Слов'янські мови

Слов’янські мови
Країни, де західнослов'янські мови є державними    Країни, де східнослов'янські мови є державними    Країни, де південнослов'янські мови є державними
Регіон:	Східна Європа, Північна Азія, Центральна Європа, Балкани
Класифікація:	Індо-Європейська
Офіційний статус
Державна:	Східні слов’яни:  Білорусь  Росія  Україна Західні слов'яни:  Польща  Словаччина  Чехія Південні слов'яни:  Болгарія  Боснія і Герцеговина Македонія  Сербія  Словенія  Чорногорія  Хорватія
Коди мови

Слов'янські мови — група мов, що розвинулися з діалектів праслов'янської мови, яка становила собою одне з розгалужень індоєвропейської родини мов.

Класифікація

Балто-слов'янські мови

Докладніше у статті Балто-слов'янська мовна спільність

Число носіїв (станом на 1997):

Розгалуження індоєвропейської родини мов

Розташування слов'янських мов серед родини індоєвропейських мов:

• Індоєвропейські мови
  • Сатемські мови
    • Балто-слов'янські мови
      • Слов'янські мови

Три гілки мов

Слов'янські мови на терені сучасної Східної Німеччини, Угорщини, Румунії і Греції, вигасли, лишивши слід тільки в місцевих назвах і подекуди окремих записаних словах.

Західнослов'янська гілка мов Лехитська підгрупа мов: полабська † польська сілезька поморська або померанська † кашубська словінцька † Чесько-словацька підгрупа мов: кнаанська † моравська † словацька чеська ляська † Сорбська мова або лужицька підгрупа мов: верхньолужицька нижньолужицька

Східнослов'янська гілка мов: Давньоновгородський діалект † Давньоруська або давньоукраїнська † Владимиро-суздальський діалект † російська Рутенська/Руська або Староукраїнська † білоруська українська північне наріччя західнополіська підляська південно-східне наріччя південно-західне наріччя русинська бачвансько-русинська

Південнослов'янська гілка мов: Західна підгрупа мов: Сербохорватська мова боснійська сербська хорватська чорногорська словенська мова прекмурська Східна підгрупа мов: болгарська македонська староцерковнослов'янська † церковнослов'янська † місцеві різновиди, в тому числі київський ізвод

Історія

Індоєвропейці
Індоєвропейські мови
Албанська  ·  Вірменська Балтійські  ·  Кельтські Германські  ·  Грецька Арійські  ·  Італійські Слов'янські   мертві: Анатолійські ·  Палеобалканські (Дакська, Фрігійська, Фракійська) ·  Тохарські
Індоєвропейці
Албанці ·  Вірмени Балти ·  Кельти ·  Германці Греки ·  Індоарійці Іранці ·  Романці ·  Слов'яни історичні: Хетти ·  Кельти  ·  Германці  ·  Скіфи  ·  Іллірійці ·  Італіки  ·  Фракійці  ·  Тохари
Протоіндоєвропейці
Мова ·  Суспільство ·  Релігія
Прабатьківщина індоєвропейців
Курганна гіпотеза ·  Анатолійська гіпотеза ·  Вірменська гіпотеза ·  Індійська гіпотеза ·  Теорія палеолітичної безперервності
Індоєвропеїстика

У період свого розпаду праслов'янська мова складалася з континууму діалектів; сучасні слов'янські мови утворилися внаслідок об'єднання певних діалектів навколо політичних і культурних центрів.

Традиційне уявлення про історію розвитку мов як постійний розпад, за схемою так званого родового дерева, не відповідає дійсності: концепція праслов'янської мови, що розпалася спершу на празахіднослов'янську, прасхіднослов'янську і прапівденнослов'янську мови, не підтверджується історичними й мовними фактами. Поширений поділ слов'янських мов на три групи, — східну, західну і південну (і менше поширений на північну, центральну і південну), має умовний характер і виправданий тільки з географічного погляду. За винятком теренів пізнішої колонізації, межі слов'янських мов окреслені нечітко, скрізь знаходяться перехідні говірки і навіть між літературними мовами переходи є поступові.

Слов'янські мови виділяються, насамперед, за генетичною засадою. Структурно слов'янські мови мають багато спільного, якщо брати їх попарно за географічною суміжністю, але мало спільних рис, що виявлялися б у всіх слов'янських мовах. Наприклад, у просодії є слов'янські мови з розрізненням інтонацій у наголошених голосних (хорватська, словенська, сербська, чорногорська, боснійська) і без нього, з довгістю голосних (словацька, чеська) і без неї, з сталим (польська, словацька, лужицька, чеська, македонська) і з рухливим наголосом. У фонетиці є мови з носовими голосними (польська) і без них, з дифтонгами (словацька, чеська) і без них, з опозицією в палаталізації приголосних і без неї (словенська, македонська). У морфології з відміною іменників і без неї (болгарська, македонська), з розгалуженою дієвідміною (сербська, чорногорська, боснійська, хорватська, болгарська, македонська) і з зредукованою тощо.

Риси спільні для всіх слов'янських мов, беручи синхронічно, проявляються почасти в подібностях засад їхньої структури, почасти в матеріальних елементах останньої. Рисами першого типу є, наприклад, наявність чергування певних голосних з нулем (але який саме голосний чергується, залежить від мови, пор. українська сон : сну, польська sen : snu, сербька й хорватська сан : сна), подібності в структурі кореня, наявність двох основ у дієслові супроти — переважно — однієї в імені, узгодження прикметника з іменником.

З матеріальних подібностей найяскравіші є в словнику, а надто в репертуарі коренів слів (часто одначе з семантичним зсувом, напр., укр. гора — болг. гора 'ліс', укр. шум — серб. й хорв. шума 'ліс'), зокрема в наборі прийменників і префіксів (з частковими відмінностями), меншою мірою суфіксів та ін.

Обрані схожі слова

Це — коротка добірка основних споріднених слів у слов'янських мовах, яка робить наочними звукові зміни у відповідних мовах. Це не перелік перекладів: слова добрано перш за все за спільним походження, хоча їхнє сучасне значення може бути змінене.

Праслов'янська	Українська	Польська	Словацька	Болгарська	Сербська	Білоруська	Словенська	Хорватська	Боснійська	Російська	Македонська	Чеська
*ognь	вогонь	ogień	oheň	огън	огањ	агонь	ogenj	oganj	oganj	огонь	оган	oheň
*ryba	риба	ryba	ryba	риба	риба	рыба	riba	riba	riba	рыба	риба	ryba
-	гніздо	gniazdo	hniezdo	гнездо	гнездо	гняздо	gnezdo	gnijezdo	gnijezdo	гнездо	гнездо	hnízdo
*oko	око	oko	oko	око	око	вока	oko	oko	oko	глаз	око	oko

Див. також

• Слов'яни
• Слов’янські мікромови
• Міжслов'янська мова

Література

• Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989.
• Мейе А. Общеславянский язык, пер. с франц., М., 1951.
• Бернштейн С. Б. Очерк сравнительной грамматики славянских языков. Введение. Фонетика. М., 1961.
• Бернштейн С. Б. Очерк сравнительной грамматики славянских языков. Чередования. Именные основы. М., 1974.
• Кузнецов П. С. Очерки по морфологии праславянского языка. М., 1961.
• Нахтигал Р. Славянские языки, пер. со словен., М., 1963.
• Вступ до порівняльно історичного вивчення слов'янських мов. За ред. О. С. Мельничука. Київ, 1966.
• Национальное возрождение и формирование славянских литературных языков. М., 1978.
• Бошкович Р. Основы сравнительной грамматики славянских языков. Фонетика и словообразование. М., 1984.
• Бирнбаум Х. Праславянский язык. Достижения и проблемы его реконструкции, пер. с англ., М., 1987.
• Vaillant A. Grammaire comparee des langues slaves, t. 1-5. Lyon - P., 1950-77.