Акротирі і Декелія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Sovereign Base Areas of Akrotiri and Dhekelia
Ακρωτήρι και Δεκέλεια Ağrotur ve Dikelya

Акротирі і Декелія

Прапор
Розташування Великої Британії
Столиця
(та найбільше місто)
Епіскопі
Офіційні мови англійська, грецька
Суверенна держава Велика Британія Велика Британія
Державний устрій Суверенна військова база
 - Королева Єлизавета II
 - Адміністратор Маік Вігстон
 - Відповідальний міністр Філіп Геммонд
Площа
 - Загалом 254 км²
Населення
 - оцінка 2009 р. 7,700 кіпріотів та 8,000 військовиків

8,000 (0)

 - Густота 0/км²
Валюта Євро (EUR)
Часовий пояс EET (UTC+2)
 - Літній час (UTC+3)
Домен інтернету
Телефонний код +357

Акротирі і Декелія — дві території на острові Кіпр, що знаходяться під суверенітетом Великої Британії та мають статус британської заморської території. На територіях розміщуються британські військові бази та кілька населених пунктів. Таким чином, Велика Британія присутня в східній частині Середземного моря.

Географія[ред.ред. код]

Cyprus SBAsInRed.png

Західна частина називається Акротирі (грец. Ακρωτήρι; тур. Agrotur, включно з гарнізоном у Епіскопі), а східна — Декелія (грец. Δεκέλεια, тур. Dikelya).

Акротірі розташована на півдні острова, неподалік від портового міста Лімасол, Декелія − на південно-сході, поруч з Ларнакою. Акротірі оточена територіями республіки Кіпр, а Декелія облямована буферною зоною ООН на кордоні з Північним Кіпром.

Акротірі і Декелія займають 3% території острова Кіпр — 254 км² (Акротірі — 123 км², Декелія — 131 км²). 40% території належать міністерству оборони Великої Британії, або є володіннями Корони, 60% — це привататна власність британських громадян або кіпріотів[1][2].

Історія[ред.ред. код]

Мапа Акротирі
Мапа Декелії

У 1960 році британська колонія Кіпр здобула незалежність, але Велика Британія залишила за собою два ексклави на території острова під розміщення своїх військових баз.

Важливість цих ексклавів для Великої Британії обумовлена стратегічним розміщенням Кіпру в східній частині Середземномор'я, близькість до Суецького каналу та Близького Сходу.

В 1974 році, побоюючись приєднання Кіпру до Греції, на острові висадилися турецькі війська, за версією Туреччини для захисту турецького населення. Фактично було окуповано північну частину острова й була утворена Турецька республіка Північного Кіпру.

У липні 2001 року місцевими кіпріотами розгромлені деякі військові комунікації на аглійських базах. Протестувальники вважали, що військові бази забруднюють довкілля, а це викликає захворювання на рак у місцевих жителів. Британський та кіпрський уряди спільно організували вивчення цього питання, доручивши Бристольському університету та Міністерству охорони здоров'я Республіки Кіпр провести дослідження щодо впливу електромагнітних полів від антен на стан здоров'я людини. У 2005 році вчені-дослідники довели, що немає ніяких доказів виникнення проблем зі здоров'ям, викликаних впливом електромагнітних полів від антен на стан здоров'я людини[3].

У 2002 році генеральний секретар ООН Кофі Аннан запропонував свій варіант вирішення питання про об'єднання острова та взаємовідносин двох громад. Великій Британії пропонувалося віддати 117 квадратних кілометрів орних земель, що входять до складу її баз, на користь потенційного об'єднаного Кіпру. Проте у 2004 році на острові пройшов референдум, на якому мешканці більшістю голосів відкинули цей план.

У лютому 2008 року президентом республіки Кіпр був обраний комуніст Дімітріс Хрістофіас. Це викликало занепокоєння у Великій Британії, так як новий лідер обіцяв демілітаризувати територію острова, як одну з частини вирішення Кіпрського конфлікту і називав британську присутність на Кіпрі «кривавою колоніальною плямою»[4].

Незважаючи на труднощі відносин поміж британцями та кіпріотами з приводу баз, Велика Британія неодноразово заявляла, що передасть до третини території Акротірі та Декелії - у випадку об'єднання Кіпру.

Економіка[ред.ред. код]

За угодою 1960 року Велика Британія зобов'язалася не використовувати бази для цивільних цілей. Тому ці територіі економічно не розвиваються, відтак на них не збираються статистичні даних щодо економічної активності. Головне ж заняття місцевого населення — забезпечення працездатності баз та ведення особистих присадибних господарств.

1 січня 2008 року на території Акротірі і Декелии, як і на решті території Кіпру, ввели в обіг євро.

Демографія[ред.ред. код]

На територіях Акротирі й Декелія проживає до 15 700 осіб з них: 7 700 осіб — греки-кіпріоти, решта — британські військові та їхні сім'ї[5]. Місцеві греки-кіпріоти рахуються мешканцями британських заморських територій, але це не дає їм права на повне британське громадянство.

ЗМІ[ред.ред. код]

На базах продається місцева щотижнева газета «The Cyprus Lion», та мовлять дві радіостанції збройних сил Великої Британії.

Див. також[ред.ред. код]

Світлини[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. House of Commons Hansard Written Answers for 08 Oct 2013 (pt 0001). parliament.uk. Процитовано 24 March 2015. (англ.)
  2. Cyprus. theyworkforyou.com. Процитовано 24 March 2015. (англ.)
  3. Bristol University website. electric-fields.bris.ac.uk. Процитовано 10 October 2012. (англ.)
  4. "Cyprus elects its first communist president", The Guardian, 25 лютий 2008.(англ.)
  5. Akrotiri Population and Dhekelia Population. 24 грудня 2013.(англ.)

Посилання[ред.ред. код]


Прапор Кіпру Це незавершена стаття про Кіпр.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.