Філіпп Едуард Антон фон Ленард

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Філіп Едуард Антон фон Ленард)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Філіпп Едуард Антон фон Ленард
нім. Philipp Eduard Anton von Lenard
Lenard.jpg
Ім'я при народженні нім. Philipp Eduard Anton von Lenard
Народився 7 червня 1862(1862-06-07)
Пресбург, Австро-Угорська імперія
Помер 20 травня 1947(1947-05-20) (84 роки)
Месельгаузен, Німеччина
Поховання Штутгарт
Громадянство Німеччина Німеччина
Діяльність фізик, політик, винахідник, викладач університету
Alma mater Гейдельберзький університет
Сфера інтересів атомна фізика
Заклад Гайдельберзький університет
Кільський університет
Науковий ступінь докторський ступінь[d][1]
Науковий керівник Роберт Вільгельм Бунзен
Аспіранти, докторанти Paul Hertz[d][2], Вальтер Коссель[3] і Karl Wilhelm Hausser[d]
Член Прусська академія наук, Шведська королівська академія наук, Militant League for German Culture[d], Угорська академія наук, Гайдельберзька академія наук і Королівська академія наук і літератури в Гетеборзі[d]
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з фізики (1905)

Філіпп Едуард Антон фон Ленард у Вікісховищі?

Філіпп Едуард Антон фон Ленард (нім. Philipp Eduard Anton von Lenard 7 червня 1862, Пресбург, Австро-Угорська імперія — 20 травня 1947, Месельгаузен, Німеччина) — німецький фізик, автор багатьох видатних робіт в області фізики твердого тіла і атомної фізики. Лауреат Нобелівської премії з фізики в 1905 р. «за роботи з дослідження катодних променів». У 20-х роках XX століття став противником «теорії відносності» і пропагандистом т. з. «арійської фізики».

Життєпис[ред. | ред. код]

Ленард народився в сім'ї тірольського торговця вином. У 1722 р. сім'ї Ленарда було присвоєно спадкове дворянство, яке проте, починаючи з кінця XVIII століття, в сім'ї не застосовувалося. У 1880 р. Ленард вивчає протягом двох семестрів природничі науки — спочатку в Будапешті, а потім у Відні. Після цього він віддає перевагу роботі у батьківському винному магазині в Прессбурзі. У 1883 р. Ленард продовжує навчання в Гайдельберзі під керівництвом Германа Квінке та Роберта Бунзена. Після навчання протягом одного семестру в Берліні під керівництвом Германа Гельмгольца, він захищає в 1886 р. у Гайдельберзі дисертацію за темою «Про коливання падаючих крапель». Після цього він стає асистентом у Квінке у фізичному інституті Гайдельберзького університету. У цей час він продовжує дослідження люмінесценції. У наступні десятиліття на основі цих досліджень він напише основоположні роботи про механізм свічення так званих фосфорів Ленарда. У 1898 році Ленард стає професором в Кільському університеті, де проводить найпродуктивніші роки своєї наукової діяльності. Він продовжує досліджувати фотоелектричний ефект, розробляє динамічну модель атома, що спростувала уявлення про атом як про масивний однорідний об'єкт. У 1907 році Ленард повертається у Гайдельберг.

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]