Філіпп Едуард Антон фон Ленард

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Філіпп Едуард Антон фон Ленард
нім. Philipp Eduard Anton von Lenard
Lenard.jpg
Народився 7 червня 1862(1862-06-07)
Пресбург, Австро-Угорська імперія
Помер 20 травня 1947(1947-05-20) (84 роки)
Месельгаузен, Німеччина
Громадянство Німеччина Німеччина
Alma mater Гейдельберзький університет
Галузь наукових інтересів атомна фізика
Заклад Гайдельберзький університет
Кільський університет
Науковий ступінь докторський ступінь[d][1]
Науковий керівник Роберт Вільгельм Бунзен
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з фізики (1905)


CMNS: Філіпп Едуард Антон фон Ленард на Вікісховищі
Nobel prize medal.svg

Філіпп Едуард Антон фон Ленард (нім. Philipp Eduard Anton von Lenard нар. 7 червня 1862, Пресбург, Австро-Угорська імперія — † 20 травня 1947, Месельгаузен, Німеччина) — німецький фізик, автор багатьох видатних робіт в області фізики твердого тіла і атомної фізики. Лауреат Нобелівської премії з фізики в 1905 р. «за роботи з дослідження катодних променів». У 20-х роках XX століття став противником «теорії відносності» і пропагандистом т. з. «арійської фізики».

Життєпис[ред.ред. код]

Ленард народився в сім'ї тірольського торговця вином. У 1722 р. сім'ї Ленарда було присвоєно спадкове дворянство, яке проте, починаючи з кінця XVIII століття, в сім'ї не застосовувалося. У 1880 р. Ленард вивчає протягом двох семестрів природничі науки — спочатку в Будапешті, а потім у Відні. Після цього він віддає перевагу роботі у батьківському винному магазині в Прессбурзі. У 1883 р. Ленард продовжує навчання в Гайдельберзі під керівництвом Германа Квінке та Роберта Бунзена. Після навчання протягом одного семестру в Берліні під керівництвом Германа Гельмгольца, він захищає в 1886 р. у Гайдельберзі дисертацію за темою «Про коливання падаючих крапель». Після цього він стає асистентом у Квінке у фізичному інституті Гайдельберзького університету. У цей час він продовжує дослідження люмінесценції. У наступні десятиліття на основі цих досліджень він напише основоположні роботи про механізм свічення так званих фосфорів Ленарда. У 1898 році Ленард стає професором в Кільському університеті, де проводить найпродуктивніші роки своєї наукової діяльності. Він продовжує досліджувати фотоелектричний ефект, розробляє динамічну модель атома, що спростувала уявлення про атом як про масивний однорідний об'єкт. У 1907 році Ленард повертається у Гайдельберг.

Джерела[ред.ред. код]

  1. Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118779397 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.