Анексія Криму Росією (2014)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Окупація Криму Росією (2014))
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Анексія Криму
Частина Російської збройної агресії проти України (з 2014)
Location UK-Crimea-RU.PNG
Розташування у Європі України (зелений), Криму (темно-зелений) та РФ (червоний)
Дата: 20 лютого 2014 року — триває
Місце: Україна Україна:
Flag of Crimea.svg Автономна Республіка Крим
Flag of Sevastopol.svg Севастополь
Результат:
Сторони
Росія Росія

АР Крим Верховна Рада АРК

Україна Україна
Лідери
Росія Володимир Путін

Росія Сергій Шойгу
АР Крим Сергій Аксьонов
АР Крим Володимир Константинов
Олексій Чалий

Україна Олександр Турчинов

Україна Сергій Куніцин
Мустафа Джемілєв
Рефат Чубаров

Сили
Збройні формування:

Формування громадян:

Збройні формування:

Формування громадян:

Патріотично налаштовані кримчани

Втрати
5 кораблів для блокади озера Донузлав[1] Загиблі: 2 цивільних,
2 військовики
Поранені: 2 військовики.
Зниклі безвісти: 2 цивільних.[2]

Окупація Автономної Республіки Крим та м. Севастополя Росією — збройна агресія Росії[3], спрямована на насильницьке протиправне відторгнення Кримської автономії та Севастополя від України та їх приєднання до Російської Федерації на правах суб'єктів Російської Федерації, що було здійснено протягом березня 2014 року.

Насильницька анексія Криму не визнається українською державою[4], не визнається Генеральною асамблеєю ООН[5], ПАРЄ[6][7][8], ПА ОБСЄ[3], а також суперечить рішенню Венеційської комісії, натомість російською владою трактується як «повернення Криму до Росії». Згідно з Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» територія Кримського півострова внаслідок російської окупації вважається тимчасово окупованою територією.

У кінці лютого — початку березня 2014 перекинуті з Росії і кримських баз Чорноморського флоту РФ війська без розпізнавальних знаків окуповували Кримський півострів. Також було створено збройне формування з російських «козаків», яке називало себе «самооборона Криму». 16 березня 2014 на території Криму і міста Севастополя пройшов псевдореферендум про статус півострова, за сфальсифікованими результатами якого Росія включила Крим до свого складу. Ні Україна, ні Європейський Союз, ні США не визнали це голосування і вважають, що Крим Росія анексувала.

Пятрас Вайтєкунас, посол Литви в Україні у 2010-2014 роках, колишній міністр закордонних справ Литви, Представник Ради послів країн Євросоюзу, делегований у лютому—березні 2014 року до Криму для спостереженняя за ситуацією: «Крим без крові став успіхом і порятунком для України. Ті, хто керував країною у той час, переграли Путіна, не надавши йому можливості розв'язати повномаштабну війну, до якої Україна тоді була зовсім не готова.» [9]
Оригінальний текст(рос.)
«Крым без крови стал успехом и спасением для Украины. Те, кто руководил страной в тот период, переиграли Путина, не дав ему возможности развязать полномасштабную войну, к которой Украина тогда была совершенно не готова.»

У серпні «голова» «Ради міністрів Республіки Крим» Сергій Аксьонов промовився, що ініціатором анексії Криму був особисто Путін[10]. За даними соцопитування, проведеного з 8 по 18 лютого 2014 Київським міжнародним інститутом соціології, 41 відсоток жителів Криму бажають входження автономії до складу Росії[11]. 6 березня 2014 на сайті телеканалу ATR був проведений інтернет-референдум, під час якого можна було висловити свою думку щодо приєднання Криму до РФ. Більшість людей, які взяли участь у голосуванні, висловилась проти. [12] Але вже 7 березня російські військові у Криму відключили від інтернету перший кримськотатарський телеканал ATR. У той же час, проведене 2013 року опитування Всеросійського центру вивчення громадської думки показало, що 56 % росіян вважають Крим російською землею[13].

Етнічний склад Криму згідно з даними Всеукраїнського перепису населення 2001 р.
Блокування військових частин ЗС України під час захоплення Криму Росією у лютому-березні 2014

Передісторія

Докладніше: Історія Криму
Населення Таврійської губернії згідно з переписом 1897 р.

Кримський півострів став частиною Росії у квітні 1783. До цього моменту на території півострова існувало Кримське ханство, яке протягом останніх трьох століть (з 1475 по 1774) було васалом Османської імперії. У 1774, в результаті російсько-турецької війни між Російською та Османською імперіями було підписано Кючук-Кайнарджійський договір, який надавав незалежність Кримському ханству від останньої. Під контролем Росії опинилися фортеці Кінбурн, Єнікале, Азов та Керч; Росія де-факто почала контролювати півострів. 8 квітня 1783 Катерина ІІ ліквідувала Кримське ханство, видавши відповідний маніфест, після чого Крим з контрольованої території перетворився на частину Російської імперії. У квітні 1918 Україна здійснила першу вдалу спробу встановити контроль над Кримом: подолавши Сальківський міст і прорвавши оборону «червоних», українська армія під командуванням Петра Болбочана 22 квітня зайняла Джанкой, а 24 квітня — Сімферополь. Під контроль України поступово почав переходити Чорноморський флот, 29 квітня 1918 року в Севастополі переважна більшість кораблів Чорноморського флоту підняла український прапор.[14] Однак через конфлікт із німецьким командуванням, яке не було зацікавлене у переході Криму та Чорноморського флоту під юрисдикцію України, Армія УНР була вимушена залишити Кримський півострів.[15] У вересні 1918 гетьман П. Скоропадський добився від Німеччини фактичної згоди на те, щоб Кримський півострів увійшов до складу Української Держави як автономна одиниця. Проте зміна направленості політичного вектора України в сторону небільшовицької Росії та повстання під проводом С. Петлюри проти Скоропадського перекреслили всі зусилля України в цьому напрямку.[16][17] 17 листопада 1920 більшовицькі війська витіснили армію Врангеля з Криму (з літа 1919 і до цього моменту Крим знаходився під постійним контролем білогвардійців[18]) та встановили остаточний контроль над півостровом.[19] 18 жовтня 1921 утворено Кримську АРСР. 25 червня 1946, згідно з указом Президіума Верховної Ради СРСР Кримська АРСР отримала статус області та була включена до складу РРФСР.[20][21][22] 19 лютого 1954 Кримську область було передано РРФСР до складу Української РСР, відповідне рішення було ухвалено Президією Верховної Ради СРСР.[23][24]

Серйозні протиріччя між Україною та Росією щодо Криму почалися в 1992. Росія почала активно перешкоджати процесові переходу Чорноморського флоту під контроль України, застосовуючи як контррозвідувальні (перешкоджання зв'язку, радіоперехоплення), так і навіть локальні силові заходи. Проте частина Чорноморського флоту все ж перейшла на бік України. Найболючішим для Росії стало прийняття української присяги особовим складом військової комендатури Севастопольського гарнізону, яке відбулося 9 липня 1992. Це спровокувало Росію на відповідні заходи: вже наступного дня комендатуру захопила російська десантно-штурмова група.

У вересні 1993 відбувся ще один інцидент — українські піхотинці зіткнулися з російською береговою охороною, в результаті чого поранили трьох росіян. Звинувативши Україну в намаганні присвоїти собі Чорноморський флот, Росія запустила процес відокремлення Криму від України, роздаючи російські паспорти працівникам об'єктів Чорноморського флоту та ведучи антиукраїнську інформаційну кампанію по всій території Криму. В січні 1994 Юрій Мєшков, який на той час обіймав посаду «президента» Криму, закликав Росію включити до свого складу Крим.

Україна ввела на територію Криму велику кількість (близько 60 тисяч) солдатів Національної гвардії та прикордонних військ, після чого ситуація стабілізувалася. 10 червня 1994 Україна та Росія домовилися про поділ Чорноморського флоту.[25]

30 вересня 2003 між Україною та РФ розгорівся конфлікт, причиною якого стало зведення Росією дамби в Керченській протоці; вона повинна була з'єднати станцію Тамань (Краснодарський край, РФ) з островом Тузла, який з січня 1941 в адміністративному відношенні входить до складу Криму. Таким чином Росія мала намір поширити свій суверенітет на острів Тузла, порушивши територіальну цілісність України. В листопаді 2003 конфлікт вдалося владнати, хоча обидві сторони вже почали готуватися до збройного протистояння.[26]

21 квітня 2010 Україна, Президентом якої на той час був В. Янукович, уклала з Росією угоду, згідно з якою перебування Чорноморського флоту РФ у Криму подовжено до 2042 року. Метою цієї угоди для України було отримання знижки на російський газ.

Перебування Чорноморського флоту РФ у Криму стало «бомбою сповільненої дії», адже він відігравав головну роль у розповсюдженні проросійських настроїв серед жителів Криму. Дуже значну роль відіграв він і в ході анексії Криму РФ.[27]

«Приводом» для введення російських військ до Криму стало начебто звернення Віктора Януковича до В. Путіна, у якому висловлювалося прохання відновити конституційний лад в Україні за допомогою Збройних сил Росії[28]. Фотокопію оригіналу звернення Януковича оприлюднив посол Росії при ООН Віталій Чуркін на засіданні Ради безпеки 3 березня:

Як законно обраний президент України заявляю: події на Майдані, незаконне захоплення влади в Києві привели до того, що Україна опинилася на порозі громадянської війни. У країні панують хаос і анархія. Життя і безпека людей, особливо на південному сході і в Криму, під загрозою. Під впливом західних країн здійснюються відкритий терор і насильство. Люди переслідуються за політичною і мовною ознаками.

У цьому зв'язку звертаюся до президента Росії Володимира Володимировича Путіна з проханням використовувати збройні сили Російської Федерації для відновлення законності, миру, правопорядку, стабільності, захисту населення України.

Віктор Янукович, 1 березня 2014 року[29].

Оригінальний текст(рос.)
Как законно избранный президент Украины заявляю: события на Майдане, незаконный захват власти в Киеве привели к тому, что Украина оказалась на пороге гражданской войны. В стране царят хаос и анархия. Жизнь и безопасность людей, особенно на юго-востоке и в Крыму, под угрозой. Под воздействием западных стран осуществляются открытый террор и насилие. Люди преследуются по политическому и языковому признакам.

В этой связи обращаюсь к президенту России Владимиру Владимировичу Путину с просьбой использовать вооруженные силы Российской Федерации для восстановления законности, мира, правопорядка, стабильности, защиты населения Украины.

Виктор Янукович, 1 марта 2014 года.

У інтерв'ю 2 квітня Янукович підтвердив, що російські війська були введені до Криму на його прохання задля захисту громадян України:

Я це зробив не випадково, тому що я сам став об'єктом нападу бандитів. Адже по всій країні стали роз'їжджати озброєні банди, вони, в тому числі, переслідували і мене, стріляли по моєму кортежу, поранили мого офіцера. Я це сказав і попросив не випадково, тому що це розгул бандитів, що мають коріння фашистські, потрібно про це прямо говорити[30].

5 березня прес-секретар МЗС України наголосив, що Янукович не мав права самостійно звертатись до президента Росії з проханням використовувати збройні сили іншої країни. За законодавством України подібне рішення могло бути прийнятим лише за умови наявності пропозиції з боку РНБО та за підтримки Верховної Ради[31].

Ця версія екс-президента України[32] не вкладається в рамки логіки і закону[33], оскільки масштабна, спланована[34] військова операція[35], якою безумовно було російське вторгнення[36][37], розпочалась задовго до самого звернення Януковича[38].

Українські історики та політики передбачали подібний розвиток подій ще 2008 року, під час конфлікту між Росією та Грузією. Експерти вказували на те, що Російській Федерації потрібен лише привід для того, щоб почати анексію півострова. Саме таким приводом і стали події на Євромайдані[39].

Історія

Вторгнення російських бойовиків

Реверс медалі «За повернення Криму»

Анексія Кримського півострова армією РФ розпочалася 20 лютого 2014.[40] В цей час на посаді Президента України перебував Віктор Янукович. Даний факт спростовує заяви російської влади, згідно з якими процес «повернення» Криму Росії розпочався 22 лютого 2014 та був спричинений фактичним позбавленням В. Януковича найвищої державної посади України. Підтвердженням цьому є також медаль «За повернення Криму», на якій датою початку анексії Кримського півострова вказано саме 20 лютого 2014.[41]

Пономарьов Ілля Володимирович, російський політичний діяч, депутат Державної думи Росії (фракція «Справедлива Росія»), стверджує, що керівництво анексією Криму було доручено міністру оборони Сергію Шойгу і помічникові Володимира Путіна Владиславу Суркову[42]

Після самоусунення від влади президента України Віктора Януковича сепаратистські настрої в Криму вибухнули з новою силою. 23 лютого в Севастополі відбувся 20-тисячний мітинг, на якому було прийнято рішення не перераховувати у Київ податки, а міським головою проголошено громадянина Росії О. Чалого[43]. 25 лютого акції сепаратистів були проведені перед Кримським парламентом[44]. В ніч на 27 лютого парламент та уряд Криму захопили невідомі бойовики і вивісили над ними прапор РФ[45]. Захоплення будівлі невідомими, однак, не завадило зібратися депутатам Верховної ради і ухвалити рішення про призначення референдуму щодо статусу Криму[46] Того ж дня було захоплено аеропорт «Бельбек» у Севастополі, зупинено поромну переправу в Керчі. Майже одночасно (28.02 — 02.03.2014) розпочалося блокування російськими військовими без розпізнавальних знаків (т. зв. «зелені чоловічки», або «ввічливі люди») українських військових частин і об'єктів на півострові; було захоплено Сімферопольський аеропорт. Деякі з військових містечок були захоплені штурмом. Українські військові збройного опору не чинили, в багатьох випадках завдяки позиції своїх командирів, які, як виявилося пізніше, були заздалегідь завербовані російськими спецслужбами і невдовзі були прийняті на службу в окупаційну армію на керівні посади. (Слід зазначити, що на службу до російських окупантів перейшли майже всі державні службовці України: співробітники СБУ, міліції, МНС, судді, прокурори та ін.).

Такі настрої в Криму виявилися майже повністю зрежисованими Кремлем. Це підтвердив російський бойовик Ігор Гіркін. За його словами, голосування депутатів Верховної ради АРК за відставку тодішнього прем'єр-міністра Криму Анатолія Могильова та проведення «референдуму» проводилося під прямим тиском російських військових та працівників спецслужб. При цьому Гіркін заперечує те, що характер підтримки окупантів з боку кримських чиновників та простих людей був добровільним.[47]

1 березня самопроголошений[48][49] «голова Ради міністрів АР Крим» Сергій Аксьонов[50] звернувся до Путіна посприяти у «забезпеченні миру і спокою» на території Криму.[51] У відповідь того ж дня Президент РФ Російський президент відправив до Ради Федерації пропозицію про введення російських військ у Крим. Обидві палати Державної думи 1 березня 2014 р. об 17:20 проголосували за введення російських військ на територію України, і в Крим зокрема.[51]

Починаючи з 1 березня російські війська починають масштабні силові акції, спрямовані на блокування українських військових баз на території Криму, захоплення адміністративних приміщень, контроль транспортних магістралей та інших стратегічно важливих об'єктів. 2 липня 2014 року Парламентська асамблея Організації з безпеки і співробітництва в Європі визнала такі дії Росії військовою агресією, неспровокованою і заснованою на абсолютно безпідставних припущеннях і приводах[3].

Крім того, російські десантники захоплювали об'єкти у Криму у формі «Беркута», про це вказують фотографії самих десантників. зроблені у захоплених державних установах АР Крим, які вдалося дістати з їхніх акаунтів у соціальних мережах. Так, на фото, які, як пише Українська правда, дістав журналіст, зображені бійці 31-окремої десантно-штурмової бригади, яка брала участь у захопленні Криму. При цьому солдати частину завдань виконували у формі «Беркута».[52]

16 березня окупаційною владою було проведено т. зв. «референдум» про незалежність АР Крим, яким вона намагалась легітимізувати захоплення іноземної території. 18 березня у Москві Президентом Росії Володимиром Путіном спільно з самопроголошеними Головою Ради Міністрів АРК Сергієм Аксьоновим, спікером Верховної Ради АРК Володимиром Константиновим, та головою Севастопольської МДА Олексієм Чалим підписано Договір про прийняття Республіки Крим до складу Росії.

Блокування віськових частин продовжувалось загалом до 19-24 березня, після чого вони здалися або були захоплені. Особовому складу була надана можливість залишити окупований півострів, також почалася евакуація військової техніки (яка була припинена після початку російської агресії на Донбасі у квітні 2014). Всього МО України відрапортувалось про 4 000 військовослужбовців, які вийшли з окупованого Криму (з близько 15 000, які там перебували у лютому 2014).

Підрозділи ЗС РФ

1 жовтня 2016 року Військовий прокурор України Руслан Кравченко в ефірі програми «Київ-Донбас» «Громадського радіо» назвав підрозділи збройних сил Російської Федерації, які, разом з військами Чорноморського флоту РФ та під загальним командуванням командувача Чорноморським флотом Російської Федерації Вітко Олександра Вікторовича, брали участь в захопленні Криму, а саме:

За твердженням Руслана Кравченко,

«для підготовки і ведення агресивної війни військова техніка та формений одяг військовослужбовців РФ, які брали участь в анексії Криму, були завчасно підготовлені шляхом маскування всіх тактичних знаків»
[53][54][55].

Проголошення «незалежності» Криму та «референдум»

11 березня 2014 року Верховна Рада Автономної Республіки Крим і Севастопольська міська рада прийняли декларацію про незалежність Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, згідно з якою у разі рішення народів Криму в результаті референдуму увійти до складу Російської Федерації, Крим буде оголошений суверенною республікою і саме в такому статусі звернеться до Російської Федерації з пропозицією про прийняття на основі відповідного міждержавного договору до складу Російської Федерації як нового суб'єкта Російської Федерації[56][57][58].

16 березня 2014 року за рішенням Кримського парламенту був проведений референдум щодо статусу Криму[59][60]. Призначення референдуму відбулося всупереч українському законодавству[61][62], що не передбачає місцевих референдумів, а для питань щодо зміни кордонів України вимагає всеукраїнський референдум. Попри указ виконувача обов'язків Президента України О. Турчинова[63], про призупинення рішення кримського парламенту, а також попри рішення Конституційного Суду України, що визнав[64] оголошення референдуму таким, що не відповідає Конституції України, а також позицію Ради безпеки ООН[65] референдум було проведено. Так званими «міжнародними спостерігачами», яких РФ та кримські сепаратисти допустили на півострів для роботи на «референдумі», були представники ультраправих, неонацистських та комуністичних європейських партій та особи з нацистськими та неосталіністськими поглядами[66]

В умовах бойкотування референдуму кримськотатарським народом[67], присутності великої кількості озброєних російських військовослужбовців[68], а також фальсифікацій[69], референдум в АРК буцімто зібрав понад 1,2 млн заповнених бюлетенів (що відповідає 83,10 % загальній кількості виборців), з яких нібито 96,77 % засвідчили вибір «за возз'єднання Криму з Росією на правах суб'єкта Російської Федерації»[70].

Проголошення анексії Криму Росією

Путін, Аксьонов, Константинов і Чалий підписують анексію Криму

18 березня 2014 року о 16:00 в Георгіївському залі Великого Кремлівського палацу Президент Росії В. В. Путін, прем'єр-міністр самопроголошеної Республіки Крим С. В. Аксьонов, голова новоствореної «Державної Ради» самопроголошеної Республіки Крим В. А. Константинов, та представник сепаратиського керівництва м. Севастополь — громадянин РФ О. М. Чалий підписали так званий «Договір про прийняття Криму до складу Росії».

20 березня договір був ратифікований Державною думою Російської Федерації[71] (майже одноголосно — проти виступив лише Ілля Пономарьов, чотири депутати не голосували)[72], а 21 березня — Радою Федерації, і набув чинності[73]. 11 квітня відповідні зміни були внесені до конституції Росії[74].

З нагоди анексії Криму Росією прокотилася хвиля урочистих заходів, була запроваджена медаль Міністерства оборони Росії «За возвращение Крыма»[75].

У березні 2015 з'явилася інформація, що з 18 000 українських військовослужбовців 14 000 з Криму не вийшли, а також стало відомо, що списки Чорноморського флоту РФ у 2014 р. були збільшені на 9 200 осіб:[76]

Причини неспротиву з боку ЗСУ

Згідно з доповіддю міністра оборони 2014 року Ігоря Тенюха, Україна могла зібрати для захисту своєї території угрупування всього із 5 тисяч боєздатних військових.

« Їх можемо кинути в Крим, але це не вирішить проблему Криму. Ми їх там просто покладемо. А що робити з тисячами кілометрів кордону та підготовкою Росії до вторгнення? Коли зайдуть зранку з боку Чернігівської області, то до вечора вже у Києві будуть[77] »

В той же час на думку міністра оборони 2005—2007 років Анатолія Гриценка Україна мала можливість відреагувати оперативно:

« На початку вторгнення близько 100 людей захопили два приміщення в Сімферополі – Кабінет міністрів та Верховну Раду Криму. Треба було негайно провести антитерористичну операцію. Коли там було 100 чи 200 осіб, у нас були сили та засоби це зробити. Ми мали два батальйони морської піхоти та два центри спецназу військово-морських сил. Я вже не кажу про те, що тоді ще не був закритий повітряний простір, тож можна було швидко доставити на півострів перевірений і лояльний до Києва спецпідрозділ з материка[78] »

Аналогічної думки дотримується екс-прокурор АРК:

Мене ніхто не переконає, що важко було надати вказівку закрити Керченську переправу, деблокувати органи влади, вивести із розташування флот та кримські військові формування. Не було волі, а, може, було й щось більш кримінальне[78]

Політологи відзначають також брак легітимності української влади на тому етапі, а також численні випадки підкупів російськими офіцерами своїх українських колег, особливо з частин негайного реагування, наслідком якої стала висока лояльність правоохоронних органів Криму до окупантів та дистанціювання від Києва.[78]

Наслідки анексії. Факти та аналітика

Заступник міністра закордонних справ України Данило Лубківський:

« У Крим Росія занесла цензуру, як хворобу, нетерпимість до меншин, обмеження свободи слова, несправедливе правосуддя, адміністративний тиск та залякування інакодумців[79] »

Можливі політичні наслідки

Збройна агресія вважається міжнародним злочином проти світу і безпеки людства, анексія Криму є порушенням низки міжнародних договорів[80]. Зокрема порушені:

  • Гельсінський заключний акт 1975 року, про непорушність кордонів у Європі[81];
  • Будапештський меморандум 1994 року про гарантії безпеки Україні;
  • Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Росією 1997 р.[82];
  • Договір між Україною і Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон від 28.01.2003 (ратифіковано 20.04.2004)[83].

За словами російського опозиційного політика Бориса Нємцова, захоплення Криму стане прикладом для російських сепаратистів, при падінні ціни на нафту для фінансово сильних регіонів, які цілком можуть прожити без федерального центру, приклад Криму стане надихаючим[84].

Впливовий український журналіст та аналітик Віталій Портников проводить паралель анексії Криму з анексією у 1940 році Литви, Латвії та Естонії, і звертає увагу, що саме анексія Балтійських держав врешті-решт призвела у 19901991 роках до розпаду СРСР[85].

Економічні наслідки для Росії

Внаслідок агресії Росії у Криму припинила діяльність Велика Вісімка (G8) — членство Росії у ній тимчасово призупинене. Цей міжнародний клуб високорозвинених економік світу знову працює у форматі G7[86].

Очікуються економічні санкції до Росії, зокрема:

  1. поступове витіснення Росії з енергетичних ринків (головних чином європейських)[84].
  2. припинення переговорів про економічне співробітництво з Росією[87].

США та Євросоюз ввели у дію трирівневий план санкцій щодо Росії[88][89].

Приєднання Криму за перший місяць, березень 2014, коштувало російському ринку 179 млрд доларів. Ця цифра складається з відтоку капіталу в 33,5 млрд доларів, падіння капіталізації російських компаній на 82,7 млрд доларів на московській біржі і на 62,8 млрд доларів — у Лондоні.[90]

У 33,5 млрд доларів оцінює відтік капіталу з Росії за березень Центр розвитку НДУ «Вища школа економіки» (25,4 млрд доларів, витрачених в березні Банком Росії на підтримку курсу рубля, плюс позитивне сальдо рахунку поточних операцій в 8,1 млрд доларів). Більший відтік капіталу з Росії був тільки в жовтні та грудні кризового 2008 року — 54 млрд доларів і 45 млрд доларів відповідно. Ще 82,7 млрд доларів втратив російський ринок акцій. Саме на стільки за перші два тижні березня знизилася капіталізація компаній, папери яких входять в індекс ММВБ (індекс знизився на 14,35 %), підрахували експерти УК «Альфа-Капітал». Індекс RDX, в який входять на Лондонській біржі розписки російських компаній, просів за цей же час майже на 13 %, що в перекладі на гроші означає втрату в 62,8 млрд доларів, випливає з розрахунків «Альфа-Капіталу».

Економічні наслідки для Криму

Альтернативна енергетика під контролем бойовиків

В результаті анексії Росією в березні 2014 року зірвано курортний і посівний сезон в Криму[91][92].

В квітні на території призупинила діяльність вся банківська система АРК, виникають постійні проблеми з паливом, ростом цін та курсом долара США, припинено виплати матерям при народженні дітей[93].

В Ялті, Сімферополі і Севастополі припинили діяльність заклади швидкого харчування McDonald's[94].

Холдинг MTI, крупний дистриб'ютор комп'ютерної і оргтехніки, та володіє мережею магазинів взуття та одягу в Україні, закриває магазини брендового одягу Intertop в Криму[95].

Аеропорт Бельбек, розташований біля Севастополя не буде приймати міжнародні рейси, а буде обслуговувати виключно чартерні і бізнес-авіарейси[96].

267 відділень Приватбанку[97] та 32 відділення Банку «Райффайзен» припинили свою роботу[98].

В середині травня 2014 року в Криму були зупинені всі вітрові (потужність — 63 МВт) та сонячні електростанції (267 МВт)[99].

В квітні на території призупинила діяльність вся банківська система АРК, виникають постійні проблеми з паливом, ростом цін та курсом долара США, припинено виплати матерям при народженні дітей.[93]

В Ялті, Сімферополі і Севастополі припинили діяльність заклади швидкого харчування McDonald's.[94] Холдинг MTI, крупний дистриб'ютор комп'ютерної і оргтехніки, та володіє мережею магазинів взуття та одягу в Україні, закриває магазини брендового одягу Intertop в Криму.[95] Аеропорт Бельбек, розташований біля Севастополя не буде приймати міжнародні рейси, а буде обслуговувати виключно чартерні і бізнес-авіарейси.[96] 267 відділень Приватбанку[97] та 32 відділення Банку «Райффайзен» припинили свою роботу.[98] В середині травня 2014 року в Криму були зупинені всі вітрові (потужність — 63 МВт) та сонячні електростанції (267 МВт)[100].

Відтік населення з Криму

Станом на 07.05.2014 з Криму на материкову Україну виїхали (не враховуючи військових) 7723 осіб[101] Це також визнали і міжнародні інституції, зокрема, Агентство ООН у справах біженців, яке оцінило кількість внутрішньо переселених осіб у 10 тисяч, більшість з яких — кримські татари, а третина — діти[102].

Реакція ринків

Приєднання Криму за перший місяць, березень 2014, коштувало російському ринку 179 млрд доларів. Ця цифра складається з відтоку капіталу в 33,5 млрд доларів, падіння капіталізації російських компаній на 82,7 млрд доларів на московській біржі і на 62,8 млрд доларів — у Лондоні[103].

У 33,5 млрд доларів оцінює відтік капіталу з Росії за березень Центр розвитку НДУ «Вища школа економіки» (25,4 млрд доларів, витрачених в березні Банком Росії на підтримку курсу рубля, плюс позитивне сальдо рахунку поточних операцій в 8,1 млрд доларів). Більший відтік капіталу з Росії був тільки в жовтні та грудні кризового 2008 року — 54 млрд доларів і 45 млрд доларів відповідно.

Ще 82,7 млрд доларів втратив російський ринок акцій. Саме на стільки за перші два тижні березня знизилася капіталізація компаній, папери яких входять в індекс ММВБ (індекс знизився на 14,35 %), підрахували експерти УК «Альфа-Капітал».

Індекс RDX, в який входять на Лондонській біржі розписки російських компаній, просів за цей же час майже на 13 %, що в перекладі на гроші означає втрату в 62,8 млрд доларів, випливає з розрахунків «Альфа-Капіталу».

Доля кримськотатарського народу

Кримськотатарський народ послідовно виступав за збереження територіальної цілісності України і проти анексії Криму Росією. Кримськотатарська діаспора, а також Кримські татари заявили про невизнання російської окупації Криму[104][105]. У відповідь Росія заборонила в'їзд кримськотатарським лідерам М. Джемільову та Р. Чубарову. Згідно з даними правозахисників станом на лютий 2015 з 300 тисяч кримськотатарського населення близько 10 тисяч на сьогоднішній день змушені були покинути Крим[106].

Наслідки для заповідних територій

У Криму знаходиться 6 з 19 природних заповідників України — найбільш цінної категорії природно-заповідного фонду. Адміністрації всіх заповідників підпорядковані державними установами України: Міністерство екології та природних ресурсів України (Казантипський та Опукський природні заповідники (далі — ПЗ), національний природний парк «Чарівна Гавань»), Державному агентству лісових ресурсів (Кримський ПЗ та Ялтинський гірсько-лісовий ПЗ), Національній академії наук України (Карадазький ПЗ) та Академії аграрних наук (ПЗ «Мис Мартьян»). Згідно з законодавством РФ, заповідники і національні парки повинні підпорядковуватися безпосередньо Мінприроди Росії[107].

26 березня 2014 року уряд «РК» прийняв рішення про націоналізацію заповідників[108] і вже 27 березня з цього приводу у Сімферополі відбулась прес-конференція голови Республіканського комітету з охорони навколишнього природного середовища (Рескомприроди) Геннадія Нараєва[109], на якій озвучено що «РК» не згоджуєтьяс передавати заповідники під московську юрисдикцію.

В усіх подальших документах, позиція керівництва «РК» мала чіткий вектор на використання природних і передусім рекреаційних ресурсів кримських заповідників. Так, 4 квітня 2014 року було підписано розпорядження, згідно з яким відвідування заповідників і національних парків, прохід туристичними стежками Криму будуть безкоштовними до створення структури, яка займатиметься адмініструванням надходжень[110]. Створювати окремий орган, який би керував заповідниками, в «РК» не стали. Разом з тим, на рівні з лісгоспами, заповідники підпорядкували Республіканському комітету лісового господарства (Рескомліс)[111].

25 серпня 2014 голова «Держради РК» В. Константінов заявив, що розглядається питання про скасування Опукського і Казантипського заповідників, оскільки місцеві жителі Ленінського району звернулись до «кримської влади» із проханням про це. За його словами — «жителі залишилися без традиційних місць випасу»[112]. Тут важливо нагадати, що обидва заповідники створені досить давно, після того як втратили оборонне значення з розпадом СРСР. «Традиційних місць випасу» тут не могло бути щонайменше років 70. Втім, більш важливо розуміти що майже всю площу вказаних заповідників займає морська акваторія і круті скелі над морем — не найкраще місце для випасу, на відміну від безкрайніх степових масивів Керченського півострова, на скелястих мисах якого створені ці заповідники.

4 червня 2014 року Радмін РК видав розпорядження № 464-р «Про передачу об'єктів нерухомості в безоплатне користування управлінню справами президента РФ»[113]. У списку перераховані різноманітні санаторії, резиденції, пансіонати, а в самому кінці — Кримський природний заповідник. У жовтні 2014 року Кримський природний заповідник переданий до Федеральної бюджетної установи «Комплекс Крим», що входить до складу управління справами президента РФ[114],тим самим повернувши території колишній (часів СРСР) статус Державного заповідно-мисливського господарства.

У січні 2015 року Радмін РК уточнила перелік заповідників, що передаються у підпорядкування Рескомлісу. Ними стали Опукський, Казантипський, Ялтинський та Карадазький заповідники — як бюджетні установи, і НПП «Тарханкутський»[115]. Заповідник «Мис Мартьян» досі не визначив статус в складі самопроголошеної РК[116]. В свою чергу, Рескомліс оголосив частину ПЗФ не залежно від категорій — «об'єктами рекреації» та встановив диференційовану плату за вхід на їх територію[117]. Платний туризм в заповідниках і заказниках активно пропагується кримськими медіа . Вартість входу на територію заказників оцінена від 60 до 100 російських рублів для дорослих і до 60 — для дітей; встановлення намету — 100 руб, проїзд автобуса — 150 руб, автомобіля — 70 руб. У Ялтинському заповіднику, до якого взагалі не можна заходити — в різних частинах вартість відвідування примітних обєкктів — від 50 до 100 руб. У Карадазькому заповіднику послуги варіюють від 50 до 450 руб.; в Опукському — 200, Казантипському — 150 руб[118]. Запровадження платних послуг в заповідниках виявилось спробою перевести їх на самозабезпечення. Проте відсутність у анексованому Криму відпочиваючих як таких, не було, тому і заповідники не змогли принести прибутки, а й не спромоглись навіть забезпечити себе самих. Зваживши на загальну економічну кризу, вже у липні 2015 року Міністерство екології «РК» поновило переговори з Мінприроди РФ щодо передачі заповідників у федеральне підпорядкування із відповідним фінансуванням їх адміністрацій безпосередньо з Москви[119].

Втім, сьогодні є підстави боятись, що заповідні об'єкти Криму можуть чекати значно більш радикальні реформи. Відомо, що у 2015 році, Відкрите акціонерне товариство "Російський інститут містобудування та інвестиційного розвитку «Гіпрогор» (Москва) здійснювало розробку Схеми територіального планування Республіки Крим. Аналогічний документ розроблений для всіх інших суб'єктів РФ теж. Один з томів «Схеми…» присвячений питанням охорони природи і природно-заповідного фонду зокрема. Саме цей документ сьогодні є єдиним підтвердженням багатьох тривожних чуток про можливі скасування кримських заповідних територій та про можливі розміщення російських військових баз на їхній території[120]. У «Схемі територіального планування…» серед проблем природно-заповідних територій вказана наявність природно-аквальних комплексів — частини морських акваторій Криму, що в українському законодавчому полі віднесені до категорії пам'яток природи місцевого значення. В російському законодавстві всі морські акваторії є зонами федерального підпорядкування, що вимагає зміни категорії або підпорядкування вказаних об'єктів. У тексті документу двічі фігурує речення «Виходячи з інтересів РФ в галузі оборони і безпеки, межі ООПТ можуть бути скориговані», і одна з цих ремарок відноситься саме до прибережно-аквальних комплексів. Отже, об'єктом особливої уваги документу стає заповідний статус ділянок берега з прилеглою акваторією, де стратегічним є розміщення військових об'єктів.

Судові позови України проти Росії

Україна подала багато позовів проти Росії до міжнародних судів. 9 травня 2018 року суд у Гаазі присудив Росії виплатити Україні 159 млн доларів компенсації за конфісковане майно і збитки української сторони через анексію Криму.[121]

Міжнародна реакція

Телефонна розмова Президента США Барака Обами з Президентом Росії Володимиром Путіним

Військова агресія вважається міжнародним злочином проти світу і безпеки людства, анексія Криму є порушенням низки міжнародних договорів[80]. Зокрема порушені:

Заяви урядів

  • Туреччина МЗС Туреччини 27 лютого виступило з заявою, у якій висловилося у необхідності знаходження шляхів подолання кризи у рамках територіальної цілісності та конституційного ладу в Україні[123]. Задля сприяння стабілізації у Криму 1 березня автономію має намір відвідати Міністр закордонних справ Туреччини Ахмет Давутоглу[124]. 6 березня 2014 року МЗС Туреччини охарактеризувало можливий референдум в Криму як «небезпечний та неправильний крок».
  • Німеччина Канцлер Німеччини Ангела Меркель висловила занепокоєння ситуацією, що склалася в Криму. За словами радника Меркель, вона наголосила на необхідності «утриматися від кроків, які б ставили під питання єдність України», крім того Канцлер мала телефонну розмову з Президентом Росії Володимиром Путіним, котрий повідомив, що поважає територіальну цілісність України[125].
  • Литва МЗС Литви наголосило на неприпустимості зовнішнього втручання у політичну кризу в Україні, назвало захоплення адміністративних будівель у Криму провокацією та закликало Росію відмежуватися від сепаратистських закликів у Криму[126]. Литовське МЗС також викликали посла Росії у Литві Олександра Удальцова, щоб висловити стурбованість ситуацією в Україні[127].
  • Білорусь Президент Білорусі Олександр Лукашенко висловився на підтримку територіальної цілісності України[128]. Проте сам він визнає де-факто чи де-юре Крим російською територією, аргументуючи це виною українських політиків, що вивели звідти українських військовослужбовців: «Ви цими діями просто здали Крим Росії.» — цитата О. Лукашенка в інтерв'ю С. Шустеру.
  • Швеція Прем'єр-міністр Швеції Фредрік Райнфельдт 2 березня в інтерв'ю Шведському радіо заявив: «Можна зрозуміти, що Росія діє через турботу про російську меншину в Криму та східній Україні, але не можна зрозуміти способу, яким вони це роблять. Звичайно, є методи проведення переговорів з українським урядом для заспокоєння ситуації.»[129] Міністр закордонних справ Швеції Карл Більдт назвав ситуацію у Криму тривожною та наголосив, що Росія зобов'язана вивести свої війська до узгоджених місць їхньої дислокації[130].
Реакція світового співтовариства на Кримську кризу
   Заклики до мирного врегулювання конфлікту
   Підтримка територіальної цілісності України
   Засудження дій Росії
   Засудження військової інтервенції Росії
   Підтримка дій Росії та/або засудження дій українського уряду
   «Визнання інтересів усіх сторін конфлікту»
   Україна
   Росія
   Позиція не визначена
« Ми вкрай занепокоєні нестабільною ситуацією в Криму. Потрібно зробити все для зниження напруженості та розвитку діалогу між сторонами. Ми підтримуємо територіальну цілісність країни. Ми закликаємо всі сторони в Україні утримуватися від будь-яких дій, які могли б поставити під сумнів цю територіальну цілісність[132]. »
  • США Президент США Барак Обама застеріг Росію від військового втручання на територію України, зазначивши, що «будь-яке порушення суверенітету України та територіальної цілісності буде глибокою дестабілізацією, що не є в інтересах України, Росії чи Європи», та повідомивши про можливу відплату «за будь-яке військове втручання в Україні»[133].
  • США Директор ЦРУ Джон Бреннан 3 березня 2014 повідомив[134], що військова присутність Росії, включно з військовими, які проникли на територію Криму останніми днями, не перевищує дозволеної чисельності військовослужбовців Чорноморського флоту Російської Федерації на території України — 25 тисяч осіб, відповідно до Додатку № 2 Угоди між Україною і Російською Федерацією «Про параметри поділу Чорноморського флоту» від 28.05.97., тому спецслужбам важко дати обґрунтоване підтвердження порушення Росією договору, як це було попередньо заявлено представниками Адміністрації, тим більше маючи в Києві лише 2-3 працівників ЦРУ.
  • США в липні 2018 перед зустріччю президенті США і Росії Дональда Трампа та Володимира Путіна в Гельсінкі, американський президент допускав висловлювання, які свідчили про можливість перегляду в майбутньому політики США щодо невизнання спроби анексії Криму.

Представник НАТО повідомив[137]:

« Рада НАТО в понеділок вирішила провести розвідувальні польоти AWACS над Польщею і Румунією в рамках зусиль НАТО у спостереженнях за кризою в Україні. Всі розвідувальні польоти проводитимуться тільки над територією Альянсу »

Визнання

Декілька держав зробило заяви щодо визнання Криму частиною РФ:

Санкції

6 березня 2014 року був прийнятий перший етап санкцій, який містив призупинення переговорного процесу Євросоюзу і Росії про пом'якшення візового режиму та нової угоди про партнерство, крім того, під санкції підпадала група можновладців. Також був призупинений процес підготовки до майбутнього саміту G8, в якому мала брати участь Росія.

У 2018 році Держдеп США опублікував Кримську декларацію, згідно з якою Сполучені Штати не визнають Крим частиною Росії. Міністерства закордонних справ Чехії Та Норвегії офіційно підтримали декларацію державного секретаря США Майка Помпео щодо Криму і також заявили про визнання незаконності анексії півострова Росією. Уряд Канади також засудив анексію півострова Крим, відкриття мосту через Керченську протоку в травні 2018 року та закликав звільнити українських політв'язнів [144][145][146]

Резолюція ООН

Рада Безпеки

Рада Безпеки ООН висловила підтримку територіальної цілісності України і нагадала Росії про виконання міжнародних зобов'язань, у тому числі, і Будапештського меморандуму підписаного Росією у 1994 році[147].

Резолюція Генеральної Асамблеї

Мапа, що показує результати голосування за Резолюцію:
   За
   Проти
   Утрималися
   Відсутні
   Крим

Резолюція Генеральної Асамблеї ООН про підтримку територіальної цілісності України була прийнята 27 березня 2014 року на 68-й сесії Генеральної Асамблеї ООН відкритим голосуванням країн-членів ООН, 100 з яких висловилися «за», 11 — «проти», а 58 країн «утримались».[148] Дане засідання Генасамблеї ООН було скликане спеціально для розгляду питання збройної окупації Росією території України, а саме Кримського півострова.[149]

Приналежність Криму на картах

Періодично набувають розголосу події щодо приналежності Криму на картах. Нью Йорк Таймс у листопаді 2017 року назвав територію Криму спірною, чим викликав реакцію користувачів мережі і заяв МЗС.[150][151]

Див. також

Примітки

  1. Росіяни затопили четвертий корабель у Криму. Українська правда. 13 березня 2014. Процитовано 21 березня 2014. 
  2. Безслідно й без слідства: як у Криму зникли два учасники Майдану. Крим Реалії. 11 Листопада 2015. 
  3. а б в (рос.) Принята Бакинская декларация Парламентской Ассамблеи ОБСЕ. Інтерфакс. 2014-07-02. 
  4. Україна ніколи не визнає анексію Криму Росією – Яценюк. УНІАН (uk). Процитовано 2018-02-03. 
  5. Генассамблея ООН приняла резолюцию в поддержку территориальной целостности Украины. // ИТАР-ТАСС. 2014-03-27. 
  6. ПАСЕ осудила Россию за присоединение Крыма. Interfax.ru (ru-RU). 2014-04-09. Процитовано 2018-02-03. 
  7. ПАСЕ приняла резолюцию с осуждением аннексии Крыма Россией. www.unian.net. 2014-04-09. 
  8. ПАСЕ: Россия должна вывести войска из Крыма. rbc.ru. 2014-04-09. 
  9. Пятрас Вайтекунас: «Кровь на Майдане – начало агрессии президента Путина. Крым без крови – успех для Украины».— Інтерв'ю́ Пятраса Вайтєкунаса – посла Литви в Україні у 2010-2014 роках, колишннього міністра закордонних справ Литви Юрію Бутусову, головному редакторові сайту Цензор.нет 22.02.18 08:00
  10. Крымский «Гоблин» проговорился : [арх. 07.08.2014] : [рос.] / Олесь Черемшина // Главком. — 2014. — 4 августа.
  11. Новини - Динаміка ставлення населення України до Росії та населення Росії до України, яких відносин з Росією хотіли б українці. www.kiis.com.ua. Процитовано 2018-02-03. 
  12. У Криму відключили від інтернету єдиний кримськотатарський телеканал // Українська правда. — 2014. — 8 берез.
  13. Korrespondent.net. Опрос: 56% россиян считают Крым частью РФ (ru). Процитовано 2018-02-03. 
  14. 29 квітня 1918 р. до 6-ої години вечора в Севастополі на лінкорах, крейсерах, деяких есмінцях були спущені червоні прапори та підняті українські.
  15. http://www.istpravda.com.ua/articles/2014/04/2/142216/ Як українська армія захопила Крим. Квітень 1918 року — Українська Правда (укр.)
  16. http://www.istpravda.com.ua/digest/2015/09/28/148562/ Економічна блокада Криму в 1918 році. Як це робили в Гетьманаті — Українська Правда (укр.)
  17. http://www.istpravda.com.ua/articles/2014/04/2/142216/ Як українська армія захопила Крим. Квітень 1918 року — Українська Правда (укр.)
  18. Н. Стариков, Д. Беляев. «Россия. Крым. История». Стр. 153 (рос.)
  19. http://www.sobytiya.com.ua/articles/item/%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%81%D0%BD%D1%8B%D0%B9-%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%80%D0%BE%D1%80-%D0%B2-%D0%BA%D1%80%D1%8B%D0%BC%D1%83-%D1%87%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C-ii-%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%80%D0%BE%D1%80-1920-1921-%D0%B3%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D0%B2.html Красный террор в Крыму. Часть II: Террор 1920—1921 годов — Еженедельник «События» (рос.)
  20. http://maidan.org.ua/arch/krym/1287608017.html А. Э. Шемьи-заде. Крымская АССР — национально-территориальная автономия (рос.)
  21. Михаил Николаевич Губогло, Светлана Михайловна Червонная. Крымскотатарское национальное движение: Документы, материалы, хроника. Российская академия наук, Центр по изучению межнациональных отношений, Ин-т этнологии и антропологии им. Н. Н. Миклухо-Маклая, 1992. Стр. 72 (рос.)
  22. http://podpricelom.com.ua/analyze/crimean-assr-autonomy-crimean-tatars.html Крымская АССР — автономия крымских татар? (рос.)
  23. Олександр Задорожній. Анексія Криму — міжнародний злочин: Монографія (укр.) (стор. 25, 29)
  24. http://www.radiosvoboda.org/content/article/942635.html Подія тижня в історії України: «Приєднання Криму до Російської імперії» — Радіо Свобода (укр.)
  25. http://www.istpravda.com.ua/articles/2011/05/10/38319/ Холодна війна за Крим. Як ділили флот у 1990-х — Українська правда (укр.)
  26. http://24tv.ua/ru/den_v_istorii_konflikt_za_ostrov_tuzla__rf_vpervie_popitalas_zahvatit_krimskuyu_zemlyu_n490789 День в истории. Конфликт за остров Тузла — РФ впервые попыталась захватить крымскую землю — Телеканал новин «24» (рос.)
  27. Олександр Задорожній. Анексія Криму — міжнародний злочин: Монографія (укр.) (стор. 168, 175)
  28. Чуркін: Дії РФ легітимні - Янукович звернувся до Путіна із проханням задіяти війська. Укрінформ. 3 березня 2014. Процитовано 5 березня 2014. 
  29. Янукович закликав Путіна застосувати збройні сили РФ проти України. ТВi. 3 березня 2014. Процитовано 5 березня 2014. 
  30. Янукович підтвердив, що просив Путіна використати війська в Україні. Радіо Свобода. 2 квітня 2014. Процитовано 2 квітня 2014. 
  31. Янукович не имел прав просить Путина ввести войска в Украину – МИД Украины. В Украине. Политика. АиФ Украина. aif.ua. Процитовано 2015-2-17. 
  32. «Він (Янукович) попросив вивезти його до Росії, що ми і зробили», — сказав Путін.
  33. Згідно Ст.8 п.2. Закону про порядок допуску та умови перебування підрозділів збройних сил інших держав на території України: Рішення Президента України про допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України… підлягає схваленню Верховною Радою України
  34. Мет Бабяк: Російський інсайдер каже, що Путін відкрито планував напад на Україну від 2003 року (англ.)
  35. Британський дипломат каже, що Україна є пробним майданчиком Путіна в його планах відродження Російської імперії. Charles Crawford: The Telegraph, 15.04.2014 (англ.)
  36. Агенція Блумберг: Україна каже, російський напад означає війну (англ.)
  37. Путін оголосив війну. The Wall Street Journal, 2 березня 2014 (англ.)
  38. Іларіонов: Російські військові планували напад на Україну не менш ніж 11 років
  39. Крым, Донбасс, Порошенко: какие прогнозы оправдались после Евромайдана - BBC Ukrainian. bbc.co.uk. Процитовано 2015-2-17. 
  40. http://espreso.tv/article/2015/03/16/rokovyny_putinskoho_anshlyusu_krymu_yak_ce_bulo Роковини путінського аншлюсу Криму: Як це було
  41. http://expres.ua/digest/2014/04/23/105383-medal-povernennya-krymu-perekreslyla-usyu-brehnyu-kremlya Як медаль «За повернення Криму» перекреслила усю брехню Кремля
  42. Илья Пономарев назвал двух кураторов захвата Крыма Россией
  43. у Севастополі мітингувальники обрали нового мера — росіянина, і відмовилися платити податки Києву
  44. «Кримський фронт» і «казакі» блокують Верховну Раду Криму з вимогою незалежності АРК
  45. У Сімферополі невідомі бойовики захопили парламент та уряд Криму і вивісили над ними прапор РФ
  46. Депутати ВР Криму призначили референдум щодо статусу автономії
  47. http://espreso.tv/article/2015/03/16/rokovyny_putinskoho_anshlyusu_krymu_yak_ce_bulo Роковини путінського аншлюсу Криму: Як це було
  48. Рішення ВР Криму про референдум та відставку уряду сфальсифіковані — ЗМІ, Українська правда, 01.03.2014
  49. Турчинов підписав указ про незаконне призначення Аксьонова, Українська правда, 01.03.2014
  50. Партія «Російська єдність», яку він представляє, на виборах до парламенту Криму отримала лише 4 % голосів і 3 депутатських крісла
  51. а б Путін оголосив Україні війну
  52. Російські десантники у формі «Беркута» захоплювали Крим, дехто тепер на Донбасі, 3 вересня 2014, УП
  53. Командующего ЧФ РФ обвиняют в захвате Крыма, — прокурор, 01.10.2016
  54. Впервые названы подразделения Вооруженных сил РФ, аннексировавших Крым, 01 жовтня 2016 — 18:12
  55. Военная прокуратура Украины обнародовала список российских подразделений, оккупировавших Крым, 02.10.2016
  56. Спикер: возврат Крыма в состав Украины на прежних условиях невозможен. // РИА Новости. 2014-03-11. Процитовано 2014-03-16. 
  57. ЦИК РФ направит восемь представителей регионов на референдум по статусу Крыма. // ИТАР-ТАСС. 2014-03-11. Процитовано 2014-03-16. 
  58. Парламент Крыма принял Декларацию о независимости АРК и г. Севастополя. // Пресс-центр Верховного Совета Автономной республики Крым. 2014-03-11. Процитовано 2014-03-16. 
  59. Українська правда: Маріонеткова Рада Криму призначила референдум про входження в РФ на 16 березня
  60. Референдум о статусе Крыма назначен на 16 марта — РИА Новости (6 березня 2014)
  61. ЦВК наголошує, що місцевий референдум в Криму неможливий — Українська правда (3 березня 2014)
  62. Мінюст дав оцінку рішенням про референдуми у Криму та Донецьку: нелегітимні
  63. Турчинов офіційно зупинив «референдум» Криму. КС уже взявся за подання
  64. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями виконувача обов'язки Президента України, Голови Верховної Ради України та Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим «Про проведення загальнокримського референдуму» (справа про проведення місцевого референдуму в Автономній Республіці Крим) (Справа № 1-13/2014) від 14 березня 2014 року № 2-рп/2014
  65. Радбез ООН не визнає «референдум» у Криму
  66. Анексію Криму підтримали європейські неонацисти та комуністи (документ)
  67. Кримські татари бойкотували «референдум»
  68. У Криму зосереджено до 30 тисяч російських військових ZN.UA, 7 березня 2014.
  69. Голова Центрвиборчкому Курултаю: «референдум» фальсифікований Радіо свобода, 16 березня 2014 р.
  70. По итоговым данным, за воссоединение с РФ проголосовали 96,77 % принявших участие в референдуме жителей Крыма — Малышев
  71. Держдума проголосувала за анексію Криму / 5 канал, 20 березня 2014, 15:56
  72. У депутата Госдумы, проголосовавшего против аннексии Крыма, начались проблемы (рос.)
  73. Рада Федерації одностайно «включила» Крим і Севастополь в РФ / УП, 21 березня 2014, 11:08
  74. Республика Крым и Севастополь включены в перечень субъектов РФ в Конституции России
  75. Эксперты назвали 12 фактов, как медаль «За возвращение Крыма» подставила РФ. 21.04.2014. Процитовано 22.04.2014. 
  76. http://society.puls.kiev.ua/incident/314422.html
  77. Стенограма РНБО: Україна могла зібрати для захисту лише 5 тисяч солдатів
  78. а б в Крим здали, а не захопили — чи буде суд?
  79. Росія принесла в Крим, як хворобу, цензуру, залякування та ксенофобію — МЗС
  80. а б Resolution on Clear, Gross and Uncorrected Violations of Helsinki Principles by the Russian Federation. www.oscepa.org (en). 2014-07-02. Процитовано 2018-02-03.  Помилка цитування: Некоректний теґ <ref>; назва «OSCE» визначена кілька разів з різним вмістом
  81. а б Хельсинский Заключительный акт | ОБСЕ. www.osce.org (ru). Процитовано 2018-02-03.  Помилка цитування: Некоректний теґ <ref>; назва «акт» визначена кілька разів з різним вмістом
  82. а б Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією. Законодавство України (uk). Процитовано 2018-02-03.  Помилка цитування: Некоректний теґ <ref>; назва «договір» визначена кілька разів з різним вмістом
  83. Договір між Україною і Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон (укр/рос). Законодавство України (uk). Процитовано 2018-02-03. 
  84. а б Захоплення Криму стане прикладом для російських сепаратистів - Нємцов (uk). Процитовано 2018-02-03. 
  85. Виталий Портников. Крымский прецедент: Путин повторяет ошибку Сталина. Путин имеет все шансы повторить судьбу другого территориального неудачника, Иосифа Сталина // Авторские колонки — Главред. 13 мая, 11:54
  86. Меркель заявила, що G8 більше не існує. ТСН.ua (uk). 2014-03-20. Процитовано 2018-02-03. 
  87. Американський уряд готовий застосувати санкції до Росії. ТСН.ua (uk). Процитовано 2018-02-03. 
  88. США підготували для Путіна трирівневий економічний удар | Факти. ФАКТИ. 2014-03-12. Процитовано 2018-02-03. 
  89. ЄС готовий до серйозних економічних санкцій щодо Росії, — Меркель - 24 Канал. 24 Канал. Процитовано 2018-02-03. 
  90. Дорогой Крым: рынок заплатил $179 млрд за присоединение полуострова
  91. В России признали, что курортный сезон в Крыму сорван. Украинская правда. Процитовано 2018-02-03. 
  92. "УДАР": В Крыму сорван туристический сезон и посевная - вот, что уже получили крымчане от военной интервенции (ru). Процитовано 2018-02-03. 
  93. а б Русский рай в Крыму пока отменяется. Украинская правда. Процитовано 2018-02-03.  Помилка цитування: Некоректний теґ <ref>; назва «рпрон» визначена кілька разів з різним вмістом
  94. а б В Севастополе, Ялте и Симферополе закрыли «МакДональдс» - здоровее будем - Севастопольские новости. Севастопольские новости (ru-RU). 2014-04-04. Процитовано 2018-02-03.  Помилка цитування: Некоректний теґ <ref>; назва «макрпер» визначена кілька разів з різним вмістом
  95. а б В Севастополе и Крыму закрывают брендовые магазины обуви и одежды: Intertop, Timberland, Zara, Armani Jeans - Севастопольские новости. Севастопольские новости (ru-RU). 2014-04-09. Процитовано 2018-02-03.  Помилка цитування: Некоректний теґ <ref>; назва «аоорпер» визначена кілька разів з різним вмістом
  96. а б Аэропорт Бельбек в Севастополе будет принимать только чартерные и бизнес-авиарейсы - Севастопольские новости. Севастопольские новости (ru-RU). 2014-04-06. Процитовано 2018-02-03. 
  97. а б Пропало все. Бизнес уходит из Крыма, курортный сезон почти сорван. Политика (ru). Процитовано 2018-02-03. 
  98. а б Райффайзен банк закрывает филиалы в Севастополе и Крыму. Севастопольские новости (ru). 2014-04-06. Процитовано 2018-02-03.  Помилка цитування: Некоректний теґ <ref>; назва «пар» визначена кілька разів з різним вмістом
  99. У Криму зупинили всі сонячні та вітрові електростанції. ZN.UA. 16.05.2014.
  100. У Криму зупинили всі сонячні та вітрові електростанції. ZN.UA. 16.05.2014.
  101. [1] На материковую Украину из Крыма уже выехали более 7 тысяч беженцев
  102. ООН: в Україні вже 10 тисяч внутрішніх переселенців. Третина з них — діти. Українська правда. Життя. 20.05.2014.
  103. Дорогой Крым: рынок заплатил $179 млрд за присоединение полуострова. РБК. Процитовано 2018-02-03. 
  104. Кримськотатарська діаспора Туреччини заявляє, що ніколи не визнає анексію Криму Росією. comments.ua. Процитовано 2018-02-03. 
  105. Мустафа Джемілєв: кримські татари не визнають окупацію. VOA (uk). Процитовано 2018-02-03. 
  106. Правозахисники: Крим залишили близько 10 тисяч кримських татар. Українська правда. 25.02.2015. 
  107. Ширяева Д. В., Василюк А. В. Какая судьба ждет природно-заповедный фонд Крыма? / Степной бюллетень, № 41, лето 2014
  108. Нелегітимний парламент Криму націоналізував заповідники, ліси і поромну переправу півострова. NEWSru.ua. 2014-03-26. Процитовано 2018-02-03. 
  109. Крымские заповедники останутся в республиканском подчинении. www.c-inform.info. Процитовано 2018-02-03. 
  110. В Крыму посещение всех заповедников и парков сделали бесплатным | Информационное агентство. www.kianews.com.ua. Процитовано 2018-02-03. 
  111. Научный заповедник Крыма отдают лесникам. Известия (ru). 2014-04-07. Процитовано 2018-02-03. 
  112. Опукский и Казантипский заповедники отдадут под выпас скота. Процитовано 2018-02-03. 
  113. У природы Крыма местные законы. Газета "Коммерсантъ". 2014-09-16. с. 5. Процитовано 2018-02-03. 
  114. Президентские госдачи и самый большой заповедник Крыма объединили в одно предприятие под руководством экс-мэра Алупки Карнауха. www.c-inform.info. Процитовано 2018-02-03. 
  115. В Госкомлесе Крыма жалуются на отсутствие денег для установки границ заповедников. Крым.Реалии (ru). Процитовано 2018-02-03. 
  116. Госкомлесу Крыма будет подчиняться пять заповедников. Процитовано 2018-02-03. 
  117. Особо охраняемые природные территории - Правительство Республики Крым. 2016-04-09. Процитовано 2018-02-03. 
  118. Отдых в Крыму 2018 - цены на отдых без посредников у моря, отзывы 2017, фото. krymedia.ru (ru). Процитовано 2018-02-03. 
  119. Заповедники Крыма хотят передать в федеральную собственность. QHA (ru-RU). Процитовано 2018-02-03. 
  120. Предложения по охране окружающей природной среды и улучшению санитарно-гигиенических условий, по охране воздушного и водного бассейнов, почвенного покрова, организации системы охраняемых природних территорий. Том 2. Книга 6 (2-йэтап) \\ Открытое акционерное общество "Российский інститут градостроительства и инвестиционного развития «ГИПРОГОР», Москва, 2015. — 244 с.
  121. СУД В ГААЗІ ПОСТАНОВИВ, ЩО РОСІЯ МАЄ ВІДШКОДУВАТИ ЗБИТКИ УКРАЇНСЬКИМ ІНВЕСТОРАМ ЗА АНЕКСІЮ КРИМУ. ТСН. 9 травня 2018. Процитовано 12 травня 2018. 
  122. Договір між Україною і Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон від 28.01.2003 (ратифіковано 20.04.2004)
  123. Туреччина зробила заяву щодо Криму. Високий замок. 27 лютого 2014. Процитовано 1 березня 2014. 
  124. Міністр закордонний справ Туреччини завтра прилетить у Крим. Високий замок. 28 лютого 2014. Процитовано 1 березня 2014. 
  125. Меркель дуже занепокоєна подіями в Криму. УТР. 28 лютого 2014. Архів оригіналу за 2014-03-01. Процитовано 1 березня 2014. 
  126. Литва закликає Росію відсторонитися від сепаратистів у Криму. ТВi. 28 лютого 2014. Процитовано 1 березня 2014. 
  127. Литва викликала посла Росії через Крим. BBC Україна. 28 лютого 2014. Процитовано 1 березня 2014. 
  128. Дзеркало тижня: Лукашенко повідомив Кучмі про підтримку територіальної цілісності України
  129. Swedish PM: Russian worries 'understandable' — The Local
  130. Карл Більдт закликав Росію терміново повернути війська у Криму до місць. iPress. 28 лютого 2014. Процитовано 1 березня 2014. 
  131. Глави МЗС Німеччини, Польщі і Франції стурбовані ситуацією в Криму. BBC Україна. 28 лютого 2014. Процитовано 1 березня 2014. 
  132. Франція, Німеччина та Польща занепокоєні ситуацією в Криму. Телеканал новин 24. 28 лютого 2014. Процитовано 1 березня 2014. 
  133. Обама застерігає Росію від застосування сили в Україні. День. 1 березня 2014. Процитовано 1 березня 2014. 
  134. CIA reportedly says Russia sees treaty as justifying Ukraine moves. LA Times (англ.). 3 березня 2014. Процитовано 4 березня 2014. 
  135. Трамп про ймовірність визнання США анексованого Криму частиною Росії: «Подивимося» / УНІАН, 30 червня 2018
  136. Генсек Ради Європи закликав до деескалації ситуації в Криму. Укрінформ. 1 березня 2014. Процитовано 1 березня 2014. 
  137. НАТО готовит самолеты для наблюдения за ситуацией в Украине
  138. Afghan president Hamid Karzai backs Russia's annexation of Crimea. The Guardian. 24 March 2014. Процитовано 30 November 2014. 
  139. Visiting Russia, Fidel Castro's Son Scoffs at U.S. Sanctions Over Crimea. The Moscow Times. 
  140. Nicaragua recognizes Crimea as part of Russia. Kyiv Post. 27 March 2014. 
  141. КНДР одобрила присоединение Крыма к России. Lenta.ru. 30 December 2014.
  142. Russian Federation Council ratifies treaty on Crimea's entry to Russia. itar-tass.com. 21 March 2014
  143. а б Gunmen Seize Government Buildings in Crimea. The New York Times. 27 February 2014. Процитовано 1 March 2014. «Masked men with guns seized government buildings in the capital of Ukraine's Crimea region on Thursday, barricading themselves inside and raising the Russian flag after mysterious overnight raids that appeared to be the work of militant Russian nationalists who want this volatile Black Sea region ruled from Moscow.» 
  144. Держдеп США оприлюднив декларацію про невизнання анексії українського Криму Росією
  145. Rbc.ua. Норвегія підтримала декларацію США про невизнання анексії Криму. РБК-Украина (uk). Процитовано 2018-08-15. 
  146. Rbc.ua. Канада підтвердила невизнання анексії Криму та закликала РФ звільнити політв'язнів. РБК Новости Украины (uk). Процитовано 2018-09-27. 
  147. Радбез ООН висловила підтримку територіальної цілісності України і нагадала усім, зокрема Росії, про виконання міжнародних зобов'язань. Укрінформ. 1 березня 2014. Процитовано 1 березня 2014. 
  148. Генасамблея ООН підтримала територіальну цілісність України Українська правда, 27 березня 2014 р.
  149. Генеральна напівпідтримка Українська правда, 27 березня 2014 р.
  150. Козырева, Марина. «Если я угоню машину, она тоже будет спорной?» – из крымских сетей. Крым.Реалии (ru). Процитовано 2017-11-15. 
  151. The New York Times прокоментувала карту зі “спірним” Кримом. Українська правда. Процитовано 2017-11-15. 

Посилання