Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (березень 2024)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Докладніше: Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну

У статті наведено список втрат українських військовослужбовців у російсько-українській війні за березень 2024 року (включно).

Усі списки[ред. | ред. код]

2014
2015
2016
2017
2018
2019
2020
2021
2022
2023
2024

Список загиблих за березень 2024 року[ред. | ред. код]

№ Світлина Емблема Прізвище, ім'я,

по-батькові

Про особу Дата смерті Обставини смерті

1 березня[ред. | ред. код]

15901 Україна Білоус Андрій 1977, м. Бурштин. Служив командиром відділення зенітного ракетного-артилерійського дивізіону однієї з військових частин, сержант. 02024-03-011 березня 2024 Загинув в Донецькій області [1].
15902 Україна Гнатишак Назарій м. Коломия. Служив у 14 окремій механізованій бригаді імені князя Романа Великого, бойовий медик. 02024-03-011 березня 2024 Загинув на Харківщині [2]
15903 Україна Марчик Віктор Михайлович

(«Єгер»)

1996, с. Великий Курінь. Головний сержант 02024-03-011 березня 2024 Загинув на Донеччині
15904 Україна Мельніков Дмитро 09.10.1987, м. Дрогобич Львівської області. Навчався у Ліцеї №1 імені Івана Франка Дрогобицької міської ради. Здобув освіту у Вищому професійному училищі № 19 міста Дрогобича за спеціальністю «кухар, кондитер». Після завершення навчання обіймав посаду шеф-кухаря у Львові та за кордоном, а протягом останнього періоду – у місті Одеса. Мріяв у майбутньому працювати у ресторані, що отримав «зірку «Мішлен». Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації став на захист Батьківщини від окупантів. Виконував завдання для захисту територіальної цілісності та незалежності держави на південному та східному напрямках у лавах 37-ї окремої бригади морської піхоти Військово-морських Сил ЗСУ. Обіймав посаду кухаря господарчого відділення взводу забезпечення. 02024-03-011 березня 2024 Похорон відбувся 7 березня у Львові. Залишилися батьки, брат та сестра. [3]
15905 Україна Підкуйко Сергій Данилович
Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції»
Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції»
 23 травня 1992, м. Кропивницький. Навчався у Варварівській загальноосвітній школі Долинського району Кіровоградської області. Закінчив Кіровоградський кооперативний фаховий коледж економіки і права імені М.П.Сая за спеціальністю «право». У період з 2015 по 2017 рік брав участь в АТО. Нагороджений відзнакою Президента України «За участь в Антитерористичній операції», нагородою «За оборону Маріуполя» та іншими відомчими відзнаками. Після служби працював автомеханіком. У червні 2023 року став до лав ЗСУ. Служив на посаді командира мотопіхотного відділення – командира машини. 02024-03-011 березня 2024 Головний сержант Сергій Підкуйко загинув 1 березня 2024 року поблизу міста Слов’янськ Донецької області під час відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації. Без коханого чоловіка, турботливого люблячого сина та брата залишились дружина, мама, брат та сестра захисника. Похований на Далекосхідному кладовищі [4]
15906 Україна Цюрко Дмитро 21.09.1984, м. Львів. Навчався у Ліцеї №66 Львівської міської ради. Здобував освіту спершу у Державному навчальному закладі «Львівське вище професійне училище харчових технологій», згодом вступив до Львівського кооперативного фахового коледжу економіки і права. Проходив військову службу в Яворові. Після завершення служби разом із батьком займався приватним підприємництвом у сфері перевезень. Із перших місяців повномасштабного вторгнення російської федерації добровольцем став на захист Батьківщини від окупантів. Виконував бойові завдання на східному напрямку фронту у лавах 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила. Незважаючи на отримане поранення, після лікування одразу повернувся на фронт до побратимів. За особисту мужність був нагороджений численними відзнаками та отримав звання «молодший сержант». 02024-03-011 березня 2024 Залишилися бабуся, мама, дружина, двоє дітей та сестра [5]
15907 Україна Бекеш Іван с. Крушельниця Сколівської громади. Був солдатом, стрільцем-санітаром військової частини А4943. 02024-03-011 березня 2024 Загинув агинув 1 березня 2024 року в селі Роботине Пологівського району Запорізької області [6]
15908 Україна Яцун Назарій с. Зубейки Добросинсько-Магерівської громади Львівського району. Служив у військовій частині А2120. 02024-03-011 березня 2024 Загинув 1 березня 2024 року в районі Білогорівки Сєвєродонецького району Луганської області [7].
15909 Україна Бейсюк Петро 11 липня 1993, с. Пістинь. З початку повномасштабного вторгнення долучився до лав Збройних сил України. Понад місяць вважався зниклим безвісти. 02024-03-011 березня 2024 Загинув під час бойового завдання поблизу селища Білогорівка Сєвєродонецького району [8].
15910

... 15916

Україна 02024-03-011 березня 2024

2 березня[ред. | ред. код]

15917 Україна Кравець Олег Володимирович 40 років, Одеська область. У 2000-му із золотою медаллю закінчив Раухівську середню школу. Потім вступив до Одеського інституту Сухопутних військ, отримав диплом із відзнакою. Був військовослужбовцем Регіонального управління Сил територіальної оборони «Південь», мав звання підполковника. 02024-03-022 березня 2024 Загинув 2 березня 2024 року в Одесі. Тієї ночі російська армія атакувала житлову багатоповерхівку дронами-камікадзе типу Shahed-131/136. Поруч із Олегом не стало його дружини Тетяни та їхньої новонародженої донечки Лізи. Після тривалих пошуків під завалами виявили також тіла двох дітей жінки від першого шлюбу – Злати і Сергія [9].
15918

... 15937

Україна 02024-03-022 березня 2024

3 березня[ред. | ред. код]

15938 Україна Кравець Віктор 13.03.1998, м. Львів. Навчався у загальноосвітній школі №77 міста Львова з поглибленим вивченням економіки та управлінської діяльності. Здобув освіту у Державному професійно-технічному навчальному закладі «Міжрегіональне вище професійне училище автомобільного транспорту та будівництва». Працював водієм у ТзОВ «Епіцентр К». Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації, незважаючи на відсутність військового досвіду та звільнення з військової служби за станом здоров’я, добровільно став на захист Батьківщини від загарбників. Виконував бойові завдання у лавах 125-ї окремої бригади територіальної оборони. Постійно удосконалював свої навички із саперної справи, під час проходження служби отримав звання «старший солдат». 02024-03-033 березня 2024 Залишилися батьки, дружина, 4-річна донька та сестра з родиною. Похорон відбувся 7 березня у Львові [3].
15939 Україна Нєжинський Віталій
Почесний нагрудний знак «Сталевий хрест»
Почесний нагрудний знак «Сталевий хрест»
Почесний нагрудний знак «Золотий хрест»
Почесний нагрудний знак «Золотий хрест»
 18.10.1996, м. Белз Львівської області у родині військовослужбовця-прикордонника. Свої шкільні роки провів у АР Крим. З благословення владики кримського Климента, був іподияконом церкви Воздвиження чесного Хреста Господнього у м. Євпаторія. У 2012 році вступив до медичного коледжу у Сімферополі. Брав безпосередню участь у подіях під час Революції Гідності, через що був змушений покинути Крим і завершувати навчання у Комунальному закладі Львівської обласної ради «Бориславський фаховий медичний коледж». Був членом Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор», виконував бойові завдання у зоні проведення антитерористичної операції. Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації повернувся з-за кордону та став на захист Батьківщини від окупантів. Боронив суверенітет та територіальну цілісність у складі 3-ї окремої штурмової бригади ЗСУ. Брав участь у битвах за Київ, виконував завдання на південному та східному напрямках. За особистий героїзм був нагороджений численними відзнаками, зокрема, почесними нагрудними знаками Головнокомандувача ЗСУ «Сталевий хрест» та «Золотий хрест». 02024-03-033 березня 2024 Залишилися батьки, сестра та наречена. Похорон відбувся 7 березня у Львові [3]
15940 Україна Черкалюк Володимир 21 рік, с. Підгір‘я Золочівського району. Був гранатометником військової частини А4667. 02024-03-033 березня 2024 З 3 березня 2024 року вважався зниклим безвісти. Загинув в районі населеного пункту Богданівка Бахмутського району Донецької області [10]
15941

... 15957

Україна 02024-03-033 березня 2024

4 березня[ред. | ред. код]

15958 Україна Князький Станіслав Васильович 20 липня 1990, с. Піщанка на Вінниччині. Був мешканцем села Велика Снітинка на Київщині. Після здобуття середньої спеціальної освіти працював за фахом «електрогазозварювальник». Згодом переїхав а Київщину, одружився, змінив сферу діяльності та працював у охороні майнової безпеки. 9 січня 2024 року, склавши присягу на вірність державі, вступив до лав Збройних Сил України в складі 79 ОДШБр на посаді солдата третього відділення гранатометного взводу роти вогневої підтримки третього десантно-штурмового батальйону. 26 лютого 2024 року, під час виконання бойового завдання, отримав тяжке поранення на Донеччині. 02024-03-044 березня 2024 Помер від отриманих в бою ран [11]
15959

... 15977

Україна 02024-03-044 березня 2024

5 березня[ред. | ред. код]

15978 Україна Костенко Олександр 14.08.1970, м. Львів. Навчався у Середній загальноосвітній школі №65 міста Львова. З 1993 працював у 1-му загоні воєнізованої охорони в управлінні Львівської залізниці, а у 2013 обійняв посаду слюсаря-ремонтника 6-го розряду у ТМ «Лімо», де налагоджував виробниче обладнання. У 2008 році разом із батьком відтворювали корону короля Данила Галицького, яка виставляється у музеях. Протягом 2015-2017 років добровольцем у складі 24-ї окремої механізованої бригади захищав Україну у зоні проведення антитерористичної операції, у 2019-2020 виконував завдання у лавах 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади. Із початком повномасштабного вторгнення рф став на захист держави до лав 125-ї окремої бригади територіальної оборони. Неодноразово отримував особисті нагороди за бойові заслуги. 02024-03-055 березня 2024 Залишилась син, невістка, онук та дружина, з якою у шлюбі був понад 35 років [12].
15979 Україна Ізьо Микола 29.01.1984, с. Гостинцеве Львівської області. Навчався у Гостинцівському закладі загальної середньої освіти І-ІІ ступенів Львівської області. Здобув освіту у Професійно-технічному училищі №26. Після завершення навчання працював у Приватному підприємстві «СМ Віват». Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації, попри звільнення із військової служби за станом здоров’я, став на захист Батьківщини від окупантів. Виконував бойові завдання на східному напрямку фронту у лавах 42-ї окремої механізованої бригади. Незважаючи на отримане поранення, повернувся на фронт та продовжив боронити державу. 02024-03-055 березня 2024 Залишилися батьки, дружина, 19-річний син та двоє братів [5].
15980 Україна Кормільченко Сергій 48 років, м. Кропивницький. Після закінчення училища працював на меблевому підприємстві. На початку повномасштабної війни, у перші тижні дуже сердився, що він бігає кожен день у військкомат, а його не беруть. Пішов служити 6 березня 2022. На фронті був старшим стрільцем. 02024-03-055 березня 2024 Загинув біля села Покровське Донецької області. Похорон відбувся 14 березня 2024 в Кропивницькому [13]
15981 Україна Карпенко Олексій Ігорович 30 березня 1996, с. Лоєва Надіврнянської громади. У 2011 році закінчив місцеву школу. 02024-03-055 березня 2024 Загинув 5 березня 2024 року поблизу Гуляйполя на Запоріжжі [14].
15982

... 15997

Україна 02024-03-055 березня 2024

6 березня[ред. | ред. код]

15998 Україна Костецький Орест Олегович
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Відзнака Президента України «За оборону України»
Відзнака Президента України «За оборону України»
 25.08.1993, м. Львів. Навчався у Середній загальноосвітній школі №9. Здобував освіту у Приватному закладі вищої освіти «IT Степ Університет». Впродовж свого життя працював у різних сферах, протягом останнього періоду займався дизайном у компанії “SolipsLab”. Захоплювався IT-технологіями, мріяв створювати БПЛА для військових за допомогою 3D-друку. Учасник подій під час Революції Гідності. У 2017 році добровольцем підписав контракт із 36-ою окремою бригадою морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського Військово-морських сил ЗСУ та виконував бойові завдання у зоні проведення АТО/ООС. Із першого дня повномасштабного вторгнення російської федерації став на захист Батьківщини від російських окупантів до лав 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади Десантно-штурмових військ. Боронив суверенітет та територіальну цілісність держави на південному та східному напрямках. Указами Президента України був відзначений орденом «За мужність» III-го ступеня (4 серпня 2022)[15] та відзнакою «За оборону України». Залишилися бабуся, мама, брат, племінниця, племінник, тітка та двоюрідний брат. 02024-03-066 березня 2024 Похований 13 березня 2024 року на Личаківському цвинтарі у Львові.[12]
15999 Україна Іваницький Іван с. Старява Хирівської громади. Був сержантом, командиром піхотної роти. 02024-03-066 березня 2024 Загинув 6 березня 2024 року під час виконання бойового завдання.[6]
16000

... 16014

Україна 02024-03-066 березня 2024

7 березня[ред. | ред. код]

16015 Україна Андрейко Андрій Євгенович 1 грудня 1988. Старший солдат, номер обслуги гранатометного відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки військової частини А3029. Служив у 8 окремому батальйоні 10 окремої гірсько-штурмової бригади "Едельвейс". 02024-03-077 березня 2024 Загинув 7 березня 2024 року поблизу села Спірне Бахмутського району [16]
16016 Україна Зарянський Остап 16.01.1996, м. Львів. У 10-річному віці втратив батька. Навчався у Середній загальноосвітній школі №62. Здобув професію «Палітурник, оператор комп'ютерного набору» у Державному навчальному закладі «Ставропігійське вище професійне училище міста Львова». Був звільнений із військової служби за станом здоров’я. Після завершення навчання працював Регіональним менеджером компанії “Roks”. Вів здоровий спосіб життя, мав глибокі знання в галузі комп’ютерної інженерії. Молодший сержант. Із початком повномасштабного вторгнення рф став на захист України. Виконував бойові завдання на посаді командира відділення інженерно-саперного взводу у лавах 125-ї окремої бригади територіальної оборони. 02024-03-077 березня 2024 Залишилися мама та двоє братів з родинам [17]
16017

... 16034

Україна 02024-03-077 березня 2024

8 березня[ред. | ред. код]

16035 Україна Ткаченко Андрій Юрійович
Медаль «За військову службу Україні»
Медаль «За військову службу Україні»
 10 грудня 1990, м. Самбір, Львівська область. У 2008 закінчив Самбірську гімназію. Був активним учасником Пласту. Протягом 2008—2012 рр. навчався у Харківському національному університеті Повітряних сил ім. Івана Кожедуба. Військову службу проходив в Івано-Франківську, в Харкові, згодом — знову в Івано-Франківську. З початком війни у 2014 році виконував бойові завдання під час АТО і ООС на сході України. З початку російського вторгнення в Україну виконував бойові завдання на сході та півдні України. 02024-03-088 березня 2024 Загинув в небі Донеччини під час виконання бойового завдання. Похорон відбувся в Івано-Франківську, де загиблий проживав зі сім’єю [18][19][20]. Нагороджений медаллю «За військову службу Україні»[21].
16036 Україна Сіренко Дмитро Анатолійович 12 листопада 2001, м. Коростень. З початку повномасштабного вторгнення, 25.02.2022 року був призваний за мобілізацією та мужньо стояв на захисті рідної країни, служив стрільцем-санітаром. 02024-03-088 березня 2024 Загинув біля населеного пункту Хатнє Куп’янського району Харківської області [22]
16037

... 16054

Україна 02024-03-088 березня 2024

9 березня[ред. | ред. код]

16055 Україна Шпинта Тарас 37 років, м. Надвірна. 02024-03-099 березня 2024 Загинув унаслідок бойових поранень 9 березня 2024 року поблизу села Дорожнянка Гуляйпільської громади [23].
16056

... 16069

Україна 02024-03-099 березня 2024

10 березня[ред. | ред. код]

16070 Україна Мірошниченко Костянтин Валентинович («Мірош»)
Почесний нагрудний знак «Золотий хрест»
Почесний нагрудний знак «Золотий хрест»
 3 липня 1992, м. Черкаси. Служив у гранатометному відділенні 3-ї окремої штурмової бригади, молодший сержант. Громадський активіст, ідейний натхненник створення проєкту "ГайдаFest" і його співорганізатор. Член партії "Національний корпус", ГО "Спортивний клуб "Амброскросфайт". Балотувався в Черкаську міську раду та Верховну Раду України за списком від націоналістичних партій. 02024-03-1010 березня 2024 Загинув в бою на Донеччині. Похорон відбувся 14 березня в місті Черкаси. Відзнака Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест» (22 травня 2023) [24][25][26][27].
16071

... 16089

Україна 02024-03-1010 березня 2024

11 березня[ред. | ред. код]

16090 Україна Павлів Ігор 5.06.1981, с. Лугове Львівської області. Навчався у Лугівській філії І-ІІ ступенів Заболотцівського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Львівської області. Здобув освіту у Вищому професійно–технічному училищі №48 міста Львова (сьогодні – Державний професійно-технічний навчальний заклад «Львівське вище професійне училище комп'ютерних технологій та будівництва»). Після завершення навчання проходив військову службу у Чорноморському флоті, наприкінці 1990-х років – у лавах прикордонників. Спершу проходив навчання у колишній академії міліції у місті Рівному, а протягом останнього періоду – у Личаківському відділі поліції м. Львова. Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації став на захист Батьківщини від окупантів. Виконував бойові завдання на східному напрямку у лавах 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України. За особисту мужність був нагороджений медаллю «За оборону Бахмута». 02024-03-1111 березня 2024 Похорон відбувся 19 березня 2024 [28].
16091

... 16109

Україна 02024-03-1111 березня 2024

12 березня[ред. | ред. код]

16110 Україна Босий Ярослав 44 роки, с. Семенівка Пустомитівської громади. Служив у військовій частині 2600. 02024-03-1212 березня 2024 Загинув 12 березня 2024 року під час виконання бойового завдання [10]
16111 Україна Каминін Олексій 48 років, м. Геленджик, Краснодарського краю, СРСР. У трирічному віці він разом з батьками  переїхав жити в село Мошурів на Тальнівщину. 19 грудня 2023 року був мобілізований в ЗСУ. 02024-03-1212 березня 2024 [29]
16112 Україна Коваль Андрій 7.05.1998, с. Гірське Львівської області. Згодом його родина переїхала до Львова. Навчався у Середній загальноосвітній школі №99 міста Львова. Вищу освіту здобув у Львівському державному університеті безпеки життєдіяльності за спеціальністю «Пожежна безпека». Після завершення навчання займався улюбленою справою – ландшафтним дизайном. Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації став на захист Батьківщини від загарбників. Боронив суверенітет та територіальну цілісність держави у лавах 33-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України. Виконував бойові завдання на південному та східному напрямках. 02024-03-1212 березня 2024 Похорон відбувся 16 березня у Львові [30]
16113

... 16124

Україна 02024-03-1212 березня 2024

13 березня[ред. | ред. код]

16125 Україна Жмай Максим Леонідович 12 серпня 1977, м.Мерефа Харківська область. 02024-03-1313 березня 2024 [31]
16126 Україна Годун Василь Анатолійович
Почесний нагрудний знак «Золотий хрест»
Почесний нагрудний знак «Золотий хрест»
 21.04.1987, м. Лубни Полтавської області. Молодшому лейтенант, командир 2-ї стрілецької роти 45-го окремого стрілецького батальйону. З 29.04.2022 долучився до лав ЗСУ, розпочавши військову службу в частині А4062. Уже з 20 червня разом із побратимами брав активну участь у бойових діях на Сході України. Тримав оборону України біля Новобахмутівки, а також брав участь у боях за коксохімічний в Авдіївці. Навесні 2023 року пройшов підготовку у військовій академії м. Одеси за програмою підготовки осіб рядового, сержантського та старшинського складу та застосовував набуті знання для виконання командирських завдань. 02024-03-1313 березня 2024 Загинув під час виконання бойового завдання в ході ведення бойових дій в районі села Кружок Конотопського району Сумської області.За свої непересічні здобутки і вірне служіння державі отримав такі нагороди: сталевий хрест від 18.01.2023 (номер наказу 106), золотий хрест від 15.04.23 (номер наказу 790), срібний хрест від 25.09.23 (номер наказу 2217), хрест хоробрих від 29.12.23 (номер наказу 3128) [32].
16127

... 16144

Україна 02024-03-1313 березня 2024

14 березня[ред. | ред. код]

16145 Україна Волчков Олександр Володимирович 25 червня 1993, Мереф'янська міська громада харківська область. 02024-03-1414 березня 2024 [33]
16146 Україна Решетняк Євген 30.06.1987, м. Одеса. Навчався у Одеському ліцеї №80 Одеської міської ради. Здобув освіту у місцевому морському коледжі, оскільки з дитинства мріяв бути моряком. У мирний час працював завідувачем в одеському ресторані. У 2014 році перебрався до Львова, тут обіймав посаду керівника відділу профілактики у Громадській організації «Міжнародна антинаркотична асоціація-Львів». Водночас працював у наркологічному диспансері міста Львова. Був затятим уболівальником футбольного клубу «Арсенал», брав участь у 2-му сезоні проєкту «Танцюють всі!». Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації став на захист Батьківщини від загарбників. Проходив військові навчання у Великобританії, був одним із перекладачів, оскільки змалку добре володів англійською. Згодом боронив суверенітет та територіальну цілісність держави на східному напрямку у складі 81-ї окремої аеромобільної Слобожанської бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України. 02024-03-1414 березня 2024 Похорон відбувся 19 березня 2024. Залишилися дідусь, батьки, дружина, 5-річний син, брат, швагро і теща [28].
16147

... 16164

Україна 02024-03-1414 березня 2024

15 березня[ред. | ред. код]

16165 Україна Гостіщев Олександр Євгенійович («Славутич»)
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
19 лютого 1983, м. Дніпро. Закінчив Український державний хіміко-технічний університет, 2017 року здобув другу вищу освіту за спеціальністю «право» у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ. До 2014 року працював у приватному підприємстві директором із розвитку. З початком війни на сході пішов добровольцем до батальйону «Дніпро-1». З червня 2014 року проходив службу в зоні проведення антитерористичної операції. Брав участь у визволенні Маріуполя, Іловайська та інших операціях на території Донецької області. З лютого 2015 року — в органах внутрішніх справ. Очолював Жовківське відділення поліції у Львівській області, а потім підрозділи патрульної поліції у прифронтових містах Луганської області Сєвєродонецьку, Лисичанську та Рубіжному. У 2017—2019 роках керував управлінням патрульної поліції в Луганській області. У липні цього року очолив управління превентивної діяльності ГУНП на Одещині. 13 грудня 2021 року призначений заступником начальника Головного управління Нацполіції в Одеській області. У 2022-му знову повернувся на війну. У листопаді того ж року його нагородили орденом Богдана Хмельницького III ступеня за внесок у наступальну операцію на Херсонщині. Командир штурмового полку «Цунамі» штурмової бригади Національної гвардії «Лють». 02024-03-1515 березня 2024 Загинув під час ракетного удар по Одесі[34][35]
16166 Україна Сухоруков Вадим В'ячеславович 29 травня 1998 р. н., мешканець м. Червоноград Львівської області. З 2020 року працював на шахті «Червоноградська» гірником з ремонту гірничих виробок на вуглевидобувній дільниці. Зі січня 2023 року служив за контрактом у 80-тій окремій десантно-штурмовій бригаді[36] Збройних Сил України[37][38]. 02024-03-1515 березня 2024 Загинув на Донеччині в боях з російськими окупантами. Похований 21 березня 2024 року на Алеї Героїв Бендюзького кладовища.
16167 Україна Квітка Іван 13.02.1994, м. Львів. У ранньому віці втратив батьків, тож своє дитинство провів у стінах Червоноградської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів. Після закінчення 11-го класу вступив до Державного навчального закладу «Ставропігійське вище професійне училище міста Львова» та здобув професію «столяр». Впродовж свого життя працював у різних сферах, а протягом останнього періоду – на гуртовому ринку сільськогосподарської продукції «Шувар». Обожнював рослини, захоплювався творчістю української виконавиці Ірини Федишин та відвідував усі її концерти. Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації став на захист Батьківщини від окупантів. Спершу виконував бойові завдання у лавах 125-ї окремої бригади територіальної оборони, згодом вступив до складу 103-ї окремої бригади територіальної оборони. Боронив державу на Харківщині. 02024-03-1515 березня 2024 Похорон відбувся 26 березня 2024 у Львові [39]
16168

… 16179

Україна 02024-03-1515 березня 2024

16 березня[ред. | ред. код]

16180 Україна Дайнеко Денис

(«Борзий»)

38 років, Луганщина. До лав захисників долучився в квітні 2022 року. Давав відсіч загарбнику в складі кулеметного взводу роти вогневої підтримки. Був мінометником. 02024-03-1616 березня 2024 Загинув із зброєю в руках під час бойового завдання на Донеччині [40]
16181

... 16194

Україна 02024-03-1616 березня 2024

17 березня[ред. | ред. код]

16195

... 16209

Україна 02024-03-1717 березня 2024

18 березня[ред. | ред. код]

16210 Україна Мар`янчук Анастасія

(«Троя»)

22 роки. Медикиня першого стрілецького батальйону 67 ОМБр. Вчилася у Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка, вона вивчала японську мову і мріяла відвідати Японію. Але покинула навчання на 2-му курсі у перші дні повномасштабної війни. Долучилася до ДУК ПС, який потім став 67ОМБр. Пізніше стала медиком 2-го стрілецького батальйону імені Тараса Бобанича «Хаммера». У бою під Бахмутом отримала контузію, лікувалась. І після перерви знову повернулась на позиції. 02024-03-1818 березня 2024 Смертельного поранення зазнала на Донеччині під час артобстрілу, коли рятувала поранених [41][40]
16211 Україна Пономарьов Антон

(«Руді»)

21 рік. Був членом Правої Молоді Харкова, у квітні 2023 року добровільно доєднався до лав 67 ОМБр ДУК ПС. 02024-03-1818 березня 2024 [42]
16212 Україна Жигадло Артем

(«Ронін»)

30 вересня 1994, м. Біла Церква. Старший солдат, 3ОШБр. 02024-03-1818 березня 2024 Загинув внаслідок бойових дій біля н.п. Орлівка, Донецької області [43]
16213

... 16224

Україна 02024-03-1818 березня 2024

19 березня[ред. | ред. код]

16225 Україна Лашевич Віталій Лаврентійович («Грейдер»)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
 1963. На захист України став одразу після початку повномасштабного вторгнення. Брав участь в обороні Київщини, Лимана, Соледара, Бахмута та Сєвєродонецька, де отримав важке поранення. 205-й батальйон ТРО, 241 бригада ТРО, був успішним мінометником 02024-03-1919 березня 2024 Помер від ускладнень внаслідок поранення, хоча українці зібрали йому 1.5 мільйони гривень на лікування [44][45].
16226 Україна Ляхович Василь 16 травня 1988, с. Загайпіль Коломийського району. На фронті служив кулеметником 3 стрілецького відділення 1 стрілецького батальйону одного з військових формувань. 02024-03-1919 березня 2024 Загинув 19 березня 2024 року під час бойового завдання поблизу міста Часів Яр Бахмутського району на Донеччині [46].
16227 Україна Шляхтун Олег 1972. Старший сержант. Служив радіотелефоністом реактивного артилерійського відділення однієї з військових частин. 02024-03-1919 березня 2024 Загинув внаслідок удару БпЛА військовими формуваннями Російської Федерації на Донецькому напрямку [47].
16228

... 16239

Україна 02024-03-1919 березня 2024

20 березня[ред. | ред. код]

16240 Україна Пригаров Валерій Миколайович 22 січня 1972, с. Хмельове (Новоукраїнський район), солдат. 02024-03-2020 березня 2024 Обірвалось життя Героя 20 березня 2024 року в районі населеного пункту Роботине Запорізької області. Поховали воїна 28 березня у Хмельовому.[48]
16241

... 16255

Україна 02024-03-2020 березня 2024

21 березня[ред. | ред. код]

16256
Україна Романко Іван Іванович («Калина»)
Почесний нагрудний знак «Золотий хрест»
Почесний нагрудний знак «Золотий хрест»
 1983 р. н., с. Киселів.

Воював з перших днів повномасштабного вторгнення в Україну, спочатку в 44 ОАБр, а з грудня 2022 р. у 68-ма окрема єгерська бригада (Україна) в/ч А4056, на посаді командира відділення 3 взводу 4 роти 2 єгерського батальйону.

За життя нагороджений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України "Золотий хрест".

02024-03-2121 березня 2024 Загинув 21 березня 2024 року внаслідок отримання травми, несумісної з життям. Загинув виконуючи бойове завдання в районі н. п. Новоєгорівка Сватівського району Луганської області[49].
16257

... 16269

Україна 02024-03-2121 березня 2024

22 березня[ред. | ред. код]

16270 Україна Оранський Микола Романович («Каштан»)
Почесний нагрудний знак «Золотий хрест»
Почесний нагрудний знак «Золотий хрест»
 13 червня 1999, м. Кривий Ріг. У 2018 році працював на криворізькому телебаченні "Рудана" оператором. Був активним волонтером на музичних фестивалях, грав на гітарі та сопілці. Працював на hromadske телебачення інженером ТЖК з 2019 по 2022 рік. Добровільно мобілізувався в 118 бригаду в січні 2023 оператором БПЛА. 02024-03-2222 березня 2024 Загинув у бою під селищем Роботине Запорізької області [50][51][52][53][54][55].
16271

... 16289

Україна 02024-03-2222 березня 2024

23 березня[ред. | ред. код]

16290

... 16309

Україна 02024-03-2323 березня 2024

24 березня[ред. | ред. код]

16310

... 16329

Україна 02024-03-2424 березня 2024

25 березня[ред. | ред. код]

16330 Україна Соловчук Василь

(«Єнот»)

1981, с. Голосків. 02024-03-2525 березня 2024 Молодший сержант загинув 25 березня 2024 року внаслідок мінометного обстрілу поблизу села Терни Краматорського району Донецької області [56].
16331

... 16349

Україна 02024-03-2525 березня 2024

26 березня[ред. | ред. код]

16350 Україна Багрій Ярослав 46 років, с. Кам'янське Берегівського району. 02024-03-2626 березня 2024 Загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Новоолександрівка Запорізької області. Похорон відбувся 1 квітня 2024 [57].
16351 Україна Головчак Юрій 29 років, с. Смереково Ужгородського району. Військовий був навідником гірсько-штурмового відділення військової частини А3029. 02024-03-2626 березня 2024 Загинув 26 березня 2024 року на Бахмутському напрямку в Донецькій області. Похорон відбувся 31 березня 2024 [58][59]
16352 Україна Терех Олег м. Червоноград. Був стрільцем-помічником гранатометника стрілецького відділення військової частини А4821. 02024-03-2626 березня 2024 Загинув 26 березня під час виконання бойового завдання біля Семенівки на Донеччині [60]
16353

... 16369

Україна 02024-03-2626 березня 2024

27 березня[ред. | ред. код]

16370 Україна Антонищак Андрій Федорович
Медаль «За військову службу Україні»
Медаль «За військову службу Україні»
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна) Орден Богдана Хмельницького II ступеня (Україна) 		23.06.1969, м. Новий Розділ Львівської області. Навчався у Новороздільському закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №3 імені Андрія Гергерта. У 1986-му році вступив до Львівського технікуму механічної обробки деревини (сьогодні – Відокремлений структурний підрозділ «Технологічний фаховий коледж Національного лісотехнічного університету України»). Згодом здобув освіту у Міжрегіональній Академії управління персоналом. Трудову діяльність розпочав у 1991 році, займався приватним підприємництвом, також обіймав керівні посади у комерційний структурах. Був народним депутатом 8-го скликання Верховної Ради України, очолював підкомітет з питань правового забезпечення діяльності митних органів Комітету з питань фінансів, податкової та митної політики. Заснував Громадську організацію «Я – львів’янин». Полковник. Активний учасник Революції Гідності, був сотником 9-ї сотні самооборони Майдану. Згодом добровольцем став на захист Батьківщини, був одним із засновників батальйону оперативного призначення імені Героя України генерал-майора Сергія Кульчицького. Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації виконував бойові завдання у складі Національної гвардії України, брав участь у боях за Київ, Сіверодонецьк та інші «гарячі» точки східного напрямку. Протягом останнього періоду боронив державу на території Запорізької області. За особисту мужність був нагороджений численними відзнаками, зокрема, орденом Богдана Хмельницького II-го та III-го ступенів. 02024-03-2727 березня 2024 Помер 27 березня, маючи серйозні проблеми зі здоров’ям, що було підірване війною. У Героя залишилися батьки, дружина, двоє дітей та брат. [61].
16371

... 16389

Україна 02024-03-2727 березня 2024

28 березня[ред. | ред. код]

16390 Україна Пришляк Тарас Васильович 4 листопада 1973, м. Рогатин. Навчався у місцевій загальноосвітній школі № 2. Після дев’ятого класу продовжив здобувати освіту у Перемишлянському училищі. Служив строковиком у війську. Старший солдат. Брав участь в боях за Ірпінь, Чернігів, Бахмут. Згодом разом з побратимами 3 стрілецького відділення, 3 стрілецького взводу, 2 стрілецької роти, стрілець-санітар. Воював на Авдіївському напрямку. 02024-03-2828 березня 2024 Загинув від авіаційного обстрілу на околицях населеного пункту Терни Краматорського району [62]
16391 Україна Лящук Сергій Олександрович 1994, с. Браженці. Із грудня 2022 долучився до ЗСУ. 02024-03-2828 березня 2024 [63]
16392 Україна Попик (Стрілецький) Андрій Ігорович 10 січня 1990. 02024-03-2828 березня 2024 [64]
16393 Україна Тинянов Сергій 54 роки, м. Щастя, Луганщина. Навчався у Щастинському ліцей №1 імені Костянтина Кутового Щастинської міської територіальної громади, а згодом — у Львівському національному університеті імені Івана Франка, на геологічному факультеті. Під час повномасштабного російського вторгнення воював у лавах 123 окремого батальйону територіальної оборони 113 окремої бригади територіальної оборони Регіонально управління "Схід" Сил ТрО ЗСУ. Був старшим лейтенантом. Воював на Харківському напрямку 02024-03-2828 березня 2024 [65]
16394 Україна Демків Володимир с. Підгородці Сколівської громади. Був молодшим сержантом, командиром відділення військової частини А4821. 02024-03-2828 березня 2024 Загинув 28 березня 2024 під час виконання бойового завдання біля Семенівки Покровського району Донецької області [60].
16395

... 16409

Україна 02024-03-2828 березня 2024

29 березня[ред. | ред. код]

16410

... 16429

Україна 02024-03-2929 березня 2024

30 березня[ред. | ред. код]

16430 Україна Микита Віктор 31 рік, с. Ракошино Мукачівського району. Брав участь в АТО, а з початку повномасштабного вторгнення повернувся із закордону та добровільно став до лав ЗСУ 02024-03-3030 березня 2024 Загинув 30 березня 2024 року біля населеного пункту Часів Яр Донецької області [66].
16431 Україна Ленчковський Роман 1984, с. Воронів Городенківської громади. 02024-03-3030 березня 2024 Загинув 30 березня 2024 року під час бойового завдання поблизу села Терни Краматорського район внаслідок артилерійського обстрілу [67]
16432

... 16449

Україна 02024-03-3030 березня 2024

31 березня[ред. | ред. код]

16550 Україна Затхей Мар`ян с. Сілець Червоноградської громади. Служив у військовій частині А4674. 02024-03-3131 березня 2024 Загинув 31 березня на Запоріжжі [60]
16551

... 16569

Україна 02024-03-3131 березня 2024

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ На Донеччині загинув сержант Андрій Білоус з Івано-Франківщини.
  2. ↑ На Харківщині загинув бойовий медик Назарій Гнатишак з Івано-Франківщини.
  3. ↑ а б в Завтра у Львові попрощаються з трьома захисниками України.
  4. ↑ У Кропивницькому провели в останню путь двох воїнів (фото).
  5. ↑ а б Завтра Львів попрощається із захисниками Дмитром Цюрком та Миколою Ізьом.
  6. ↑ а б 12 березня на Львівщині прощаються із сімома військовими.
  7. ↑ 12 квітня на Львівщині поховають трьох військових.
  8. ↑ Понад місяць вважали безвісти зниклим. На Івано-Франківщині попрощаються з полеглим 30-річний бійцем Петром Бейсюком.
  9. ↑ Олег Кравець.
  10. ↑ а б На Львівщині 14 березня прощаються із чотирма військовослужбовцями.
  11. ↑ Не вижив після поранення на Донбасі гранатометник Станіслав Князький з Фастова.
  12. ↑ а б Завтра Львів попрощається з воїнами Андрієм Бучковським, Орестом Костецьким та Олександром Костенком.
  13. ↑ Загинули на Донеччині. У Кропивницькому попрощалися з Дмитром Сінченком, Сергієм Кормільченком та Андрієм Васильченком.
  14. ↑ На Івано-Франківщині відкрили меморіальну дошку полеглому бійцю Олексію Карпенку.
  15. ↑ ZakonOnline (4 серпня 2022). Указ № 556/2022 від 04.08.2022 Про відзначення державними нагородами. zakononline.com.ua (рос.). Процитовано 19 березня 2024.
  16. ↑ На Донеччині загинув військовослужбовець з Івано-Франківщини Андрій Андрейко.
  17. ↑ Завтра Львів попрощається із захисниками Миколою Оливою і Остапом Зарянським.
  18. ↑ На Донеччині загинув пілот-винищувач Андрій Ткаченко. censor.net. 10 березня 2024. Процитовано 10 березня 2024.
  19. ↑ На фронті загинув самбірський пластун Андрій Ткаченко – майор Повітряних сил ЗСУ. Самбірський Пласт. 10 березня 2024. Процитовано 10 березня 2024.
  20. ↑ В Івано-Франківську попрощалися з пілотом-винищувачем Андрієм Ткаченком.
  21. ↑ Указ президента України № 201/2023
  22. ↑ На Харківщині загинув 22-річний коростенець Дмитро Сіренко.
  23. ↑ На війні загинув військовослужбовець з Івано-Франківщини Тарас Шпинта.
  24. ↑ Черкаські бійці отримали нагороди від Залужного. 18000. 16 червня 2023. Процитовано 23 березня 2024.
  25. ↑ На Донеччині загинув громадський діяч з Черкас.
  26. ↑ Мірошниченко Костянтин Валентинович.
  27. ↑ Провели на колінах та з квітами: фоторепортаж з прощання із черкаським громадським діячем Костянтином Мірошниченком ЕКСКЛЮЗИВНО.
  28. ↑ а б Завтра Львів попрощається з воїнами Євгеном Решетняком, Ігорем Павлівим та Іваном Савкою.
  29. ↑ Схилили голови: на Черкащині поховали полеглого захисника.
  30. ↑ Завтра Львів попрощається із захисником Андрієм Ковалем.
  31. ↑ Під час участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони країни помер - військовослужбовець Національної Гвардії України, мешканець громади: ЖМАЙ Максим Леонідович (08.12.1977 р. – 13.03.2024 р.) Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким загиблого.
  32. ↑ Присвоєння звання Героя України (посмертно) молодшому лейтенанту, командиру 2 стрілецької роти 45 окремого стрілецького батальйону Годуну Василеві Анатолійовичу.
  33. ↑ Під час участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони країни помер – військовослужбовець Збройних Сил України, мешканець громади: ВОЛЧКОВ Олександр Володимирович (25.06.1993 р. – 14.03.2024 р.) Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким загиблого.
  34. ↑ Унаслідок атаки на Одесу загинув командир штурмового полку «Цунамі» Олександр Гостіщев.
  35. ↑ Александр Гостищев.
  36. ↑ Гаврилюк, Андрій (21 березня 2024). Сьогодні Львівщина прощається із сімома захисниками. Голос Сокальщини - новини Сокаля, Червонограда (укр.). Процитовано 26 березня 2024.
  37. ↑ Наталя, Дуляба (19 березня 2024). На фронті загинув 25-річний шахтар із Червонограда. Львівський портал (укр.). Процитовано 26 березня 2024.
  38. ↑ Львівщина сьогодні зустрічає полеглого на війні гірника Вадима Сухорукова. Варта 1 (укр.). 22 березня 2024. Процитовано 26 березня 2024.
  39. ↑ Завтра Львів попрощається із захисником Іваном Квіткою.
  40. ↑ а б "Троя" і "Борзий": у Києві попрощалися із воїнами 67-ї ОМБр Анастасією Мар’янчук та Денисом Дайнеком (фото).
  41. ↑ На війні загинула молода медикиня Анастасія «Троя» Мар’янчук.
  42. ↑ “Тепер йому назавжди 21…”: під час виконання бойового завдання загинув молодий Герой з Харківщини.
  43. ↑ Під Авдіївкою загинув білоцерківець Артем Жигадло.
  44. ↑ 61-річний воїн Віталій Лашевич (Грейдер), який брав участь у боях за Київщину, Сєверодонецьк та Бахмут, змушений просити гроші на виживання у підземному переході. ВІДЕО+ФОТОрепортаж Джерело: https://censor.net/ua/p3474656.
  45. ↑ Його історія розчулила усю країну: помер захисник "Грейдер", якому українці зібрали 1,5 млн грн.
  46. ↑ На Бахмутському напрямку загинув кулеметник з Івано-Франківщини Василь Ляхович.
  47. ↑ На Донеччині загинув військовослужбовець з Івано-Франківщини Олег Шляхтун.
  48. ↑ Воїни з Кіровоградщини загинули на війні з росією.
  49. ↑ Щоб переглянути, увійдіть або зареєструйтеся. www.facebook.com (укр.). Процитовано 23 квітня 2024.
  50. ↑ Ще одна втрата для Кривого Рогу – на Запоріжжі загинув Микола Оранський.
  51. ↑ Під Запоріжжям загинув колишній працівник hromadske Микола Оранський.
  52. ↑ На війні загинув оператор Громадського, військовослужбовець Микола Оранський.
  53. ↑ На війні загинув колишній співробітник “Громадського”, оператор БПЛА Микола Оранський.
  54. ↑ На фронті загинув Микола Оранський, колишній співробітник hromadske.
  55. ↑ "Назавжди 24": на війні загинув колишній співробітник hromadske Микола Оранський.
  56. ↑ На Донеччині загинув військовослужбовець з Івано-Франківщини Василь Соловчук.
  57. ↑ На Закарпатті попрощалися із полеглим захисником Ярославом Багрієм.
  58. ↑ Поховали на день народження: на Закарпатті попрощалися із полеглим на війні Юрієм Головчаком.
  59. ↑ На війні загинув закарпатець Юрій Головчак.
  60. ↑ а б в 9 квітня на Львівщині попрощаються із п'ятьма військовими.
  61. ↑ Завтра Львів попрощається із захисником Андрієм Антонищаком.
  62. ↑ На Донецькому напрямку загинув доброволець з Івано-Франківщини Тарас Пришляк.
  63. ↑ У громадах Хмельниччини попрощалися з Героями російсько-української війни.
  64. ↑ У Франківську попрощаються з полеглим бійцем Андрієм Попиком (Стрілецьким).
  65. ↑ 8 квітня у Львові прощаються з воїном із Луганщини.
  66. ↑ Повернувся із закордону, щоб захищати Батьківщину: на війні загинув закарпатець Віктор Микита.
  67. ↑ На Донеччині поліг воїн з Івано-Франківщини Роман Ленчовський.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Втрати_силових_структур_внаслідок_російського_вторгнення_в_Україну_(березень_2024)&oldid=42400069