Філіпп Едуард Антон фон Ленард

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Ефект Ленарда)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей з іменем Філіпп.
Нобелівська премія з фізики (1905) Філіпп Едуард Антон фон Ленард
нім. Philipp Eduard Anton von Lenard
Ім'я при народженнінім. Philipp Eduard Anton von Lenard
Народився7 червня 1862(1862-06-07)
Пресбург, Австро-Угорська імперія
Помер20 травня 1947(1947-05-20) (84 роки)
Месельгаузен, Німеччина
ПохованняMesselhausend
КраїнаНімеччина Німеччина
Діяльністьфізик, винахідник, викладач університету
Alma materГейдельберзький університет
Галузьатомна фізика
ЗакладГайдельберзький університет
Кільський університет
Посадапрофесор
Науковий ступіньдокторський ступінь[1]
Науковий керівникРоберт Вільгельм Бунзен
ВчителіРоберт Вільгельм Бунзен
Аспіранти, докторантиPaul Hertzd[2]
Вальтер Коссель[2]
Karl Wilhelm Hausserd
Wilhelm Weinreichd[2]
Вальтер Коссель[2]
ЧленствоПрусська академія наук
Шведська королівська академія наук
Militant League for German Cultured
Угорська академія наук
Гайдельберзька академія наук (1934)
Королівська академія наук і літератури в Гетеборзіd
ПартіяНаціонал-соціалістична робітнича партія Німеччини[3][4]
У шлюбі зKatharina Lenardd
Нагороди
CMNS: Філіпп Едуард Антон фон Ленард у Вікісховищі

Філіпп Едуард Антон фон Ленард (нім. Philipp Eduard Anton von Lenard 7 червня 1862, Пресбург, Австро-Угорська імперія — 20 травня 1947, Месельгаузен, Німеччина) — німецький фізик, автор багатьох видатних робіт в області фізики твердого тіла і атомної фізики. Лауреат Нобелівської премії з фізики в 1905 р. «за роботи з дослідження катодних променів». У 20-х роках XX століття став противником «теорії відносності» і пропагандистом т. з. «арійської фізики».

Життєпис

[ред. | ред. код]

Ленард народився в сім'ї тірольського торговця вином. У 1722 р. сім'ї Ленарда було присвоєно спадкове дворянство, яке проте, починаючи з кінця XVIII століття, в сім'ї не застосовувалося. У 1880 р. Ленард вивчає протягом двох семестрів природничі науки — спочатку в Будапешті, а потім у Відні. Після цього він віддає перевагу роботі у батьківському винному магазині в Прессбурзі. У 1883 р. Ленард продовжує навчання в Гайдельберзі під керівництвом Георга Квінке та Роберта Бунзена. Після навчання протягом одного семестру в Берліні під керівництвом Германа Гельмгольца, він захищає в 1886 р. у Гайдельберзі дисертацію за темою «Про коливання падаючих крапель». Після цього він стає асистентом у Квінке у фізичному інституті Гайдельберзького університету. У цей час він продовжує дослідження люмінесценції. У наступні десятиліття на основі цих досліджень він напише основоположні роботи про механізм свічення так званих фосфорів Ленарда. 1898 року Ленард стає професором в Кільському університеті, де проводить найпродуктивніші роки своєї наукової діяльності. Він продовжує досліджувати фотоелектричний ефект, розробляє динамічну модель атома, що спростувала уявлення про атом як про масивний однорідний об'єкт. 1907 року Ленард повертається у Гайдельберг.

Науковий доробок

[ред. | ред. код]

Метеорологічні внески

[ред. | ред. код]

Ленард був першим, хто в 1892 році вивчив і описав те, що було названо пізніше як ефект Ленарда. Цим ефектом назване відокремлення електричних зарядів, при аеродинамічному розпаді крапель води, наприклад, при падінні на основу чи розщепленні крапель у повітрі. Ефект також знаний як балоелектричний ефект, електрифікація розпилення або ефект водоспаду.[5] В основі ефекту лежить явище, коли сили розливу крапель, генеруючи бризки, генерують невеликі негативні краплі з поверхні основної краплі, залишаючи нейтральний або слабкий позитивний заряд на решті великого фрагмента. Ефект був повторений багатьма дослідниками, проте, молекулярні механізми цього явища станом на 2015 рік досліджені недостатньо.[6]

Також, він провів дослідження розмірів та форми розподілу крапель дощу, для цього сконструювавши вітровий тунель, в якому краплі води різної величини могли утримуватися нерухомими протягом декількох секунд. Він першим визнав, що великі краплі дощу не мають класичну форму краплі сльози, а мають форму подібну до булочки гамбургерів.[7]

Джерела

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118779397 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б в г Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  3. ↑ Ouest-France — Rennes: 2017. — ISSN 0999-2138; 2262-4279
  4. ↑ Lebendiges Museum Online — 1997.
  5. ↑ American Meteorological Society Glossary. Amsglossary.allenpress.com. 25 червня 2013. Архів оригіналу за 5 лютого 2012. Процитовано 13 липня 2013. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |df= (довідка)
  6. ↑ Beattie, James (04 2016). The mechanism of spray electrification: the waterfall effect. Atmospheric Chemistry and Physics Discussions. с. 1—9. doi:10.5194/acp-2015-892. {{cite web}}: Пропущений або порожній |url= (довідка)Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  7. ↑ Volynets, Igor (2001). Elert, Glenn (ред.). Diameter of a raindrop. The Physics Factbook. Архів оригіналу за 20 серпня 2019. Процитовано 19 серпня 2019.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Філіпп_Едуард_Антон_фон_Ленард&oldid=42935045#Метеорологічні_внески