Гарбузо́ва ка́ша, або гарбузя́на ка́ша — страва, виготовлена із гарбуза. Як і будь-яка інша каша, страва вариться. Переважно варять гарбузову кашу на воді чи на молоці і додають масло. Досить часто додають цукор. У неї, окрім посіченої м'якоті гарбуза, також додають крупу (рис, пшоно,[1]манну крупу (манку) або кукурудзяну крупу (ту, з якої варять мамалигу)).
В Україні гарбузи вирощували у кожному без винятку селянському господарстві. Печений або варений гарбуз споживали майже цілорічно — завдяки можливості тривалого зберігання. Гарбузову кашу готували у такий спосіб: очищений від насіння та шкірки гарбуз різали на невеликі шматки, заливали коров'ячим, а в піст маковим чи конопляним молоком і варили до готовності. Приварене пшоно з'єднували з вареним гарбузом в однаковому співвідношенні, розмішували й запікали. Готували гарбузову кашу і запечену з яйцями — запіканку, бабку.[2]
Запечена гарбузова каша була атрибутом недільного меню, а звичайну готували на повсякдень. У наші дні цю страву готують також із рисом або манною крупою.[2]
↑ абГарбузова каша // Українська минувшина. Ілюстрований етнографічний довідник / 2-е вид. А. П. Пономарьов, Л. Ф. Артюх, Т. В. Косміна та ін. — Київ: Либідь, 1994. — С. 84. — 256 с. — ISBN 5-325-00592-8.
Україна
