Транспорт Ємену

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Транспорт Ємену M:
Транспортна система Ємену (англ.)
Транспортна система Ємену (англ.)
Територія
Площа 527,9 тис. км² (50-те)
Рельєф гористий
Найвища точка гора Джебель-ен-Набі-Шуайб (3760 м)
Повітряний
Аеропортів 57 (84-те)
Наземний
Автошляхів 71,3 тис. км (67-ме)
Водний
Узбережжя 1906 км
Головний порт Аден
Трубопровідний
Трубопроводів 2,0 тис. км
Адміністрування
Орган Міністерство транспорту
Голова міністр Мурад аль-Халімі

Транспорт Ємену представлений автомобільним [⇨], повітряним [⇨], водним (морським) [⇨] і трубопровідним [⇨], у населених пунктах [⇨] та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 527 968 км² (50-те місце у світі)[1]. Форма території країни — витягнута в субширотному напрямку; максимальна дистанція з півночі на південь — 480 км, зі сходу на захід — 1110 км[2][3]. Географічне положення Ємену дозволяє країні контролювати морські транспортні шляхи через Баб-ель-Мандебську протоку з Азії та Східної Африки до Європи[4].

Історія становлення і розвитку[ред. | ред. код]

Автомобільний[ред. | ред. код]

Загальна довжина автошляхів у Ємені, станом на 2005 рік, дорівнює 71 300 км, з яких 6 200 км із твердим покриттям і 65 100 км без нього (66-те місце у світі)[1].

Повітряний[ред. | ред. код]

У країні, станом на 2013 рік, діє 57 аеропортів (84-те місце у світі), з них 17 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і 40 із ґрунтовим[1]. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються так (у дужках окремо кількість без твердого покриття):

  • довші за 10 тис. футів (>3047 м) — 4 (3);
  • від 10 тис. до 8 тис. футів (3047-2438 м) — 9 (5);
  • від 8 тис. до 5 тис. футів (2437—1524 м) — 3 (7);
  • від 5 тис. до 3 тис. футів (1523—914 м) — 1 (16);
  • коротші за 3 тис. футів (<914 м) — 0 (9)[1].

У країні, станом на 2015 рік, зареєстровано 2 авіапідприємства, які оперують 10 повітряними суднами[1]. За 2015 рік загальний пасажирообіг на внутрішніх і міжнародних рейсах становив 1,39 млн осіб[1]. 2015 року повітряним транспортом перевезення вантажів, окрім багажу пасажирів, не здійснювалось[1].

Ємен є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — 7O, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU)[5][1]. Аеропорти Ємену мають літерний код ІКАО, що починається з — OY[1].

Водний[ред. | ред. код]

Морський[ред. | ред. код]

Головні морські порти країни: Аден, Ель-Хадейда, Ель-Мукалла.

Морський торговий флот країни, станом на 2010 рік, складався з 5 морських суден з тоннажем понад 1 тис. реєстрових тонн (GRT) кожне (126-те місце у світі), з яких: танкерів для хімічної продукції — 2, нафтових танкерів — 2, ролкерів — 1[1].

Станом на 2010 рік, кількість морських торгових суден, що зареєстровані під прапорами інших країн — 14 (Молдови — 4, Панами — 4, Сьєрра-Леоне — 2, Того — 1, невстановленої приналежності — 3)[1].

Трубопровідний[ред. | ред. код]

Загальна довжина газогонів у Ємені, станом на 2013 рік, становила 641 км; трубопроводів зрідженого газу — 22 км; нафтогонів — 1 370 км[1].

Міський громадський[ред. | ред. код]

Державне управління[ред. | ред. код]

Держава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через Міністерство транспорту. Станом на 5 жовтня 2016 року міністерство в уряді Ахмада Убейда ібн Дагхіра очолював Мурад аль-Халімі[6].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н Yemen : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 21 May. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. Атлас світу, 2005
  3. Дубович І. А., 2008
  4. Атлас. Економічна і соціальна географія світу, 2010
  5. (англ.) Convention on International Civil Aviation.
  6. Yemen : [англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 21 May. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.

Література[ред. | ред. код]

Українською[ред. | ред. код]

Англійською[ред. | ред. код]

Російською[ред. | ред. код]

  • (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
  • (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
  • (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
  • (рос.) Шаповал Н. С. Транспортная география и транспортные системы мира : учебное пособие. — К. : Центр учбової літератури, 2006. — 188 с. — ISBN 000-0000-00-4.
  • (рос.) Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны / под ред. С. Б. Лаврова, Н. В. Каледина. — М. : Гардарики, 2002. — 928 с. — ISBN 5-8297-0039-5.
  • (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.

Посилання[ред. | ред. код]