Жіночність

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 06:52, 14 лютого 2022, створена TohaomgBot (обговорення | внесок) (Перекладено дати в примітках з англійської на українську)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

́

Адольф Вільям Бугро. День (1881)

Жіно́чність або Жіночість, Фемінність, в деяких перекладах Фемінінність (англ. femininity) — етично-естетична категорія, що позначає особистісні, естетичні та соціально-психологічні якості, які очікуються культурою від жінок, і описує нормативні еталони ідеальної жінки. Поширеною є думка, що «жіночні» якості зумовлені жіночим організмом та природно притаманні жінкам. Проте, попри ці культурні уявлення, концепт жіночності створюється кожним конкретним соціумом, передаючись і підтримуючись процесом гендерної соціалізації (більшою мірою жіночої). Внаслідок гендерної поляризації антиподом фемінності є маскулінність. Як один з основних гендерних стереотипів, жіночність стосується закріплених соціальних ролей та гендерованих видів праці, у ній криються витоки суспільної дискримінації за статтю та, частково, гендерного насильства.

Дослідження

Кроскультурні дослідження Маргарет Мід

Ідеали «жіночності» змінюються не тільки з часом, а й варіюють між різними культурами, в тому числі розташованими близько одна від одної. Одні й ті самі риси протягом історії та у кроскультурно вважалися як виключно «чоловічими», так і питомо «жіночими».

Приклади жіночності

Поведінка та особистість

Уявлення про «ідеальну жінку» можуть включати, наприклад, емоційність, ніжність, вразливість, щирість, відвертість у прояві почуттів, зовнішню красу, фізичну привабливість, шарм, фізичну та психічну слабкість, беззахисність, що викликає у чоловіків, згідно з їх полярною маскулінною ідентичністю, бажання захоплюватися, оберігати чи захищати жінок.

Одяг і зовнішній вигляд

У кожній культурі очікування щодо жіночного вигляду суттєво відрізняються. Тоді як у західній культурі ідеал жіночного вигляду традиційно включає м'яке довге волосся, тонку чутливу шкіру, вузькі маленькі зап'ястя, відсутність волосся на тілі, а поняття жіночності і тендітності дуже пов'язані, в минулі епохи, наприклад, худорляві жінки сприймалися менш жіночними, ніж повні. У багатьох куточках світу волосся під пахвами не сприймається нежіночно. Рожевий колір сьогодні асоціюється із фемінністю, а у 1900-х рожевий був «хлопчачим», а блакитний — «дівочим» кольором.

Традиційні «жіночі» ролі

Культурні уявлення про гендерні ролі є стереотипними і концептуально пов'язані з сексизмом. Абсолютизація певного стереотипу про жіночність у суспільстві або його надмірне поширення впливають на гендерну нерівність. Серед поширених уявлень про ідеальну жінку:

Традиційні «жіночі» риси

Широка культивація цих та інших гендерних стереотипів про жінку як неспроможну і другосортну має наслідками глобальну гендерну нерівність та, зокрема, насильство проти жінок.

Впливи ідеалу жіночності

Практики краси та модифікації тіла

Феміністична критика стереотипу про жіночність

  • У культовій праці теоретикині фемінізму Наомі Вулф «Міф про красу» викриваються жорсткі вимоги до жінок відповідати патріархальним уявленням про жіночу красу та системна дискримінація і санкції, котрим жінки піддаються суспільством за відхилення від слідування стандартам «краси». Сам концепт «краса» деконструюється з начебто природного і притаманного до створеного соціумом в інтересах розподілу влади між статями. Демонструється відсутність раціонального підґрунтя та однозначних критеріїв «красивого».
  • В знаковій для фемінізму праці Бетті Фрідан «Таємниця жіночності» (1963) розвінчуються міфи про безхмарність материнства, вичерпання жіночої самореалізації роллю дружини та задоволення від обслуговуючої праці, котрі активно просувалися американською рекламою ХХ ст. та призвели до зростання кількості депресій, неврозів, інших порушень і суїцидів серед забезпечених та зовнішньо благополучних домогосподарок США.
  • Жорсткою феміністська критика стереотипу «Діви у біді», що набув піку в куртуазному мистецтві, реплікується в більшості творів класичної та значній частині модерної культури і зображує героїню лише як пасивну очікувачку порятунку від героя-чоловіка, що потрапила в біду і бездіє, нездатна на активність із самозахисту, проактивність чи лідерство, поки основну участь у сюжеті бере герой-чоловік. Відтворення пасивності жінки, її ролі окраси і статусу трофея поступово замінюється в феміністичній та сучасній літературі образами активних, ініціативних, об'ємних персонажок з фокусом на їх особистісних якостях, а не на привабливості тіла.

Див. також

Джерела

  • Гендер для медій. Підручник з гендерної теорії для журналістики та інших соціогуманітарних спеціальностей. — Київ: Критика, 2017. — 224 ст.
  • Ким. Л. Гендерные стереотипы.
  • Кон И. С. Мужские исследования: меняющиеся мужчины в изменяющемся мире.

Примітки

  1. Keng, Huay Pu. Long Neck Ring Wearing. www.huaypukeng.com. Процитовано 22 жовтня 2017.