Цибуля порей
| Цибуля порей | ||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Цвітіння
|
||||||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||||||||||
| Allium porrum L. |
||||||||||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||||||||||
|
Цибуля порей (лат. Allium porrum) — багаторічна трав'яниста рослина, представник роду Цибуля (Allium) родини Цибулевих.
Зміст |
Поширення та екологія [ред.]
Батьківщина — Передня Азія, звідки цей вид цибулі потрапив до Середземномор'я, на території якого і зараз зустрічається його дикоросла форма — цибуля виноградна (Allium ampeloprasum). Культурний же вигляд, ймовірно, розвинувся з нього давно, оскільки у Стародавньому Єгипті цибуля вже була однією з найважливіших овочевих культур. Він був відомий в античні часи в Греції та Римі. В середні віки його обробляли вже по всій Європі.
Вирощується по всьому світі — у Європі, в середземноморських країнах, в Північній Америці. Найбільшу його кількість вирощує Західна Європа, в першу чергу Франція. В Україні порей вирощують по всій території.
Морфологія [ред.]
Цибулина позбавлена цибулин або з небагатьма цибулинами. Стебло виходить з середини цибулини. Листя лінійно-ланцетове, чохол з довгим носиком. Парасолька велика, кулевидна; оцвітина білувата або рідше рожева, з трошки шорсткими листочками. Нитки тичинок довші за оцвітину, внутрішні трьохроздільні. Квітне у період з червня по липень. Плоди дозрівають в серпні-вересні.
Біологічні особливості [ред.]
У перший рік життя утворює потужну кореневу систему, велику кількість плоского та довгого (40-60 см) листя, розташованого віялом, білу помилкову цибулину завдовжки 10-12 см та діаметром 2-8 см, яка переходить у ясно-зелене помилкове стебло заввишки до 80 см. На другий рік формується квітконосне стебло (стрілка) заввишки до 2 метрів та насіння. Квітки у порею дрібні, рожеві та білувато-рожеві, зібрані у суцвіття — зонтик, спочатку закриту чохлом. Запилення перехресне. Насіння має 3 грані, зморшкувате, зовні нагадує насіння цибулі. Зберігаються до 2-4 років.
Порей — холодостійка культура. Дорослі рослини при їх підгортанні та утепленні торфом або тирсою зимують в умовах середньої смуги, особливо у снігові зими. Вимогливий до вологи, віддає перевагу суглинним, високогумусним заплавним ґрунтам. Важкі глинисті та легкі піщані ґрунти, а також занадто вологі та кислі для порею непридатні. Розмножується насінням. У центральних і північних районах використовують розсадний метод. У південних районах переважна безрозсадна культура (висів насіння у відкритий ґрунт).
Районують 2 сорти порею — Карантанський та Сизокрил. Застосовують також сорти і гібриди нідерладськой селекції. Найнебезпечніший шкідник — цибульна муха.
Хімічний склад [ред.]
Рослина відрізняється високим вмістом солей калія, кальцію, заліза, фосфору, сірки, магнію. У рослині є ефірне масло, до складу якого входять сірка, білкові речовини, вітаміни — аскорбінова і нікотинова кислоти, тіамін, рибофлавін, каротин. Містить 40 мг% аскорбінової кислоти, 2 мг% каротину, 6% цукру[1]. На 2-3-й рік галузиться, утворюючи на підземному пагіні до 40 гілок[1]. Порей володіє коштовною властивістю, якою не володіють жодні інші овочеві культури: при зберіганні кількість аскорбінової кислоти у вибіленій частині підвищується більш, ніж в півтора рази.
У їжу використовують потовщене стебло і листя у свіжому, сушеному і тушкованому вигляді.
Порей позитивно впливає на діяльність печінки, корисний при захворюванні на ревматизм і подагру[1].
Вирощування [ред.]
Росте на чорноземних, дерново-підзолистих, досить зволожених ґрунтах. Для зимового використання його виколюють восени і зберігають у підвалі, встановлюючи рослини впритул і присипаючи піском. У таких умовах він добре зберігає товарні якості і продовжує накопичувати вітамін С. Рослини, що залишилися в ґрунті добре перезимовують і рано навесні починають рости. Їх викопують у міру потреби.
Розмножують цибулю-порей розсадним і безрозсдним способами. Розсаду (60-денну) висаджують в ґрунт в квітні з міжряддями 60, відстанями в ряді 12-15 см. Насіння висівають навесні і влітку з такою ж шириною міжрядь. Після проривки рослини в ряду залишають на відстані 10-12 см. Обов'язковим агротехнічним прийомом є підгортання рослин для отримання щільних вибілених стебел. У перший рік культури прибирають у серпні — вересні, а в слідуючий — в травні — червні.
Урожайність становить 6,5-8 кг з 1 м² [1]. Кращими є сорти Карантанський і Болгарський [1].
Галерея [ред.]
-
Дві квітучі головки
-
В значній мірі на квітучій головці видно розкриті квіти, а також а також утворення коробочок з насінням.
-
Квітуча головка цибулі-порей при запиленні джмелями
-
Комерційна пропозиція цибулі-порей на ринку
