Табачник Ян

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ян Табачник
Я́ків Пі́невич Таба́чник
Табачник, Ян Петрович 0016 Чуприна Вадим А.jpg
Народився 31 липня 1945(1945-07-31) (72 роки)
Чернівці
Громадянство Україна Україна
Національність Єврей
Діяльність політик, музикант і композитор
Alma mater Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького
Партія Партія регіонів
Нагороди
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Заслужений артист України
Україна Народний депутат України
5-го скликання
Партія регіонів 2006 р. 2007 р.
Україна Народний депутат України
6-го скликання
Партія регіонів 2007 р. 2012 р.
Україна Народний депутат України
7-го скликання
Партія регіонів 12 грудня 2012 27 листопада 2014

Ян Табачник (справжнє ім'я Я́ків Пі́невич Таба́чник[1]; нар. 31 липня 1945, Чернівці) — радянський та український акордеоніст і політик. Народний артист України (1994). Народний депутат України кількох скликань, генеральний продюсер та ведучий Міжнародного телевізійного проекту "Маю честь запросити", засновник фестивалів-конкурсів "Володимир Крайнєв запрошує" та AccoHoliday, президент Вищої ліги метрів світового акордеону.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 31 липня 1945 року у м. Чернівці у єврейській родині. Освіту здобував у Чернівецькому культурно-просвітньому училищі (1970), на музично-педагогічному факультеті Мелітопольського державного педагогічного інституту (1985—1990) та юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка (2011).

  • 1964—65 — артист Астраханської обласної, згодом — Калмицької державної філармонії.
  • 1965—66 — музикант-інструменталіст Аджарського відділу Грузинської державної філармонії.
  • 1967—68 — акордеоніст, Держфілармонія ПБК; соліст джаз-оркестрів Марка Горєліка та Шико Аранова.
  • 1968—69 — повертається до Чернівців, де протягом восьми років працює директором РБК Першотравневого району.
  • 1979—94 — на запрошення Запорізької обласної філармонії переїздить до м.Запоріжжя, де створює та стає художнім керівником фольклорного ансамблю «Сурми», групи «Новий день» та інструментального колективу "РИФФ".
  • 1995 — створює в Одесі Муніципальний театр музики Яна Табачника.
  • 1997—98 — професор кафедри народних інструментів Київського національного університету культури та мистецтв. Має почесні професорські звання у кількох музичних вишах, серед яких Тель-Авівська та Донецька консерваторії.
  • З 2000 року — заступник голови опікунської ради Всеукраїнського Фонду «Надії і Добра».
  • У 2000-му році створив у Києві Міжнародний творчий центр Яна Табачника, найуспішнішими проектами якого є телевізійне шоу "Маю честь запросити", яке виходило на українському телебаченні протягом 20 років і яке за цей час подивилися 700 мільйонів глядачів у різних країнах світу, та щорічний Міжнародний конкурс-фестиваль професійного виконавського мистецтва AccoHoliday, в якому взяли участь молоді акордеоністи, виконавці як естрадно-джазової, так і класичної музики, з понад 40 країн світу.

Із 1987 року Ян Табачник виступав із сольними концертами в Австрії, Фінляндії, Польщі, у 90-ті неодноразово гастролював у США, Канаді, Німеччині, Австралії, Великій Британії, Ізраїлї та інших країнах. Став лауреатом численних конкурсів і фестивалів, привіз в Україну визнану єврейським світовим співтовариством нагороду "Золота менора". Пострадянський простір об'їздив від Кушки до Діксона, від Сахаліну до Карпат, що підтверджує колекція концертних афіш музиканта, найстарішою з яких 60 років. 

Із 1976 року випустив п'ять дисків-гігантів на Всесоюзній фірмі "Мелодія". У створенні записів брали участь симфоджазові колективи, бенди та бігбенди. Випустив 10 компакт-дисків, у двох із яких є автором музики і текстів пісень. Пісні Яна Табачника брали до свого репертуару Йосип Кобзон, Вахтанг Кікабідзе, Людмила Гурченко, Валентина Толкунова та інші відомі артисти. У Музеї гармоніки Альфреда Мірека творчості Яна Табачника присвячений один зі стендів експозиції.

Нагороди та звання[ред.ред. код]

Заслужений артист УРСР (1989). Народний артист України (1994).

Кавалер ордена князя Ярослава Мудрого V ст. Повний кавалер ордена "За заслуги". Повний кавалер ордена Святого Станіслава. Нагороджений орденом "Суспільне визнання" III ст., Золотим хрестом "Меценати Батьківщини", Має нагороди Уповноваженого з прав людини України, СБУ, МВС та Міністерства транспорту України, спецпідрозділу "Альфа", прикордонних військ України, медаль "За ліквідацію наслідків аварії на ЧАЕС" II ст.

Удостоєний престижних зарубіжних премій і нагород, в числі яких Золота медаль держави Ізраїль, Президентський орден "Сяйво" (Грузія), орден Петра Великого I ст. (Росія), орден царя Соломона Мудрого, орден Святого Володимира I ст., Орден Горчакова I ст., Орден Дмитра Донського, золотий орден Миколи Чудотворця I ст., Орден Святого князя Олександра Невського I ст., Орден Михайла Ломоносова та інші. Має звання-титули "Маестро "Золотий акордеон ","Гранд-маестро ", нагороду Legenda viva ("Жива легенда ") і іменну зірку на Алеї зірок міста Києва.

Лауреат Міжнародної премії імені Сіді Таль. Почесний громадянин міст Чернівці та Мелітополь. Увійшов до сотні знаменитих євреїв світу, народжених в Україні.

Депутатська діяльність[ред.ред. код]

Депутат Верховної Ради 5-го скликання з 04.2006 від Партії регіонів, № 20 в списку.

У 2007—2012 — Депутат Верховної Ради 6-го скликання з 11.2007 від Партії регіонів, № 20 в списку. На час виборів: народний депутат України, член ПР. 10 серпня 2012 року у другому читанні проголосував за Закон України «Про засади державної мовної політики».

У 2012—2014 — Депутат Верховної Ради 7-го скликання.

Входив до комітету з боротьби з організаційної злочинністю і корупцією. У політику, за словами музиканта, його привела громадська діяльність: Ян Табачник був заступником голови опікунської ради Всеукраїнського благодійного фонду Надії і Добра, діяльністю якого опікувалася перша леді України Людмила Кучма. Працюючи з фондом, Ян Табачник об'їздив з концертами і гуманітарною допомогою більше сотні дитячих будинків та шкіл-інтернатів України, а також виправно-трудові колонії, в тому числі для неповнолітніх злочинців. Для деяких в'язнів музикант добився перегляду справ і допоміг повернутися до нормального життя.

Є ініціатором створення й очільником клубу "Маю честь", члени якого придбали 35 будинків для багатодітних та малозабезпечених українських сімей. У 2008 році до 600-річчя Чернівців подарував рідному місту пам'ятний знак. Автор унікальної роботи - видатний скульптор Зураб Церетелі.

Родина[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — 700 с. — ISBN 5-88500-071-9. — С. 572.
  • Гусар Ю. Пам'ятник місту — від Яна Табачника / Юхим Гусар // Буковинське віче. — 2010. — 2 лип. — С. 3.
  • Табачник Ян Петрович // Богайчук М. А. Література і мистецтво Буковини в іменах: словник-довідник / Микола Богайчук. — Чернівці: Букрек, 2005. — С. 260.
  • Табачник Ян // Гусар Ю. Буковинський календар. Ювілеї-2008 / Юхим Гусар. — Чернівці: Правдивий поступ, 2008. — С. 121.
  • Коротич, Виталий Алексеевич. Доигрался: страницы жизни Яна Табачника. — К. : Мистецтво, 2005. — 208 с.
  • Табачник, Ян. Неуслышанные молитвы/ Литературная запись М.Маслия. — Черновцы: Букрек, 2011. — 396 с.
  • Табачник, Ян. Без аплодисментов. — Черновцы: Букрек, 2015. — 255 с.

Посилання[ред.ред. код]