Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (квітень 2024)

загинув 1 квітня внаслідок удару дрона-камікадзе на Донеччині ^[2].

16571

Солтик Андрій Анатолійович

29 років, старший солдат.

Загинув внаслідок мінометного обстрілу поблизу населеного пункту Діброва Луганської області ^[3]

16672

Кропивницький Роман

«За відзнаку в службі» II ст. (МВС України)

13.02.1982, м. Львів. Навчався у середній загальноосвітній школі №96 МЖК-1. Вищу освіту за спеціальністю «право» здобув у Львівському національному університеті імені Івана Франка та Львівському державному університеті внутрішніх справ. Впродовж 2004 – 2005 років проходив військову службу у військовій частині А3478 Збройних Сил України. Протягом 2007 – 2013 років працював експертом-криміналістом сектору досліджень холодної зброї, трасологічних, дактилоскопічних досліджень та досліджень вогнепальної зброї відділу криміналістичних досліджень у Науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці. Капітан міліції. Нагороджений нагрудним знаком «За відзнаку в службі» ІІ ступеня. У 2019 році працював охоронником відділу безпеки у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Ашан Україна Гіпермаркет». З початком повномасштабного російського вторгнення добровільно став на захист Батьківщини до лав 65-ї окремої механізованої бригади оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України. Виконував бойові завдання на території Запорізької області.

Залишились дружина, батьки, сестра та племінниця. Похорон відбувся 9 квітня 2024 у Львові ^[4].

16573

... 16584

2 квітня[ред. | ред. код]

16585

... 16599

2 квітня 2024

3 квітня[ред. | ред. код]

16600

Комоняк Володимир

м. Трускавець. Служив на посаді розвідника-гранатометника військової частини А4030.

3 квітня 2024

Загинув 3 квітня під час виконання бойового завдання біля села Водяне Донецької області ^[5].

16601

Кравчук Сергій

Мешкав у Сокалі. Служив у військовій частині А4821 у кулеметній роті.

3 квітня 2024

Загинув 3 квітня 2024 року біля Семенівки Покровського району Донецької області ^[6].

16602

... 16614

3 квітня 2024

4 квітня[ред. | ред. код]

16615

Смик Володимир

31.01.1973, м. Львів. Навчався у середній загальноосвітній школі I-III ступенів №78 міста Львова. Вищу освіту за фахом «економічна кібернетика» здобув у Львівській комерційній академії (Зараз - Львівський торговельно-економічний університет) Займався підприємницькою діяльністю у сфері металургії. Був тренером та суддею з кікбоксингу. Учасник бойових дій в межах Операції Обʼєднаних сил. Впродовж 2019-2024 років боронив Україну в складі 1-ї Галицько-Волинської радіотехнічної бригади повітряного командування «Захід» Повітряних сил Збройних Сил України. У березні 2024-го року переведений до лав 115-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України. Виконував бойові завдання на території Донеччини.

4 квітня 2024

Залишилися дружина, син, три доньки, мати, брат та сестра. Похорон відбувся 10 квітня 2024 ^[7].

16616

Липка Юрій

(«Папай»)

16.03.1972, м. Львів. Навчався у місцевій середній загальноосвітній школі, згодом здобув професійно-технічну освіту. Після завершення навчання проходив військову службу. Понад 18 років пропрацював у будівельній сфері в Греції. Захоплювався рибальством. У 2012 році повернувся на Батьківщину. Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації добровольцем став на захист держави від окупантів. Виконував бойові завдання із захисту суверенітету та територіальної цілісності України у складі 66-ї окремої механізованої бригади імені князя Мстислава Хороброго Корпусу резерву Сухопутних військ Збройних Сил України. Протягом останнього періоду боровся із окупантами на східному напрямку у лавах 60-ї окремої механізованої Інгулецької бригади.

4 квітня 2024

Похорон відбувся 13 квітня у Львові. Залишилися дружина, донька та онуки ^[8]

16616

... 16629

4 квітня 2024

5 квітня[ред. | ред. код]

16630

Кулька Юрій

1980, с. Черганівка Косівської міської територіальної громади. Молодший сержант служив у 2 штурмовій роті однієї з військових частин, гранатометник.

Загинув поблизу села Бердичі Покровського району 5 квітня 2024 року ^[9]

16631

Гусак Григорій

с. Дубаневичі Городоцької громади. З перших днів повномасштабного вторгнення долучився до ЗСУ. Служив у Державній спеціальній службі транспорту частини Т0950.

Загинув 5 квітня 2024 року на Сумщині ^[5].

16632

Ганущак Ігор Іванович

м. Коломия. Був командиром взводу 24 окремої механізованої бригади імені короля Данила. Брат політика Юрія Ганущака.

Помер 5 квітня 2024 року внаслідок отриманих на фронті поранень. Похований в Коломиї 10 квітня 2024 на Алеї Слави ^[10]

16633

... 16644

6 квітня[ред. | ред. код]

16645

Коновал Сергій Сергійович («Норд»)

Почесний громадянин міста Тернополя

Орден «За мужність» ІІІ ступеня

29 травня 1992, м. Тернопіль. Навчався в загальноосвітній школі № 19 міста Тернопіль, після чого здобував вищу освіту за спеціальністю стоматолога в Тернопільському національному медичному університеті ім. І. Я. Горбачевського. Був оператором і співпродюсером фільмів «Шлях поколінь», «Дорога в Карпати», «Трохи нижче неба». Знімав кліп про Тернопіль на пісню місцевого гурту «Кожен з нас». Учасник Революції гідності. Від березня 2014 року був парамедиком добровольчого медичного батальйону «Госпітальєри» ДУК «Правий сектор», згодом — командир 6-ї резервної сотні ДУК «Правий сектор». Брав участь у боях за Станицю Луганську, Піски, Мар'їнку. Учасник ГО «Білі берети». Один із засновників «Дому ветерана» в Тернополі. Працював начальником відділу Тернопільського обласного молодіжного методичного центру. Співорганізатор національно-патріотичних заходів. Під час повномасштабного російського вторгнення служив командиром 2-ї стрілецької роти 2-го стрілецького батальйону ім. Т. Бобанича «Хаммера» 67 ОМБр. Учасник боїв за Київщину, Харківщину, Донеччину та Бахмут. Згодом воював на Лиманському напрямку. Мав звання молодшого лейтинанта. В 2023 р. був нагороджений орденом «За мужність» 3-го ступеня.

Загинув на фронті поблизу міста Часів Яр Донецької області внаслідок прямого попадання ворожим снарядом в бліндаж де знаходився під час виконання бойового завдання з побратимом та земляком Петришином Тарасом «Химерою» ^[11]^[12].

16646

Петришин Тарас Петрович («Химера»)

Почесний громадянин міста Тернополя

25 січня 1989. Закінчив історичний факультет Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. У 2007 році під час навчання брав участь у розкопках давньоруського городища Пліснеськ (біля с. Підгірці, Львівська область). Проживав у Тернополі. Працював старшим комірником центрального складу будівельного інтернет-гіпермаркету. Займався національно-патріотичним вихованням молоді в громадській організації «Сокіл». У 2014 році добровольцем пішов на фронт. Служив заступником командира роти 2-ї стрілецької роти «Сталева сотня» 2-го стрілецького батальйону ім. Тараса Хамера 67-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 6 квітня 2024 року разом із командиром Сергієм Коновалом біля м. Часів Яр на Донеччині ^[13]

16647

Кріль Олександр

2.05.1983, м. Бенгазі (Держава Лівія) у родині військовослужбовця. Коли йому було два роки, його родина переїхала до Львова. Навчався у Середній загальноосвітній школі №84 імені Блаженної Йосафати Гордашевської. Здобув освіту у Професійно-технічному училищі №53 м. Львова. Після завершення навчання працював у транспортній галузі. У 2015-2016 роках проходив військову службу у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України. Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації добровільно став на захист Батьківщини від російських окупантів до лав 115-ї окремої механізованої бригади Корпусу резерву Сухопутних військ Збройних Сил України. Виконував завдання із захисту суверенітету та територіальної цілісності на Донеччині, Луганщині та Харківщині. За особисту мужність був нагороджений численними відзнаками.

Загинув, евакуйовуючи поранених побратимів. Похорон відбувся 16 квітня у Львові. Залишилися мама, дружина, двоє дітей, сестра, племінник, хрещені діти, друзі, куми та велика родина ^[14].

16648

... 16674

7 квітня[ред. | ред. код]

16675

Брильов Дмитро

30.06.1973, м. Львів. Навчався у Середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №20. Після завершення навчання здобув професійно-технічну освіту у Львові. Проходив військову службу у лавах військ протиповітряної оборони на Львівщині. Згодом займався приватними ремонтними роботами. Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації став на захист Батьківщини від окупантів. Після проходження навчань у Кам’янець-Подільському, обороняв державу на Харківщині у складі 115-ї окремої механізованої бригади Корпусу резерву Сухопутних військ Збройних Сил України.

При виконанні бойових завдань із захисту суверенітету та територіальної цілісності України, отримав важке поранення. Похорон відбувся 11 квітня у Львові ^[15]

16676

Проць Ігор

48 років, м. Городок. Від початку повномасштабного вторгнення служив у військовій частині А4821.

Загинув 7 квітня 2024 року в Донецькій області ^[16].

16677

Лазарчук Сергій Михайлович

1982, с. Молодятин Коломийського району.

Загинув 7 квітня 2024 року під час бойового завдання поблизу села Миколаївка Бахмутського району ^[17].

16678

Ковпак Євген

31.12.1978, с. Бірки Львівської області. Навчався у Середній загальноосвітній школі № 41 міста Львова. Згодом здобув освіту у Львівському національному університеті природокористування. Після завершення навчання проходив військову службу на території Волинської області. У мирний час працював на швейній фабриці у Львові, а протягом останнього періоду – у агропромисловому комплексі Республіки Польща. Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації повернувся на Батьківщину та вступив до Збройних Сил України. Виконував бойові завдання із захисту суверенітету та територіальної цілісності держави у складі 68-ї окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України. Боровся із окупантами на Харківщині та Донеччині.

Залишилися батьки, дружина та двоє дітей. Похорон відбувся 25 квітня 2024 ^[18]

16679

... 16689

8 квітня[ред. | ред. код]

16690

Кроншталь Тарас

(«Кронштейн»)

02.05.1980, с. Чуловичі Львівської області. Навчався у Закладі загальної середньої освіти І - ІІІ ступенів селища Запитів. Здобув освіту у Професійно-технічному училищі №12 (сьогодні – Державний навчальний заклад «Львівське вище професійне художнє училище») за спеціальністю «Муляр-штукатур». У мирний час обіймав посаду майстра ремонтно-будівельних робіт у Товаристві з обмеженою відповідальністю «АЛП Ремотно-будівельна компанія». Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації став на захист Батьківщини від окупантів. Боронив державу на території Харківської та Донецької областей у лавах 68-ї окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України.

8 квітня 2024

Похорон відбувся 13 квітня у Львові. Залишилися мама, дружина та двоє доньок ^[8].

16691

Стеф`юк Андрій Ярославович

27 років, с. Хом’яківка Гвіздецької громади. У 2014 році закінчив Гвіздецький ліцей. Після школи вступив до Національного університету «Одеська юридична академія», де 2018 році здобув перший рівень вищої освіти – бакалавра, а в 2020 році- отримав ступінь магістра. Паралельно з навчанням в академії він вступає та проходить підготовку на кафедрі військової підготовки Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Служив інженером обліково- операційного відділення військової частини А1807, капітан.

8 квітня 2024

Загинув 8 квітня 2024 року в селі Олександрівка Ізюмського району, що на Харківщині ^[19].

16692

... 16704

8 квітня 2024

9 квітня[ред. | ред. код]

16705

Растьопін Юрій

21.01.1998, м. Львів. Із відзнакою закінчив ЛНВК «Школа І ступеня-гімназія (сьогодні – Ліцей «Львівський» Львівської міської ради). Із п’ятирічного віку захоплювався шахами, був кандидатом у майстри спорту України. У Львівському національному університеті імені Івана Франка здобув освіту за спеціальністю «міжнародна економіка».Після завершення навчання працював у Львівській філії ПАТ «Філіп Морріс Україна», згодом – у страховій компанії «Старлайф». Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації став на захист держави від загарбників до лав Збройних Сил України. Боронив незалежність та суверенітет України на Сумщині та Донеччині у складі військової частини А4026, 33-й окремий стрілецький батальйон.

Загинув на Донеччині. Похорон відбувся 13 квітня у Львові ^[8].

16706

Гец Назар

06.02.1982, м. Львів. Навчався у Середній загальноосвітній школі №95. Здобув освіту у Державному професійно-технічному навчальному закладі «Львівський професійний політехнічний ліцей» (тоді – Професійно-технічне училище №33 міста Львова). Після завершення навчання проходив військову службу у Самборі у лавах військ прикордонників. Протягом двох років працював на Львівському електроламповому заводі «Іскра», а впродовж останнього часу обіймав посаду заступника начальника складу готової продукції на підприємстві «РосанПак». Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації став на захист Батьківщини від окупантів до складу військової частини А4026, 33-й окремий стрілецький батальйон. Спершу служив на Сумщині, а протягом останнього часу – на території Донецької області.

Загинув на Донеччині. Похорон відбувся 13 квітня у Львові. Залишилися бабуся, батько, дружина, двоє доньок, брат та хрещені діти ^[8].

16707

Равлінко Іван

с. Твіржа Мостиської громади. Був гранатометником стрілецького відділення військової частини А4026, 33-й окремий стрілецький батальйон. Мобілізований на службу 9 квітня 2022 року.

Загинув 8 квітня 2024 року під час виконання бойових завдань біля Новомихайлівки Марʼїнського району Донецької області ^[20]

16708

... 16714

10 квітня[ред. | ред. код]

16715

Сорокін Андрій

22.12.1971, м. Львів. Навчався у Середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №20. Протягом 1989-1993 років здобував освіту у Кам'янець-Подільському вищому військово-інженерному командному училищі. Після завершення навчання проходив військову службу у Дрогобичі у лавах 12-го окремого аварійно-рятувального загону оперативного реагування. Кадровий військовий. У 2014-2015 роках виконував бойові завдання у зоні проведення антитерористичної операції у складі 703-го окремого Вінницького полку оперативного забезпечення. Був кандидатом у майстри спорту України з фехтування та майстром спорту України з плавання. Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації добровільно став на захист Батьківщини.

При виконанні бойового завдання на Авдіївському напрямку отримав важке поранення. Похорон відбувся 13 квітня у Львові. Залишилися мама, дружина та 19-річна донька ^[8]

16716

Гап'як Володимир Миронович (Владзьо / Карпати)

25.09.1969 р. н., с. Бірче, Великолюбінська громада, Львівська область. Старший солдат 68 оєбр 2 бат. 3 взв. в/ч А4056 стояв на захисті України з листопада 2022 року, пішовши добровольцем на фронт. Був сміливим, сильним, відданим Батьківщині.

Загинув 10 квітня 2024 р., виконуючи бойове завдання в районі н. п. Семенівка Покровського району Донецької області ^[21].

16717

Опришко Олег (Мокрий)

11.04.1987, м. Стрий. Солдат, номер обслуг 68 оєбр 2 бат. 3 взв. в/ч А4056. Навчався у місцевій школі №1. Після закінчення Львівського технікуму залізничного транспорту працював залізничником на станції у Стрию. Мобілізований до лав ЗСУ 1 червня 2023 року. У воїна залишились мати та брат.

Загинув 10 квітня 2024 р., виконуючи бойове завдання в районі н. п. Семенівка Покровського району Донецької області ^[22].

16718

... 16729

11 квітня[ред. | ред. код]

16730

Гарбуз Віктор

31.07.1979. Проживав у місті Краматорськ Донецької області. Навчався у Ліцеї №35 імені Валентина Шеймана Краматорської міської ради Донецької області. Після завершення навчання працював у сфері деревообробки та виробництва меблів. Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації добровольцем став на захист Батьківщини від російських окупантів. Його родина була змушена покинути рідний дім та перебратися до Львова. Виконував бойові завдання із захисту суверенітету та територіальної цілісності держави у складі 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр» оперативного командування «Схід» Сухопутних військ Збройних Сил України. При проходженні служби отримав важке поранення. Під час лікування активно займався волонтерською діяльністю.

11 квітня 2024

Похорон відбувся 15 квітня у Львові ^[23]

16731

Дільний Степан Миколайович

9 січня 1973, с. Милятин Львівського району. Старший солдат військової частини А4026 (33-й окремий стрілецький батальйон)

11 квітня 2024

Загинув на Донеччині ^[24]

16732

... 16744

11 квітня 2024

12 квітня[ред. | ред. код]

16745

Мельник Олександр Михайлович

м. Сарни. Старший солдат, 72ОМБр.

12 квітня 2024

Похорон відбувся 25 квітня 2024

16746

... 16754

12 квітня 2024

13 квітня[ред. | ред. код]

16755

... 16769

13 квітня 2024

14 квітня[ред. | ред. код]

16770

Савчук Мирослав

20 липня 1970, с. Дубівці. 27 грудня 2023 року чоловіка призвали на військову службу. У складі Збройних сил України служив головним сержантом та командиром міномета.

Помер в госпіталі в Білій Церкві від ішемічної хвороби серця ^[25]

16771

Атаманюк Олег

26 років, с. Бовшів. Повернувся з-за кордону, щоб з перших днів війни добровольцем долучитися до лав ЗСУ, старший солдат.

Розстріляний в Сумській області разом з побратимами у військовій частині. Залишилися вагітна дружина, батьки та двоє братів ^[26]

16772

Гулин Петро Михайлович

4 червня 1991, с. Поточище.

Загинув біля н.п. Новокалинове, Покровського району Донецької області ^[27].

16773

Мороз Руслан

48 років, с. Колодіївка. З 2014 року чоловік служив в АТО, перед початком повномасштабного вторгнення, перебував на військових навчаннях в Яворові. Чоловік був матросом мінометного взводу, мінометної батареї, військової частини А2613, 88-й окремий батальйон морської піхоти, 35-та окрема бригада морської піхоти.

Загинув 14 квітня 2024 року, в районі населеного пункту Іванівка, що на Херсонщині. У чоловіка залишилась мати, дружина та дві дочки ^[28].

16774

... 16784

15 квітня[ред. | ред. код]

16785

Петриченко Павло Вікторович

Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Почесний нагрудний знак «Хрест хоробрих»

Почесний нагрудний знак «Золотий хрест»

Був активістом й одним із засновників руху "Хто замовив Катю Гандзюк". За декілька тижнів до повномасштабного вторгнення очолив штаб майбутньої партії Сергія Притули, про що планувалось оголосити в березні 2022 року, але на заваді стала війна. На початку війни займався організаційними питаннями та допомагав у забезпеченні угруповань, які обороняли Київ. Створив петицію щодо обмежень онлайн-казино на сайті президента, яка отримала підтримку від Зеленського. Сержант, був аеророзвідником, воював на Херсонському та Донецькому напрямках. Нагороджений "Золотим хрестам"^[29] і "Хрестам хоробрих"^[30] від Валерія Залужного. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня^[31] від президента Зеленського.

Загинув на Донеччині під Авдіївкою, виконуючи бойове завдання ^[32].

16786

Томкевич Михайло

11.11.1971, с. Дроздовичі Львівської області. Навчався у середній школі села Дроздовичі. Здобув освіту у Професійно-технічному училищі №56 міста Львова. Після завершення навчання проходив службу в одному з навчальних центрів радіозвʼязку, а згодом – у військовій частині міста Одеса. Працював спершу на Львівському державному заводі «Львівське об'єднання радіотехнічної апаратури», а протягом останнього періоду займався ремонтними роботами. Із початком повномасштабного вторгнення добровольцем вступив до лав територіальної оборони та проходив військову службу у Львові. Згодом, за власною ініціативою, відправився на передову. Боровся із окупантами у «гарячих» точках фронту у складі 125-ї окремої бригади територіальної оборони регіонального управління «Захід» Сил територіальної оборони Збройних Сил України.

При виконанні бойового завдання отримав важке поранення. Похорон відбувся 16 квітня у Львові. Залишилися батько, дружина, троє дітей, дві сестри, велика кількість друзів та племінники, один з яких боронить державу на передовій. ^[14].

16787

Яворський Віталій

24 липня 1978, м. Новояворівськ Львівської області. Навчався у Новояворівському закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №2. Після завершення навчання проходив службу у Севастополі у складі зенітно-ракетних військ. Був відданим прихильником львівських «Карпат». З 2014 року – учасник АТО, із початком повномасштабного вторгнення – доброволець та воїн Сил спеціальних операцій Збройних сил України.

Похорон відбувся 19 квітня у Львові. Залишилися мама та сестра ^[33].

16788

Сліпецький Роман

17 квітня 1991, Львівщина. Згодом сім'я переїхала у село Вільшаниця Тисменицької громади. Там закінчив місцеву школу. Пізніше проходив військову строкову службу. Від початку повномасштабного вторгнення волонтерив. А у 2024 році пішов на фронт. У лавах Збройних сил України був головним сержантом, служив у 3 механізованому батальйоні 115 окремої механізованої бригади.

Загинув поблизу села Новокалинове Донецької області. У військовослужбовця залишилися двоє неповнолітніх дітей ^[34].

16789

... 16799

16 квітня[ред. | ред. код]

16800

Кісельов Сергій

49 років, с. Покровське поблизу Бахмута.

16 квітня 2024

Загинув поблизу смт Стельмахівка на Луганщині

16801

Рогачов Віктор Олегович

30 березня 1992, м. Бахмут Донецької області. Після закінчення місцевої школи він здобув професійну освіту у Бахмутському залізничному технікумі, а потім у Харківській академії залізничного транспорту, спеціалізуючись на комп'ютерних технологіях. Далі вчився на магістратурі Навчально-наукового професійно-педагогічного інституту Української інженерно-педагогічної академії у місті Бахмут. Після чого працював на магістральних електромережах у своєму рідному місті, а пізніше знайшов роботу за кордоном. Звістка про повномасштабне російське вторгнення заскочила Віктора, коли він перебував в Україні у відпустці. З Бахмуту родина була змушена евакуюватися. З вересня 2022 року її новою домівкою стала Вінниця. Навесні 2023 році пішов на службу в Збройні Сили України. Обслуговував безпілотні літальні апарати у складі 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади^[35].

16 квітня 2024

Загинув, виконуючи своє бойове завдання поблизу міста Красногорівка у Покровському районі Донецької області. Похований 21 квітня 2024 року на Алеї Героїв на Сабарівському кладовищі м. Вінниці.

16802

… 16814

16 квітня 2024

17 квітня[ред. | ред. код]

16815

Дідик Віталій

13 жовтня 1970, м. Львів. Навчався у середній загальноосвітній школі №73 міста Львова. Професійну освіту здобув у Львівському музично-педагогічному училищі імені Філарета Колесси, вищу – у Львівському національному університеті ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Ґжицького. Проходив військову службу в лавах 40-го полку імені полковника Данила Нечая Західного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України. Впродовж восьми років навчав музики у середній загальноосвітній школі №100 міста Львова. Останнім часом працював на виробництві. Захоплювався музикою: грав на кларнеті, акордеоні та фортепіано. Співав у Львівській національній академічній чоловічій хоровій капелі «Дударик». З початком повномасштабного російського вторгнення добровільно став на захист Батьківщини до лав 103-ї окремої бригади територіальної оборони. Виконував бойові завдання на Харківщині, Донеччині і Луганщині.

Похорон відбувся 19 квітня у Львові. Залишилися дружина, мати, син, донька, онука, сестра, теща, похресниця та племінники ^[33].

16816

Ломпас Ярослав

41 рік, селище Битків, проживав у Надвірній. Служив навідником кулеметного відділення взводу вогневої підтримки однієї з військових частин.

Загинув внаслідок поранень, отриманих поблизу села Дорожнянка Пологівського району Запорізької області ^[36].

16817

Пелевін Костянтин

1983, с. Живачів Олешанської громади.

Похорон відбувся 20 квітня в місті Тлумач ^[37]

16818

Федірко Микола (Безсмертний)

20 березня 1981, с. Велика Лука, Тернопільського району Тернопільської області. Навчався в Мишковицькій школі. У 2014 році брав участь у бойових діях на Донеччині та Луганщині. З початку повномасштабного вторгнення знову став на захист Батьківщини. Був солдатом 68 оєбр 3 кулеметного відділення окремого кулеметного взводу 2 батальйону в/ч А4056.

Загинув 17 квітня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу н. п. Семенівка Покровського району Донецької області ^[38]^[39].

16819

Пацай Мар'ян Романович

18.08.1981, с. Годвишня, Львівська область. Служив з вересня 2022 року.

Загинув на Донеччині ^[40]

16820

Петриняк Володимир

с. Бабина Новокалинівської громади. Служив у військовій частині А4699.

Загинув 17 квітня 2024 року під час виконання бойового завдання ^[41].

16821

... 16829

18 квітня[ред. | ред. код]

16830

Лавровський Назарій

19 травня 1993. Закінчив школу №133 міста Києва та музичну школу №27. Закінчив інтернатуру як анестезіолог, потім працював провізором у НДСЛ Охматдит та в Центрі громадського здоровʼя. Працював інструктором у 44-му навчальному центрі. 22 лютого 2022 року пройшов ВЛК і добровільно вступив на службу до Київської ТрО, брав участь у звільненні Київщині, контрнаступі на Харківщині, після чого боронив рубежі на східному напрямку. Рятуючи життя побратимів на фронті, він зміг продовжити роботу і в ролі фахівця МОЗ, позаяк став одним з авторів важливого стандарту МОЗ щодо використання антибіотиків при пораненнях на догоспітальному етапі. Служив в 244-му батальйоні, 112 бригади ТРО.

Загинув під час евакуації поранених на Харківському напрямку. Прощання відбулося 24 квітня на Майдані Незалежності в Києві ^[42]. Похований на Лісовому кладовищі ^[43]^[44]^[45]

16831

Сорока Тарас

29.01.1979, м. Львів. Навчався у ліцеї №21 Львівської міської ради. Вищу освіту здобув у Національному університеті «Львівська політехніка». Працював у сфері медіакомунікацій у телерадіокомпанії «Львівська хвиля», Товаристві з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Інтермаркет» та Товаристві з обмеженою відповідальністю «Нова Лінія Захід». Впродовж останнього періоду працював у Львівській національній музичній академії імені Миколи Лисенка. У вільний від роботи час організовував концерти, займався звукорежисурою та рибальством, писав оповідання та малював картини. З початком повномасштабного російського вторгнення добровільно став на захист Батьківщини до лав територіальної оборони. Згодом переведений до 33-го окремого стрілецького батальйону Збройних Сил України, у складі якого виконував бойові завдання на Сумщині та Донеччині.

Похорон відбувся 24 квітня 2024. Залишилися батьки, брат, двоюрідна сестра та племінники ^[46]^[47].

16832

Мирош Богдан

31 рік, с. Старий Яричів Новояричівської громади Львівського району. Був стрільцем військової частини А4026, 33-й окремий стрілецький батальйон.

Загинув 18 квітня 2024 року в районі населеного пункту Новомихайлівка Покровського району Донецької області. Похорон відбувся 24 квітня 2024 ^[47].

16833

Карпенко Назар

с. Низи Белзької громади Червоноградського району. Службу ніс у військовій частині А4026, 33-й окремий стрілецький батальйон.

Загинув 18 квітня 2024 року на Донеччині ^[47].

16834

... 16844

19 квітня[ред. | ред. код]

16845

Будніков Віктор

35 років, м. Кропивницький.

16846

Міц Валентин Володимирович

1974, м. Сокаль. Був призваний на військову службу 19 жовтня 2022 року, служив стрільцем третього стрілецького відділення другого стрілецького взводу військової частини А4026, 33-й стрілецький батальйон.

Загинув в районі н.п.Новомихайлівка Покровського району ^[48]

16847

Панькевич Роман

м. Сокаль. Був стрільцем-гранатометником військової частини А7271.

Загинув 19 квітня 2024 року під Красногорівкою Донецької області ^[41]

16848

... 16856

20 квітня[ред. | ред. код]

16857

Топчій Андрій

38 років. Колишній журналіст видання Telegraf

Загинув бою під Роботиним. Похорон відбувся 27 квітня 2024 ^[49]

16858

Порадівський Микола

с. Тетерівка на Черкащині, мешкав у селі Середкевичі Яворівської громади. З початком повномасштабного вторгнення РФ вступив у добровольче формування. В січні 2024 року долучився до 104 бригади територіальної оборони ЗСУ.

Загинув 20 квітня в районі Очеретиного на Донеччині ^[47].

16859

... 16873

21 квітня[ред. | ред. код]

16874

Семенчук Андрій Павлович

1978, с.Новожуків, Зорянська територіальна громада. Став до оборони України 01 березня 2022

Загинув в Донецькій області

16875

Марочканич Назарій

Почесний нагрудний знак «Золотий хрест»

10.10.1989, м. Львів. Навчався у Середній загальноосвітній школі №65 міста Львова. Здобув освіту у Вищому професійному училищі №20. Після завершення навчання проходив військову службу у Броварах. У мирний час спершу працював автослюсарем, а протягом останнього періоду – у будівельній сфері. Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації став на захист Батьківщини від окупантів. Виконував бойові завдання із суверенітету та територіальної цілісності держави на Донеччині у лавах 14-го окремого стрілецького батальйону «Полісся» Сухопутних військ Збройних Сил України. За особисту мужність був нагороджений численними відзнаками, зокрема, Почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий хрест».

Похорон відбувся 24 квітня 2024 ^[50]

16876

Ошколуп Ігор

3 березня 1977, Дзвиняч. Під час АТО/ООС він воював у Донецькій та Луганській областях. Коли почалося повномасштабне одразу пішов у військкомат, щоб долучитися до лав ЗСУ, але йому відмовили за станом здоров'я.

Помер 21 квітня 2024 року ^[51].

16877

Петрович Віталій

22 роки, с. Баличі Шегинівської громади. Був стрільцем-снайпером 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону.

Похорон відбувся 27 квітня 2024. Загинув 21 квітня 2024 року від поранень біля Оріхово-Василівки Донецької області ^[52]

16878

Каразій Денис

22 роки, с. Савчинці. Був стрільцем 3 стрілецького відділення, 3 стрілецького взводу, 2 стрілецької роти.

Помер в лікарні у місті Дніпро від поранення, яке отримав внаслідок авіаційного удару в Дніпропетровській області. Похорон відбувся 25 квітня 2024 в селі Савчинці ^[53].

16879

... 16888

22 квітня[ред. | ред. код]

16889

Грица Андрій Дем'янович

1978, с. Дроговиж, проживав в місті Новий Розділ.

Загинув біля населеного пункту П'ятихатки Запорізької області

16890

Стоцький Микола

33 роки, Олевська громада.

17 квітня отримав поранення на Авдіївському напрямку. Помер в госпіталі.

16891

Ліненко Олександр Миколайович

1996, Курісовська сільська рада.

Загинув в Донецькій області

16892

Сливка Андрій

39 років, с.Растів Турійської громади. До війська приєднався за покликом власного сумління на другий же день повномасштабного вторгнення росії.

Останній бій захисник прийняв на Донеччині

16893

Цюлюпа Роман

Мобілізувався до лав ЗСУ у липні 2022 року. Служив гранатометником у гірсько-штурмовій роті 10 окремої гірсько-штурмової бригади "Едельвейс". У Донецькій області отримав важке поранення.

Помер 22 квітня в Бурштині внаслідок поранення перебуваючи на реабілітації ^[54].

16894

Грица Андрій

м. Новий Розділ. Був кулеметником у військовій частині A1556.

Похорон відбувся 27 квітня 2024. Загинув 22 квітня 2024 року біля міста Пʼятихатки Запорізької області ^[52]

16895

... 16909

23 квітня[ред. | ред. код]

16910

Ющенко Олександр Михайлович

Орден «За мужність» ІІІ ступеня

29 квітня 1986, м. Луцьк. Головний сержант 13-ї бригади Національної гвардії України "Хартія". Військову кар’єру почав у 2005 році, вивчившись на танкіста, за рік став командиром відділення. У 2014 році повернувся до військової справи. У складі спецпідрозділу "Омега" брав участь у бойових діях на Сході країни. Був нагороджений вогнепальною зброєю та орденом "За мужність" ІІІ ступеня.

Загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Долинське Дніпропетровської області ^[55].

16911

Дейкало Олександр

с. Волсвин Червоноградського району. Був командиром машини у військовій частині А2300

Загинув 23 квітня в дорожньо-транспортній пригоді поблизу села Іванківці Хмельницької області ^[47].

16912

Набит Юрій

с. Бортятин Судововишнянської громади. Був старшим навідником 2 механізованого батальйону. Служив у військовій частині A4674.

Похорон відбувся 27 квітня 2024. Загинув 23 квітня 2024 року поблизу Роботиного Запорізької області ^[52]

16913

Гануляк Юрій

с. Чижиків Підберізцівської громади. З початком повномасштабного вторгнення воював на східному напрямку

Загинув 23 квітня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу Берестового на Донеччині ^[56].

16914

... 16924

24 квітня[ред. | ред. код]

16925

... 16939

24 квітня 2024

25 квітня[ред. | ред. код]

16940

Пушкарчук Алла

(«Рута»)

18 листопада 1994, Сокіл, Волинь. Наприкінці 2013 – на початку 2014 долучилася до Революції Гідності. Пішла на війну у 2014-му долучившись до Правого Сектору. Залишила навчання в університеті Карпенка-Карого і омріяну кар'єру театрознавиці. З серпня 2014 року по квітень 2018 року працювала в 5-му окремому батальйоні Української добровольчої армії як журналістка, фотографка. Півтори роки була бусолісткою мінометного розрахунку. Її репортаж «Поворот праворуч» увійшов в 10-ку фіналістів Конкурсу художнього репортажу «Самовидець» 2016 року. 2017 року – із серією фотографій з війни увійшла в число переможців XIX Міжнародного фотоконкурсу від Всеукраїнської газети «День». З 2018 по 2020 працювала в Українському Тижні. В 2019—2020 була піарницею видавництва Комора. В 2021 році півроку працювала як редакторка новин і координаторка проєкту «Люди з порожніх стільців» (#EmptyChairPeople) для проєкту Читомо. Після повномасштабного вторгнення, разом із коханим, пішла в ЗСУ. Служила в 58-ій окремій мотопіхотній бригаді в мінометній батареї.

Загинула від артилерійського обстрілу в Донецькій області. Померла на руках у коханого. Похорон відбувся 30 квітня на Волині ^[57]^[58]^[59]^[60].

16941

Грушецький Микола

14 вересня 1970, м. Тлумач. Пройшов строкову службу в армії. Згодом одружився і з сім'єю жив у селі Вікняни. 6 березня 2022 року Микола Грушецький мобілізувався до лав Збройних сил України. Він служив у Червонограді Львівської області, мав звання старший сержант. У січні 2024 року під час медичного огляду у військовослужбовця виявили важку хворобу. Обстежувався і лікувався у військовому госпіталі Львова. Хвороба прогресувала. Згодом його скерували на ВЛК на придатність до військової служби. Потім чоловіка направили у Тлумацький ТЦК для проходження 12 квітня МСЕК, щоб він отримав військову групу. Але він не зміг пройти її повністю за станом здоров'я. 15 квітня його госпіталізували. А 25 квітня чоловіка вже не стало. Він помер у лікарні.

^[61]

16942

Лихолоз Володимир Володимирович

(«Баєр»)

42 роки, селище Степанівка поблизу Сум. У лавах ЗСУ був з 2015 року. Був головним сержантом медичної роти 95-ї бригади, головним сержантом медпункту батальйону. До останнього він переживав за своїх хлопців, що залишилися на передовій, бо його за станом здоров'я перевели до навчального центру, щоб навчати медиків, які теж мали рятувати життя, він став інструктором курсу стрільців рятівників CLS 151 НЦ. Протягом 2022-2023 років мав 5 контузій.

Не витримало серце внаслідок отриманих на війні травм і контузій. Похорон відбувся 28 квітня 2024 в Сумах ^[62]^[63]

16943

... 16954