Транспорт Палестини
Транспорт Палестини  | |
|---|---|
 Транспортна система Палестини (англ.) | |
| Територія | |
| Площа | 6220 км² |
| Рельєф | горбистий |
| Найвища точка | гора Талл-Асур (1022 м) |
| Повітряний | |
| Аеропортів | 3 |
| Наземний | |
| Автошляхів | 4686 км (154-те) |
| Водний | |
| Узбережжя | 40 км |
| Головний порт | Газа (недобудований) |
| Найдовша річка | Йордан (252 кілометр) |
| Найбільше озеро | Мертве море ( км²) |
| Адміністрування | |
| Орган | Міністерство інформації, телекомунікаційних технологій, транспорту та зв'язку |
| Голова | міністр Алам Саїд Муса |
Транспорт Палестинської держави представлений автомобільним 
, повітряним , у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 6220 км²[1]. Форма території країни — складається з двох частин — Західного берега Йордану (5860 км²), та Сектора Гази (360 км²); максимальна дистанція для Західного берега з півночі на південь — 120 км, зі сходу на захід — 50 км; максимальна дистанція для Сектора Гази з півночі на південь — 40 км, зі сходу на захід — 9 км[2][3]. Географічне положення палестинських територій не дає країні змоги контролювати міжнародні транспортні шляхи, окрім найкоротшого шляху між Єрусалимом і Амманом та водний шлях Йорданом; ексклав Сектор Гази має вихід до вод Середземного моря і спільний державний кордон з Єгиптом на Синайському півострові[4].
Історія становлення і розвитку[ред. | ред. код]
Автомобільний[ред. | ред. код]
Загальна довжина автошляхів Палестини (усіх палестинських територій), станом на 2010 рік, дорівнює 4686 км (154-те місце у світі)[1].
Повітряний[ред. | ред. код]
У країні, станом на 2013 рік, діє 3 аеропорти (203-тє місце у світі), вони всі з твердим покриттям злітно-посадкових смуг. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються так (у дужках окремо кількість без твердого покриття):
- довші за 10 тис. футів (>3047 м) — 1 (0);
- від 8 тис. до 5 тис. футів (2437—1524 м) — 1 (0);
- коротші за 3 тис. футів (<914 м) — 1 (0)[1].
У країні, станом на 2013 рік, споруджено і діє 2 гелікоптерних майданчики, по одному в Секторі Гази та на Західному березі[1].
Палестинська держава не є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO)[5]. Міжнародна організація цивільної авіації, станом на 2016 рік, не закріпила окремий реєстраційний префікс для повітряних суден країни, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародною спілкою електрозв'язку[5]. Аеропорти Палестини мають літерний код ІКАО, що починається з — OJ[1].
Міський громадський[ред. | ред. код]
Державне управління[ред. | ред. код]
Палестинська національна адміністрація здійснює управління транспортною інфраструктурою палестинських територій через міністерство інформації, телекомунікаційних технологій, транспорту та зв'язку. Станом на початок 2015 року міністерство в уряді Рамі Хамдалли очолював Алам Саїд Муса[6]. Після кризи 2015 року палестинська територія Сектор Гази перебуває під управлінням організації Хамас і має власний уряд з вакантною посадою прем'єр-міністра. Справами транспорту в ньому займається Іхаб аль-Гусейн[7].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д West Bank : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 19 April. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
- ↑ Атлас світу, 2005.
- ↑ Дубович І. А., 2008.
- ↑ Атлас. Економічна і соціальна географія світу, 2010.
- ↑ а б (англ.) Convention on International Civil Aviation.
- ↑ West Bank : [англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 19 April. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
- ↑ (англ.) Adnan Abu Amer What's behind Hamas’ latest Cabinet reshuffle in Gaza? — Al-Monitor, 27 жовтня 2016 року.
Література[ред. | ред. код]
Українською[ред. | ред. код]
- Атлас. 10-11 клас. Економічна і соціальна географія світу / упорядники : О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — ISBN 978-966-475-639-3.
- Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
- Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн : Навчальний посібник. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 704 с. — ISBN 978-966-580-239-6.
- Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
- Головченко В., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. — К., 2006. — 335 с. — ISBN 966-8939-04-2.
- Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
- Дахно І. І. Економічна географія зарубіжних країн : навчальний посібник. — К. : Центр учбової літератури, 2014. — 319 с. — ISBN 978-611-01-0682-5.
- Дорошенко В. І. Географія транспорту : Навчальний посібник / В. І. Дорошенко, К. Д. Діденко. — К. : Київський нац. ун-т ім. Т. Шевченка, 2010. — 183 с. — ISBN 978-966-439-329-1.
- Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
- Економічна і соціальна географія країн світу : Навчальний посібник / За ред. С. П. Кузика. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
- Зарубіжна транспортна географія : навчальний посібник / уклад. : Петрашевський О. Л. и др. — К. : Національний транспортний університет, 2015. — 95 с. — ISBN 978-966-632-227-5.
- Ігнатьєв П. М. Країнознавство: Країни Азії. — Ч. : Книги-ХХІ, 2004. — 383 с. — ISBN 966-8029-53-4.
- Книш М. М., Мамчур О. І. Регіональна економічна і соціальна географія світу (Латинська Америка та Карибські країни, Африка, Азія, Океанія) : навч. посіб. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 2013. — 368 с. — ISBN 978-617-10-0007-0.
- Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни : Підручник. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. — ISBN 966-06-0092-5.
Англійською[ред. | ред. код]
- (англ.) Modern Transport Geography / Hoyle, B. and R. Knowles (eds). — Second Edition,. — London : Wiley, 1998.
- (англ.) Rodrigue, J-P. The Geography of Transport Systems. — Fourth Edition. — N. Y. : Routledge, 2017. — 440 с. — ISBN 978-1138669574.
- (англ.) Taaffe E. J., Gauthier H. L. and O'Kelly M. E. Geography of transportation. — Second Edition. — N. Y. : Prentice Hall, 1996. — ISBN 0-13-368572-1.
- (англ.) Black, W. Transportation: A Geographical Analysis. — N. Y. : Guilford, 2003.
Російською[ред. | ред. код]
- (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
- (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
- (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
- (рос.) Шаповал Н. С. Транспортная география и транспортные системы мира : учебное пособие. — К. : Центр учбової літератури, 2006. — 188 с. — ISBN 000-0000-00-4.
- (рос.) Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны / под ред. С. Б. Лаврова, Н. В. Каледина. — М. : Гардарики, 2002. — 928 с. — ISBN 5-8297-0039-5.
- (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Транспорт Палестини |
- Карти транспортної системи Палестинських територій на Вікісховищі.
- Карти Палестини[недоступне посилання з липня 2019] — Perry–Castañeda Library Map Collection.
- (рос.) Добірка публікацій про Палестину з часопису «Вокруг света».
| ||||||||
| ||||||||||||||||||||
