Перевірка статі в спорті

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рівні тестостерону у жінок та чоловіків
Частина серії
Фемінізм
Портал Проєкт Стиль

Перевірка (визначення, верифікації) статі в спорті або тест на стать проводиться у спорті, розділеному за статтю, коли в жіночих змаганнях намагалися взяти участь спортсмени-чоловіки або жінки з інтерсексністю, що давало їм несправедливі переваги.

Інциденти верифікації статі неодноразово проводилися в Олімпійських іграх та інших змаганнях.

Перший обов'язковий тест, введений Міжнародною асоціацією легких атлетичних федерацій (IAAF), світовим органом управління легкої атлетики, для жінок-спортсменок, був застосований у липні 1950, за місяць до чемпіонату Європи в Бельгії. Усі спортсменки пройшли тестування у своїх країнах.[1] Після чемпіонату Європи з легкої атлетики 1966 року був широкий розголос у пресі через підозру, що кілька найкращих жінок-спортсменок із СРСР та Східної Європи насправді були чоловіками. На Олімпійських іграх тестування було введено в 1968 р.[2] У деяких випадках це призвело до того, що спортсменкам робили непотрібні операції, такі як примусова стерилізація та калічення вульви.

Подальші дослідження показали, що тести на стать можуть завдати психологічної шкоди. Верифікація статі — перевірка людей, рівень гормонів яких є аномальним порівняно з іншими людьми їхньої статі, — може спричинити кризу статевої ідентичності, викликати принизливі реакції (публічно та приватно), ізолювати спортсменів у соціальному плані та призвести до депресії, а іноді і до самогубства.[3]

Потреба у верифікації статі

[ред. | ред. код]

Чоловіки мають значно вищий за жінок рівень тестостерону та інших андрогенів, більший об'єм легенів та серця, більшу мя'зову силу, вищу міцність кісток та суглобів. Крім того, в середньому у чоловічій популяції більші розміри тіла, вищий зріст, довші кінцівки та їх розмах, ніж у жіночій. Через ці відмінності абсолютна більшість видів спорту поділяються на чоловічі та жіночі, щоб забезпечити справедливість змагання.

«Сегрегація та перевірка статі взаємозалежні, оскільки, якби не було претензій або підстав для проведення окремих спортивних змагань для чоловіків та жінок, не було б необхідності в тестуванні на перевірку статі».[4]

Участь у жіночих змаганнях чоловіків (повністю типових, з інтерсексністю чи іншими розладами статевого розвитку, або ж з транс-ідентичністю й операціями на репродуктивній системі) ставить їх у недосяжно вигіднішу перед жінками-спортсменками позицію.

Складнощі визначення статі

[ред. | ред. код]

Варіації сполучень спадкової хромосоми, інші генетичні аспекти, до- та постнатальний фізичний розвиток на субклітинному та органічному рівні ускладнюють визначення статі деяких людей.[5] Так, наприклад, буває при нетиповому розташуванні гена SRY, який змушує на початку статево недиференційований плід розвиватися за чоловічим типом. Ген SRY в нормі знаходиться в Y-хромосомі. Але іноді він знаходиться в Х-хромосомі, і диференціація відбувається неправильно, внаслідок чого:

  • жінки (ХХ) можуть мати гормональний або фенотиповий розвиток як чоловіки;
  • чоловіки (XY) можуть розвиватися гормонально або фенотипово як жінки.[5]

У чоловіків може бути низький рівень тестостерону, і при цьому вони залишаються чоловіками. Жінки можуть мати високий рівень тестостерону і все ще бути жінками. Тестування на тестостерон не є достатнім, оскільки його рівні можуть бути однакові у жінок з високим рівнем тестостерону та в чоловіків з низьким.[5]

Перевірка статі в жіночому спорті

[ред. | ред. код]

Впровадження тестування статі почалося в 1930-х роках, після участі кількох чоловіків у жіночій категорії Олімпійських ігор.

Спочатку перевірка статі мала форму фізичних оглядів. Згодом почали застосовувати тестування хромосом, а ще пізніше — тестування рівня тестостерону.

1920-40-ві: Перші чоловіки в жіночому спорті

[ред. | ред. код]
Станіслава Валасевич
Герман ("Дора") Ратжен

Можливо, найраніший випадок — інтерсекс чоловік під іменем Станіслава Валасевич (Стелла Волш) виступав як польська спортсменка і виграв золоту медаль на дистанції 100 м серед жінок на літніх Олімпійських іграх 1932 року в Лос-Анджелесі. Лише після смерті в 1980 році у Валасевич виявили частково розвинені чоловічі статеві органи.[6]

  • Інтерсекс-чоловік, вихований дівчиною під іменем Дора Ратжен, змагався як німецька німецька спортсменка на Олімпійських іграх 1936 року в Берліні та посів четверте місце у стрибках у висоту серед жінок. Пізніше змагався і встановив світовий рекорд серед жінок у стрибках у висоту на чемпіонаті Європи 1938 року, перш ніж німецька поліція дійшла висновку, що він був чоловіком. Лікар встановив його інтерсексність. Пізніше він узяв ім'я Генріх Раджен.[7]

1950-ті: Фізичні огляди

[ред. | ред. код]
Зденек Кубек ("Зденка Кубкова")
Марк Вестон ("Мері Едіт Луїза Вестон")

Під час або незабаром після літніх Олімпійських ігор 1936 року в Берліні президент Олімпійського комітету США Евері Брандейж (Avery Brundage) виступив за створення системи для обстеження спортсменок. Згідно зі статтею журналу «Time» про гермафродитів Брандейж відчув потребу прояснити «двозначності у статі» після спостереження за виступом чехословацької спортсменки Зденки Кубкової та англійської спортсменки Мері Едіт Луїзи Вестон. Пізніше обоє з них зробили хірургічну корекцію статі та змінили імена на чоловічі — відповідно на Зденек Кубек та Марк Вестон.

Фоек'є Дилема[en]

1950 року голландська інтерсекс-спринтерка Фоек'є Дилема[en] була виключена зі збірної року після того, як у липні 1950-го відмовилася пройти обов'язковий тест на стать. Пізніше дослідження виявили Y-хромосому в клітинах її тіла, і аналіз показав, що вона, ймовірно, була мозаїчною жінкою 46, XX / 46, XY (справжній гермафродитизм).

Верифікація статі розпочалася в 1950 році за участю Міжнародної асоціації легкоатлетичних федерацій (IAAF) з використанням фізичних оглядів. «Сегрегація та перевірка статі взаємозалежні, оскільки, якби не було претензій або підстав для проведення окремих спортивних змагань для чоловіків та жінок, не було б необхідності в тестуванні на перевірку статі».[4] Протягом певного періоду ці випробування були обов'язковими для спортсменів через ризик, що спортсмени-чоловіки висуватимуться як спортсменки та матимуть несправедливу перевагу перед спортсменками у їх категоріях.

Тамара та Ірина Прес

Сестри Тамара та Ірина Прес виграли 5 золотих олімпійських медалей для СРСР та встановили 26 світових рекордів у 1960-х. Вони закінчили свою кар'єру до запровадження тестування статі в 1966 році. Хоча обох звинувачували в тому, що вони чоловіки або гермафродити, доказів наявності інтерсекс стану немає.

Ева Клобуковська

Польська спортсменка Ева Клобуковська, яка виграла золоту медаль у естафеті 4 × 100 м серед жінок та бронзову медаль у спринті на 100 м у жінок на літніх Олімпійських іграх 1964 року в Токіо, є першою спортсменкою, яка не пройшла тест на гендер у 1967 році. Встановлено, що у неї рідкісний генетичний стан мозаїцизму XX/XXY, і їй було заборонено брати участь в олімпійських та професійних видах спорту.[8]

Ерік (Еріка) Шинеггер

У 1967 році МОК дискваліфікував австрійську чемпіонку світу з гірських лиж 1966 року Еріку Шінеггер з участі в Зимових іграх 1968 року в Греноблі після визначення, що у Шінеггер були внутрішні чоловічі статеві органи. Пізніше Шинеггер взяв ймення Ерік.

Через багато років фізичних обстежень вчені впровадили тестування хромосом.

1968-1999: Тестування хромосом

[ред. | ред. код]

Під час літніх Олімпійських ігор 1968 року Міжнародний олімпійський комітет (МОК) запровадив тестування хромосом. Перевірялась наявність Y-хромосоми, щоб виявляти чоловіків, що потенційно маскуються під жінок. Пізніше цей метод тестування був скасований, оскільки виявився досить неточним у визначенні чоловічої статі.[9]

У 1986 році іспанську спортсменку Марію Хосе Мартінес-Патіньо було звільнено та публічно присоромлено після провалення хромосомного тесту. Вона боролася з рішенням проти неї, стверджуючи, що вона не могла мати конкурентної переваги, оскільки її інтерсекс-варіація призвела до відсутності функціонального тестостерону. Через два роки IAAF дав Мартінес-Патіньо зелене світло, щоб вона могла знову змагатися. Її важке становище привернуло увагу до питання тестування статі, яке допомогло закінчити обов'язкові тести через 10 років.[10]

Міжнародна асоціація легкоатлетичних федерацій припинила скринінг статевих груп для всіх спортсменів у 1992 році, але зберегла можливість оцінки статі учасника у разі виникнення підозр.

Востаннє тестування хромосом проводилось на Олімпійських іграх в Атланті в 1996 році. На Всесвітній конференції жінок і здоров'я МОК 1996 року була прийнята резолюція «про припинення поточного процесу перевірки статі під час Олімпійських ігор».

Критики[які?] впевнили чиновників, що генетичне тестування статі є науково та етично недосконалим[як?], і правління МОК проголосувало за припинення цієї практики в червні 1999 році[11], замінивши її системою, що дозволяє проводити медичну оцінку статі спортсменів лише у випадках «обґрунтованої підозри».

2009: Тестування на тестостерон

[ред. | ред. код]
Кастер Семеня у жіночих змаганнях, 2011

Кастер Семеня

[ред. | ред. код]

Південноафриканський інтерсекс[12][13][14]-бігун на середні дистанції Кастер Семеня виграв у жіночій категорії дистанцію 800 метрів на чемпіонаті світу з легкої атлетики у Берліні 2009 року. За останніми даними, Семеня має чоловічі хромосоми ХY, вироблення тестостерону в типових чоловічих нормах, і лише його геніталії є недорозвинутими (проте сховані всередині яєчка продукують чоловічі гормони), через що при народженні його стать помилково визначили як жіночу[14][15].

Кастер Семеня, 2009

Після перемоги в чемпіонаті світу, у серпні 2009, на прохання IAAF, яка підтердила згоду Семені пройти обов'язкове тестування статі, Семеня перевірили рівень тестостерону[16]. Він виявився зависоким для жінки.

6 липня 2010 року, однак, IAAF підтвердила[чому?], що Семені було дозволено продовжувати змагатися в жіночій категорії. При цьому результати тестування ніколи офіційно не оприлюднювалися з міркувань конфіденційності.[17]

Поточна політика перевірки статі ФІФА впроваджена 30 травня 2011 р.[18][19] У червні 2012 року, до початку літніх Олімпійських іго

р 2012 року, МОК опублікував Положення МОК про жіночу гіперандрогенію для розгляду випадків, подібних до кейсу Кастер Семеня. Воно говорить: "Ніщо в цих Правилах не призначене для визначення статі. Натомість ці Правила призначені для визначення обставин, за яких певна спортсменка не матиме права (через гормональні особливості) брати участь у змаганнях Олімпійських ігор 2012 року у жіночій категорії. У разі визнання спортсменки-жінки невідповідною для участі у жіночій категорії, спортсменка може мати право брати участь в якості спортсмена-чоловіка, якщо спортсменка претендує на участь у спортивній події серед чоловіків"[20].

У 2018 році IAAF запровадила нові обмеження, які заборонили, зокрема, й Семені змагатися в жіночому спорті. Вважається, що цю зміну було розроблено спеціально для кейсу Семені.

Регулювання тестостерону жінок-спортсменок

[ред. | ред. код]

Висунення вимог до рівня тестостерону в жінок замість регуляції викликало значний спротив. Як і попередні форми тестування, тест на тестостерон було визнано принизливим, непотрібним та дискримінаційним для спортсменок жіночої статі.[21] Експертка з верифікації статі в спорті Катріна Карказіс[en], феміністська дослідниця інтерсексності Ребекка Джордан-Янг[en], інтерсекс-експертка Джорджіан Девіс[en] та Сільвія Кампоресі (Silvia Camporesi) доводила, що нова політика IAAF щодо гіперандрогенії у жінок-спортсменок не захищає від вторгнень у приватне життя, вимагатиме від спортсменок зайвого лікування для участі в змаганнях та є посиленням «гендерного поліціювання».

Наразі немає жодних доказів того, що вроджена гіперандрогенія у елітних жінок-спортсменок надає перевагу в спорті. Вчені також сумніваються, чи слід вважати якусь перевагу «несправедливою», якщо вона відбувається природним шляхом і поза контролем спортсмена.[22] Крім того, ці випадки викликали критику самої спортивної системи, показавши явну вразливість жінок-спортсменок до непотрібних пимусових медичних втручань, навіть якщо не було жодних доказів шахрайства та жодних спортивних переваг.

Насправді, висококласні спортсменки-жінки мають показник повної чутливості до андрогенів набагато вищий, ніж серед загальної популяції жінок: 1 на 20 000–50 000, порівняно з елітними спортсменами 1 на 429.[23] Вони рекомендують, щоб жінки-спортсменки мали змогу змагатися відповідно до своєї юридичної статі.

Чотири елітні спортсменки з країн, що розвиваються, зазнали часткової кліторидектомії (форма калічення вульви) та гонадектомії (стерилізація) після того, як тестування тестостерону виявило їх інтерсексність.[21][24] У 2013 році Патрік Феніхель, Стефан Бермон та інші вперше повідомили про це.

Політика щодо гіперандрогенії була призупинена після розгляду справи Dutee Chand v. Федерація легкої атлетики Індії (AFI) та Міжнародна асоціація легких атлетичних федерацій у Спортивному арбітражному суді (рішення ухвалили в липні 2015 року). Чанд була виключена з Ігор Співдружності 2014 року після того, як Атлетична федерація Індії заявила, що гіперандрогенія зробила її непридатною для участі у змаганнях як спортсменки-жінки. Суд встановив, що недостатньо доказів того, що тестостерон підвищує спортивні показники жінок. Роблячи це, суд негайно призупинив практику регулювання гіперандрогенії, що застосовується IAAF, якщо організація не зможе представити кращі докази до липня 2017 року.[25]

У листопаді 2015 року МОК провів засідання, на якому розглянули питання гіперандрогенії та трансгендерної політики.

Щодо гіперандрогенії у спортсменок-жінок МОК закликав відновити політику IAAF, призупинену Спортивним арбітражним судом. Він також повторив попередню політичну заяву про те, що «щоб уникнути дискримінації, якщо спортсменка не має права брати участь у змаганнях, спортсменка повинна мати право брати участь у змаганнях серед чоловіків». У лютому 2016 року стало відомо, що МОК не буде вводити власну політику, яка встановлюватиме максимальний рівень тестостерону для літніх Олімпійських ігор 2016 року.

У квітні 2016 року спеціальний доповідач ООН з питань охорони здоров'я Дайнюс Пурас розкритикував сучасну та історичну політику верифікації статі, описуючи, як «ряд спортсменів перенесли гонадектомію (видалення репродуктивних органів) та часткову кліторідектомію (видалення голівки клітора) за відсутності симптомів або проблем зі здоров'ям».

Нові правила 2018 року
[ред. | ред. код]

1 листопада 2018 року IAAF обмежив рівень тестостерону для жінок, прийнявши нові правила «Відмінності статевого розвитку» для спортсменок, які змагаються у гонках: 400 м, 800 м, 1 миля, бар'єри. Спортсменки з рівнем тестостерону 5 нмоль/л або більше, або які є "чутливими до андрогенів «і хочуть брати участь у вищезазначених заходах на глобальному рівні (включаючи визнання встановлення міжнародного рекорду), мають юридично бути жінками або інтерсекс людьми, повинні мати рівень тестостерону нижче 5 нмоль/л протягом 6 місяців поспіль і забезпечувати рівень нижче цього». Цей новий регламент замінив усі попередні правила для жінок з гіперандрогенією.[26]

Трансгендерні жінки в жіночому спорті

[ред. | ред. код]

Стосовно трансгендерних спортсменок чоловічої статі МОК на тому ж засіданні 15 листопада 2015 року заявив, що вони не можуть бути виключені з можливості брати участь у спортивних змаганнях. Трансгендерним спортсменам, які визнали себе жінкою, буде дозволено брати участь у цій категорії, якщо рівень їх тестостерону був нижче 10 наномолей на літр принаймні за 12 місяців до змагань.

Не було обмежень для трансгендерних спортсменок, які ідентифікують себе та змагаються як чоловіки.[27]

Професійній тенісистці Рене Річардс, жінці-трансгендеру, було заборонено грати як жінка на Відкритому чемпіонаті США 1976 року, якщо вона не пройде тестування хромосом. Вона подала в суд на Американську тенісну асоціацію і в 1977 році здобула право грати в жіночій категорії, не проходячи тестування.[28]

Лорел Габбард, новозеландська важкоатлетка, яка виступала у ваговій категорії понад 87 кілограмів та понад 90 кілограмів, стала першою в історії Олімпійських ігор трансгендерною жінкою, яка брала участь у турнірі.[29]

Перевірка статі в чоловічому спорті

[ред. | ред. код]

Оскільки в чоловічому спорті спортсменам-чоловікам ні жінки, ні чоловіки з інтерсексністю не складають конкуренції, перевірка в чоловічій категорії не проводиться, і про їхні хромосоми або гормональні профілі мало даних.

Використовуючи ці дані, Scientific American, однак, підрахував, що «майже 2%» осіб чоловічої статі мали рівень тестостерону в нормальному діапазоні жінок.[30] Автори дослідження також заявили, що середні відмінності в масі тіла можуть бути причиною різниці в показниках між статями.[31]

Відомі спертсменки

[ред. | ред. код]

У 2001 році індійська інтерсекс спортсменка та плавчиня Пратіма Гаонкар (Pratima Gaonkar) покінчила життя самогубством після розголошення та публічних коментарів щодо свого невдалого тесту на перевірку статі.[32][33][34]

Індійська бігунка на середні дистанції Санті Саундараджан, яка виграла срібну медаль на 800 м на Азійських іграх 2006 року в Досі, Катар, не пройшла тест на перевірку статі, її згодом позбавили медалі.[13]

Dutee Chand була вилучена з Ігор Співдружності 2014 року в останню хвилину після того, як Атлетична федерація Індії заявила, що гіперандрогенія зробила її непридатною для участі у змаганнях як спортсменки.[35] Чанд передала справу до Спортивного арбітражного суду та виграла тимчасове рішення у середині 2015 року. У лютому 2016 року стало відомо, що МОК не встановлюватиме максимальний рівень тестостерону для літніх Олімпійських ігор 2016 року.[12] У червні 2016 року Чанд отримала право брати участь у змаганнях на 100 метрів на літніх Олімпійських іграх.[36]

Див. також

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Dohle, Max; Ettema, Dick (2012). Foekje Dillema. Архів оригіналу за 22 April 2016. Процитовано 28 травня 2016.
  2. ↑ Jordan-Young, Rebecca M.; Sönksen, Peter H.; Karkazis, Katrina (28 квітня 2014). Sex, health, and athletes. BMJ (англ.). Т. 348. с. g2926. doi:10.1136/bmj.g2926. ISSN 1756-1833. PMID 24776640. Процитовано 7 липня 2021.
  3. ↑ Wiesemann, Claudia (1 квітня 2011), Is there a Right Not to Know One's Sex? The Ethics of 'Gender Verification' in Women's Sports Competition, Journal of Medical Ethics, 37 (4): 216—220, doi:10.1136/jme.2010.039081, ISSN 0306-6800, PMID 21367768, архів оригіналу за 7 February 2017
  4. ↑ а б Ha, Nathan Q.; Dworkin, Shari L.; Martínez-Patiño, María José; Rogol, Alan D.; Rosario, Vernon; Sánchez, Francisco J.; Wrynn, Alison; Vilain, Eric (August 2014). Hurdling Over Sex? Sport, Science, and Equity. Archives of Sexual Behavior. 43 (6): 1035—1042. doi:10.1007/s10508-014-0332-0. ISSN 0004-0002. PMID 25085349.
  5. ↑ а б в Dreger, Alice (21 серпня 2009), Where's the Rulebook for Sex Verification?, The New York Times, архів оригіналу за 9 April 2011, процитовано 18 квітня 2019
  6. ↑ Klaudia Snochowska-Gonzales. Walasiewicz była kobietą (Walasiewicz Was a Woman). Gazeta Wyborcza (пол.). 190 (14 August 2004): 8. Процитовано 31 травня 2006.
  7. ↑ Berg, Stefan (15 вересня 2009). How Dora the Man Competed in the Woman's High Jump. Der Spiegel. Архів оригіналу за 9 September 2010. Процитовано 31 серпня 2010.
  8. ↑ Ritchie, R.; Reynard, J.; Lewis, T. (2008). Intersex and the Olympic Games. Journal of the Royal Society of Medicine. 101 (8): 395—399. doi:10.1258/jrsm.2008.080086. PMC 2500237. PMID 18687862.
  9. ↑ Olympic Gender Testing. Архів оригіналу за 4 June 2017.
  10. ↑ Martínez-Patiño, Maria José (December 2005). Personal Account: A Woman Tried and Tested. The Lancet. 366: 366—538. doi:10.1016/s0140-6736(05)67841-5. PMID 16360746.
  11. ↑ Genel M (2000). Gender verification no more?. Medscape Women's Health. 5 (3): E2. PMID 11109043.
  12. ↑ а б IOC won't introduce rules that would block Indian sprinter from Rio Games | Toronto Star. thestar.com. Архів оригіналу за 5 April 2016. Процитовано 29 червня 2016.
  13. ↑ а б DREGER, ALICE (2010). Sex Typing for Sport. The Hastings Center Report. 40 (2): 22—24. doi:10.1353/hcr.0.0250. ISSN 0093-0334. JSTOR 40663834. PMID 20391846.
  14. ↑ а б Ingle, Sean (21 July 2022). Caster Semenya out of world 5,000m as Coe signals tougher female sport rules. The Guardian. Архів оригіналу за 5 May 2024. Процитовано 15 May 2024.
  15. ↑ Birth certificate backs SA gender. BBC News. 21 August 2009. Архів оригіналу за 16 November 2023. Процитовано 21 August 2009.
  16. ↑ Semenya told to take gender test. BBC Sport. 19 серпня 2009. Процитовано 19 серпня 2009.
  17. ↑ Motshegwa, Lesogo; Gerald Imray (6 липня 2010). World champ Semenya cleared to return to track. Associated Press. Yahoo!. Архів оригіналу за 15 July 2010. Процитовано 6 липня 2010.
  18. ↑ FIFA issues gender verification regulations for all competitions. FIFA. 8 червня 2011. Архів оригіналу за 17 July 2014.
  19. ↑ Regulations. FIFA Gender Verification (PDF). FIFA. June 2011. Архів оригіналу (PDF) за 25 October 2017.
  20. ↑ IOC Regulations on Female Hyperandrogenism (PDF). International Olympic Committee. 22 червня 2012. Архів оригіналу (PDF) за 13 August 2012. Процитовано 9 серпня 2012.
  21. ↑ а б Jordan-Young, R. M.; Sonksen, P. H.; Karkazis, K. (April 2014). Sex, health, and athletes. BMJ. 348 (apr28 9): –2926–g2926. doi:10.1136/bmj.g2926. ISSN 1756-1833. PMID 24776640.
  22. ↑ Karkazis, Jordan-Young, Davis, Camporesi, Katrina, Rebecca, Georgiann, Silvia (2012). Out of Bounds? A Critique of the New Policies on Hyperandrogenism in Elite Female Athletes. The American Journal of Bioethics. 12 n. 7: 3—16.
  23. ↑ Shapiro, Samantha (1 серпня 2012). Caught in the Middle. ESPN.
  24. ↑ Pūras, Dainius; Special Rapporteur on the right of everyone to the enjoyment of the highest attainable standard of physical and mental health (4 квітня 2016), Sport and healthy lifestyles and the right to health. Report A/HRC/32/33, United Nations, архів оригіналу за 15 December 2016
  25. ↑ Branch, John (27 липня 2016). Dutee Chand, Female Sprinter With High Testosterone Level, Wins Right to Compete. The New York Times. Архів оригіналу за 14 August 2016. Процитовано 22 травня 2016. The Court of Arbitration for Sport, based in Switzerland, questioned the athletic advantage of naturally high levels of testosterone in women and therefore immediately suspended the practice of 'hyperandrogenism regulation' by track and field’s governing body, the International Association of Athletics Federations. It gave the organization, known as the I.A.A.F., two years to provide more persuasive scientific evidence linking 'enhanced testosterone levels and improved athletic performance.'
  26. ↑ IAAF introduces new eligibility regulations for female classification| News | iaaf.org. www.iaaf.org. Процитовано 17 квітня 2019.
  27. ↑ International Olympic Committee (November 2015), IOC Consensus Meeting on Sex Reassignment and Hyperandrogenism (PDF), архів оригіналу (PDF) за 7 February 2016
  28. ↑ Amdur, Neil (17 серпня 1977). Renee Richards Ruled Eligible for U.S. Open; Ruling Makes Renee Richards Eligible to Qualify for U.S. Open. The New York Times. Архів оригіналу за 30 June 2016.
  29. ↑ Laurel Hubbard: First transgender athlete to compete at Olympics.
  30. ↑ The Editors (August 2016). Naturally Occurring High Testosterone Shouldn't Keep Female Athletes Out of Competition. Scientific American. 315 (2): 8. doi:10.1038/scientificamerican0816-8. PMID 27459550.
  31. ↑ Healy, M. L.; Gibney, J.; Pentecost, C.; Wheeler, M. J.; Sonksen, P. H. (August 2014). Endocrine profiles in 693 elite athletes in the postcompetition setting. Clinical Endocrinology. 81 (2): 294—305. doi:10.1111/cen.12445. ISSN 0300-0664. PMID 24593684.
  32. ↑ Koshie, Nihal (9 вересня 2018). The rising star who ended her life much before Dutee Chand challenged the rules. The Indian Express. Процитовано 10 вересня 2018.
  33. ↑ Prabhudesai, Sandesh (11 жовтня 2001). Mystery of Pratima's suicide. Goa News. Процитовано 10 вересня 2018.
  34. ↑ Nagvenkar, Mayabhushan (21 липня 2012). Goa's Pinki Pramanik. Newslaundry. Процитовано 10 вересня 2018.
  35. ↑ Slater, Matt (28 липня 2015). Sport & gender: A history of bad science & 'biological racism'. BBC Sport. Архів оригіналу за 21 July 2015. Процитовано 28 липня 2015.
  36. ↑ Padawer, Ruth (28 червня 2016). The Humiliating Practice of Sex-Testing Female Athletes. The New York Times. ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 28 June 2016. Процитовано 28 червня 2016.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Перевірка_статі_в_спорті&oldid=43597958