Міхеіл Саакашвілі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Міхеіл Саакашвілі
მიხეილ სააკაშვილი
Міхеіл Саакашвілі მიხეილ სააკაშვილი

Час на посаді:
25 січня 2004 — 17 листопада 2013
Попередник Едуард Шеварднадзе
Наступник Георгій Маргвелашвілі

Міністр Юстиції Грузії
Час на посаді:
12 жовтня 2000 — 5 вересня 2001
Попередник Джоні Гецуріані
Наступник Роланд Гілігашвілі

Час на посаді:
30 травня 2015[1] — 9 листопада 2016
Попередник Ігор Палиця

Народився 21 грудня 1967(1967-12-21) (48 років)
Тбілісі, Грузинська РСР, СРСР
Відомий як Михаїл (Михайло) Саакашвілі
Громадянство СРСР СРСРГрузія Грузія (1991—2015)[2]
Україна Україна
Національність грузин
Політична партія Єдиний Національний Рух
Дружина Сандра Рулофс
Нагороди
Орден Трьох зірок

Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Міхеі́л[3][4] (Михаїл[5] Ніколозович) Саакашві́лі (груз. მიხეილ სააკაშვილი; нар. 21 грудня 1967, Тбілісі, Грузинська РСР, СРСР) — грузинський та український державний і політичний діяч, Президент Грузії з 25 січня 2004 по 25 листопада 2007 і з 20 січня 2008 по 17 листопада 2013, голова партії Єдиний Національний Рух, один з лідерів «Революції троянд», в результаті якої був відсторонений від влади Едуард Шеварднадзе. З 30 травня 2015 до 9 листопада 2016 року[6] був головою Одеської ОДА.

Біографія

Гіулі Аласанія, мати Саакашві́лі

Народився 21 грудня 1967 в Тбілісі в сім'ї грузинської інтелігенції. Батько Ніколоз Саакашвілі — медик за освітою, розлучився і пішов в іншу сім'ю за кілька місяців до народження сина. Мати — Гіулі Аласанія, професор-історик, тюрколог, фахівець з культури середньовічної Грузії, голова громадської спілки «Будинок дружби Грузії та Азербайджану», згодом вийшла заміж за Зураба Кометіані. Вітчим був головою вченої ради Інституту фізіології імені Беріташвілі й написав більш ніж 100 наукових праць, помер 24 січня 2012 у віці 77 років.

Вихованням займалися мати, вітчим (професор-психолог) і дядько по материнській лінії (Темур Аласанія, дипломат, що працював в ООН).

У Міхеіла Саакашвілі є брат Давид.

В юності Міхеіл Саакашвілі захоплювався плаванням, музикою, баскетболом, а також вивчав англійську та французьку мови. У старших класах був заступником секретаря комітету комсомолу школи № 51, де він навчався.

1984 — закінчив середню школу № 51 м. Тбілісі із золотою медаллю. Служив у прикордонних військах (м. Чоп, 1988 рік[7]).

1992 — з відзнакою закінчив факультет міжнародного права Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Т.Шевченка. Навчався разом з Президентом України П. Порошенком[8].

1993 — отримав диплом Страсбурзького міжнародного інституту з питань прав людини.

1994 — закінчив магістратуру юридичного факультету Колумбійського університету Нью-Йорка.

1995 — здобув докторський ступінь в Університеті Джорджа Вашингтона.

Навчався в Академії європейського права у Флоренції і в Гаазькій академії міжнародного права.

Працював у Державному комітеті Грузії із захисту прав людини (1992), у Норвезькому інституті з питань прав людини.

Депутат парламенту Грузії (19951999, 19992000). Голова комітету з конституційних, юридичних питань і законності (1995—1998). Голова парламентської фракції «Союзу громадян» (1998—1999).

2000 — віце-президент ПАРЄ.

Член Головної ради Союзу громадян Грузії.

20002001 — міністр юстиції Грузії.

2001 — обраний депутатом парламенту Грузії за мажоритарною системою. Створив політичну організацію «Єдиний Національний Рух» (2002). Того ж року обраний головою Тбіліського сакребуло (представницькі збори). Один із ініціаторів масових демонстрацій протесту проти Шеварднадзе з вимогами відставки уряду і проведення нових виборів. Акція протесту завершилася так званою «революцією троянд» (20-23 листопада 2003).

Після зміщення Шеварднадзе висунув свою кандидатуру на дострокових президентських виборах. Вибори відбулися 4 січня 2004 року і завершилися перемогою Саакашвілі, за якого проголосували 96,27 % виборців.

Президентство

Дж. Буш та М. Саакашвілі

У 2004 новообраний президент Грузії М.Саакашвілі заявив про наміри повернути під контроль Грузії Південну Осетію та Абхазію. Того ж року Саакашвілі висловив бажання включити Грузію у склад Євросоюзу. Після зустрічі в Брюсселі з президентом Єврокомісії Романо Проді Грузія була включена в число держав-претендентів на членство в ЄС. Саакашвілі заявив, що Грузія має вступити в Євросоюз не пізніше 2009 року.

Під час «Помаранчевої революції» Саакашвілі підтримав лідера «Нашої України» В.Ющенка. 1 січня 2005 року виступив зі сцени Майдану в Києві[9]

10 травня президент США Дж. Буш підтримав позицію Саакашвілі щодо відновлення територіальної цілісності Грузії[10]

Наприкінці липня — на початку серпня 2006 року Грузія провела вдалу поліцейську спецоперацію в Кодорській ущелині. По завершенні операції Саакашвілі заявив, що Грузія зробила серйозний крок вперед на шляху відновлення своєї територіальної цілісності.

14 листопада заявив, що вважає питання про вступ Грузії до Євросоюзу «питанням часу».

13 березня 2007 парламент Грузії одноголосно підтримав вступ до НАТО, прийнявши декларацію про негайне приєднання Грузії до Північноатлантичного альянсу.

Реформи

За часів президентства Саакашвілі Грузія посіла восьме місце за простотою відкриття бізнесу, сьоме місце — за отриманням прав на будівництво, друге місце — за легкістю реєстрації прав власності, п'яте місце — за отриманням кредитів, двадцяте — за рівнем захисту інвесторів. Прийшовши до влади, Саакашвілі пообіцяв отримати від приватизації 200 мільйонів доларів уже наступного року. Якщо в 1994—2000 бюджет отримав 192 мільйони доларів, то у 2005 році ця сума зросла до 231 мільйона доларів.

Реформи у сфері державного управління

Президент Саакашвілі віддавав перевагу переважно молодим фахівцям, і за часи його правління в грузинському уряді було лише дві людини віком понад 40 років. Саакашвілі казав, що молода людина при бажанні швидко підвищить свій інтелектуальний рівень, а перевиховувати вихідців з минулого — це справа майже безнадійна.

Генеральним прокурором Грузії було призначено Ніка Ґварамія, якому на той момент було 28 років, а заступником міністра внутрішніх справ було призначено 31-річну Еку Зґуладзе.

У березні 2005 в Грузії прийнято програму дерегуляції економіки.

У Грузії було зменшено кількість міністерств з 18 до 13, кількість державних служб — з 52 до 34. Було здійснено скорочення персоналу міністерств на 35 %, а кількість чиновників у громадському секторі зменшилась на 50 %. Наслідком люстрації став суттєвий ріст зарплат у держслужбовців, зарплата яких в середньому зросла до близько 450 доларів.

Реформи у сфері освіти та медицини

Серед реформ освітнього плану було запровадження системи зовнішніх екзаменів та скасування вступних іспитів до ВНЗ. Ректори втратили будь-яку можливість впливати на формування складу своїх абітурієнтів. Вступ до вищого навчального закладу почав відбуватися на основі результатів незалежного тестування. Якщо абітурієнт набирав високу кількість балів, держава оплачувала його навчання.

Боротьба з корупцією

Відразу після приходу до влади Саакашвілі звільнив керівників усіх силових структур. З перших днів президентства він узявся за ДАІ, яку вважав феодальним збирачем грошей на дорогах. Президент Саакашвілі оголосив даішникам ультиматум: або вони припиняють брати хабарі, або будуть звільнені усі без винятку.

За новим законом «Про патрульну поліцію», утворювалась патрульна поліція, яка виконувала функції боротьби з правопорушниками та нагляду за дорожним рухом. Паралельно з нею було створено відділ кримінальної поліції. Було звільнено близько 90 % усіх співробітників колишньої міліції (близько 75 000), а кількість новоствореної поліції було скорочено до 30 000 осіб.

На місце колишніх міліціонерів Саакашвілі набрав людей, необхідною умовою працевлаштування яких була відсутність досвіду роботи у правоохоронних органах.[11]

Новим поліцейським було підвищено зарплату в 10-20 разів. Було введено медичне страхування, страхування на випадок загибелі та премії (за розкриття складних справ та подібні досягнення), що можуть бути досить значними.[11] Поліцейських було попереджено, що в разі порушення закону та корупційні дії їх одразу звільнятимуть.

Задля виявлення в поліції та в інших сферах потенційних корупціонерів було утворено Генеральну інспекцію. На початку роботи нової поліції таким способом було знешкоджено кілька сотень співробітників, які вчинили неправомірні дії. Грузинські поліціянти мали доносити на свого напарника, якщо той вчинив або провокує на вчинення правопорушення. Крім того, за новим грузинським законодавством, хабародавець, який повідомить про хабарника у правоохоронні органи, звільняється від кримінальної відповідальності.

Було заборонено обслуговувати державних службовців поза чергою. За порушення цього правила звільняли з роботи.[12]

Значні реформи були проведені в судовій системі. Було організовано Незалежну вищу раду юстиції. Президент, парламент та уряд не можуть впливати на процес обрання членів цього органу. Суддям були призначені високі зарплати. Крім того, їм оплачують житло і бензин. 15 суддів були ув'язнені за порушення. Середній вік суддів зменшився через прихід молодих спеціалістів.[11]

Також показовим є легкість потрапляння на прийом до міністра МВС або його заступників — достатньо просто прийти, без записів, дозволів та дзвінків.[11] Другим показовим моментом стала прозорість роботи поліції — будівля міністерства скляна і все, що відбувається всередині, видно знадвору.[11]

Про ефективність реформування грузинської поліції свідчать цифри. Кількість тяжких злочинів зменшилась на 35 %, збройних пограбувань — на 80 %, вбивств — на 50 %. За півроку в Грузії було викрадено лише один автомобіль. Понад 80 % грузинів висловили довіру поліції. Лише 2 % грузинів заявили, що протягом року мали справу з виявами корупції.

Закон про люстрацію

У 2011 році був прийнятий закон про люстрацію або «Хартія Свободи». За цим законом колишні співробітники спецслужб Радянського Союзу або комуністичні партійні лідери не мають права займати високих державних посад.[11] Введені певні обмеження для роботи таких осіб в правоохоронних органах. Заборонено використання комуністичної та нацистської символіки в громадських місцях.

Опозиційні виступи 2007 року

У вересні 2007 року екс-міністр оборони Грузії Іраклій Окруашвілі заявив про створення партії «Для єдиної Грузії». В той же день Окруашвілі повідомив, що на початку липня 2005 року Саакашвілі начебто вів з ним переговори про можливе вбивство Б. Патаркішвілі, але він проігнорував вимоги президента. Також він заявив, що прем'єр-міністр З. Жванія був вбитий, а не отруївся чадним газом у квартирі. Крім того, екс-міністр звинуватив Саакашвілі та його оточення у корупції та нерішучості.

27 вересня Окруашвілі був затриманий грузинськими правоохоронними органами. 29 вересня Саакашвілі відкинув усі звинувачення, які були висунуті проти нього Окруашвілі та заявив, що долю екс-міністра вирішуватиме суд. Крім того він пообіцяв відновити територіальну цілісність Грузії до осені 2008 року.

7 жовтня на допити в генеральній прокуратурі Окруашвілі визнав, що робив заяви проти президента Саакашвілі та його родини з метою дискредитації голови держави. 9 жовтня Окруашвілі було звільнено під заставу 10 мільйонів ларі. 1 жовтня його було вислано за межі Грузії.

2 листопада 2007 року перед будинком грузинського парламенту почався безстроковий мітинг опозиції, однією з вимог якої був перехід до парламентської республіки. Після того, як 7 листопада грузинський спецназ, використовуючи водомети та сльозогінний газ, розігнав мітинг, опозиція висунула умову негайної відставки Саакашвілі. При розгоні мітингу опозиції постраждали близько 500 людей. Влада заборонила телеканали «Кавкасія» та «Імеді», а також опозиційну телекомпанію «Руставі-2».

7 листопада М. Саакашвілі виступив з промовою, в якій заявив, що готовий «принести себе в жертву заради народу Грузії» і висловив занепокоєння подіями в країні. У Міністерстві закордонних справ Грузії заявили, що опозиція координує свої дії з Росією. 8 листопада вночі Саакашвілі підписав указ про введення в Грузії надзвичайного стану терміном на 15 днів «у зв'язку зі спробою державного перевороту».

Згодом, головним ворогом Саакашвілі став лідер партії «Грузинська мрія» — російсько-грузинський мільярдер Іванішвілі, який мав великі статки в Росії.

Зовнішня політика

Відносини Грузія-НАТО

6 квітня 2004 року М. Саакашвілі представив штаб-квартирі НАТО Презентаційний документ своєї країни для участі в Індивідуальному плані дій, який був остаточно затверджений у жовтні 2004 року. Грузинська сторона повинна була виконати всі зобов'язання, передбачені даним планом, після чого отримувала право почати роботу над необхідним для країни-кандидата в члени НАТО Планом дій, що відкриває шлях до реальних переговорів про членство в НАТО.

Переговори з президентом США Дж. Бушем, 2008

У березні 2005 до Грузії прибула делегація експертів НАТО для оцінки ходу виконання індивідуальної програми співпраці Грузії з Північноатлантичним альянсом. Представники НАТО ознайомилися з рівнем підготовки грузинських військовослужбовців і технічною оснащеністю грузинської армії. У рамках зустрічей із вищим керівництвом Міністерства оборони Грузії експерти НАТО отримали інформацію про хід реформ у системі, згідно з програмою індивідуального плану співробітництва, яка була затверджена комітетом НАТО у жовтні 2004 року. 2 березня 2005 року У Брюсселі було підписано угоду, яка встановлювала порядок транзиту через територію Грузії вантажів і персоналу, необхідних для функціонування Міжнародних сил безпеки, що перебували під командуванням НАТО на заході Афганістану.

У 2006 грузинський парламент прийняв постанову «Про інтеграцію Грузії до НАТО».

У 2007 Грузія провела у себе навчання ВПС під егідою НАТО в рамках програми «Партнерство заради миру». У жовтні 2007 року Альянс і Грузія почали співпрацювати в області конверсії та управління військовими об'єктами.

У підсумковій Декларації Бухарестського саміту від 3 квітня 2008 року було задекларовано, що Грузія в майбутньому обов'язково стане членом Північноатлантичного альянсу.

5 січня 2008 під час проведення дострокових президентських виборів в Грузії паралельно проходив референдум із питання про вступ країни до НАТО, на якому 77 % населення виступило за входження до Північноатлантичного альянсу.

Грузія та Євросоюз

Після війни в Південній Осетії в 2008 році зближення Грузії і ЄС помітно сповільнилось. Саакашвілі звинуватив Європейський Союз в тому, що Спільнота не сприймала серйозно і ніяк не реагувала на його попередження з приводу концентрації російських військ на кордонах з Грузією. 15 вересня 2008 року Європейський союз прийняв рішення відправити в район збройного конфлікту з грузинської сторони групу спостерігачів за дотриманням умов перемир'я і припинення вогню. Двома тижнями пізніше почалася оперативна фаза Місії спостерігачів Європейського союзу (European Union Monitoring Mission (EUMM) в Грузії. На Кавказ були відправлені 200 спостерігачів ЄС з 22 держав Співтовариства.

У травні 2010 року глава представництва Євросоюзу в Росії Фернандо Валенсуела заявив, що в осяжній перспективі приєднання Грузії до Євросоюзу не буде.

У липні 2010 року в Батумі стартували переговори представників ЄС і Грузії з приводу укладення двосторонньої угоди про асоціацію. Більш того, Євросоюз і Грузія створюють зону вільної торгівлі, так більше чверті зовнішньої торгівлі Тбілісі вже припадає на ЄС. За оцінками Брюсселя, нова угода забезпечить приріст економіки Грузії на 4,3 % на рік.

Грузинсько-російські відносини

Взимку 2005 року грузинська влада виступила з вимогою негайно вивести російські війська з міст Ахалкалакі та Батумі. В березня 2005 року парламент Грузії прийняв резолюцію, згідно з якою російські війська мали покинути територію Грузію не пізніше 1 січня 2006 року.

22 січня 2006 року після вибухів магістральних газопроводів, в результаті яких було перекрито постачання газу в Грузію та Вірменію, Саакашвілі заявив, що оцінює ці вибухи як диверсію, після чого звинуватив Москву у шантажі.

26 січня 2006 року Саакашвілі підписав указ про вихід Грузії з «Ради міністрів оборони країн СНД».

27 березня було заборонено ввозити в Росію грузинські вина та мінеральну воду.

14 червня в Костянтинівському палаці Санкт-Петербурга відбулась півторагодинна зустріч Саакашвілі з В.Путіним. Саакашвілі заявив, що налаштований на мирний діалог у питанні врегулювання конфліктів, насамперед за участю Росії[13].

6 серпня в Грузії було заарештовано ряд діячів проросійської опозиції. Саакашвілі заявив, що заарештовані планували державний переворот.

27 вересня грузинська поліція заарештувала чотирьох російських офіцерів, звинувачених у шпіонажі, після чого Росія оголошує про початок транспортної блокади Грузії.

2 жовтня російські військовослужбовці були передані Росії, але 3 жовтня рішення про блокаду вступило в дію. Саакашвілі назвав блокаду перевіркою незалежності й самостійності Грузії. Російська влада заявила, що ці дії є відповіддю на антиросійський курс Грузії.

Російсько-грузинська війна 2008 року

5 січня 2008 року Саакашвілі переміг на дострокових президентських виборах, набравши 53,4 % голосів.

З приходом до влади Міхеіла Саакашвілі було зроблено декілька спроб домовитися з урядом сепаратистів у Цхінвалі, однак перемови не дали позитивного результату.

У березні та квітні абхазцями було збито 5 грузинських безпілотних літальних апаратів. На початку квітня перші підрозділи 7-ї десантно-штурмової дивізії Збройних сил Російської Федерації увійшли в Абхазію та розмістилися біля грузинського кордону.

16 квітня МЗС Росії повідомило, що президент Росії Володимир Путін дав уряду доручення, на основі яких Москва будуватиме з Абхазією та Північною Осетією особливі стосунки.

21 квітня грузинська влада заявила про збиття над грузинською території російськими винищувачами МіГ-29 безпілотного літака-розвідника МВС Грузії.

29 квітня МЗС Росії офіційно оголосило «Про заходи зі зміцнення колективних сил СНД з підтримки миру в зоні грузинсько-абхазького конфлікту». За даними «Нової газети» від 5 травня з району Сочі кордон по річці Псоу перейшов тисячний контингент з бронетехнікою 3-го батальйону 108-го десантно-штурмового полку. 31 травня на територію Абхазії було перекинуто підрозділи залізничних військ Росії чисельністю 400 осіб. Влада Грузії назвала дії Росії підготовкою до військової інтервенції.

У травні Саакашвілі зробив декілька спроб домовитись з новим президентом Росії Дмитро Медведєв.

8 липня чотири російські військові літаки перетнули повітряний простір Грузії. 1 серпня в результаті терористичного акту були поранені шестеро грузинських поліцейських. 7 серпня Саакашвілі виступив по телебаченню із заявою стосовно протистояння навколо Цхінвалі, обіцяв автономію Осетії, амністію учасникам боїв та проголосив одностороннє припинення вогню і наказав не відповідати, навіть якщо грузинські позиції будуть обстрілюватися. Проте, осетинсько-російські війська припинення вогню не підтримали й продовжували провокувати Грузію, в результаті чого о 23:00 Саакашвілі був змушений заявити про перехід грузинських військ у наступ й наказав «відновити конституційний лад на частині території Грузії». О 4:45 ранку 8 серпня міністр уряду Грузії Тимурі Якобашвілі заявив, що грузинські війська контролювали значні території регіону і майже вибили сепаратистів із столиці автономії. Того ж дня прем'єр-міністр Росії В.Путін та президент Д.Медведєв засудили «вторгнення» Грузії в Південну Осетію. Вже о 10 годині ранку за місцевим часом російські літаки почали атаки на грузинські позиції біля міст Цхінвалі та Ґорі. Ще 7 серпня Росія почала перекидати свої війська до Південної Осетії. Грузія в односторонньому порядку припинила наступ, аби дати можливість цивільному населенню залишити зону воєнних дій. Тим часом до Південної Осетії було введено регулярні війська Російської Федерації загальною кількістю близько 150 танків та іншої техніки. До кінця 8 серпня російські війська та осетинські загони контролювали великі частини Цхінвалі, а російська авіація продовжувала бомбардувати військові бази поблизу Тбілісі та знищувати грузинські літаки.

9 серпня близько 8 години ранку російська сторона заявила про захоплення Цхінвалі, грузинська сторона в свою чергу запевняла, що грузинські війська ще контролюють частини столиці автономії. Грузія повідомила про 10 збитих російських літаків. Ескалація конфлікту відбулась і в Абхазії, де російські війська почали атаки на грузинські позиції у Кодорській ущелині. Того ж дня за поданням президента Саакашвілі грузинський парламент ухвалив постанову про «воєнний стан» в Грузії на 15 днів. Він також запропонував припинення вогню між сторонами та відведення військ, однак ця пропозиція була відхилена Росією, яка наполягала на виведенні грузинських військ з Південної Осетії.

11 серпня Росія розширила діапазон своїх атак не тільки на об'єкти у Південній Осетії та Абхазії, але й почала наступ на місто Ґорі на шляху до Тбілісі та захопила грузинські міста Зугдіді і Сенакі на заході країни. Також російські війська захопили центральну трасу, яка сполучає східну та західну Грузію. В Тбілісі почалася паніка і мешканці почали тікати з району бойових дій. Міхеїл Саакашвілі намагався заспокоїти населення і запевнив, що грузинські війська готові до оборони столиці.

12 серпня до Тбілісі прилетіли президенти України, Польщі, Литви та Естонії, а також прем'єр-міністр Латвії, де разом з Саакашвілі виступили на мітингу, на який вийшло десятки тисяч грузинів[14].

14 серпня парламент Грузії проголосував за вихід з СНД.

16 серпня Росія та Грузія підписали мирну угоду, згідно з якою війська мали повернутись на позиції, які були зайняті до війни.

Парламентські вибори 2012

1 серпня 2012 року президент Грузії М. Саакашвілі призначив парламентські вибори на 1 жовтня. 7 серпня Саакашвілі заявив, що у 2008 році головною метою Кремля було взяття Тбілісі, зміна зовнішньої політики Грузії та фізичне знищення лідерів країни.

Наприкінці серпня рейтинг популярності Саакашвілі складав близько 58 %[15].

25 вересня на 67-й сесії Генеральної асамблеї ООН Саакашвілі звинуватив Росію у спробі вплинути на результат виборів до парламенту країни.

За результатами парламентських виборів партія Саакашвілі «Єдиний національний рух» зазнала поразки, набравши 40,35 % голосів. Після виборів Саакашвілі заявив про перехід партії в опозицію.

4 березня 2013 року Саакашвілі після зустрічі з прем'єр-міністром Грузії Б. Іванішвілі заявив, що він має намір продовжити політичний діалог в країні і не збирається розпускати парламент.

27 березня Саакашвілі підписав прийняті грузинським парламентом конституційні поправки про обмеження прав президента.

5 жовтня на з'їзді партії «Єдиний національний рух» Саакашвілі було обрано головою партії.

25 жовтня перед президентським палацом відбулась годинна акція прощання з президентом Грузії М. Саакашвілі, яку організував молодіжний рух «Патріоти». В руках учасників акції були плакати «Дякую за державу» та «Дякую, пане президенте».

Кримінальне переслідування

23 березня 2014 року Саакашвілі викликають для давання свідчень у головну прокуратуру Грузії, плануючи допитати його з приводу помилування ним 2008 року чотирьох високопоставлених співробітників департаменту конституційної безпеки МВС Грузії — Ґії Аланія, Автанділа Апциаурі, Александра Гачави та Міхеїла Бібілурідзе, засуджених як фігурантів справи про вбивство 28 січня 2006 банківського службовця Сандро Ґірґвліані, а також за протиправні дії на адресу його знайомого Левана Бухаідзе.

Також Саакашвілі мав бути допитаний як свідок у ще дев'ятьох кримінальних справах, у тому числі про загибель 2005 року прем'єр-міністра Грузії Зураба Жванії[16].

28 липня екс-президента звинувачено в перевищенні повноважень при розгоні опозиційної акції в листопаді 2007 року, розгромі телекомпанії «Імеді» та вилученні власності у засновника цієї телекомпанії Бадрі Патаркацишвілі. Саакашвілі в той час перебував у Нью-Йорку (США), він заявив про те, що не приходитиме на допит в головну прокуратуру Грузії і не має наміру співпрацювати зі слідчими органами країни.

1 серпня 2014 року Тбіліський міський суд задовольнив вимогу головної прокуратури Грузії та заочно обрав попереднє ув'язнення для М. Саакашвілі як запобіжний захід[17][18]; Саакашвілі назвав свій заочний арешт необґрунтованим.

13 серпня Саакашвілі пред'явлено звинувачення в розтраті бюджетних коштів[19].

14 серпня Головна прокуратура Грузії оголосила у внутрішньодержавний розшук М. Саакашвілі. Саакашвілі були оголошені звинувачення у трьох кримінальних справах. Екс-президент назвав ці звинувачення цинічними і безпідставними[20].

У вересні 2014 року Головна прокуратура Грузії наклала арешт на майно екс-президента, його дружини та матері[21].

Також у вересні прокуратура Грузії висунула Саакашвілі звинувачування у справі побиття 14 липня 2005 року члена парламенту країни Валерія Гелашвілі. Крім того колишньому президенту Грузії були пред'явлені звинувачування в перевищенні службових повноважень в рамках справи в присвоєнні телекомпанії «Імеді» і у справі про розгін акції опозиції 7 листопада 2007 року[22].

В кінці листопада 2014 року прокуратура Грузії висунула Саакашвілі звинувачування у справі про вбивство співробітника Об'єднаного банку Грузії Сандро Гиргвліані[23].

У лютому 2015 року Головна прокуратура Грузії звернулася до Генеральної прокуратури України з клопотанням про видачу Міхеіла Саакашвілі та Зураба Адеашвілі, але отримала відмову[24].

31 травня міністр юстиції Грузії Тея Цулукіані заявила, що Грузія вичерпала правовий шанс екстрадувати Саакашвілі, оскільки той отримав українське громадянство, проте формально він лишається громадянином Грузії[25].

Саакашвілі та Україна

25 січня 2004 делегація блоку «Наша Україна» на чолі з Віктором Ющенком була присутня на церемонії інавгурації М. Саакашвілі. 26 січня в Тбілісі відбулась неофіційна зустріч Саакашвілі з В.Ющенком. Крім Ющенка, на зустрічі були присутні дружина Саакашвілі, Зураб Жванія, Р. Безсмертний, П. Порошенко та Д. Жванія[26].

12 серпня 2008 президенти Польщі, Литви, Естонії та України під час російсько-грузинської війни здійснили візит до Тбілісі, де виступили на мітингу на підтримку Саакашвілі[27].

7 грудня 2013 приїхав до Києва, де зустрівся з лідером партії «УДАР» В.Кличком та виступив зі сцени Євромайдану[28]. Депутати грузинського парламенту від партії «Єдиний національний рух» жили в наметах на Хрещатику. Під час зустрічі з главою УПЦ КП патріархом Філаретом Саакашвілі заявив: «Прийде час і історики напишуть, що Російська імперія припинила своє існування на Майдані в Києві. І це так і буде. Народ обов'язково переможе, і я вірю, що буде краща доля і майбутнє, яке об'єднає всі народи[29]

23 лютого 2014 після повалення режиму Януковича Саакашвілі вдруге виступив зі сцени Євромайдану[30].

26 лютого заявив, що в Україні йому пропонували високу посаду, але зазначив, що в нього таких планів немає. Водночас Саакашвілі сказав, що дуже сумує за Грузією, але з певних причин прийняв рішення виїхати до США[31]. У червні М. Саакашвілі заявив, що збирається допомагати Президенту України Петру Порошенкові[32]. 8 серпня на річницю воєнного конфлікту між Грузією та Росією у Південній Осетії у львівському храмі Святих апостолів Петра і Павла разом з мером Львова А. Садовим молився за загиблих у російсько-грузинській війні і за тих, хто віддав своє життя, захищаючи Україну[33].

У грудні 2014 року Саакашвілі було запропоновано посаду першого віце-прем'єра України, але він відмовився через небажання змінювати громадянство Грузії[34]. 2 грудня Саакашвілі заявив, що на боці Збройних сил України в зоні бойових дій на Донбасі воюють багато грузинських офіцерів, які прийняли українське громадянство[35].

13 лютого 2015 року Президент Порошенко створив Дорадчу міжнародну раду реформ та призначив її головою Міхеіла Саакашвілі[36]. Сам Саакашвілі сказав, що він буде координувати питання постачання Україні західної зброї[37]. 25 лютого Саакашвілі відправився на переговори в Конгрес США про надання Україні оборонної зброї[38].

Голова Одеської ОДА

29 травня 2015 року Міхеіла Саакашвілі було прийнято до українського громадянства як особу, прийняття якої до громадянства становить державний інтерес України.[3] 30 травня його було представлено як нового голову Одеської ОДА[4]. Сам політик пообіцяв зробити з Одеси столицю Причорномор'я[39][40]. 31 травня він заявив, що не має політичних амбіцій в Україні і рано чи пізно повернеться до Грузії[41]. Свою роботу на новій посаді Саакашвілі почав зі звільнення 24 голів районів[42]. У свою команду запросив Юлію Марушевську та Сашу Боровика. 3 липня через бездіяльність розігнав «антикорупційний комітет» Одеси[43]. 5 липня Саакашвілі заявив, що у Будинку профспілок на Куликовому полі, де під час протистоянь 2 травня 2014 р. загинуло 48 людей буде розміщено штаб ВМС України[44].

1 серпня, відповідаючи на питання журналістів, Саакашвілі сказав, що про війну в Одеській області каже лише російська пропаганда і заявив: «я прийшов сюди, щоб ніхто ніколи не міг принести війну в українську Бесарабію, в Одеську область. Я прийшов сюди, щоб ніхто не міг нав'язати нам Донбас[45]

19 серпня Саакашвілі заявив, що місцеві кримінальні авторитети покинули регіон[46].

1 вересня на сайті Президента України з'явилась петиція з пропозицією призначити Саакашвілі прем'єр-міністром України. За два дні її підписали 2 700 осіб з 24 тисяч необхідних[47]. Станом на 7 вересня петицію підписали близько 20 тисяч українців[48]. Сам Саакашвілі неодноразово заявляв, що не має таких амбіцій[49].

У вересні соціологічні дані показували, що до Саакашвілі позитивно ставиться 44 % українців, в той час, як негативно — 38 %[50].

18 вересня заступник Саакашвілі О. Боровик заявив, що «Одеський пакет реформ» передбачає сім головних реформ і найпершою має бути реформа державної служби, бо робити реформи із застарілим державним апаратом неможливо, бо вони проти цього[51].

15 жовтня 2015 року представники громадської організації «КМ» повідомили, що у Саакашвілі є розкішна яхта, на якій він часто здійснює морські прогулянки[52]. На борту яхти розташовані 7 спальних кімнат, переговорна і басейн. Вартість оренди подібної яхти — 700 000 євро на тиждень. Проте за інформацією з яхт-клубу, Саакашвілі не орендує судно, а нещодавно став його власником. Орієнтовна вартість угоди становила понад 50 мільйонів євро.

16 жовтня керівником Одеської митниці було призначено 26-річну Юлію Марушевську — активістку Євромайдана й філолога за освітою[53].

Осінню 2015 року у Саакашвілі був конфлікт з прем'єр-міністром А. Яценюком, олігархом І. Коломойським та у грудні — з міністром МВС А. Аваковим[54].

6 грудня під час Антикорупційного форуму, який проходив в Одесі Саакашвілі заявив, що через корупцію Україна щороку втрачає понад 5 мільярдів доларів. За даними Саакашвілі, борг Коломойського перед державою становить до 2,5 мільярдів доларів, Д. Фірташа — 500 мільйонів доларів, через Р. Ахметова Україна щороку недотримує 2,2 мільярди доларів[55][56]. 23 грудня 2015 року Саакашвілі зібрав Антикорупційний форум у Києві, а 18 січня 2016 року — в Харкові[57]. Під час форумів він заявив про створення позапартійного громадського руху проти корупції та за реформи[58].

10 лютого 2016 року Саакашвілі відмовився від охорони, яка була надана йому СБУ і складалася з бійців підрозділу «Альфа» та написав, що нікого не боїться і пересуватиметься в Одесі та інших містах України без охорони[59][60]. 13 лютого під час виступу у Мюнхені заявив, що не висуватиме свою кандидатуру на посаду Президента України[61].

Розпочав ремонт траси Одеса-Рені, 10 вересня заявив, що ремонт транслюватиметься в прямому ефірі[62].

7 листопада 2016 року Міхеіл Саакашвілі повідомив про своє рішення подати у відставку з посади голови Одеської обласної державної адміністрації[63]. 9 листопада Кабінет Міністрів України запропонував Президенту України Петру Порошенку звільнити Міхеіла Саакашвілі з посади голови Одеської ОДА[64]. Того ж дня Петро Порошенко звільнив Саакашвілі з посади голови Одеської обласної державної адміністрації (указ № 500 від 9.11.2016)[65].

Про свої наступні плани щодо України Міхеїл Саакашвілі зазначив :

« Я сюди приїхав не гастролювати. Я сюди приїхав серйозно і надовго. Україна повинна стати наддержавою Європи. Ми повинні диктувати умови Європі, а не навпаки. Але для цього ми повинні хоча б по-людськи себе поводити  »

[66].



Відзнаки

Особисте життя

Дружина Сандра Рулофс (нар.1968), сини Едуард (нар. 1995) та Ніколоз.

Крім грузинської, Саакашвілі володіє англійською, іспанською, російською та українською мовами.

Автор понад 40 статей у грузинській і закордонній пресі, численних виступів, публічних лекцій та інтерв'ю.

Хобі: футбол, журналістика.

Див. також

Примітки

  1. Порошенко представив нового голову Одеської ОДА Саакашвілі
  2. Саакашвили объяснил причины отказа от гражданства Грузии.
  3. а б Указ Президента України від 29 травня 2015 року № 301/2015 «Про прийняття до громадянства України Саакашвілі М. як особи, прийняття якої до громадянства України становить державний інтерес для України»
  4. а б Указ Президента України від 30 травня 2015 року № 304/2015 «Про призначення М.Саакашвілі головою Одеської обласної державної адміністрації»
  5. До Львова завітав екс-президент Грузії Михаїл Саакашвілі — «Високий Замок»
  6. http://www.president.gov.ua/documents/5002016-20720
  7. Нитка В. Жоден міністр не доїхав до Закарпаття // Голос України. — 2016. — № 147 (6401) (5 серп.). — С. 3.
  8. П'ятий президент: шлях Порошенка до посади
  9. Ющенко и Саакашвили пережили полночь на Майдане вместе.
  10. поддержал планы Саакашвили по восстановлению целостности Грузии.
  11. а б в г д е Грузія. Досвід реформи правоохоронної системи, Оксана Стельмах, Дозор, житомирська обласна громадська організація
  12. Як Саакашвілі подолав корупцію, Петро Герасименко, 10 листопада 2010, захід.нет
  13. Путін і Саакашвілі не дійшли згоди з жодного проблемного питання
  14. Як Ющенко літав у Грузію під час війни. Рапорт польського пілота
  15. Саакашвілі: піти, щоб залишитись
  16. Саакашвили допросят как свидетеля по десяти уголовным делам|Forbes.ru
  17. суд Тбилиси заочно арестовал экс-президента Грузии Саакашвили // РИА Новости
  18. Горсуд Тбилиси заочно арестовал Саакашвили, а также экс-министров юстиции и обороны // NEWSru.com
  19. Михаилу Саакашвили предъявлено обвинение в растрате бюджетных средств //РБК, 13.08.2014
  20. Грузії Саакашвілі оголосили в розшук
  21. У Грузії заарештували майно Саакашвілі і його бабусі
  22. Грузинська влада дісталася рахунків Саакашвілі
  23. Саакашвілі пред'явлено звинувачення у справі про вбивство
  24. Україна відмовила Грузії в екстрадиції Саакашвілі
  25. Грузия исчерпала возможность экстрадиции Саакашвили — Минюст страны
  26. Ющенко и Саакашвили обсудили ситуацию в Украине
  27. Як Ющенко літав у Грузію під час війни. Рапорт польського пілота
  28. Саакашвілі вже приїхав у Київ підтримати Майдан
  29. Саакашвілі прогнозує, що Російська імперія помре на Майдані
  30. Саакашвілі на Майдані заявив, що серце Європи б'ється у Києві
  31. Нова українська влада пропонує зайняти високу посаду громадянинові Грузії
  32. Саакашвили признался, что собирается помогать Порошенко с реформами и советует не прекращать АТО
  33. Епосі Путіна залишилось недовго, Україна переможе — Саакашвілі
  34. Саакашвілі пояснив, чому відмовився від посади першого віце-прем'єра України
  35. Саакашвілі повідомив про участь грузинських офіцерів на боці України в АТО
  36. Міхеіл Саакашвілі призначений Головою Дорадчої міжнародної ради реформ
  37. Саакашвили сообщил, чем в первую очередь будет заниматься в АП
  38. Саакашвілі і Парубій поїхали у США домовлятися про зброю
  39. Саакашвілі пообіцяв перетворити Одесу в столицю Причорномор'я
  40. Новая метла для «ватников»: принесёт ли Саакашвили в Одессу «грузинскую оттепель»? // Новини Одессы Таймер, 19 червня 2015 19:27 (рос.)
  41. «Какая глупость». Саакашвили не метит в премьеры Украины
  42. 24 звільнення Саакашвілі
  43. Очередной разнос Саакашвили рвет Интернет: разогнал антикоррупционный комитет
  44. Дом профсоюзов все-таки станет штабом ВМС, — Саакашвили
  45. Саакашвили публично разоблачил ложь российской пропаганды
  46. Саакашвілі: одеські злодії в законі вирішили покинути регіон
  47. Порошенкові пропонують зробити Саакашвілі прем'єром
  48. Петиция о назначении Саакашвили премьером приближается к финишу
  49. Саакашвілі запевнив, що не збирається ставати прем'єр-міністром України
  50. Українці переважно схвально ставляться до призначення Міхеїла Саакашвілі головою Одеської облдержадміністрації
  51. У Саакашвілі розповіли про основні заплановані реформи і їх перешкоди
  52. ЗМІ: Саакашвілі в Одесі завів розкішну яхту (відео). ukranews.com. Українські новини. 2015-10-15. 
  53. [http://dt.ua/ECONOMICS/odesku-mitnicyu-stane-26-richna-zastupnicya-saakashvili-187911_.html Одеську митницю очолить 26-річна заступниця Саакашвілі Більше читайте тут: http://dt.ua/ECONOMICS/odesku-mitnicyu-stane-26-richna-zastupnicya-saakashvili-187911_.html]
  54. Засідання Нацради реформ закінчилось грандіозним скандалом
  55. Саакашвілі порахував втрати України від корупції
  56. Саакашвілі: через корупцію Україна щороку втрачає 5 млрд доларів
  57. Антикорупційний форум: від Шустера до Саакашвілі
  58. Саакашвілі створить антикорупційний рух
  59. Саакашвілі відмовився від охорони
  60. Саакашвілі відмовився від охорони
  61. УСІ НОВИНИ / Політика Саакашвілі каже, що не претендуватиме на посаду президента України
  62. Саакашвілі покаже ремонт траси Одеса-Рені у прямому ефірі
  63. Одеський губернатор Саакашвілі подав у відставку. ukranews.com. Українські новини. 2016-11-07. 
  64. Кабмін схвалив відставку Саакашвілі. ukranews.com. Українські новини. 2016-11-09. 
  65. Порошенко звільнив одеського губернатора. ukranews.com. Українські новини. 2016-11-09. 
  66. Саакашвілі: Я в Україну приїхав не гастролювати, а зробити її наддержавою // http://socportal.info/2016/11/12/saakashvili-ya-v-ukrayinu-priyihav-ne-gastrolyuvati-a-zrobiti-yiyi-nadderzhavoyu.html
  67. Рейтинг лучших ораторов Украины 2015 года. rhetoric-hall.com.ua. Процитовано 2016-02-13. 

Посилання