Міжпарламентський союз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Міжпарламентський союз
фр. L'Union Interparlementaire
Заснована 1889
Штаб-квартира Женева
Веб-сайт http://www.ipu.org/
Inter-Parliamentary Union Members.png

Міжпарламентський союз - міжнародна організація, створена в 1889 році Фредеріком Пассі (Франція) та Рандалом Крімером (Велика Британія). Це був перший постійний форум для політичних багатосторонніх переговорів. Спочатку організація складалася з окремих парламентарів, але з тих пір перетворилася на міжнародну організацію парламентів суверенних держав. Національні парламенти 163 країн є членами союзу разом з 10 регіональними парламентськими асамблеями, які є асоційованими членами[1]. Союз має постійних спостерігачів в Генеральній Асамблеї ООН та загальний консультативний статус в Економічній і соціальній раді.

Історія[ред.ред. код]

Вісім провідних діячів з Міжпарламентського союзу отримали Нобелівську премію миру:

Початковою метою організації був арбітраж конфліктів. Союз зіграв важливу роль у створенні Постійної палати третейського суду в Гаазі. З часом, його основною місією стало сприяння демократії і міжпарламентського діалогу. Союз працював на створення установ на міжурядовому рівні, в тому числі Організації Об'єднаних Націй, організації, з якою він співпрацює в якій він має статус постійного спостерігача.

Численні органи висловили зацікавленість в можливості перетворення Міжпарламентського Союзу в Парламентську Асамблею ООН, серед них Комітет з демократії ООН, німецькийБундестаг та Соціалістичний інтернаціонал. Ліберальний інтернаціонал також притримується такої думки.

Штаб-квартира союзу була перенесена кілька разів з моменту її створення:

Члени і організації[ред.ред. код]

Члени[ред.ред. код]

  • Міжнародні парламентські асамблеї можуть бути допущені Радою керуючих в якості асоційованих членів.
  • Кожен парламент, утворений відповідно до законів суверенної держави, населення якого він представляє, і на території якого він функціонує може запросити членство в Міжпарламентському союзі. Рішення про прийняття до союзу повинне бути прийняте Радою керуючих.

Члени союзу зобов'язані передавати резолюції союзу в їхні парламенти, представляти їх своєму уряду, стимулювати їх реалізацію та інформувати секретаріат союзу часто та повно, наскільки це можливо, зокрема, у своїх щорічних доповідях, про зроблені кроки та отримані результати.

Асоційовані члени[ред.ред. код]

Учасниками парламентської асамблеї крім національних парламентів є:

Органи[ред.ред. код]

Headquarters of the IPU in Geneva (2010)

Органами Міжпарламентського союзу є:

  • Асамблея - збирається двічі на рік. Асамблея складається з парламентарії, призначених в якості делегатів від членів Союзу. Асамблея допомагає у своїй роботі комітетам, число яких і коло ведення визначаються Радою керуючихю Комітети, як правило, готують доповіді і проекти резолюцій для Асамблеї.
  • Рада керуючих - зазвичай проводить дві сесії на рік. Рада керуючих складається з трьох представників від кожного члена союзу. Термін повноважень члена Ради керуючих триває від однієї асамблеї до наступної і всі члени Ради керуючих повинні бути членів асамблеї. Рада керуючих обирає Голову Міжпарламентського союзу на три роки. Вона обирає членів Виконавчого комітету та призначає Генерального секретаря Союзу.
  • Виконавчий комітет - складається з Президента Міжпарламентського союзу, п'ятнадцяти членів, які належать до різних парламентів (обираються Радою керуючих; не менше дванадцяти обирається з числа членів Ради керуючих) та Президента координаційного комітету асоціації жінок-парламентарів. Тільки парламентарі з держав, де жінки мають як право голосу і право на участь у виборах, можуть потрапити до Виконавчого комітету. Виконавчий комітет є адміністративним органом Міжпарламентського союзу.
  • Секретаріат - включає сукупність співробітників організації під керівництвом Генерального секретаря Союзу.

Асоціація генеральних секретарів парламентів є консультативним органом Міжпарламентського союзу.

Обрані на посади[ред.ред. код]

  • Президентом Міжпарламентського Союзу є Абдельвахад Раді (Марокко), обраний на цей пост на три роки 19 жовтня 2011 на 189ій сесії Ради керуючих Міжпарламентського союзу в Женеві[2].
  • Генеральний секретар Союзу - Мартін Чунгонг (Камерун).
  • Президентом комітету з демократії та прав людини є О. K'єї-Менса-Бонсу (Гана).

Конференції[ред.ред. код]

Асамблея Міжпарламентського союзу (раніше відома як Міжпарламентська конференція) є основним органом, який виражає погляди Міжпарламентського союзу з політичних питань[3].

Країна Місто Рік Країна Місто Рік Країна Місто Рік
1 Париж Франція Франція 1889 46 Лондон Велика Британія Велика Британія 1957 91 Париж Франція Франція 1994
2 Лондон Велика Британія Велика Британія 1890 47 Ріо-де-Жанейро Бразилія Бразилія 1958 92 Копенгаген Данія Данія 1994
3 Рим Італія Італія 1891 48 Варшава Польща Польща 1959 93 Мадрид Іспанія Іспанія 1995
4 Берн Швейцарія Швейцарія 1892 49 Токіо Японія Японія 1960 94 Бухарест Румунія Румунія 1995
5 Гаага Нідерланди Нідерланди 1894 50 Брюссель Бельгія Бельгія 1961 95 Стамбул Туреччина Туреччина 1996
6 Брюссель Бельгія Бельгія 1895 51 Бразиліа Бразилія Бразилія 1962 96 Пекін КНР КНР 1996
7 Будапешт Австро-Угорщина Австро-Угорщина 1896 52 Белград Югославія Югославія 1963 97 Сеул Південна Корея Південна Корея 1997
8 Брюссель Бельгія Бельгія 1897 53 Копенгаген Данія Данія 1964 98 Каїр Єгипет Єгипет 1997
9 Христианія align=leftСполучене королівство
Швеції та Норвегії
1899 54 Оттава Канада Канада 1965 99 Віндхук Намібія Намібія 1998
10 Париж Франція Франція 1900 55 Тегеран Іран Іран 1966 100 Москва Росія Росія 1998
11 Відень Австро-Угорщина Австро-Угорщина 1903 56 Ліма Перу Перу 1968 101 Брюссель Бельгія Бельгія 1999
12 Сент-Луїс (Міссурі) США США 1904 57 Нью-Делі Індія Індія 1969 102 Берлін Німеччина Німеччина 1999
13 Брюссель Бельгія Бельгія 1905 58 Гаага Нідерланди Нідерланди 1970 103 Амман Йорданія Йорданія 2000
14 Лондон Велика Британія Велика Британія 1906 59 Париж Франція Франція 1971 104 Джакарта Індонезія Індонезія 2000
15 Берлін Німеччина Німеччина 1908 60 Рим Італія Італія 1972 105 Гавана Куба Куба 2001
16 Брюссель Бельгія Бельгія 1910 61 Токіо Японія Японія 1974 106 Уагадугу Буркіна-Фасо Буркіна-Фасо 2001
17 Женева Швейцарія Швейцарія 1912 62 Лондон Велика Британія Велика Британія 1975 107 Марракеш Марокко Марокко 2002
18 Гаага Нідерланди Нідерланди 1913 63 Мадрид Іспанія Іспанія 1976 108 Сантьяго Чилі Чилі 2003
19 Стокгольм Швеція Швеція 1921 64 Софія Болгарія Болгарія 1977 109 Женева Швейцарія Швейцарія 2003
20 Відень Австрія Австрія 1922 65 Бонн ФРН ФРН 1978 110 Мехіко Мексика Мексика 2004
21 Копенгаген Данія Данія 1923 66 Каракас Венесуела Венесуела 1979 111 Женева Швейцарія Швейцарія 2004
22 Берн Швейцарія Швейцарія 1924 67 Берлін НДР НДР 1980 112 Маніла Філіппіни Філіппіни 2005
23 Вашингтон
Оттава
США США
Canadian Red Ensign 1921-1957.svg Канада
1925 68 Гавана Куба Куба 1981 113 Женева Швейцарія Швейцарія 2005
24 Париж Франція Франція 1927 69 Рим Італія Італія 1982 114 Найробі Кенія Кенія 2006
25 Берлін Німеччина Німеччина 1928 70 Сеул Південна Корея Південна Корея 1983 115 Женева Швейцарія Швейцарія 2006
26 Лондон Велика Британія Велика Британія 1930 71 Женева Швейцарія Швейцарія 1984 116 Нуса-Дуа, Балі Індонезія Індонезія 2007
27 Бухарест Румунія Румунія 1931 72 Женева Швейцарія Швейцарія 1984 117 Женева Швейцарія Швейцарія 2007
28 Женева Швейцарія Швейцарія 1932 73 Ломе Того Того 1985 118 Кейптаун Південно-Африканська Республіка Південно-Африканська Республіка 2008
29 Мадрид Іспанія Іспанія 1933 74 Оттава Канада Канада 1985 119 Женева Швейцарія Швейцарія 2008
30 Стамбул Туреччина Туреччина 1934 75 Мехіко Мексика Мексика 1986 120 Аддіс-Абеба Ефіопія Ефіопія 2009
31 Брюссель Бельгія Бельгія 1935 76 Буенос-Айрес Аргентина Аргентина 1986 121 Женева Швейцарія Швейцарія 2009
32 Будапешт Угорщина Угорщина 1936 77 Манагуа Нікарагуа Нікарагуа 1987 122 Бангкок Таїланд Таїланд 2010
33 Париж Франція Франція 1937 78 Бангкок Таїланд Таїланд 1987 123 Женева Швейцарія Швейцарія 2010
34 Гаага Нідерланди Нідерланди 1938 79 Гватемала Гватемала Гватемала 1988 124 Панама Панама Панама 2011
35 Осло Норвегія Норвегія 1939 80 Софія Болгарія Болгарія 1988 125 Берн Швейцарія Швейцарія 2011
36 Каїр Єгипет Єгипет 1947 81 Будапешт Угорщина Угорщина 1989 126 Кампала Уганда Уганда 2012
37 Рим Італія Італія 1948 82 Лондон Велика Британія Велика Британія 1989 127 Квебек Канада Канада 2012
38 Стокгольм Швеція Швеція 1949 83 Нікосія Кіпр Кіпр 1990 128 Кіто Еквадор Еквадор 2013
39 Дублін Ірландія Ірландія 1950 84 Пунта-дель-Есте Уругвай Уругвай 1990 129 Женева Швейцарія Швейцарія 2013
40 Стамбул Туреччина Туреччина 1951 85 Пхеньян Північна Корея Північна Корея 1991 130 Женева Швейцарія Швейцарія 2014
41 Берн Швейцарія Швейцарія 1952 86 Сантьяго Чилі Чилі 1991 131 Женева Швейцарія Швейцарія 2014
42 Вашингтон США США 1953 87 Яунде Камерун Камерун 1992 132 Ханой В'єтнам В'єтнам 2015
43 Відень Австрія Австрія 1954 88 Стокгольм Швеція Швеція 1992
44 Гельсінкі Фінляндія Фінляндія 1955 89 Нью-Делі Індія Індія 1993
45 Бангкок Таїланд Таїланд 1956 90 Канберра Австралія Австралія 1993

Поправки до Статуту[ред.ред. код]

Будь-яка пропозиція про внесення поправок до Статуту повинна бути представлена письмово до Секретаріату Союзу, принаймні за три місяці до засідання Асамблеї. Секретаріат негайно повідомляє про всі такі пропозиції членів Союзу. Розгляд таких запропонованих поправок автоматично включений до порядку денного Асамблеї.

Вислухавши думку Ради керуючих, виражену простою більшістю голосів, асамблея приймає рішення про такі пропозицій у дві третини голосів.

Міжпарламентський союз та ООН[ред.ред. код]

Міжпарламентський сою відзначав 50-річчя ООН шляхом проведення спеціальної сесії в Залі Генеральної Асамблеї до початку сесії, де вони запланували тіснішу співпрацю з Організацією Об'єднаних Націй. Резолюція Генеральної Асамблеї ООН, яка була прийнята в ході цієї сесії попросила Генерального секретаря дати цьому хід. Міжпарламентський союз та та Генеральний секретар ООН підписали 24 липня 1996 угоду, згодом ратифіковану резолюцією Генеральної Асамблеї ООН, де Організація Об'єднаних Націй визнає Міжпарламентський союз в якості всесвітньої організації парламентів. Відповідно до цієї резолюції, Генеральний секретар представив доповідь. Цей звіт детально описував заходи, які були прийняті, в тому числі відкриття відділення зв'язку в Нью-Йорку, а також співробітництво з таких питань, як забезпечення представницької демократії. Генеральна Асамблея прийняла резолюцію, в якій просто заявила, що вона "сподівається на подальшу тісну співпрацю"

В 1999 Генеральна Асамблея прийняла декларацію «Парламентське бачення міжнародного співробітництва на зорі третього тисячоліття" і закликала Генерального секретаря вивчити нові шляхи, в якому відносини могли б бути посилені.

19 листопада 2002 Міжпарламентському союзу було надано статус спостерігача в Генеральній Асамблеї.


У резолюції 59/19, Про співпрацю між Організацією Об'єднаних Націй та Міжпарламентським союзом, Генеральна Асамблея ООН приймає до уваги рекомендації щодо більш систематичного залучення парламентаріїв у роботу ООН[4].

У підсумковій декларації другої Всесвітньої конференції спікерів парламентів, що відбулася в штаб-квартирі ООН в вересні 2005 року, була озаглавленао Подолання дефіциту демократії в міжнародних відносинах: підвищення ролі парламенту[5]

У резолюції, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН, 61/6, Про співпрацю між Організацією Об'єднаних Націй та Міжпарламентським союзою від 27 листопада 2006, вона закликає до подальшого розвитку річних парламентських слуханнях в ООН та інші спеціалізовані парламентські зустрічі в контексті великих нарад ООН[6].

Щороку під час осінньої сесії Генеральної Асамблеї, Міжпарламентський союз організовує парламентські слухання [7].

ООН та Міжпарламентський союз тісно співпрацюють в різних областях:мир і безпека, економічний і соціальний розвиток, міжнародне право, права людини, демократія і гендерні питання, але Міжпарламентський союз не отримав статус допоміжного органу Генеральної Асамблеї ООН.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Члени Союзу на офіційному сайті Міжпарламентського Союзу
  2. 189та сесія Ради керуючих на офіційному сайті
  3. Асамблеї на офіційному сайті Міжпарламентського союзу(англ.)
  4. Resolution adopted by the General Assembly, 17 грудня 2004(англ.)
  5. Bridging the democracy gap in international relations: A stronger role for parliaments UNO Second World Conference of Speakers of Parliaments, New York, 7 to 9 September 2005(англ.)
  6. Resolution 61/6: Cooperation between the United Nations and the Inter-Parliamentary Union, 27 November 2006, at IPU official website(англ.)
  7. Cooperation with the UN: hearings at IPU official website(англ.)