Цибуля ріпчаста

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Цибуля ріпчаста
Цибуля
Цибуля
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
- Streptophytina
- Ембріофіти (Embryophyta)
- Судинні (Tracheophyta)
- Euphyllophyta
- Насінні (Spermatophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Однодольні (Liliopsida)
Порядок: Asparagales
Родина: Alliaceae
Рід: Цибуля (Allium)
Вид: Цибуля ріпчаста
Біноміальна назва
Allium cepa
L.

Цибу́ля рі́пчаста (лат. Allium cepa; в античності — Allium caepa) — багаторічна трав'яниста рослина, представник роду Цибуля родини Цибулевих. Батьківщина цибулі — Середня Азія.

Назва походить від лат.allium — часник + caepa — цибуля.

Опис[ред.ред. код]

Стебло без листків, пряме, до 80 см заввишки, трубчасте, обгорнуте піхвами листків при основі. Цибулина приплюснута, куляста або яйцеподібна, з перетинчастими суцільними жовтими внутрішніми лусками. Листки дворядні, трубчасті, гострі. Квітки двостатеві, правильні, зібрані в кулясте, зонтикоподібне суцвіття. Оцвітина проста, віночкоподібна, зеленувато-біла. Плід коробочка.

Вирощування[ред.ред. код]

Зростає на одному місці до 4 років, дуже стійка до морозів. Цвіте у червні-серпні. Вирощують як овочеву та лікарську культуру. Середня врожайність цибулі — близько 350 ц з гектара. Найкращий врожай досягається за температури +18-20 °C.

Шкідники[ред.ред. код]

Найбільшим злісним шкідником є цибуляча муха. Інші шкідники: міль цибулева.

Хімічний склад[ред.ред. код]

В цибулині міститься від 3 до 14% цукрів (мальтоза, глюкоза, сахароза, фруктоза), а також вітаміни А, В, С, ефірні олії, органічні сполуки (яблучну, лимонну, тіоціанову, фітинову), флавоноїди (епіреозид, кверцетин), мінеральні солі (калій, залізо, кобальт, марганець, селен, цинк, сірка). В листках також міститься вітамін С, якого втричі більше, аніж в цибулині, та каротин. Галенові препарати цибулі стимулюють секрецію та моторику шлунково-кишкового тракту, мають антисклеротичні, фітонцидні, гіпоглікемічні, холеретичні властивості; сперматогенну активність (посилює виділення сперми), зміцнює та сприяє росту волосся, покращує кровопостачання шкіри, лікує вугрі.

Вживання в їжу[ред.ред. код]

Вживається в їжу у свіжому, вареному, підсмаженому, консервованому та сушеному вигляді, використовується також як лікарський засіб. В культурі відома більш як 5 тис. років. Нині виведено велика кількість сортів, які різняться за смаком та кількістю цибулинок. В Україні найпопулярнішими сортами цибулі ріпчастої є цибуля біла (сіянка, тиканка), цибуля синя, цибуля порей та цибуля ялтинська.

Значення та застосування[ред.ред. код]

У культурі відома понад 5 тисяч років.

Середня врожайність цибулі — близько 350 ц з га. Найкращий урожай досягається при температурі 18-20° С. При температурі нижче 13 ° C розвиток цибулин сповільнюється, стійкість до захворювань знижується. При спекотній сухій погоді погіршується смак зелені.

Виведено безліч сортів, що розрізняються на смак і кількістю цибулин, а також скоростиглістю. У Криму популярна цибуля з фіолетовою шкіркою, так звана «ялтинська цибуля». Гострі сорти вирощують в дворічній культурі, солодкі та напівгострі в умовах України в однорічній.

Микола Вавилов, що подорожував 1927 року Іспанією відзначав найвищу в світі врожайність валенсійського сорту цибулі ріпчастої, що сягала 5 тисяч пудів з одного гектара. У Валенсії в той час під посіви цього сорту використовували більше 9 тисяч гектарів[1]:134,138.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Вавилов Н.І. П'ять континентів/М. І. Вавілов. Під тропіками Азії/А. Н. Краснов. — [[{{{1}}} (станція метро)|{{{1}}}]]: Думка, 1987. — 348 с.

Посилання[ред.ред. код]

Листок дуба Це незавершена стаття з ботаніки.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.