Транспорт Мальдівів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Транспорт Мальдівів M:
Транспортна система Мальдівів (англ.)
Транспортна система Мальдівів (англ.)
Територія
Площа 298 км² (210-те)
Рельєф низовинний
Найвища точка безименна висота (2,4 м)
Повітряний
Аеропортів 9 (159-те)
Наземний
Автошляхів 88 км (216-те)
Водний
Узбережжя 644 км
Головний порт Мале
Адміністрування
Орган Міністерство ЖКГ та інфраструктури
Голова міністр Мохамед Муйззу

Транспорт Мальдівів представлений автомобільним , повітряним , водним (морським) , у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 298 км² (210-те місце у світі)[1]. Форма території архіпелажної країни — витягнута, субмеридіональна; максимальна дистанція з півночі на південь — 900 км, зі сходу на захід — 170 км[2][3]. Географічне положення Мальдівів дозволяє країні контролювати морські транспортні шляхи в північній частині акваторії Індійського океану з Близького Сходу та Східної Африки до Східної Азії та Австралії[4].

Історія становлення і розвитку[ред. | ред. код]

Автомобільний[ред. | ред. код]

Загальна довжина автошляхів у Мальдівах, станом на 2015 рік, дорівнює 88 км (60 км в Мале, 14 км на атолі Адду, 14 км на острові Лааму (216-те місце у світі)[1].

Повітряний[ред. | ред. код]

У країні, станом на 2013 рік, діє 9 аеропортів (159-те місце у світі), з них 7 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і 2 із ґрунтовим[1]. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються так (у дужках окремо кількість без твердого покриття):

  • довші за 10 тис. футів (>3047 м) — 1 (0);
  • від 10 тис. до 8 тис. футів (3047-2438 м) — 1 (0);
  • від 8 тис. до 5 тис. футів (2437—1524 м) — 1 (0);
  • від 5 тис. до 3 тис. футів (1523—914 м) — 4 (2)[1].

У країні, станом на 2015 рік, зареєстровано 3 авіапідприємства, які оперують 15 повітряними суднами[1].

Мальдіви є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — 8Q, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU)[5][1]. Аеропорти Мальдівів мають літерний код ІКАО, що починається з — VR[1].

Водний[ред. | ред. код]

Головний морський порт країни: Мале.

Морський торговий флот країни, станом на 2010 рік, складався з 18 морських суден з тоннажем понад 1 тис. реєстрових тонн (GRT) кожне (97-ме місце у світі), з яких: балкерів — 1, суховантажів — 14, нафтових танкерів — 1, рефрижераторів — 2[1].

Станом на 2010 рік, кількість морських торгових суден, що ходять під прапором країни, але є власністю інших держав — 4 (Сінгапуру); зареєстровані під прапорами інших країн — 4 (Панами — 2, Тувалу — 1, невстановленої приналежності — 1)[1].

Міський громадський[ред. | ред. код]

Державне управління[ред. | ред. код]

Держава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через міністерства житлово-комунального господарства та інфраструктури. Станом на 1 серпня 2016 року міністерство в уряді Абдулли Ямін Абдул Гаюма очолював Мохамед Муйззу[6].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к the Maldives : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 16 October. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. Атлас світу, 2005
  3. Дубович І. А., 2008
  4. Атлас. Економічна і соціальна географія світу, 2010
  5. (англ.) Convention on International Civil Aviation.
  6. the Maldives : [англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 16 October. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.

Література[ред. | ред. код]

Українською[ред. | ред. код]

Англійською[ред. | ред. код]

Російською[ред. | ред. код]

  • (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
  • (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
  • (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
  • (рос.) Шаповал Н. С. Транспортная география и транспортные системы мира : учебное пособие. — К. : Центр учбової літератури, 2006. — 188 с. — ISBN 000-0000-00-4.
  • (рос.) Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны / под ред. С. Б. Лаврова, Н. В. Каледина. — М. : Гардарики, 2002. — 928 с. — ISBN 5-8297-0039-5.
  • (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.

Посилання[ред. | ред. код]