Транспорт Сінгапуру

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Транспорт Сінгапуру M:
Транспортна система Сінгапуру (англ.)
Транспортна система Сінгапуру (англ.)
Територія
Площа 697 км² (192-ге)
Рельєф низовинний
Найвища точка гора Букіт-Тімах (166 м)
Повітряний
Аеропортів 9 (158-ме)
Наземний
Автошляхів 3,4 тис. км (163-тє)
Водний
Узбережжя 193 км
Головний порт Сінгапур
Трубопровідний
Трубопроводів 130 км
Адміністрування
Орган Міністерство транспорту
Голова міністр Хо Бун Ван

Транспорт Сінгапуру представлений автомобільним , залізничним , повітряним , водним (морським) і трубопровідним , у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 697 км² (192-ге місце у світі)[1]. Форма території країни — компактна; максимальна дистанція з півночі на південь — 23 км, зі сходу на захід — 42 км[2][3]. Географічне положення Сінгапуру дозволяє країні контролювати морські транспортні шляхи зі Східної Азії до Південної[4].

Історія становлення і розвитку[ред. | ред. код]

Автомобільний[ред. | ред. код]

Загальна довжина автошляхів у Сінгапурі, станом на 2015 рік, дорівнює 3 425 км, з яких 3 425 км із твердим покриттям (161 км швидкісних автомагістралей) (164-те місце у світі)[1].

Повітряний[ред. | ред. код]

У країні, станом на 2013 рік, діє 9 аеропортів (158-ме місце у світі), з них 9 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються так (у дужках окремо кількість без твердого покриття):

  • довші за 10 тис. футів (>3047 м) — 2 (0);
  • від 10 тис. до 8 тис. футів (3047-2438 м) — 2 (0);
  • від 8 тис. до 5 тис. футів (2437—1524 м) — 3 (0);
  • від 5 тис. до 3 тис. футів (1523—914 м) — 1 (0);
  • коротші за 3 тис. футів (<914 м) — 1 (0)[1].

У країні, станом на 2015 рік, зареєстровано 5 авіапідприємств, які оперують 197 повітряними суднами[1]. За 2015 рік загальний пасажирообіг на внутрішніх і міжнародних рейсах становив 33,29 млн осіб[1]. За 2015 рік повітряним транспортом було перевезено 6,15 млрд тонно-кілометрів вантажів (без врахування багажу пасажирів)[1].

Сінгапур є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — 9V, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU)[1][5]. Аеропорти Сінгапуру мають літерний код ІКАО, що починається з — GF[1].

Водний[ред. | ред. код]

Головний морський порт країни — порт Сінгапура, один з найбільш завантажених морських портів світу, він розташований на шляху вантажопотоків через Малакську протоку. Річний вантажообіг контейнерних терміналів — 31,65 млн контейнерів (TEU)[1]. У порту діє СПГ-термінал для імпорту скрапленого природного газу.

Морський торговий флот країни, станом на 2010 рік, складався з 1599 морських суден з тоннажем понад 1 тис. реєстрових тонн (GRT) кожне (6-те місце у світі), з яких: балкерів — 247, суховантажів — 109, інших вантажних суден — 6, танкерів для хімічної продукції — 256, контейнеровозів — 339, газовозів — 131, нафтових танкерів — 436, рефрижераторів — 13, ролкерів — 5, автовозів — 57[1].

Станом на 2010 рік, кількість морських торгових суден, що ходять під прапором країни, але є власністю інших держав — 966 (Австралії — 12, Бангладеш — 1, Бельгії — 1, Бермудських Островів — 25, Бразилії — 9, Чилі — 6, Китайської Народної Республіки — 29, Кіпру — 6, Данії — 149, Франції — 3, Німеччини — 32, Греції — 22, Гонконгу — 46, Індії — 21, Індонезії — 60, Італії — 5, Японії — 164, Малайзії — 27, Нідерландів — 1, Норвегії — 153, Російської Федерації — 2, Південно-Африканської Республіки — 13, Південної Кореї — 3, Швеції — 11, Швейцарії — 3, Тайваню — 77, Таїланду — 33, Об'єднаних Арабських Еміратів — 10, Великої Британії — 6, Сполучених Штатів Америки — 36); зареєстровані під прапорами інших країн — 344 (Австралії — 2, Багамських Островів — 7, Бангладеш — 7, Белізу — 4, Камбоджі — 3, Кіпру — 1, Франції — 3, Гондурасу — 11, Гонконгу — 13, Індонезії — 46, Італії — 1, Кірибаті — 9, Ліберії — 22, Малайзії — 13, Мальдівів — 4, Мальти — 4, Маршаллових Островів — 30, Монголії — 3, Північної Кореї — 1, Панами — 92, Філіппінам — 1, Сент-Кіттсу і Невісу — 10, Сент-Вінсенту і Гренадин — 5, Сьєрра-Леоне — 9, Таїланду — 1, Тувалу — 19, Сполучених Штатів Америки — 16, Вануату — 2, невстановленої приналежності — 5)[1].

Трубопровідний[ред. | ред. код]

Загальна довжина газогонів у Сінгапурі, станом на 2013 рік, становила 122 км; продуктогонів — 8 км[1].

Міський громадський[ред. | ред. код]

Державне управління[ред. | ред. код]

Держава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через міністерство транспорту. Станом на 28 жовтня 2015 року міністерство в уряді Лі Сянь Лунга очолював Хо Бун Ван[6].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н Singapore : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 12 July. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. Атлас світу, 2005
  3. Дубович І. А., 2008
  4. Атлас. Економічна і соціальна географія світу, 2010
  5. (англ.) Convention on International Civil Aviation.
  6. Singapore : [англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 12 July. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.

Література[ред. | ред. код]

Українською[ред. | ред. код]

Англійською[ред. | ред. код]

Російською[ред. | ред. код]

  • (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
  • (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
  • (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
  • (рос.) Шаповал Н. С. Транспортная география и транспортные системы мира : учебное пособие. — К. : Центр учбової літератури, 2006. — 188 с. — ISBN 000-0000-00-4.
  • (рос.) Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны / под ред. С. Б. Лаврова, Н. В. Каледина. — М. : Гардарики, 2002. — 928 с. — ISBN 5-8297-0039-5.
  • (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.

Посилання[ред. | ред. код]