інші божества і приносять жертви також і їм усім, і при цих-то жертвах роблять ворожіння. А живуть вони в жалюгідних хатинах, розташовуючись далеко один від одного і кожен міняючи наскільки можна часто місце поселення. Вступаючи ж в битву, більшість йде на ворога пішими, маючи невеликі щити і списи в руках, панцира ж ніколи на себе не одягають; деякі ж не мають [на собі] ні хітона, ні [грубого] плаща, але, пристосувавши тільки штани, що прикривають соромом частини, так і вступають у сутичку з ворогами.

Є у тих і інших і єдина мова, абсолютно варварський. Та й зовнішністю вони один від одного нічим не відрізняються, бо всі і високі, і дуже сильні, тілом же та волоссям не дуже світлі і не руді, аж ніяк не схиляються і до чорноти, але всі вони трохи червонуваті.

Спосіб життя [їх] грубий і невибагливий, як і у массагетов, і, як і ті, вони постійно покриті брудом, - втім, вони найменше підступні і мстиві, але і в простоті [своєї] вони зберігають гуннский вдачу.

Та й ім'я в давнину у склавінів і антів було одне. Бо і тих і інших спрадавна звали «спорами», якраз через те, думаю, що вони населяють країну, розкидано розташувавши свої житла. Саме тому вони і займають неймовірно обширну землю: адже вони набуваються на більшій частині іншого берега Істра, по той бік річки. Вважаю достатнім сказане про цей народ.

 »

Прокопій Кесарійський - Війна з готами.[2]


« Між цими річками лежить Дакія, яку, на зразок корони, огороджують Альпи. У лівого їх схилу, що спускається на північ, починаючи від місця народження річки Вістули, на безмірних просторах розташувалося багатолюдне плем'я венетів. Хоча їх найменування тепер змінюються відповідно різних родів і місцевостей, все ж переважно вони називаються склавенами і антами.

Склавени живуть від міста Новіодунума і озера, іменованого Мурсіанскім, до Данастра, і на північ - до Віскли, замість міст у них болота і ліси.

Анти ж - найсильніші з обох [племен] - поширюються від Данастра до Данапра, там де Понтійське море утворює закрут; річки ці видалені одна від одної на відстань багатьох переходів.

Ці [венети], як ми вже розповідали на початку нашого викладу, - саме при перерахуванні племен, - походять від одного кореня і нині відомі під трьома іменами: венетів, антів, склавенов. Хоча тепер, за гріхами нашими, вони лютують повсюдно, але тоді всі вони підкорилися владі Германаріха.

 »

Йордан - Про походження та діяння гетів.[3]


Примітки[ред.ред. код]

  1. J. Bouzek Migrations and Ethnic Shiftson the Balkan Peninsulafrom 6 th to 11 th Century A. D. Ethnogenesis and Christianizationof Bulgaria // Proceedings of the Third International Congress on Black Sea Antiquities. The Black Sea and its Relationship with Ancient Central and Eastern Europe. — Eirene, 2007. — P. 112—125.
  2. Прокопій Кесарійський. Війна з готами.
  3. Йордан. Про походження та діяння гетів.