Транспорт Казахстану

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Транспорт Казахстану M:
Транспортна система Казахстану (англ.)
Транспортна система Казахстану (англ.)
Територія
Площа 2,72 млн км² (9-те)
Рельєф рівнинний
Найвища точка гора Хан-Тенгрі (6995 м)
Повітряний
Аеропортів 96 (59-те)
Наземний
Автошляхів 97,4 тис. км (48-ме)
Залізниць 14,2 тис. км (19-те)
Водний
Узбережжя 1894 км
Головний порт Актау, Атирау
Водних шляхів 4,0 тис. км (25)
Найдовша річка Іртиш (4248 кілометр)
Трубопровідний
Трубопроводів 26,7 тис. км
Адміністрування
Орган Міністерство економіки
Голова міністр Куандик Бішімбаєв

Транспорт Казахстану представлений автомобільним , залізничним , повітряним , водним (морським, річковим і озерним) і трубопровідним , у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 2 724 900 км² (9-те місце у світі)[1]. Форма території країни — видовжена у субширотному напрямку; максимальна дистанція з півночі на південь — 1600 км, зі сходу на захід — 2900 км[2][3]. Географічне положення Казахстану дозволяє країні контролювати трансєвразійські широтні транспортні шляхи між Європою і Східною Азією, шляхи між Північною Азією, Східною Європою та Центральною Азією[4].

Історія становлення і розвитку[ред. | ред. код]

Автомобільний[ред. | ред. код]

Загальна довжина автошляхів в Казахстані, станом на 2012 рік, дорівнює 97 418 км, з яких 87 140 км із твердим покриттям і 10 278 км без нього (46-те місце у світі)[1].

Залізничний[ред. | ред. код]

Загальна довжина залізничних колій країни, станом на 2014 рік, становила 14 184 км (19-те місце у світі), з яких 14 184 км широкої 1520-мм колії (4 056 км електрифіковано)[1].

Повітряний[ред. | ред. код]

У країні, станом на 2013 рік, діє 96 аеропортів (59-те місце у світі), з них 63 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і 33 із ґрунтовим[1]. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються так (у дужках окремо кількість без твердого покриття):

  • довші за 10 тис. футів (>3047 м) — 10 (5);
  • від 10 тис. до 8 тис. футів (3047-2438 м) — 25 (7);
  • від 8 тис. до 5 тис. футів (2437—1524 м) — 15 (3);
  • від 5 тис. до 3 тис. футів (1523—914 м) — 5 (5);
  • коротші за 3 тис. футів (<914 м) — 8 (13)[1].

У країні, станом на 2015 рік, зареєстровано 10 авіапідприємств, які оперують 71 повітряним судном[1]. За 2015 рік загальний пасажирообіг на внутрішніх і міжнародних рейсах становив 5,08 млн осіб[1]. За 2015 рік повітряним транспортом було перевезено 37,67 млн тонно-кілометрів вантажів (без врахування багажу пасажирів)[1].

У країні, станом на 2013 рік, споруджено і діє 3 гелікоптерні майданчики[1].

Казахстан є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — UP, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU)[5][1]. Аеропорти Казахстану мають літерний код ІКАО, що починається з — UA[1].

Водний[ред. | ред. код]

Морський[ред. | ред. код]

Головні морські порти країни: Актау й Атирау на Каспійському морі.

Морський торговий флот країни, станом на 2010 рік, складався з 11 морських суден з тоннажем понад 1 тис. реєстрових тонн (GRT) кожне (109-те місце у світі), з яких: суховантажів — 1, нафтових танкерів — 8, рефрижераторів — 1, спеціалізованих танкерів — 1[1].

Станом на 2010 рік, кількість морських торгових суден, що ходять під прапором країни, але є власністю інших держав — 3 (Австрії — 1, Ірландії — 1, Туреччини — 1)[1].

Річковий[ред. | ред. код]

Загальна довжина судноплавних ділянок річок і водних шляхів, доступних для суден з дедвейтом більше за 500 тонн, 2010 року становила 4 000 км (25-те місце у світі)[1]. Головні водні транспортні артерії країни: Іртиш (80 % транспортного потоку) і Сирдар'я.

Головні річкові порти країни: Ескемен, Павлодар і Семей на річці Іртиш.

Трубопровідний[ред. | ред. код]

Загальна довжина газогонів у Казахстані, станом на 2013 рік, становила 12,9 тис. км; нафтогонів — 11,3 тис. км; продуктогонів — 1 095 км; водогонів — 1 465 км[1].

Міський громадський[ред. | ред. код]

Державне управління[ред. | ред. код]

Держава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через міністерство економіки. Станом на 15 вересня 2016 року міністерство в уряді Бакитжана Сагінтаєва очолював Куандик Бішімбаєв[6].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с Kazakhstan : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 13 September. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. Атлас світу, 2005
  3. Дубович І. А., 2008
  4. Атлас. Економічна і соціальна географія світу, 2010
  5. (англ.) Convention on International Civil Aviation.
  6. Kazakhstan : [англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 13 September. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.

Література[ред. | ред. код]

Українською[ред. | ред. код]

Англійською[ред. | ред. код]

Російською[ред. | ред. код]

  • (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
  • (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
  • (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
  • (рос.) Шаповал Н. С. Транспортная география и транспортные системы мира : учебное пособие. — К. : Центр учбової літератури, 2006. — 188 с. — ISBN 000-0000-00-4.
  • (рос.) Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны / под ред. С. Б. Лаврова, Н. В. Каледина. — М. : Гардарики, 2002. — 928 с. — ISBN 5-8297-0039-5.
  • (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.

Посилання[ред. | ред. код]