Очікує на перевірку

Конрад Лоренц

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Лоренц.
Конрад Лоренц
нім. Konrad Lorenz
Народився7 листопада 1903(1903-11-07)
Відень, Австрія
Помер27 лютого 1989(1989-02-27) (85 років)
Відень, Австрія
·ниркова недостатність
ПохованняСанкт-Андре-Вердерн
Місце проживанняАвстрія Австрія
Країнаавстрієць
Діяльністьетолог, зоолог, біолог, викладач університету, письменник, лікар, філософ, психолог, натураліст
Alma materВіденський університет
(нім. Universität Wien)
ГалузьЕтологія
ЗакладІнститут фізіології, Баварія (засновник)
Інститут порівняльного вивчення поведінки, Відень (засновник)
Посадапсихолог
Науковий ступіньдоктор медицини (1928) і доктор філософії (1933)
Відомі учніНіколас Тінберген
Аспіранти, докторантиGertraud Kühneltd
ЧленствоЛондонське королівське товариство
Леопольдина
Австрійська академія наук
Шведська королівська академія наук
Національна академія наук США[1]
Американська академія мистецтв і наук
Баварська академія наук
ПартіяНаціонал-соціалістична робітнича партія Німеччини (1944)
ВійнаДруга світова війна
Відомий завдяки:основоположник етології
БатькоAdolf Lorenzd
Брати, сестриAlbert Lorenzd[2]
У шлюбі зMargarethe Gebhardtd
РодичіBarbara Pflaumd
Нагороди
Австрійський почесний знак «За науку та мистецтво»
Австрійський почесний знак «За науку та мистецтво»
Орден «Pour le Mérite» (Пруссія)
Орден «Pour le Mérite» (Пруссія)
Кавалер Великого Хреста 2 класу ордена За заслуги перед ФРН
Кавалер Великого Хреста 2 класу ордена За заслуги перед ФРН
Баварський орден Максиміліана За досягнення в науці та мистецтві (з 1980 року)
Баварський орден Максиміліана За досягнення в науці та мистецтві (з 1980 року)
Нобелівська премія з фізіології або медицини (1973)
CMNS: Конрад Лоренц у Вікісховищі

Конрад Захаріас Лоренц (нім. Konrad Zacharias Lorenz; 7 листопада 1903, Відень — 27 лютого 1989, там же) — австрійський зоолог, лавреат Нобелівської премії з фізіології або медицини 1973 року. Вважається одним з основоположників етології. Розвивав підхід розпочатий раніше, зокрема, його вчителем Оскаром Гейнротом. Лоренц найбільш відомий дослідженнями інстинктів тварин, особливо качок та галок, крім того, він заново відкрив механізм імпринтингу в птахів. Є автором багатьох науково-популярних книг.

Біографія

[ред. | ред. код]

Дитинство

[ред. | ред. код]

Конрад Лоренц народився 7 листопада 1903 року у Відні (Австрія), в родині успішного лікаря Адольфа Лоренца, що жив у місті Альтенберґ. Батько майбутнього науковця побудував багатий, але позбавлений художнього смаку особняк, що був прикрашений великого розміру статуями в античному стилі та живописними полотнами від підлоги до стелі. Саме тут і проходило дитинство Конрада. Проте більшу частину вільного часу хлопець намагався проводити поза будинком, у околицях Альтенбергу. Тоді, за словами самого Лоренца, він пройнявся «надмірною любов'ю до тварин». Він збирає колекцію птахів і ссавців, і влаштовує справжній зоопарк. Деякі тварини живуть навіть у самому особняку. Конрад з цікавістю спостерігає за ними та помічає багато особливостей їх поведінки, які надалі він пояснить у своїх працях.

Лоренца виховували у найкращих традиціях європейської культури. Отримавши базову освіту в приватній школі, він вступає до дуже престижної гімназії «Шоттенгімназіум», у стінах якої зародився його інтерес до теорії Дарвіна та принципів еволюції. Конрад хоче присвятити себе біології та палеонтології, однак, за вимогою свого батька, він вступає на медичний факультет Віденського університету.

Початок наукової кар'єри

[ред. | ред. код]

У Конрада Лоренца не було великого бажання ставати лікарем, але в університеті викладали видатні біологи, лекції яких він із задоволенням відвідував. Отримавши диплом лікаря, Лоренц не розпочинає медичної практики, натомість присвячує себе вивченню поведінки тварин.

Велике значення для Лоренца мало стажування у 20-ті роки в Англії, під керівництвом видатного біолога та мислителя Джуліана Гакслі (перший директор ЮНЕСКО, брат Олдоса Гакслі). Повернувшись до Австрії, Лоренц почав зі спостереження за поведінкою птахів, надалі поширивши їх і на інших тварин. Ще в дитинстві, спостерігаючи за качками, він помітив, що вони здатні передавати одне одному знання, отримані шляхом навчання. Для тогочасної науки це явище було повною несподіванкою і згодом отримало назву імпринтинг. Лоренц успішно захищає дисертацію, яка була присвячена інстинктам і в 30-ті роки стає одним з визнаних лідерів вчення про інстинкти.

У другій половині 30-х років Конрад Лоренц познайомився зі своїм майбутнім учнем і однодумцем Ніколасом Тінбергеном. Як сказав потім Лоренц, їхні погляди «збіглися до неправдоподібного ступеня».

Друга світова війна

[ред. | ред. код]

Участь у війні

[ред. | ред. код]

Після поглинення Австрії Третім Рейхом Лоренц залишився без роботи. І хоча завдяки допомозі друзів Лоренц отримав запрошення в Кенігсберзький університет (нині РГУ ім. Канта, Калінінград) на кафедру психології ім. Канта, ця престижна кафедра не давала йому можливості працювати з тваринами.

10 жовтня 1941 року Лоренц був мобілізований до німецької армії, як військовий лікар. І хоча йому ніколи не доводилося раніше займатися медичною практикою, він змушений був робити навіть хірургічні операції, — в польових умовах і в госпіталі в Білорусі.

20 червня 1944 року під час відступу німецької армії потрапив у радянський полон під Вітебськом. Більше року провів у таборі для військовополонених у місті Кірові, потім 2 березня 1946 був переведений до робочого табору у Вірменії. У 1947 році його перевели до Красногорська, під Москву, а в грудні 1947 року він був репатрійований на батьківщину. У полоні розпочав роботу над книгою «Зворотна сторона дзеркала», в якій зрікся своїх нацистських переконань. На початку 1948 року повернувся до Австрії, привізши додому свій рукопис.

Ставлення до нацистської партії

[ред. | ред. код]

Конрад Лоренц став членом нацистської партії Німеччини в 1938 році. У своїй заяві на вступ до партії Лоренц писав, що «завжди був націонал-соціалістом» і додав «вся моя наукова робота присвячена ідеям націонал-соціалістів»[3]. Довгий час Лоренц заперечував своє членство в Націонал-соціалістичній робітничій партії Німеччини[3]. Але після війни він повністю змінив свої погляди. Пізніше він коментував це так: «багато визнаних вчених, як і я, короткий час сподівалися на позитивне від наці. І багато хто швидко відвернувся від них з жахом, так само як і я». В кількох публікаціях Лоренца, написаних на початку війни, мали місце деякі євгенічні погляди, за які він публічно вибачився під час отримання Нобелівської премії.

Подальша наукова діяльність

[ред. | ред. код]

У 1950 став одним із засновників Планківського інституту фізіології поведінки (Max-Planck-Institut für Verhaltensphysiologie).

У 1963 році опублікував книгу, присвячену агресії, яка надалі неодноразово перевидавалася, у тому числі в перекладах на кілька іноземних мов, включаючи російську.

Крім наукових досліджень, Конрад Лоренц займався популяризацією своєї науки та літературно-публіцистичною діяльністю. Його книги мають велику популярність і сьогодні.

Найвідоміші праці

[ред. | ред. код]

Нагороди

[ред. | ред. код]

У 1957 році обраний членом Американської академії мистецтв і наук[4].

У 1964 році обраний іноземним членом Королівського товариства[5].

У 1973 році був нагороджений Нобелівською премією з медицини[6].

У 1974 році обраний членом Американського філософського товариства[7].

У 2015 році був посмертно позбавлений почесного докторського ступеня університету в Зальцбурзі у зв'язку з його «прихильністю до ідеології нацизму»[8].

Почесні звання

[ред. | ред. код]

18 лютого 1983 року йому було присвоєно звання «Почесний громадянин Відня».

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ NNDB — 2002.
  2. ↑ Geni.com — 2006.
  3. ↑ а б Congress, World Jewish. World Jewish Congress. World Jewish Congress (англ.). Процитовано 20 травня 2023.
  4. ↑ Konrad Zacharias Lorenz. American Academy of Arts & Sciences (англ.). 9 лютого 2023. Процитовано 20 травня 2023.
  5. ↑ Konrad Zacharias Lorenz, 7 November 1903 - 27 February 1989. Biographical Memoirs of Fellows of the Royal Society (англ.). Т. 38. 1992-11. с. 209—228. doi:10.1098/rsbm.1992.0011. ISSN 0080-4606. Процитовано 20 травня 2023.
  6. ↑ The Nobel Prize in Physiology or Medicine 1973. NobelPrize.org (амер.). Процитовано 20 травня 2023.
  7. ↑ APS Member History. search.amphilsoc.org. Процитовано 20 травня 2023.
  8. ↑ Titel „erschlichen“: Uni Salzburg entzieht Konrad Lorenz die Ehrendoktorwürde. FAZ.NET (нім.). 18 грудня 2015. ISSN 0174-4909. Процитовано 20 травня 2023.

Використані джерела

[ред. | ред. код]
  • Классическая этология в трудах К. Лоренца и его школы // Зорина З. А., Полетаева И. И., Резникова Ж. И. Основы этологии и генетики поведения. Учебник. — 2-е изд. — Москва: Изд-во МГУ, 2002. — Гл. 3. — ISBN 5-211-04505-X.
  • Великие ученые ХХ века.— М.: Мартин, 2001. — ISBN 5-8475-0050-5.
  • Сто великих нобелевских лауреатов. — М.: Вече, 2003. — ISBN 5-94538-353-8.
  • Сто великих психологов. — М.: Вече, 2004. — ISBN 5-94538-397-X.
  • Соколов В. Е., Баскин Л. М. Конрад Лоренц в советском плену // Природа. — 1992. — № 7 (923). — С. 125–128.

Література

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Конрад_Лоренц&oldid=41149951