Переяслав-Хмельницький

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Переяслав-Хмельницький
Pereyaslav-Khmelnytsky coat of arms.svg Flag of Pereyaslav-Khmelnytsky.svg
Герб Переяслава-Хмельницького Прапор Переяслава-Хмельницького
Центральна площа міста — майдан Богдана Хмельницького, жовтень 2010 року
Центральна площа міста — майдан Богдана Хмельницького, жовтень 2010 року
Переяслав-Хмельницький
Переяслав-Хмельницький на карті Переяслав-Хмельницького району
Переяслав-Хмельницький на карті Переяслав-Хмельницького району
Переяслав-Хмельницький
Переяслав-Хмельницький на карті Київської області
Переяслав-Хмельницький на карті Київської області
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Київська область Київська область
Район/міськрада Переяслав-Хмельницька міська рада
Рада Міська рада
Код КОАТУУ 3211000000
Перша згадка 907
Магдебурзьке право 1585
Статус міста з 1975 року — місто обласного значення року
Населення 27 900 (01.01.2014)[1]
Площа 32 км²
Поштові індекси 08400 — 08409
Телефонний код +380-4567
Координати 50°03′58″ пн. ш. 31°26′32″ сх. д. / 50.06611° пн. ш. 31.44222° сх. д. / 50.06611; 31.44222Координати: 50°03′58″ пн. ш. 31°26′32″ сх. д. / 50.06611° пн. ш. 31.44222° сх. д. / 50.06611; 31.44222
Водойма Дніпро,Трубіж,Карань й Альта
Міста-побратими Flag of Russia.svg Можайськ, Flag of Russia.svg Переславль-Залєський,Flag of Belarus.svg Вілейка, Flag of Georgia.svg Мцхета, Flag of Estonia.svg Пайде Flag of Macedonia.svg Кочани
День міста Третя неділя вересня
Відстань
Найближча залізнична станція Переяславська
До станції 30 км
До обл./респ. центру
 - залізницею 90 км
 - автошляхами 78 км
До Києва
 - залізницею 90 км
 - автошляхами 78 км
Міська влада
Адреса 08400, м. Переяслав-Хмельницкий, вул. Богдана Хмельницького, 27/25
Веб-сторінка Переяслав-Хмельницький
Міський голова Олександр Григорович Шкіра

Перея́слав-Хмельни́цький (до 1943 року — Переяслав) — місто обласного значення на сході Київської області, районний центр над рікою Трубіж, лівою притокою Дніпра.

Для цієї частини Придніпровської западини характерний безкраїй лісостеп, посмугований стрічками річок. Серед рівнин, лугів і полів подекуди зустрічаються невисокі пагорби, невеликі ліси й гаї. Через Переяслав несуть свої води ріки Трубіж, Карань й Альта. Південна частина передмістя розташована поруч із Канівським водосховищем.

Населення за станом на 01.10.2010- 28,2 тис.чол.(1,6% від населення області)

До Києва — 85 кілометрів (або 1,30 години автобусом).

Назва[ред.ред. код]

Немає єдиної версії і щодо походження назви міста. За однією із версій назва походить від події: воїн князя Володимира переміг печенізького богатиря і «перейняв у них славу». За іншою — від чоловічого імені Переяслав. Назва вживалася як Переяславль, тобто вказувала на те, що місто належало Переяславу або було засноване ним. У 1943 р. на відзнаку Переяславської ради й великих заслуг Б. Хмельницького місто перейменували на Переяслав-Хмельницький.

Щодо Переслава традиційними є багато епітетів. Розповсюдженою є назва «Місто-музей».

Географія[ред.ред. код]

Розташування і фізична географія[ред.ред. код]

Переяслав-Хмельницький розташований на південному сході Київської області в зоні лісостепу. Через місто протікають 2 річки: Трубіж, протяжність по місту —3,5 км, Альта, — 2,5 км. Місто тісно межує з Канівським водосховищем, площа якого —51 кв. км., на окраїні міста знаходиться озеро — 0,52 кв. км.

Кордони:[ред.ред. код]

захід — Стовп'язька сільська рада.

схід — Циблівська сільська рада.

північ — Стовп'язька сільська рада, Дем'янецька сільська рада.

південь — Циблівська сільська рада

Клімат[ред.ред. код]

Лівобережжя, зокрема Середнє Придніпров'я, відзначається помірним кліматом. Зима досить довга, але порівняно тепла, середня температура становить 6—7°С морозу. Середня температура липня — 19,2°С вище нульової позначки.

Історія[ред.ред. код]

Герб Переяслава прийнятий у 1620 році

Доісторичні часи[ред.ред. код]

Знайдені сучасними археологами залишки людського житла пори пізнього палеоліту свідчать про те, що земля ця була заселена із древніх часів. Зокрема, 1952 року біля села Добраничівка Яготинського району було відкрито так звану Добраничівську стоянку. Поселення прадавніх мисливців на мамонтів має досить солідний вік — приблизно 15 тисяч років. Найдавніше в Європі людське житло перенесене в Переяславський музей народної архітектури й побуту.

Кожен наступний етап розвитку цивілізації залишав на цих землях свій слід. Предмети бронзової доби й часів трипільської й черняхівської культури, скіфської пори й часів виникнення етносу ранніх слов'ян, періоду розквіту Київської Русі й козацької держави.

Х-XV ст[ред.ред. код]

Уперше Переяслав згадується 907 року в договорі князя Олега з Візантією.

На той час були часті напади степових кочовиків. З печенігами легенда про заснування міста пов'язує і саму його назву:

Налетіли якось на поселення вороги. Серед кочовиків був один непереможний витязь. Став той витязь викликати собі ворога з русинів, але ніхто з князівської дружини не наважувався прийняти виклик. Засумував ясний князь - стало йому соромно й прикро. Аж тут вийшов юнак із простолюдинів, що й погодився стати на герць із поганином. Жорстокий був двобій. І здолав хлопець печеніжина, чим й "перея славу" собі. На честь цієї перемоги місто почали називати Переяславлем.

Володимир Великий заклав тут велику фортецю для захисту південних меж Русі від кочовиків.

Залишки городища Х-ХІІІ ст.ст. збереглися в районі злиття рік Альти й Трубіжа. Тут знаходився дитинець -(центральна частина міста), де жили представники влади — як князівської, так і релігійної. Ще за часів Володимира Великого дитинець зміцнили захисними стінами й черговими вежами. Ремісники й незаможні міщани заселяли посад і передмістя.

У цей час місто мало назву «Переяславль Руський» — на відміну від Переяславля Залєського у Владимиро-Суздальському князівстві (тепер Ярославська область Росії), заснованому вихідцями з Переяславля Руського (там навіть є річка Трубіж).

Після розподілу київським князем Ярославом Мудрим спадщини між синами Переяславський престол дістався Всеволоду Ярославичу. Так було засновано Переяславське князівство.

Деякий час в Переяславі містилася резиденція руських митрополитів, поки в Києві не був збудований Софійський собор.

1239 р. Переяслав зайнятий монголами. Дитинець зруйновано. Переяслав та Переяславщина увійшли у татарський улус Манкерман (Київ — по-татарськи).

До 1269 року — резиденція єпископа (потім переведено до Сараю). У 14 ст. згадуються Переяславські князі. Біля 1400 року згадується у «Списках городов руських…»

В складі Речі Посполитої, початки козаччини[ред.ред. код]

Згадки про Переяслав можна знайти у листуванні турецького султана Сулеймана ІІ Пишного і короля польського Сигізмунда І Старого. В листі султан скаржиться, що восени 1545 р. прийшли козаки з Переяслава (Яцько й Мануйло), Черкас, Брацлава, Києва та інших замків під Очаків і поробили великі шкоди. Іншим листом під 1570 р., той же Сулейман ІІ вимагав від короля Сигізмунда ІІ Августа кари для козаків, які чинять шкоди татарам, а в українських містах, серед яких згадується й Переяслав, є більше тисячі татарських бранців.

Наступний документ — грамота короля Стефана Баторія князю Василю-Костянтину Острозькому — дозволяла збудувати замок на Переяславському городищі та займатися колонізацією і захистом краю за 1580 рік.

У 1585 р. стало власністю князя Василя Костянтина Острозького, який, з огляду на значення міста як центру видобутку поташу та виробництва селітри, сприяв реконструкції Переяславської фортеці[2].

У XVI столітті місто отримало Магдебурзьке право. Староста Лукаш Жолкевський (помер 1636 р.) дав кошти для фундації колегіуму єзуїтів у Переяславі, для його функціонування передав свій маєток — містечко Бубнів з приналежними околицями.[3]

В складі держави Богдана Хмельницького[ред.ред. код]

Після створення Богданом Хмельницьким у повсталій проти поляків Україні полкового устрою влітку 1648 року Переяслав став центром округи — однойменного полку (втім, як окрема одиниця Переяславський козацький полк існував ще з часів гетьмана Марка Жмайла).

Переяславський полк був одним із найбільших в Україні (1649 року нараховував 18 сотень). Переяслав залишався полковим містом до 1782 р.

Під час козацької війни Переяслав був важливим центром поставок зброї й продуктів харчування для війська. У цей час він відіграє роль дипломатичного центру держави. Сюди приїздили польські, московські, угорські, татарські, турецькі посли.

Війна з Польщею обіцяла бути довгою й кровопролитною, татари й турки не були надійними союзниками, тому гетьман неодноразово звертався до московського уряду із пропозицією про військовий союз України з Росією. У жовтні 1653 р. Земський собор у Москві нарешті прийняв рішення про альянс. До Переяслава 31 грудня 1653 року прибуло посольство від московського царя Алєксєя Міхайловіча на чолі з боярином Васілієм Бутурліним.

7 січня гетьман зустрівся з царськими послами для уточнення умов союзу й процедури присяги. Згоди домоглися після бурхливої дискусії й взаємних компромісів. Основним змістом угоди, оформленої у вигляді чолобитної на ім'я царя, було те, що Україна прийняла протекторат московського самодержця, зберігаючи повну (як у внутрішніх, так і в зовнішніх справах) автономію, свій республіканський лад і особливий козацький устрій. Україна мала право підтримувати дипломатичні відносини з іншими державами, за винятком Польщі й Туреччини.

Зранку 8 січня старшинська рада прийняла уточнення умов угоди. У другій половині дня скликали загальну раду на центральній площі. Зібралася практично вся козацька старшина, керівники полків, по 5-7 козаків з кожного полку, духівництво, міщани тощо. Переяславський полк був у повному складі.

Учасники ради проголосили, що бажають «під царя східного, православного».

Після закінчення ради гетьман, полковники та старшина вирушили до Успенської церкви, де в присутності послів і московських священиків склали присягу московському царю.

До всіх міст і полків України вирушили московські посланці для складання присяги на місцях, але не скрізь їх радо зустрічали. Наприклад, київське духовенство не склало присяги і взагалі неприязно сприйняло це єднання. Також не склали присяги полковники Іван Богун і Мартин Пушкар.

Внаслідок цієї угоди Лівобережна Україна поступово підпала під владу Московії (потім — Росії).

Після смерті Богдана Хмельницького між представниками старшини почались чвари та боротьба за владу. Значну територію України охопили народні повстання. В липні 1666 року повстання спалахнуло в Переяславському полку.

Проте місто розвивалося. В Переяславі функціонувало 2 школи — при Успенській та Покровській церквах. Великого розмаху набуло будівництво, здебільшого дерев'яне. Було відбудовано Михайлівську церкву, зруйновану татарами. Коштом гетьмана Івана Мазепи звели головний собор Вознесенського монастиря.

Від козацтва до незалежної України[ред.ред. код]

Після ліквідації на Лівобережній Україні полкового устрою 1782 року Переяслав став повітовим містом Київського намісництва, а з початку 19 століття — Полтавської губернії (Переяславський повіт обіймав 16 волостей).

Місто зростало. Так, 1816 року кількість населення становила 6 720 жителів, 1865 року — вже 10 835 осіб.

У поміщицьких господарствах Переяславщини розвивалися цукроваріння, винокуріння, виробництво зернових. У самому Переяславі промисловість була розвинена мало. Крім землеробства, люди займалися кустарними промислами: ткацтвом, чинбарством, шевством.

Життя міста пожвавлювали щорічні ярмарки.

Наприкінці XIX ст. у місті діяли 14 церков, 1 монастир, духовне училище, міське училище, жіноча прогімназія, громадська бібліотека, дві книгарні та церковно-парафіяльна школа.

Значна частина культурних пам'яток Переяслава були знищені під час атеїстичної боротьби 1930-х рр. та в роки Другої світової війни: Покровський собор, Вознесенський монастир та інші. Під час Голодомору 19321933 в місті та районі загинуло 26 878 осіб. Ще 8800 життів переяславців забрала війна.

Незважаючи на тисячолітню історію, 12 жовтня 1943 року, відразу після повернення радянської влади, постановою Ради Народних Комісарів СРСР був перейменований у Переяслав-Хмельницький. Нині науковці міста ведуть дискусію про доцільність повернення історичної назви.

З 1975 року Переяслав-Хмельницький — місто обласного значення. За тодішнім звичаєм, «за успіхи в соціально-економічному та культурному розвитку» 1979 року уряд СРСР нагородив місто Орденом Дружби народів.

1999 — Переяслав-Хмельницький третім в Україні зареєстрував статут територіальної громади. Того ж року відродили давній герб Переяслава і затвердили його прапор.

Галерея[ред.ред. код]

Національний історико-етнографічний заповідник[ред.ред. код]

Однією із прикрас міста є національний історико-етнографічний заповідник, що містить у собі 25 музеї, де зібрано 166 тисяч експонатів, які репрезентують різні аспекти історії Переяславщини:

Пам'ятки історії та архітектури[ред.ред. код]

Музеї міста[ред.ред. код]

  • Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини (вул. Літописна, 2, тел.: 52936);
  • Меморіальний музей Г. С. Сковороди (вул. Сковороди, 52, тел.: 51448);
  • Музей Трипільської культури (вул. Шевченка, 10, тел.: 54103);
  • Музей лікарських рослин (вул. Літописна, 2, тел.: 52936);
  • Меморіальний музей класика єврейської літератури Шолом-Алейхема (вул. Літописна, 2, тел.: 52936)
  • Музей Заповіту Тараса Григоровича Шевченка (вул. Шевченка, 8, тел.: 54103, 54203);
  • Археологічний музей (вул. Шевченка, 17, тел.: 51574);
  • Музей-діорама «Битва за Дніпро в районі Переяслава-Хмельницького восени 1943 року» (вул. Сковороди, 54, тел.: 51879);
  • Музей кобзарського мистецтва (вул. Б.Хмельницького, 20, тел.: 53641, 51552);
  • Музей українського народного одягу Середнього Придніпров'я (вул. Московська, 33, тел.: 51612);
  • Музей архітектури Переяслава часів Київської Русі (вул. Московська, 34, тел.: 51612);
  • Меморіальний музей архітектора В. Г. Заболотнього (вул. Мазепи, 9, тел.: 51552);
  • Музей української православної церкви (вул. Літописна, 2, тел.: 52936);
  • Музей історії бджільництва (вул. Літописна, 2, тел.: 52936);
  • Музей українського рушника (вул. Літописна, 2, тел.: 52936);
  • Музей історії українських народних обрядів і традицій (вул. Літописна, 2, тел.: 52936);
  • Музей декоративно-прикладного мистецтва (вул. Літописна, 2, тел.: 52936);
  • Музей пізнання світогляду й освоєння космосу (вул. Літописна, 2, тел.: 52936);
  • Музей М. М. Бенардоса (вул. Літописна, 2, тел.: 52936);
  • Музей хліба (вул. Літописна, 2, тел.: 52936);
  • Музей сухопутного транспорту (вул. Літописна, 2, тел.: 52936);
  • Музей-пошта (вул. Літописна, 2, тел.: 52936);
  • Музей лікарських рослин (вул. Літописна, 2, тел.: 52936);
  • Музей історії філософії (вул. Літописна, 2, тел.: 52936);
  • Музей пам'яті Поліського району (вул. Літописна, 2, тел.: 52936).

Пам'ятки архітектури[ред.ред. код]

  • Успенська церква. Дарохранительницю для неї виконав український золотар Антін Садовський.

Пам'ятники[ред.ред. код]

Персоналії[ред.ред. код]

З Переяславом пов'язано багато уславлених імен — серед них політичні діячі, письменники, композитори, історики, художники, педагоги.

Тут народилися[ред.ред. код]

Жили й працювали[ред.ред. код]

Переяславські старости[ред.ред. код]


Примітки[ред.ред. код]

  1. Чисельність населення — щомісячна статистика Головне управління статистики у Київській області
  2. Набок Л. І. Трубізький форпост (Перевірено 26 серпня 2012)
  3. Niesiecki Kasper. Korona Polska przy Złotey Wolnosci Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona … — T. 4. — Lwów: w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743.— 888 s. (пол.) S. 754
  4. Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917–1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 236 с. ISBN 966-8201-26-4

Посилання[ред.ред. код]