Транспорт Коста-Рики

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Транспорт Коста-Рики M:
Транспортна система Коста-Рики (англ.)
Транспортна система Коста-Рики (англ.)
Територія
Площа 51,1 тис. км² (130-те)
Рельєф гористий
Найвища точка гора Сьєрра-Чирріпо (381 м)
Повітряний
Аеропортів 161 (35-те)
Наземний
Автошляхів 39,0 тис. км (90-те)
Залізниць 278 км (124-те)
Водний
Узбережжя 1290 км
Водних шляхів 730 км (74-те)
Трубопровідний
Трубопроводів 662 км
Адміністрування
Орган Міністерство громадських робіт і перевезень
Голова міністр Карлос Віллальта Віллегас

Транспорт Коста-Рики представлений автомобільним [⇨], залізничним [⇨], повітряним [⇨], водним (морським, річковим) [⇨] і трубопровідним [⇨], у населених пунктах [⇨] та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 51 100 км² (130-те місце у світі)[1]. Форма території країни — відносно компактна; максимальна дистанція з півночі на південь — 350 км, зі сходу на захід — 380 км[2][3]. Географічне положення Коста-Рики дозволяє країні контролювати транспортні шляхи між країнами Північної Америки, Мексики та країнами Месоамерики, Південної Америки (Панамериканське шосе); між акваторіями Атлантичного і Тихого океанів[4].

Історія становлення і розвитку[ред. | ред. код]

Автомобільний[ред. | ред. код]

Загальна довжина автошляхів у Коста-Риці, станом на 2010 рік, дорівнює 39 018 км, з яких 10 133 км із твердим покриттям і 28 885 км без нього (90-те місце у світі)[1].

Залізничний[ред. | ред. код]

Загальна довжина залізничних колій країни, станом на 2014 рік, становила 278 км (124-те місце у світі), з яких 278 км вузької 1067-мм колії[1]. Уся мережа залізниць стала непридатною для експлуатації наприкінці XX століття; з 2005 року окремі ділянки відновлені.

Повітряний[ред. | ред. код]

У країні, станом на 2013 рік, діє 161 аеропорт (35-те місце у світі), з них 47 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і 114 із ґрунтовим[1]. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються наступним чином (у дужках окремо кількість без твердого покриття):

  • від 10 тис. до 8 тис. футів (3047-2438 м) — 2 (0);
  • від 8 тис. до 5 тис. футів (2437—1524 м) — 2 (0);
  • від 5 тис. до 3 тис. футів (1523—914 м) — 27 (18);
  • коротші за 3 тис. футів (<914 м) — 16 (96)[1].

У країні, станом на 2015 рік, зареєстроване 1 авіапідприємство, яке оперує 39 повітряними суднами[1]. За 2015 рік загальний пасажирообіг на внутрішніх і міжнародних рейсах становив 1,6 млн осіб[1]. За 2015 рік повітряним транспортом було перевезено 9,28 млн тонно-кілометрів вантажів (без врахування багажу пасажирів)[1].

Коста-Рика є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — TI, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU)[5][1]. Аеропорти Коста-Рики мають літерний код ІКАО, що починається з — MR[1].

Водний[ред. | ред. код]

Морський[ред. | ред. код]

Головні морські порти країни: Лімон на атлантичному узбережжі, Кальдера — на тихоокеанському.

Морський торговий флот країни, станом на 2010 рік, складався з 1 морського судна з тоннажем більшим 1 тис. реєстрових тонн (GRT) (149-те місце у світі), з яких: вантажно-пасажирських суден — 1[1].

Річковий[ред. | ред. код]

Загальна довжина судноплавних ділянок річок і водних шляхів сезонно доступних для суден з малим дедвейтом 2011 року становила 730 км (74-те місце у світі)[1].

Трубопровідний[ред. | ред. код]

Загальна довжина продуктогонів в Коста-Риці, станом на 2013 рік, становила 662 км[1].

Міський громадський[ред. | ред. код]

Державне управління[ред. | ред. код]

Держава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через міністерство громадських робіт і перевезень. Станом на 18 липня 2016 року міністерство в уряді Луїса Гільєрмо Соліса Рівери очолював Карлос Віллальта Віллегас[6].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п Costa Rica : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 17 June. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. Атлас світу, 2005
  3. Дубович І. А., 2008
  4. Атлас. Економічна і соціальна географія світу, 2010
  5. (англ.) Convention on International Civil Aviation.
  6. Costa Rica : [англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 17 June. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.

Література[ред. | ред. код]

Українською[ред. | ред. код]

Англійською[ред. | ред. код]

Російською[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]