Тетерук Андрій Анатолійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Тетерук.
Андрій Анатолійович Тетерук
 Полковник
Загальна інформація
Народження 15 травня 1973(1973-05-15) (50 років)
Вінниця, Українська РСР, СРСР СРСР
Громадянство Україна Україна
Alma Mater ДТЕУ (2011)
Військова служба
Роки служби 1999–2007, 2014 — н.ч
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС МВС України
(1999–2007, 2014 — н.ч)
Формування «Миротворець»
Війни / битви місія сил ООН в Косово
Війна на сході України
Командування
2014 — н.ч Батальйон «Миротворець»
Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Ювілейна медаль «25 років незалежності України»
Ювілейна медаль «25 років незалежності України»
 Медаль за миротворчу місію ООН у Косово (UNMIK)
CMNS: Тетерук Андрій Анатолійович у Вікісховищі
Україна Народний депутат України
VIII скликання
Народний фронт 27 листопада 2014 — 29 серпня 2019

Картка на сайті Верховної Ради України

Андрі́й Анато́лійович Тетеру́к (нар. 15 травня 1973, Вінниця, УРСР) — український військовий, командир добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Миротворець» ГУ МВС України в Київській області. Народний депутат України 8-го скликання (2014–2019)[1].

Біографічні відомості[ред. | ред. код]

Народився 15 травня 1973 року у Вінниці. 1990-го року закінчив місцеву середню школу № 12. З 1990 по 1994 рік навчався у МВВКУ.

Після навчання у військовому училищі служив п'ять років за контрактом у російській армії на Далекому Сході. Служив на посадах командира взводу, командира мотострілецької роти та командира розвідувальної роти.

У 1999 році прийняв українське громадянство і переїхав до України, де розпочав кар'єру військового в частині 3028 (м. Калинівка, Вінницька область). Пройшов шлях від командира взводу вогневої підтримки до командира роти спеціального призначення. Був старшим помічником начальника штабу, заступником начальника штабу.

У жовтні 2003 року проходив стажування в поліцейській академії ім. Хосні Мубарака (Єгипет), де пройшов підготовку на курсі по боротьбі з міжнародним тероризмом. У 2004–05 рр. перебував у складі миротворчої місії у Косові. Був заступником командира, начальником штабу спеціального миротворчого підрозділу МВС України.

2006—2007 рік — друга миротворча місія в Косові, по завершенню якої вийшов на пенсію й очолив відділ безпеки одного з торговельних центрів у Києві.

У 2011 році закінчив Вінницький торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно-економічного університету. Спеціальність — менеджмент організації. Після отримання другої вищої освіти заснував власну компанію ТОВ «ВП Спецтехніка» з виготовлення паливозаправників[2].

Політична кар'єра[ред. | ред. код]

ВРУ, 2015

У серпні 2014 року разом із іншими провідними командирами добровольчих батальйонів, створених в Україні на початку війни, (командир батальйону «Азов» Андрій Білецький, батальйону «Дніпро-1» — Юрій Береза, батальйону «Київ-1» — Євген Дейдей, батальйону «Артемівськ» — Костянтин Матейченко та інші) увійшов до складу Військової ради політичної партії «Народного фронту»  — спеціального органу, покликаного розробити пропозиції щодо зміцнення системи оборони країни[3].

На позачергових виборах до Верховної Ради України 2014 року обраний народним депутатом України 8-го скликання за партійним списком (№ 5 у списку) від Народного фронту[4].

Кандидат у народні депутати від партії «Українська Стратегія Гройсмана» на парламентських виборах 2019 року, № 8 у списку.[5][6]

Участь в АТО[ред. | ред. код]

На початку березня 2014 року, у відповідь на анексію Криму Росією, записався добровольцем у військкоматі. 23 травня 2014 року Андрій Тетерук був призначений командиром батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Миротворець» ГУ МВС України в Київській області. До складу батальйону увійшли професійні військові — ветерани миротворчих місій зі значним досвідом участі у закордонних миротворчих операціях[7]. 11 липня 2014 року батальйон «Миротворець» був відряджений до зони проведення АТО[8].

Під час облоги урядових військ під Іловайськом з'явилася хибна інформація про загибель Андрія Тетерука. Насправді командир батальйону разом із 70 бійцями наступного дня вийшли з «Іловайського котла»[9][10]. В Іловайську батальйон «Миротворець» п'ять днів утримував один із ключових пунктів — вагонне депо. Командир батальйону Андрій Тетерук під час обміну бойовим досвідом із керівництвом новоствореного батальйону «Донбас» наголосив на основних тактичних помилках, яких припускаються бійці, задіяні в Антитерористичній операції на Донбасі, а саме — використання мобільних телефонів у зоні бойових дій, ведення хаотичної стрілянини та порушення правил поводження з вогнепальною зброєю[11].

Діяльність у Верховній раді[ред. | ред. код]

У верховній раді 8 скликання обіймав посаду Голови підкомітету з питань соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони. Був членом Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони, Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування обставин конфлікту в Закарпатській області, Української частини Парламентської асамблеї України і Республіки Польща, а також членом груп з міжпарламентських зв'язків з Державами Катар, Литовською Республікою, Канадою, Ізраїль, Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії, Федеративною Республікою Німеччина.[12]

У 2014 році став одним із співавторів Законопроєкту «про визнання самопроголошених організацій „Донецька народна республіка“ та „Луганська народна республіка“ терористичними організаціями»[13], в якому зокрема передбачалося «вжити до самопроголошених організацій „Донецька народна республіка“ та „Луганська народна республіка“ […] всіх заходів для припинення їх діяльності»[14].

Конфлікт між Кужель і Тетеруком[ред. | ред. код]

5 листопада 2015 року нардеп Тетерук після закінчення пленарного засідання біля приймальні голови ВРУ в присутності інших вдарив Олександру Кужель скляною пляшкою з водою[15]. Зі слів Андрія Тетерука, він, виходячи з приймальні спікера, був у словесній перепалці з Олександрою Кужель. Олександра Кужель раптово розвернулася і спробувала його вдарити своєю сумкою. Він тримав у руках півлітрову пляшку з водою і спробував облити Олександру Кужель водою, щоб зупинити її. Однак при цьому він випадково потрапив шийкою пляшки в обличчя Олександри Кужель.[16]

Винесення димової гранати[ред. | ред. код]

6 жовтня 2017 А. Тетерук виніс із сесійної зали ВРУ димову гранату, запалену Юрієм Левченком з метою зірвати голосування за президентський законопроєкт № 7164 «про створення необхідних умов для мирного врегулювання ситуації в окремих районах Донецької та Луганської областей»[17][18], при цьому давши потиличника Семену Семенченку[19]

Сім'я[ред. | ред. код]

Одружений, батько двох дітей.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Орден Богдана Хмельницького III ступеня (29 вересня 2014) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України[20]
  • Відзнака Президента України — ювілейна медаль «25 років незалежності України» (19 серпня 2016) — за значні особисті заслуги у становленні незалежної України, утвердженні її суверенітету та зміцненні міжнародного авторитету, вагомий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, культурно-освітній розвиток, активну громадсько-політичну діяльність, сумлінне та бездоганне служіння Українському народу[21]
  • Медаль за миротворчу місію ООН у Косово (UNMIK)

Примітки[ред. | ред. код]

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Тетерук Андрій Анатолійович
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Тетерук Андрій Анатолійович
  1. ↑ Тетерук Андрій Анатолійович на сайті Верховної Ради України. Архів оригіналу за 8 жовтня 2019. Процитовано 8 жовтня 2019.
  2. ↑ Вінницький комбат Тетерук про війну і мир на фронті
  3. ↑ При «Народному фронті» створили військову раду. Архів оригіналу за 1 жовтня 2015. Процитовано 13 вересня 2014.
  4. ↑ Позачергові вибори народних депутатів України 26 жовтня 2014 року. Протокол Центральної виборчої комісії про результати виборів народних депутатів україни у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі. «10» листопада 2014 року
  5. ↑ Гройсман очолив список партії "Українська стратегія" на виборах до Ради, в п'ятірці - ще три міністри [Архівовано 23 червня 2019 у Wayback Machine.] 112.ua (07.06.2019)
  6. ↑ Центральна виборча комісія
  7. ↑ СПЕЦБАТАЛЬЙОН ОСОБЛИВОГО ПРИЗНАЧЕННЯ «МИРОТВОРЕЦЬ» ГОТОВИЙ ДО ВИКОНАННЯ ПОСТАВЛЕНИХ ЗАВДАНЬ..
  8. ↑ На Схід відправляється ще один батальйон
  9. ↑ «Можно выиграть одно сражение, можно иметь временный успех, но весь народ победить нельзя!». Архів оригіналу за 11 вересня 2014. Процитовано 13 вересня 2014.
  10. ↑ «До війни повинен готуватися кожен із нас», - комбат «Миротворця» на YouTube
  11. ↑ Найгрубіші помилки, яких припускаються добровольці в зоні АТО
  12. ↑ Картка депутата на сайті ВРУ. Архів оригіналу за 7 серпня 2020. Процитовано 21 вересня 2020.
  13. ↑ Проєкт Закону про визнання самопроголошених організацій «Донецька народна республіка» та «Луганська народна республіка» терористичними організаціями
  14. ↑ Текст законопроєкту
  15. ↑ Тетерук напав на Кужель зі скляною пляшкою, - "Батьківщина". ukranews.com. Українські новини. 5 листопада 2015.
  16. ↑ Чому посварилися Тетерук і Кужель. Архів оригіналу за 7 листопада 2015. Процитовано 6 листопада 2015.
  17. ↑ Левченко розповів, навіщо запалив у ВР димову шашку
  18. ↑ Димова шашка: ЮРІЙ ЛЕВЧЕНКО розтлумачив журналістам свої дії у Верховній Раді
  19. ↑ Під час «спринту» з димовою шашкою в Раді Тетерук вдарив Семенченка
  20. ↑ Указ Президента України № 747/2014 від 29 вересня 2014 року «Про відзначення державними нагородами України».
  21. ↑ Указ Президента України від 19 серпня 2016 року № 336/2016 «Про нагородження відзнакою Президента України – ювілейною медаллю "25 років незалежності України"»
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тетерук_Андрій_Анатолійович&oldid=40748646