Гілларі Клінтон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Хілларі Клінтон)
Перейти до: навігація, пошук
Гілларі Клінтон
Hillary Clinton official Secretary of State portrait crop.jpg
Офіційний фотопортрет Гілларі Клінтон, 2009
67ма Державний секретар США
На посаді
з 21 січня 2009
Президент Барак Обама
Уряд(и) Адміністрація Обами
Попередник(и) Кондоліза Райс
Сенатор від штату Нью-Йорк
3 січня 2001 — 21 січня 2009
Обраний 7 листопада 2000
Переобраний 7 листопада 2006
42га Перша леді Сполучених Штатів
20 січня 1993 — 20 січня 2001
Президент Білл Клінтон
Попередник(и) Барбара Буш
Наступник(и) Лора Буш
Особові дані
Ім'я Гіларі Даян Родем
Народився 26 жовтня 1947
Місце народження Чикаго, Іллінойс (США)
Етнічне походження Американка
Партійність Демократична партія
Одружен./Заміжня з Білл Клінтон
Діти Челсі Клінтон
Вища освіта Веллслі Коледж
Єльський університет
Професія адвокат
Нагороди
Великий Хрест ордена Почесного легіону

Great Seal of the United States (obverse).svg US-DeptOfState-Seal.svg

Гі́лларі Діа́на Ро́дем Клі́нтон (англ. Hillary Diane Rodham Clinton, нар. 26 жовтня, 1947) — американський політик, державний секретар США (2009—2013), сенатор від штату Нью-Йорк (2001—2009), перша леді США (1993—2001) та кандидатка на посаду президента США на виборах 2016 року[1][2].

Народилась у Чикаґо, виросла в його околичному місті Парк-Рідж, штат Іллінойс. Закінчила коледж Веллслі 1969 року та здобула ступінь доктора юридичних наук у Єльській школі права[en] 1973 року. Після певного часу на посаді юрисконсульта Конґресу, Гілларі переїхала до Арканзасу та 1975 року одружилася з Біллом Клінтоном. 1977 року стала співзасновницею групи інтересів «Арканзаські адвокати для дітей і родин[en]». 1978 року стала першою жінкою-головою «Корпорації юридичних послуг[en]» через рік — першою жінкою-партнером «Адвокатської канцелярії Ровз[en]». Будучи першою леді штату Арканзас, Клінтон очолила цільовий комітет, поради якого допомогли реформувати державні школи штату.

На посаді першої леді Сполучених Штатів, Клінтон виступала за ґендерну рівність і реформу в системі охорони здоров'я. Позаяк її шлюб витримав скандал Левінскі[en], думки громадськості про неї як про першу леді розділились. 2000 року Клінтон стала першою жінкою, обраною сенатором від штату Нью-Йорк[en], а 2006 року була переобраною. Висунувши свою кандидатуру на посаду президента[en], Гілларі Клінтон здобула більшу кількість виборників за будь-яку попередню жінку-кандидата, однак програла партійні вибори Бараку Обамі.

На посаді державного секретаря при адміністрації Обами[en] протягом 2009—2013 років Клінтон не лишилась осторонь Арабської весни та обстоювала[en] військову операцію США в Лівії. Вона допомогла організувати дипломатичну ізоляцію та режим міжнародних санкцій щодо Ірану, аби посприяти згортанню його ядерної програми, що відтак 2015 року ознаменувалось угодою Спільного всеосяжного плану дій. Покидаючи посаду державного секретаря після завершення першої каденції Обами, Клінтон написала свою п'яту книгу[en] та зайнялась публічними виступами.

2016 року Клінтон вдруге висунула свою кандидатуру на посаду президента. Вона здобула найбільшу кількість голосів і виборників на партійних виборах Демократичної партії 2016 року[en], 28 липня того ж року офіційно підтвердила свою кандидатуру на посаду президента Сполучених Штатів, висунувши кандидатуру сенатора Тіма Кейна на посаду віце-президента. Гілларі Клінтон стала першою жінкою-кандидата, висунутою на посаду президента великою політичною партією. Незважаючи на здобуття більшої кількості голосів на всенародних виборах, Клінтон програла за кількістю виборників супернику від Республіканської партії Дональду Трампу. Згодом Клінтон пише книгу «Що трапилося» про свою участь у виборах 2016-го року.

Біографія[ред.ред. код]

Гілларі Родем народилася 26 жовтня 1947 року в Чикаго, але дитинство провела в його передмісті Парк-Ріджі. Її батько був емігрантом з Англії і мав невеличке текстильне підприємство. Мати була домогосподаркою і виховувала, крім Гілларі, ще двох молодших братів - Г'ю та Тоні.

Освіта[ред.ред. код]

У школі навчалась добре, брала участь у суспільному житті та активно займалася спортом. Після завершення (1965) продовжила навчання у жіночому коледжі — Коледж Веллслі в Массачусетсі. Оскільки Гілларі походила з консервативної родини, в студентські роки вона стала доброволицею у заходах Республіканської партії. В коледжі вивчала політологію та приєдналася до студентської республіканської асоціації. З часом, її політичні уподобання змінилися настільки, що вона вирішила приєднатися до Демократичної партії США. У 1969 році з відзнакою закінчила факультет суспільних наук і навіть прославилася промовою на випуску з коледжу. У промові вона настільки палко розкритикувала сенатора США, який виступав перед нею, що статтю про її виступ надрукували в журналі Лайф.

Освіту продовжила на юридичному факультеті Єльського університету. В університеті була в раді редакторів факультетського журналу «Юридичний огляд». На другому курсі почала спеціалізуватися на питаннях захисту прав дітей та, на добровільних засадах, взялася вести справу про знущання над дітьми в одній з лікарень міста. Пізніше також надавала безкоштовну юридичну допомогу бідним. На юридичному факультеті познайомилася з Біллом Клінтоном. Вже в аспірантурі у вільний від навчання час Гілларі працювала в штаті декількох сенаторів від Демократичної партії. Зокрема в складі комісії, яка займалася справою імпічменту президента Ніксона під час процесу «Вотерґейт».

Життя в Арканзасі[ред.ред. код]

Після закінчення університету разом з Біллом Клінтоном переїхала до Арканзасу і почала викладати юриспруденцію в університеті Арканзасу. 11 жовтня 1975 вони побралися в м. Файєтвіль. У шлюбі вирішила залишити дівоче прізвище Родем. Пізніше Гілларі і Білл переїхали на помешкання в столицю штату — м. Літл-Рок, де Білл Клінтон перший раз невдало балотувався на місце в конгресі США. Тим часом Гілларі влаштувалася на роботу в одну з юридичних компаній міста і також на добровільних засадах займалася справами захисту дітей. У 1979 році в складі цієї компанії її звинувачували в нечесній спекуляції цінними паперами і нечесному заробітку, однак пізніше в її діях не було визнано нічого протизаконного. В 1978 році Білла Клінтона було обрано губернатором штату Арканзас, Гілларі стала Першою леді штату. В цій якості вона пробула 12 років. 27 лютого 1980 року у Гілларі Родем народилася дочка Челсі.

У 1982 році Гілларі брала активну участь у передвиборній кампанії Білла на другий термін губернатора Арканзасу і в цей час змінила прізвище на Родем Клінтон. Отримавши перемогу і ставши Першою леді Арканзасу, Гілларі продовжувала працювати адвокатом і досягла успіхів у кар'єрі: у 1988 та 1991 рр. її було визнано однією з найвпливовіших адвокаток країни. В цей час вона також входила до ради директорів корпорацій Лафарж і Вол-Март.

Політична діяльність[ред.ред. код]

Перша леді США[ред.ред. код]

Гілларі Клінтон з Біллом Клінтоном і дочкою Челсі

Політична кар'єра Гілларі Клінтон почалася, коли вона активно допомагала Біллу Клінтону в передвиборній кампанії на посаду президента США у 1992 році. На відміну від інших дружин кандидатів в президенти, вона брала активну участь у всіх заходах чоловіка і навіть виголошувала, що голосуючи за Білла виборці отримають «два в одному», натякаючи на свою майбутню активність в президентстві чоловіка. Коли Білла Клінтона було обрано президентом і вона стала Першою леді США (1993), Гілларі багато в чому відрізнялася від попередніх перших леді: не приховувала, що давала поради президенту і що він з нею радився майже з усіх ключових питань, мала власну успішну кар'єру. В 1993 її було призначено головою робочої групи Національної реформи охорони здоров'я. Наміром цього проекту було реформування системи охорони здоров'я в США, що зробило б її доступнішою для всіх верств населення. Система реформ не отримала підтримки в Конгресі США і пропозиції Родем Клінтон не були втілені.

Тим часом Гілларі та Білл опинилися в центрі уваги ЗМІ та критиків з Республіканської партії США. Деякі критики звертали увагу на те, яку вирішальну роль Гілларі іноді відігравала в прийнятті рішень президентом. Преса почала глузливо називати подружжя «Клінтони» та «Білларі». Однак найбільший скандал стався під час офіційного розслідування позашлюбних відносин Клінтона. Під час всіх перипетій справи вона заперечувала всі чутки і навіть коли Білл Клінтон таки визнав, що мав статеві відносини з Монікою Левінскі, Гілларі залишилася з ним. За її власним визнанням, це було найтяжчим випробуванням їхнього шлюбу.

Діяльність у Конгресі США[ред.ред. код]

Гілларі Клінтон з її основним конкурентом в Демократичній партії Бараком Обамою

Після закінчення другого терміну президентства Клінтона Гілларі вирішила сама піти в політику, коли звільнилося місце в Сенаті США від штату Нью-Йорк. Хоча на цю посаду балотувалося декілька провідних демократів і республіканців, Гілларі випередила всіх і легко виграла вибори. 3 січня 2001 року вона стала сенаторкою США і першою в історії колишньою Першою леді, яка пішла в політику. На цій посаді вона швидко стала однією з провідних демократок в Конгресі США. В складі комітету Конгресу з військових справ підтримувала заходи президента Буша у боротьбі з тероризмом. Зокрема, підтримала військове вторгнення США в Афганістан і голосувала за надання Бушу повноважень для початку військових дій проти Іраку у 2003 році. В складі комітету з військових справ декілька разів відвідувала американські війська в Афганістані та Іраку. Під час передвиборної кампанії Джорджа Буша почали ширитися чутки, що вона може теж балотуватися на посаду президента, однак у 2004 році поклала край всім чуткам, оголосивши про намір балотуватися на другій термін в Конгрес. 7 листопада 2006 року її було переобрано на другий термін до Сенату США.

Ставлення Гілларі до війни в Іраку змінилося, коли втрати американських військ почали збільшуватися і адміністрація не мала чіткого плану щодо майбутнього цієї операції. В Конгресі вона піддавала жорсткій критиці політику уряду Буша в Іраку і голосувала проти збільшення контингенту американських військ в цій країні. У 2007 році, в деяких ЗМІ знову з'явилися твердження, що Гілларі може балотуватися на посаду президента на наступних виборах. На відміну від минулих спекуляцій такого типу, вона їх спочатку не заперечувала, а пізніше сама виголосила про намір створити дослідний комітет щодо її можливого балотування. 20 січня 2007 року на своєму сайті Гілларі нарешті оголосила про свої наміри балотуватися на посаду президента в 2008 році. Ця новина стала справжньою сенсацією, оскільки вона була не тільки першою Першою Леді, яка балотувалася, але й першою жінкою, яка могла стати президентом США. Серед демократів Гілларі певний час користувалася підтримкою більшості партії, дещо випереджаючи найближчого конкурента по партії — Барака Обаму. У 2009 році достроково склала з себе повноваження сенатора від штату Нью-Йорк і стала державним секретарем США. У 2013 покинула цю посаду.

Бібліографія[ред.ред. код]

  • Клінтон, Гілларі Родем (1996). Усім містечком (It Takes a Village: And Other Lessons Children Teach Us). Simon & Schuster. ISBN 978-1-4165-4064-9.
  • Клінтон, Гілларі Родем (1998). Дорогий Соксе, Дорогий Бадді (Dear Socks, Dear Buddy: Kids' Letters to the First Pets). Simon & Schuster. ISBN 0-684-85778-2.
  • Клінтон, Гілларі Родем (2000). Запрошення до Білого дому (An Invitation to the White House: At Home with History). Simon & Schuster. ISBN 978-0684857992.
  • Клінтон, Гілларі Родем (2003). Історія мого життя (Living History). Simon & Schuster. ISBN 978-0743222242.
  • Клінтон, Гілларі Родем (2014). Важкі рішення (Hard Choises). Simon & Schuster. ISBN 978-1476751443. Українською: Наш формат, 2016. ISBN 978-617-7279-29-6..
  • Клінтон, Гілларі Родем, Кейн Тім (2016). Сильніші разом (Stronger Together). Simon & Schuster. ISBN 978-1501161735.
  • Клінтон Гілларі Родем (2017). Що трапилося (What Happened). Simon & Schuster. ISBN 978-1501175565.

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]