Шевченко Андрій Миколайович
| Андрій Шевченко | ||
| Особисті дані | ||
|---|---|---|
| Повне ім'я | Шевченко Андрій Миколайович | |
| Дата народження | 29 вересня 1976 (35 років) | |
| Місце народження | Двірківщина, Київська область[1], |
|
| Зріст | 183 см | |
| Вага | 72 кг | |
| Прізвисько | Шева | |
| Позиція | нападник | |
| Інформація про клуб | ||
| Поточний клуб | ||
| Номер | 7 | |
| Професіональні клуби* | ||
| Роки | Клуб | Ігри (голи) |
| 1994—1999 1999—2006 2006—2009 2008—2009 2009— |
→ |
117 (60) 208 (127) 48 (9) 18 (0) 55 (23) |
| Національна збірна** | ||
| Роки | Збірна | Ігри (голи) |
| 1993—1994 1994—1995 1995— |
8 (5) 7 (6) 106 (46) |
|
| Звання, нагороди | ||
| Нагороди | ||
|
* Ігри та голи за професіональні клуби |
||
|
** Інформацію про ігри та голи за національну збірну |
||
Андрі́й Микола́йович Шевче́нко (* 29 вересня 1976, с. Двірківщина, Яготинський район, Київська область) — український футболіст, виступає за київське «Динамо» і національну збірну України. Заслужений майстер спорту України з 2003. Нагороджений найвищою державною відзнакою — «Герой України». У 2003 році став першим українцем, який виграв Лігу чемпіонів. Володар «Золотого м'яча» 2004 — призу, який вручають найкращому футболісту Європи. Один з найрезультативніших бомбардирів єврокубкових турнірів за всі сезони[2]. Найкращий бомбардир національної збірної України в історії. Капітан збірної України. Тричі ставав найкращим бомбардиром Ліги чемпіонів, двічі - чемпіонату Італії. Другий бомбардир за всю історію «Мілана».
Зміст |
[ред.] Біографія
[ред.] «Динамо» (Київ) (1994—1999)
Андрій Шевченко народився в селі Двірківщина Яготинського району Київської області в сім'ї прапорщика Миколи Григоровича Шевченка. У це крихітне сільце доїхати нескладно: 130 км від Києва, кілька кілометрів від Яготина. Якщо тільки відшукаєте його на карті: Двірківщина позначена далеко не на всіх путівниках.[3]. Через три роки після народження сина сім'я Шевченків переїхала до Києва — у район Оболонь. Там Андрій пішов у перший клас 216-ї середньої школи. В 9 років потрапив до футбольної секції. Перший тренер — Олександр Шпаков. Батьки спочатку скептично ставилися до такого захоплення свого чада, але тренер зумів переконати їх.
У 1991 році «динамівські» юнаки перемогли у чемпіонаті СРСР серед хлопців 1976 р. н. Команда їздила на міжнародні турніри до Європи, зокрема, зіграла на міланському «Сан-Сіро» та перемогла у валлійському турнірі «Кубок Ієна Раша». За хорошу результативність на цих змаганнях Андрій отримав пару бутсів із рук самого Ієна Раша.[4]
Перша поява Андрія Шевченка у дорослому футболі відбулася у сезоні 1992/93. Із 12 м'ячами він став кращим бомбардиром першолігової команди «Динамо-2». Потім його запросили в олімпійську збірну України, і він з'явився у вищій лізі — вперше вийшов на заміну 8 листопада 1994 року (гра з «Шахтарем»). Тоді команду «Динамо» тренував Йожеф Сабо.
Перший матч у збірній України — 25 березня 1995 у Загребі проти Хорватії (0:4).
Єврокубковий дебют — гра проти московського «Спартака» 23 листопада 1994 року. Перший гол у єврокубках забив у ворота мюнхенської «Баварії» в програному матчі (1:4), коли йому було лише 18 років. Згодом до команди повертається Валерій Васильович Лобановський, якого «Шева» буде називати своїм батьком та вчителем. У 1997 ставить динамівський рекорд — хет-трик у матчі «Барселона» — «Динамо (Київ)» (0:4). Свій сотий гол у кар'єрі провів 28 квітня 1999 року в матчі Кубку України у ворота «Зірки».
У нападі збірної України він творив тандем з іншим київським «динамівцем» Сергієм Ребровим. У півзахисті їх підтримували партнери з клубу Віталій Косовський та Андрій Гусін — у кінці 90-х Динамо та збірна були майже синонімічними поняттями і грали достойно проти сильних команд. Найвищим успіхом став вихід до півфіналу Ліги чемпіонів, коли у 1/4 фіналу кияни у двоматчевому протистоянні вибили мадридський «Реал». Перший матч відбувався у Мадриді і рахунок відкрив саме Шевченко — після пасу Реброва він на фантастичній швидкості прорвався до воріт іспанців і забив Бодо Іллґнерові. Гра завершилась нічиєю 1:1. У київській грі Андрій Шевченко відкрив рахунок, добиваючи м'яч після власного невдалого пенальті, а потім добив «Реал» другим голом — 2:0.
Півфінальним суперником була «Баварія» (Мюнхен). Перший матч грали у Києві — спочатку Шева технічно перекидає Олівера Кана після пасу Валентина Белькевича — 1:0. У кінці першого тайму він пробив штрафний з правого флангу і куля, нікого не зачепивши, приземлилась у воротах — 2:0. На жаль, «Динамо» припустилося кількох помилок у кінці гри та не змогло втримати перемогу — 3:3. У Мюнхені господарі перемогли 1:0. Таким чином Андрій Шевченко став півфіналістом Ліги чемпіонів. Але в одній номінації він все-таки переміг — 10 голів принесли йому титул найкращого голеадора Ліги чемпіонів.
До того часу за бомбардиром вже стежили скаути з багатих європейських клубів. Такий успіх зробив вихованця «Динамо» ласим шматком для провідних команд континенту. Влітку 1999 року італійський «Мілан» заплатив за Андрія 25 млн. доларів.
Українець отримав 3-є місце у опитуванні «Золотого м'яча» 1999. Нападника випередили тільки Рівалдо і Девід Бекгем.
[ред.] «Мілан» (1999—2006)
29 серпня 1999 — дебют у Серії «А» в матчі «Лечче» — «Мілан» (2:2). У перший же сезон стає найкращим бомбардиром Серії «А», забивши 24 м'ячі в 32 іграх чемпіонату, залишивши позаду таких голеодорів, як Батістута (23 м'ячі) і Креспо (22).
У жовтні 1999 року нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня. Національна команда саме завершувала відбір до чемпіонату Європи 2000. Ситуація у групі була такою: Україна — 19 очок, Росія і Франція — по 18. Переможець виходив до ЧЄ напряму, а друга команда мала грати у плей-оф. Французи грали вдома з Ісландією, а наші їхали до Москви. Тобто нічия гарантувала принаймні місце у плей-оф. Росія тиснула і мала очевидну перевагу — завдяки рикошету після штрафного на 75-й хв. забив Валерій Карпін. Надії майже не було, але все змінив гол Андрія Шевченка — звичайний штрафний здалеку та із самої бокової лінії завершився голом. М'яч полетів не на голови партнерів, як, мабуть, очікував воротар господарів Олександр Філімонов, а у площину воріт. Голкіпер вийшов надто далеко і повертаючись не зафіксував м'яч та залетів з ним до воріт. Це сталося на 88-й хвилині. З того часу в Україні кожен подібний штрафний з лівого флангу називають «точкою Шевченка».[5]
Голи Шевченка дозволили йому вдруге увійти до трійки найсильніших гравців на думку «Франс Футболу». Але найяскравішими у 2000 році були Луїш Фіґу та Зінедін Зідан — лідери своїх збірних на чемпіонаті Європи 2000. Вони і зайняли, відповідно, перше та друге місце у класифікації на «Золотий м'яч».
Більшість сезону 2002/03 він пропускає через травму, але у травні 2003 разом з «Міланом» Андрій виграє Лігу Чемпіонів, забивши вирішальний пенальті у післяматчевій серії.
Під час виборів Президента України 2004 ім'я Шевченка використовував у своїх кампанії Віктор Янукович. Своєрідним посередником між футболістом та політиком був Григорій Суркіс — прихильник провладного кандидата. Сам президент федерації футболу України робив заяви від імені футболіста. Восени 2004 року почалася Помаранчева революція. Той футбольний рік не був вдалим для зірок. Чемпіонат Європи 2004 року вийшов не яскравим — перемогла Греція, яка використовувала оборонні варіанти, а Лігу чемпіонів виграло досить скромне за європейськими мірками «Порту» тренера Жозе Моурінью. «Золотий м'яч» дали українцеві Андрієві Шевченку. Після вщухання колотнечі та позачергових виборів зірковий гравець «Мілану» позитивно оцінив «Помаранчеву революцію» і пояснив ситуацію щодо використовування його імені:[6]
| « | Моя політика — це виступи на футбольних аренах, а не передвиборча агітація. Найбільша нагорода для мене — це можливість вписати сторінку в історію, а також залишити про себе добру пам'ять у людей. Кадри за моєю участю, які використали в політичній рекламі, насправді були змонтовані, призначалися вони зовсім не для цього. В «оригіналі» я дякував Віктору Януковичу за підтримку спорту й розвиток дитячого футболу в Україні, коли той очолював Національний Олімпійський Комітет. | » |
14 липня 2004 року Андрій Шевченко одружився з американською фотомоделлю Крістен Пазік. 29 жовтня 2004 року в подружжя народився син Джордан. Хрещеним батьком став Сильвіо Берлусконі — тодішній голова уряду Італії. Другий син, Крістіан з'явився на світ у листопаді 2006 року у Лондоні, Англія.[7]
Влітку 2006-го «Шева» виступав за збірну України на чемпіонаті світу з футболу у Німеччині. Він був капітаном команди. Провів усі 5 ігор і став найкращим бомбардиром українців на турнірі, забивши 2 м'ячі — Саудівській Аравії та Тунісу. Команда під керівництвом Олега Блохіна несподівано дійшла аж до 1/4 фіналу, показавши найвищий результат збірної на міжнародних турнірах.
У цей час італійський футбол починав карати винних у корупційному скандалі, де замішаним виявився і «Мілан» Шевченка. Поки тривали суди і розслідування, Андрій Шевченко вже був гравцем іншого клубу. Ще до німецького «мундіалю» Андрій Шевченко був у центрі уваги журналістів, які говорили про інтерес до гравця з боку англійського «Челсі». 31 травня 2006 року, ще до початку чемпіонату світу, українець приймає умови лондонського клубу.
[ред.] «Челсі» (2006—2008)
«Челсі», власником якого був Роман Абрамович, виплатив за 29-річного нападника 30,8 млн. англійських фунтів (близько 45 млн. євро). Таким чином українець стає найдорожчим трансфером у історії британського футболу і входить до десятки найдорожчих переходів усіх часів.[8] [9]
Головний тренер Жозе Моурінью, який здобув з лондонцями 2 поспіль чемпіонства Англії, давно хотів Шевченка у своїй команді, але разом з вихованцем «Динамо» до клубу прийшло ще декілька відомих гравців, наприклад, лідер «Баварії» Міхаель Баллак. Керівництво вимагало перемог і португальський наставник починає експериментувати зі складом і змінює тактику, завдяки якій він вигравав титули до того — потрібно було якось помістити на полі усі дорогі придбання клубу. Головним нападником команди був Дідьє Дроґба, тому Шевченка пробують на фланзі або у парі з Дроґба. Українець поступово випадає з основного складу і виходить переважно на заміни. Андрій потім пояснює пресі нерегулярні і нерезультативні виступи у «Челсі» травмою і тривалими болями у спині.[10]
Після першого сезону до Шевченка застосовували епітети «розчарування сезону», «найдорожча нерухомість у Лондоні» чи «найдорожче місце на лаві запасних»[11]. Людина, яку у Мілані порівнювали до легендарних Нордаля та ван Бастена, забила 4 голи у англійській лізі за весь сезон.
Тим не менше, в цей час Андрій входить до десятки найвисокооплачуваніших футболістів світу. У лютому 2008 португальський «Futebol Finance» оцінив його заробітну платню на рівні 7,8 млн. євро за рік. [12]
Після відходу з клубу Жозе Моурінью його наступник теж не надто довіряв Шевченкові. Взимку 2007/2008 «Челсі» для, принаймні, тимчасової заміни Дідьє Дроґба, котрий виступав на Кубку африканських націй 2008 придбав нападника Ніколя Анелька. Саме француза Авраам Ґрант випустив і для пробиття вирішального пенальті у фінальному матчі Ліги чемпіонів 2008, тоді як українець залишився на лаві запасних.
23 серпня 2008 року італійська «Корр'єре делло Спорт» повідомила, що узгоджено умови повернення Шевченка до «Мілану» на правах оренди.[13] Офіційна веб-сторінка «Челсі» того ж дня підтвердила це і зазначила, що гравцю залишилося лише пройти медичне обстеження.[14]
[ред.] Повернення у «Мілан» (2008—2009)
Оскільки номер «7» вже був закріплений за молодим бразильським нападником Пату, який стабільно грав у основі, Шевченко взяв 76-й номер, що символізує рік народження спортсмена. 32-річний гравець не зміг вибороти місця у стартовому складі і більшість ігрового часу проводив у матчах Кубка УЄФА, Кубка Італії, або після виходів на заміну у поєдинках Серії А.
[ред.] Знову в «Динамо»
29 серпня 2009 року Андрій Шевченко підписав дворічний контракт із київським «Динамо». За столичний клуб нападник виступає під звичним сьомим номером. Шевченко досить швидко став основним гравцем клубу та навіть встиг потрапити в заявку до Ліги чемпіонів 2009/2010. Змінилась позиція гравця — номінальний форвард частіше виходив на флангах півзахисту, працюючи тзв. «диспетчером» для нападаючих. Першу половину сезону 2010/2011 Андрій провів у якості капітана команди.
8 жовтня 2010 року провів свій 100-ий поєдинок за національну збірну України у домашній грі проти Канади (2:2) на стадіоні «Динамо» ім. Валерія Лобановського. Він став першим українським футболістом, що досягнув такого показника.
В 2010 році Шевченко заявив, що після Євро-2012 закінчує кар'єру у збірній.
[ред.] Титули та досягнення
[ред.] Командні
«Динамо»
Чемпіон України (5): 1994—95, 1995—96, 1996—97, 1997—98, 1998—99
Кубок України (3): 1995—96, 1997—98, 1998—99- Суперкубок України (1): 2011
«Мілан»
Ліга чемпіонів УЄФА (1): 2002—03- Суперкубок УЄФА (1): 2004
Серія A (Італія) (1): 2003—04
Кубок Італії (1): 2002—03
Суперкубок Італії (1): 2004—05
«Челсі»
Кубок Англії (1): 2007
Кубок англійської ліги (1): 2007
Національна збірна України
- Чвертьфіналіст чемпіонату світу: 2006
[ред.] Індивідуальні
- Володар Золотого м'яча France Football - найкращий футболіст Європи (1): 2004
- Володар Бронзового м'яча France Football (2): 1999, 2000
- Четвертий футболіст Європи по версії France Football (1): 2003
- П'ятий футболіст Європи по версії France Football (1): 2005
- Третій футболіст світу по версії World Soccer(3): 1999, 2000, 2004
- Третій футболіст світу по версії FIFA (1): 2004
- Найкращий футболіст планети за підсумками голосування в Інтернеті вболівальників всього світу (Golden foot) (1): 2005
- Найкращий футболіст України (6): 1997, 1999, 2000, 2001, 2004, 2005
- Найкращий гравець чемпіонату України (1): 1997
- Найкращий бомбардир чемпіонату України (1): 1999
- Найкращий бомбардир Серії А (2): 2000, 2004
- Найкращий бомбардир Кубка/Ліги чемпіонів (3): 1999 (11 м'ячів), 2001 (9 м'ячів), 2006 (9 м'ячів)
- Приз «Найкращий футболіст країн СНД і Балтики» («Зірка») від газети «Спорт-Експрес»: 2004, 2005
- Член Клубу Олега Блохіна — 372 м'ячі.
Голи в клубних турнірах під егідою УЄФА на 10.03.2011: 67[15]
- Ліга чемпіонів УЄФА : 59
- Кубок УЄФА / Ліга Європи УЄФА : 7
- Суперкубок УЄФА : 1
[ред.] Кар'єра
[ред.] Клубна
Станом на 11 травня 2012 року
| Клуб | Сезон | Чемпіонат | Кубок | Єврокубки | Інші | Всього | |||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Матчі | Голи | Матчі | Голи | Матчі | Голи | Матчі | Голи | Матчі | Голи | ||
| Динамо-2 (перша ліга) |
1992-93 | 6 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | - | - | 6 | 0 |
| 1993-94 | 31 | 12 | 1 | 0 | 0 | 0 | - | - | 32 | 12 | |
| 1994-95 | 13 | 4 | 4 | 5 | 0 | 0 | - | - | 17 | 9 | |
| 1996-97 | 1 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | - | - | 1 | 0 | |
| Динамо | 1994-95 | 17 | 1 | 4 | 1 | 2 | 1 | - | - | 23 | 3 |
| 1995-96 | 31 | 16 | 5 | 1 | 2 | 2 | - | - | 38 | 19 | |
| 1996-97 | 20 | 6 | 0 | 0 | 0 | 0 | - | - | 20 | 6 | |
| 1997-98 | 23 | 19 | 8 | 8 | 10 | 6 | - | - | 41 | 33 | |
| 1998-99 | 26 | 18 | 4 | 5 | 14 | 10 | - | - | 44 | 33 | |
| Мілан | 1999-00 | 32 | 24 | 4 | 4 | 6 | 1 | 1 | 0 | 43 | 29 |
| 2000-01 | 34 | 24 | 3 | 1 | 14 | 9 | - | - | 51 | 34 | |
| 2001-02 | 29 | 14 | 3 | 0 | 6 | 3 | - | - | 38 | 17 | |
| 2002-03 | 24 | 5 | 4 | 1 | 11 | 4 | - | - | 39 | 10 | |
| 2003-04 | 32 | 24 | 1 | 0 | 10 | 5 | 2 | 0 | 45 | 29 | |
| 2004-05 | 29 | 17 | 0 | 0 | 10 | 6 | 1 | 3 | 40 | 26 | |
| 2005-06 | 28 | 19 | 0 | 0 | 12 | 9 | - | - | 40 | 28 | |
| Челсі | 2006-07 | 30 | 4 | 6 | 3 | 10 | 3 | 5 | 4 | 51 | 14 |
| 2007-08 | 17 | 5 | 1 | 0 | 5 | 1 | 2 | 2 | 25 | 8 | |
| Мілан | 2008-09 | 18 | 0 | 1 | 1 | 7 | 1 | - | - | 26 | 2 |
| Челсі | 2009-10 | 1 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | - | - | 1 | 0 |
| Динамо | 2009-10 | 21 | 7 | 2 | 0 | 6 | 1 | - | - | 29 | 8 |
| 2010-11 | 18 | 10 | 2 | 1 | 12 | 5 | - | - | 32 | 16 | |
| 2011-12 | 16 | 6 | 1 | 0 | 5 | 0 | - | - | 22 | 6 | |
| Динамо-2 | 5 | 5 | - | - | 5 | 5 | |||||
| Динамо | 172 | 83 | 26 | 16 | 51 | 25 | - | - | 249 | 124 | |
| Мілан | 226 | 127 | 16 | 7 | 76 | 38 | 4 | 3 | 322 | 175 | |
| Челсі | 48 | 9 | 7 | 3 | 15 | 4 | 7 | 6 | 77 | 22 | |
| Всього (на вищому рівні) | 446 | 219 | 54 | 31 | 142 | 67 | 11 | 9 | 653 | 326 | |
*Інші - Суперкубок Італії, Суперкубок Англії, Кубок англійської ліги та Міжконтинентальний кубок
[ред.] Національна збірна
Станом на 16 листопад 2011 року
| Збірна | Сезон | ||
|---|---|---|---|
| Матчі | Голи | ||
| Україна | 1995 | 2 | 0 |
| 1996 | 2 | 1 | |
| 1997 | 9 | 4 | |
| 1998 | 5 | 1 | |
| 1999 | 9 | 2 | |
| 2000 | 5 | 5 | |
| 2001 | 9 | 6 | |
| 2002 | 2 | 0 | |
| 2003 | 8 | 3 | |
| 2004 | 6 | 4 | |
| 2005 | 6 | 2 | |
| 2006 | 8 | 5 | |
| 2007 | 8 | 3 | |
| 2008 | 6 | 3 | |
| 2009 | 9 | 4 | |
| 2010 | 6 | 2 | |
| 2011 | 5 | 1 | |
| Всього | 105 | 46 | |
[ред.] Голи за національну збірну
| # | Дата | Місце зустрічі | Суперник | Рахунок | Результат | Турнір |
|---|---|---|---|---|---|---|
| 1. | 1 травня 1996 | Самсун, Туреччина | 3–2 | Поразка | Товариський | |
| 2. | 2 квітня 1997 | Київ, Україна | 2–1 | Перемога | ЧС 1998 кваліфікація | |
| 3. | 7 травня 1997 | Київ, Україна | 1–1 | Нічия | ЧС 1998 кваліфікація | |
| 4. | 11 жовтня 1997 | Єреван, Вірменія | 0–2 | Перемога | ЧС 1998 кваліфікація | |
| 5. | 15 листопада 1997 | Київ, Україна | 1–1 | Нічия | ЧС 1998 кваліфікація Плей-офф | |
| 6. | 15 липня 1998 | Київ, Україна | 1–2 | Поразка | Товариський | |
| 7. | 9 жовтня 1999 | Москва, Росія | 1–1 | Нічия | ЧЄ 2000 кваліфікація | |
| 8. | 13 листопада 1999 | Любляна, Словенія | 2–1 | Поразка | ЧЄ 2000 кваліфікація Плей-офф | |
| 9. | 26 квітня 2000 | Софія, Болгарія | 0–2 | Перемога | Товариський | |
| 10. | 2 вересня 2000 | Київ, Україна | 1–3 | Поразка | ЧС 2002 Відбір | |
| 11. | 7 жовтня 2000 | Єреван,Вірменія | 2–3 | Перемога | ЧС 2002 кваліфікація | |
| 12. | ||||||
| 13. | 11 жовтня 2000 | Осло, Норвегія | 0–1 | Перемога | ЧС 2002 кваліфікація | |
| 14. | 28 березня 2001 | Кардіфф, Уельс | 1–1 | Нічия | ЧС 2002 кваліфікація | |
| 15. | 1 вересня 2001 | Мінськ, Білорусь | 0–2 | Перемога | ЧС 2002 кваліфікація | |
| 16. | ||||||
| 17. | 5 вересня 2001 | Львів, Україна | 3–0 | Перемога | ЧС 2002 кваліфікація | |
| 18. | 6 жовтня 2001 | Хожув, Польща | 1–1 | Нічия | ЧС 2002 кваліфікація | |
| 19. | 14 листопада 2001 | Дортмунд, Німеччина | 4–1 | Поразка | ЧС 2002 кваліфікація Плей-офф | |
| 20. | 7 червня 2003 | Львів, Україна | 4–3 | Перемога | ЧЄ 2000 кваліфікація | |
| 21. | ||||||
| 22. | 10 вересня 2003 | Ельче, Іспанія | 2–1 | Поразка | ЧЄ 2000 кваліфікація | |
| 23. | 9 жовтня 2004 | Київ, Україна | 1–1 | Нічия | ЧС 2006 кваліфікація | |
| 24. | 13 жовтня 2004 | Львів, Україна | 2–0 | Перемога | ЧС 2006 кваліфікація | |
| 25. | 17 листопада 2004 | Стамбул, Туреччина | 0–3 | Перемога | ЧС 2006 кваліфікація | |
| 26. | ||||||
| 27. | 4 червня 2005 | Київ, Україна | 3–0 | Перемога | ЧС 2006 кваліфікація | |
| 28. | 8 жовтня 2005 | Дніпропетровськ, Україна | 2–2 | Нічия | ЧС 2006 кваліфікація | |
| 29. | 8 червня 2006 | Люксембург, Люксембург | 0–3 | Перемога | Товариський | |
| 30. | 19 червня 2006 | Гамбург, Німеччина | 0–4 | Перемога | ЧС 2006 група H | |
| 31. | 23 червня 2006 | Берлін, Німеччина | 1–0 | Перемога | ЧС 2006 група H | |
| 32. | 6 вересня 2006 | Київ, Україна | 3–2 | Перемога | ЧЄ 2008 кваліфікація | |
| 33. | 11 жовтня 2006 | Київ, Україна | 2–0 | Перемога | ЧЄ 2008 кваліфікація | |
| 34. | 12 вересня 2007 | Київ, Україна | 1–2 | Поразка | ЧЄ 2008 кваліфікація | |
| 35. | 13 жовтня 2007 | Глазго, Шотландія | 3–1 | Поразка | ЧЄ 2008 кваліфікація | |
| 36. | 21 листопада 2007 | Київ, Україна | 2–2 | Нічия | ЧЄ 2008 кваліфікація | |
| 37. | 26 березня 2008 | Київ, Україна | 2–0 | Перемога | Товариський | |
| 38. | 6 вересня 2008 | Львів, Україна | 1–0 | Перемога | ЧС 2010 кваліфікація | |
| 39. | 10 вересня 2008 | Алмати, Казахстан | 1–3 | Перемога | ЧС 2010 кваліфікація | |
| 40. | 1 квітня 2009 | Лондон, Англія | 2–1 | Поразка | ЧС 2010 кваліфікація | |
| 41. | 6 червня 2009 | Загреб, Хорватія | 2–2 | Нічия | ЧС 2010 кваліфікація | |
| 42. | 5 вересня 2009 | Київ, Україна | 5–0 | Перемога | ЧС 2010 кваліфікація | |
| 43. | 14 жовтня 2009 | Андорра-ла-Велья, Андорра | 0–6 | Перемога | ЧС 2010 кваліфікація | |
| 44. | 25 травня 2010 | Харків, Україна | 4–0 | Перемога | Товариський | |
| 45. | ||||||
| 46. | 7 жовтня 2011 | Київ, Україна | 3–0 | Перемога | Товариський |
[ред.] Цікаві факти
- Якщо бути дуже точним, то майбутній футболіст народився не у рідному селі Двірківщина, а в райцентрі Яготині, де розташований пологовий будинок.
- Коли його вперше помітив тренер «динамівців» Олександр Шпаков, Андрій Шевченко грав у своїй дитячій команді на місці опорного півзахисника.
- Хобі Шевченка — ґольф. Цієї гри його навчив колишній партнер з «Мілану» Олівер Бірхофф.
- Почесний громадянин міста Переяслав-Хмельницький з 2006 року, а також Києва — з 25 травня 2011 року[16].
- У листопаді 2011 р. автопарк Андрія Шевченка поповнився новим автомобілем. Футболіст придбав Porsche Panamera Turbo S за 200 тисяч євро.[17]
- У 2011 р. Андрій Шевченко став срібним призером чемпіонату України з гольфу.[18]
[ред.] Примітки
- ↑ Біографія Андрія Шевченка (рос.)
- ↑ Найкращі бомбардири єврокубків на 05.11.2010(укр.)
- ↑ Ігор Петренко : Село Шеви// Український тиждень № 23 (84) від 12 червня 2009 [1]
- ↑ Дані про гравця на footballdatabase.com (англ.)
- ↑ Гол «Шеви» збірній Росії з точки, яка після 1999 стала в укр. традиції «точкою Шевченка»
- ↑ «Золотий м'яч» у Києві став трохи «помаранчевим» («Україна молода», 5 січня 2005)
- ↑ «Андрей Шевченко: история одной любви» («Спортобоз» 15 листопада 2006)(рос.)
- ↑ «Chelsea complete Shevchenko deal» (BBC, 31 травня 2006)(англ.)
- ↑ «Chelsea land Shevchenko with pounds 30.8m record deal» (bnet.com)(англ.)
- ↑ Шевченко: я просто чекаю свого шансу
- ↑ «The Premier League's Most Expensive Benchwarmers» (goal.com)
- ↑ Шевченко шестой в игре миллионов (Сегодня)(рос.)
- ↑ Shevchenko è del Milan «È come vincere la Champions»(італ.)
- ↑ SHEVCHENKO RETURNS TO MILAN(англ.)
- ↑ Профіль на сайті УЄФА
- ↑ Шевченко став почесним громадянином Києва // новина за 25 травня 2011 року на Кореспондент.net
- ↑ Шева купив новий Porsche за 200 тис євро
- ↑ Шевченко: Гольф став для мене стилем життя
[ред.] Джерела
- Франков А. В. Футбол по-украински — Харьков: Книжный клуб семейного досуга, 2006. — 224 с.
- часопис «Футбол» — 2006. — спецвипуск №06 (53), 18 травня (рос.)
- Віктор Хохлюк: «Бомбардири України» стор. 56. Ровеньки. 2011 рік. ISBN 978-966-534-344-8 (рос.)
[ред.] Посилання
- Профайл гравця на офіційному сайті ФФУ
- Офіційна сторінка — sheva7.com (італ., англ., рос., укр., кит., яп.)
- Дані на сторінці «Мілана» (англ.)
- Дані про футболіста на сторінці «Челсі» (англ.)
- Ігри у збірній України з ukrsoccerhistory.com
- Шевченко в «Мілані» і «Челсі» (статистика виступів) (рос.)
- Неофіційний сайт Андрія Шевченка (рос.)
- Профіль на сайті «Футбольная Украина» (рос.)
- Фото і біографія Андрія Шевченка (ukrfoto.net)
- Відео — Шевченко на YouTube
- Шевченко в Клубі Олега Блохіна
- Відео: Шева - найкращий футболіст в історії збірної України
|
|||||||
|
|||||
|
|||||
|
|||||
|
|||||
|
|||||
|
|||||
|
|||||||
|
|||||||
|
|||||
- Народились 29 вересня
- Народились 1976
- Кавалери ордена «За заслуги»
- Кавалери ордена «За мужність»
- Герої України — кавалери ордена Держави
- ФІФА 100
- Лауреати «Золотого м'яча»
- Гравці чемпіонату світу з футболу 2006
- Гравці чемпіонату Європи з футболу 2012
- Уродженці Яготинського району
- Українські футболісти
- Гравці збірної України з футболу
- Гравці молодіжної збірної України з футболу
- Футболісти «Динамо» (Київ)
- Футболісти «Мілана»
- Футболісти «Челсі»
- Українські футбольні легіонери
- Футбольні легіонери в Італії
- Футбольні легіонери в Англії
- Заслужені майстри спорту України
- Почесні громадяни Переяслава-Хмельницького
- Члени клубу Олега Блохіна