Портал:Вінниця
  Портал
|
||||
 | ||||
|
ред.
Вінниця Ві́нниця — місто з населенням 370 тисяч осіб на березі Південного Бугу, адміністративний центр Вінницької області і Вінницького району, значний історичний (осередок східного Поділля) та сучасний економічний і культурний центр держави. Є центром Вінницької агломерації, що має населення 664 тис. осіб. Перша згадка про Вінницю в літописах Великого князівства Литовського датується 1363 роком ред.
Поточні події16 травня 2015 мільйони українців зі словами «Україна — це Європа» вийшли по всій країні на мирні демонстрації на підтримку європейського вектору розвитку. До Вінниці на святкування Дня Європи прибули посли шести європейських країн, численні делегації з міст-побратимів Паневежис (Литва) і Кельці (Польща), з польської гміни Коморники і міста Тарнів. Також приїхали творчі колективи з Німеччини, Польщі, Румунії та Естонії. З нагоди свята в місті відкрито п'ять майданчиків, де організовано виступи творчих колективів. Близько 20 громадських організацій та благодійних фондів об'єднались у проведенні соціальних проєктів, а центральна вулиця міста Соборна стала місцем для інтерактиву, фестивалів вуличних музикантів і живих скульптур. Завершилося святкування концертом Джамали.
ред.
Нові статті
Усього знайдено статей: 286 (17 квітня 2020) ред.
Історія Вінниці У 1362 році великий князь литовський Ольгерд, зібравши значне військо, розбив у битві на ріці Синюсі орди братів Кутлубуга, Хачибея і Дмитра. Захоплені землі Ольгерд роздав своїм племінникам: Федорові, Юрієві, Олександру і Констянтину Коріатовичам. Уздовж кордонів Дикого поля брати звели замки для захисту від набігів неспокійних південних сусідів. Подібні замки стали основою росту таких міст, як Вінниця, Брацлав та інших. Звичайно, поселення в цих зручних для життя й оборони місцевостях існували задовго до приходу Коріатовичів, що підтверджується археологічними даними. Проте початок згаданих міст відноситься до 1362-1363 років. Заснування Вінниці пов'язане з ім'ям племінника князя Ольгерда Федора Коріатовича. У 1363 році він заклав дерев'яну фортецю на високій кручі, нижче впадання в Буг його лівої притоки — річки Віннички. Назва «Вінниця» зустрічається вже в документі, підписаному 13 червня 1385 року в Кракові королем Владиславом Ягело. З багатьох версій, що пояснюють назву міста, мабуть, найбільш ймовірні ті, котрі ґрунтуються на наступних словах: «вінниця» — винокурня, де варилися винні пива, старослов'янське «въно» — посаг, придане, отримане Коріатовичами, і Вінничка — річка.
 Ві́нницька траге́дія — масові розстріли мирного населення у Вінниці, що проводилися НКВС протягом декількох років перед початком Другої світової війни. Масові репресії почали відбуватися влітку 1937 року, а останні були зафіксовані в місцевій в'язниці перед відступом Червоної армії у 1941 році. Дослідження цих злочинів почалося під час німецької окупації Вінниці. На прохання місцевої громади і з санкції німецької адміністрації організоване дослідження захоронень почалося у травні 1943 року. За результатами розслідування було виявлено 91 масове захоронення і ексгумовано 9 439 тіл. Місцеві жителі розпізнали 468 родичів серед загиблих. Ця інформація, фото і результати розслідування використовувалися нацистською пропагандою для дискредитації Радянської влади під час війни. На третій день приходу до Вінниці радянської армії, 23 березня 1944 у Вінницькому центральному парку було розстріляно, за різними даними від 100 до 200 жінок, які раніше впізнали своїх закатованих чоловіків. Їх показово розстріляли для того, щоб примусити вінничан мовчати про розкопки, які у 1943 році виявили у Вінниці масові поховання жертв НКВД. В Україні перші правдиві публікації про трагедію з'явилися тільки у 1988 році. За результатами сучасних досліджень, вважається, що загальна кількість репресованих за цей період в Вінниці і області сягає близько 20 000 чоловік. ред.
Категорії про Вінницю
ред.
Галерея
ред.
Братні портали
|
